Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/17770/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17770/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2021 року (повний текст складено 31 березня 2021 року) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Сервіс» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправною та скасування вимоги та рішення,- в с т а н о в и л а: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до ГУ ДПС у м.Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 11.06.2020 №50327-10 про сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) у сумі 11186404,43 грн та рішення від 11.06.2020 №50327-10 про опис майна у податкову заставу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані наявністю у позивача податкового боргу, в результаті несплати ним у встановлений строк грошових зобов`язань. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами не є податковим зобов`язанням/боргом, при цьому лише з 23.05.2020 стягнення заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) здійснюються в порядку, визначеному ст.59, 60, 87-101 ПК України. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є державним підприємством, юридична особа якого зареєстрована 20.02.1998, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.24-29 т.1). 11.06.2020 відповідачем винесено податкову вимогу форми «Ю» № 50327-10, відповідно до якої станом на 10.06.2020 сума податкового боргу позивача зі сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) становить 11186404,43 грн, в тому числі основний платіж - 10967407,56 грн та пеня - 218996,87 грн (а.с.13 т.1). ГУ ДПС у м.Києві 11.06.2020 прийнято рішення №50327-10 про опис майна, що перебуває у власності (господарському віддані або оперативному управлінні) ДП «Сервіс» у податкову заставу (а.с.14 т.1). Вважаючи вказану податкову вимогу і рішення про опис майна у податкову заставу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що частина чистого прибутку до 23.05.2020 не вважалася податковим платежем у розумінні норм ПК України, відповідно заборгованість зі сплати частини чистого прибутку не може вважатися податковим боргом, внаслідок чого і застосування пені з посиланням на ст.129 ПК України не відповідає змісту вищевказаної норми, дія якої поширюється виключно на випадки несвоєчасної сплати платником податків грошових зобов`язань. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 (далі - Порядок № 138, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Пунктом 1 Порядку № 138 визначено, що згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, а також державних підприємств «Міжнародний державний центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі: 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб`єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень; 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами. Згідно з п. 2 цього Порядку, частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств. Відповідно до п. 3 цього Порядку частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства. Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств. З матеріалів справи вбачається, що визначена у Розрахунку частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за перший квартал 2018 року у розмірі 1723208,00 грн (а.с.65-67 т.1) була сплачена позивачем 15.05.2018, що підтверджується відповідним платіжним дорученням від 15.05.2018 №127 (а.с.58 т.1). Визначений розмір частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за перше півріччя 2018 року у сумі 2184201,00 грн (а.с.71-73 т.1) сплачений позивачем 31.07.2018 відповідно до платіжного доручення від 31.07.2018 №1018 (а.с.55). Визначений розмір частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за три квартали 2018 року в сумі 3501827,00 грн (а.с.68-70 т.1) сплачений позивачем платіжними дорученнями від 15.11.2018 №1138 та № 173 (а.с.48-49 т.1). Сума частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті за 2018 рік визначена у розмірі 2580796,00 грн (а.с.65-67 т.1) сплачена позивачем 26.02.2019, що підтверджується платіжним дорученням від 26.02.2019 №193 (а.с.45 т1). В той же час, «частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями» не належить до загальнодержавних та місцевих податків (зборів), вичерпний перелік яких встановлено у ст.9, 10 ПК України. Відповідно до п.14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Отже, лише за наявності у платника податків податкового боргу, контролюючий орган вручає йому податкову вимогу, в той же час, заборгованість зі сплати частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями не може бути визначена як податкова заборгованість з огляду на вищенаведені норми законодавства. При цьому, Законом України № 466-IX від 16 січня 2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон №466-IX), який набрав чинності 23 травня 2020 року, ст.19-1 ПК України доповнена пп.19-1.1.51, відповідно до якого контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність. Відповідно до п.1-1 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України (в редакції Закону № 466-IX), що діє з 23.05.2020, стягнення заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань здійснюється у порядку, визначеному ст.59, 60 глави 4, ст.87-101 глави 9 розділу II цього Кодексу. Таким чином, лише 23.05.2020 законодавцем усунуто неузгодженості у податковому законодавстві, в тому числі й щодо адміністрування частини чистого прибутку, який має сплачуватися до Державного бюджету України державними унітарними підприємствами. Відповідно до п.129.1. ст.129 ПК України нарахування пені розпочинається: 129.1.1. при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом; 129.1.2. при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.3. при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання; 129.1.4. при виявленні контролюючим органом за результатами перевірки заниження податковим агентом податкового зобов`язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків та/або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) податковим агентом утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати оподатковуваного доходу на користь нерезидента або іншого платника податків - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податковим агентом суми податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом; 129.1.5. у випадку несвоєчасного повернення надміру/помилково сплачених платежів, а також несвоєчасного відшкодування сум податку на додану вартість - починаючи з першого дня, наступного за останнім днем граничного строку повернення таких коштів. Враховуючи, що до 23.05.2020 частина чистого прибутку не вважалась податковим платежем у розумінні норм ПК України і заборгованість з її сплати не може вважатися податковим боргом, внаслідок чого застосування до вказаної заборгованості пені із посиланням на ст.129 ПК України є безпідставним, порушує конституційний принцип дії норми в часі та не відповідає змісту положенням податкового законодавства, якими врегульовано нарахування пені у разі несвоєчасної сплати платником податків грошових зобов`язань. Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу пені за несвоєчасну сплату частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за період до 23.05.2020, а винесення податкової вимоги про сплату податкового боргу у розмірі 11186404,43 грн, що виник за період до 23.05.2020, без врахування правової природи такої заборгованості і порядку її адміністрування є таким, що порушує права позивача, оскільки спірна податкова вимога винесена без врахування всіх обставин, зокрема щодо не належності такої заборгованості до податкової. Відповідно до п.89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань. Пунктом 89.2 ст.89 ПК України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (пункт 89.2 статті 89 Податкового кодексу України). Беручи до уваги відсутність у позивача податкового боргу та протиправність винесення спірної податкової вимоги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності прийнятого відповідачем рішення про опис майна у податкову заставу, яке також є протиправним та підлягає скасуванню. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення шляхом визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 11.06.2020 №50327-10 і рішення про опис майна у податкову заставу від 11.06.2020 №50327-10. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Текст постанови складено 18 жовтня 2021 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді В.О.Аліменко А.Ю.Кучма