Постанова 4855 № 620/5710/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/5710/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, в якому просив: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення йому з 19.02.2020 процентного відношення довічного грошового утримання судді у відставці від суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді з 86 відсотків до 50 відсотків; 2) визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №974030124682 від 21.08.2020 щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці в частині зменшення з 86 відсотків до 50 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ; 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно довідки ТУ ДСА України у Чернігівській області №03/36-720 від 20.02.2020 виходячи із 86 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням раніше виплачених сум. 4) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації на час виплати перерахунку відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». 5) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання законної сили. Позов обґрунтовано тим, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №974030124682 від 21.08.2020 щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , в частині зменшення з 86 відсотків до 50 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді є протиправним оскільки порушує норми чинного законодавства та звужує його права і соціальні гарантії. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки відсоток розміру щомісячного довічного грошового утримання судді був встановлений постановою Щорського районного суду Чернігівської області від 23.02.2017 по справі №736/66/17, відтак перерахунок щомісячного довічного грошового утримання повинен проводитись із розрахунку 86%. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання наякої зміни щодо визначеного стажу судді та призначення довічного відсоткового співвідношення розміру щомісячного довічного грошового утримання не здійснюється, відтак підставою для перерахунку вже призначеної пенсії може бути лише зміна розміру складових суддівської винагороди. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, з 01.10.2016 ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86% грошового утримання. У подальшому, 25.02.2020 позивач звернувся до Головного управління із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 20.02.2020 № 03/36-720. Однак, відповідачем було відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що зумовило позивача для звернення до суду за захистом своїх порушених прав. Так, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 у справі № 620/1818/20 визнано протиправними дії Головного управління щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язано здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання згідно з довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 20.02.2020 № 03/36-720, починаючи з 19.02.2020. На виконання зазначеного судового рішення позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання починаючи з 19.02.2020 у розмірі 50% суддівської винагороди. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 50% суддівської винагороди, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки недопустимо використовувати, для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання, одночасно складові, які передбаченні для різних формул обрахунку грошового утримання, різними нормативними актами, які діють у різних часових просторах, тому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача проведено у відповідності до приписів чинного законодавства. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII). У відповідності до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII (чинного на час подання відповідної заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання) у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Згідно частини п`ятої ст. 142 Закону №1402-VIII пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Отже, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII). При цьому, згідно з пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Однак, Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». У той же час, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами. У вказаному рішенні Конституційний Суд зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013). У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі №620/1116/20 (провадження Пз/9901/5/20). Крім того, Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що саме з 19.02.2020, з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII. Вказані обставини були підтверджені і під час вирішення справи №620/1818/20, за наслідками розгляду якої зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі суддівської винагороди відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 20.02.2020 №03/36-720 починаючи з 19.02.2020 з урахуванням раніше проведених виплат. У той час, після проведення перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 20.02.2020 №03/36-720 відсоткове значення склало 50%, а не 86%, як зазначає апелянт. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є суддею у відставці та отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% сум грошового забезпечення згідно постанови Щорського районного суду Чернігівської області від 23.02.2017 по справі №736/66/17, якою призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці саме в розмірі 86% грошового утримання. Так, позивач просить здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у розмірі саме 86% з огляду на те, що відсоткове співвідношення вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання у відставці стосовно суддівської винагороди судді, є сталим, так як визначається на день призначення щомісячного довічного грошового утримання. Водночас, частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Суд звертає увагу на те, що вказана норма неконституційною не визнавалась. У даному випадку, Законом №1402-VIII встановлено новий, інший підхід до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, а тому всім суддям, незалежно від дати виходу у відставку, утримання підлягає розрахунку згідно із положеннями саме Закону №1402-VIII. Проведення розрахунку довічного грошового утримання суддям, які виходили у відставку до набрання чинності Законом №1402-VIII, із застосуванням положень такого Закону, а також Закону №2453-VI призведе до того, що утримання таких суддів буде значно більшим за своїм розміром ніж те, яке зможуть отримати судді, які підуть у відставку за Законом №1402-VIII. Відтак, перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, та до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково з різних законів. Тобто, судді, які виходили у відставку до 30 вересня 2016 року, не розраховували і не могли розраховувати на поширення на них нового розміру довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки не працювали за «новими правилами», не отримували суддівську винагороду в розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Водночас рівень довічного грошового утримання, який вони отримують за «старими» правилами, не є меншим ніж той, який був їм забезпечений до цього, та відповідає попередньому рівню оплати їх праці. Відтак, розмір довічного грошового утримання з розрахунку 50% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді є співмірним та відповідає приписам пункту 6.4 Європейської хартії про Закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, відповідно до якого статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку з посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, має право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді. Посилання позивача на правові висновки судів касаційної інстанції колегія суддів відхиляє, оскільки вони висловлені у інших спірних правовідносинах та за зовсім іншого правого регулювання. Враховуючи, що у даній справі спірні правовідносини є суттєво іншими, оскільки пов`язані із прийняттям нового Закону та його застосуванням згідно ухваленого Конституційним Судом рішення, тому не можуть застосовуватись при вирішенні спірних правовідносин. Таким чином, перерахунок позивачу проведений відповідно до норм чинного, на час проведення перерахунку, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці законодавства у відповідності до приписів статті 142 Закону № 1402-VIII. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 86%. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук