Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/2474/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/2474/21 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р. Дата і місце ухвалення 18.06.2021р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г, Шевчук О.А., за участю секретаря Челак Р.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 р. по справі за позовом Виробничо-комерційної фірми "Кварц" (приватна форма власності) до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: 19.02.2021 року Виробничо-комерційна фірма "Кварц" (приватна форма власності) звернулась до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2021 року № 809/15-32-07-02, яким товариству зменшено від`ємне значення визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні фінансові санкції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 року позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі. Апелянт посилався на те, що в ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що виразилось у завищенні від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду внаслідок декларування показників по нереальним операціям з придбання у ТОВ «Гранд Бітум» та у ТОВ «Успіх К» товарів та послуг. Апелянт посилався на те, що за наслідком вивчення первинних документів, даних ЄРПН, даних інформаційних баз ГУ ДПС в Одеській області, перевіряючі дійшли висновку, що ВКФ «Кварц» здійснювало лише документальне оформлення придбаних ТМЦ, без фактичного їх одержання, без реального здійснення господарської та іншої економічної діяльності за такими операціями. Також апелянт вказував на те, що свідченням нереальності господарських операцій є в даному випадку придбання товарів джерело походження яких невідомо, відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів наявними трудовими ресурсами з урахуванням часу, відсутність інформації про основні засоби тощо. З огляду на наведене, відповідач вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірними та обґрунтованими, а тому скасуванню не підлягає. На підстав викладеного апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи вказані положення КАС України, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в межах поданої Головним управлінням ДПС в Одеській області апеляційної скарги в частині задоволених позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень, виданих ГУ ДПС в Одеській області, у період з 30.11.2020 року по 11.12.2020 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВКФ «Кварц» з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, за наслідками якої складено акт № 4572/15-32-02-02/21034486 від 18 грудня 2020 року. Відповідно до висновків акту перевірки № 4572/15-32-02-02/21034486 від 18 грудня 2020 року контролюючим органом встановлено порушення ВКФ «Кварц» п. 44 .1 ст. 44, п. 198.1 п. 198. 3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, п.200.1, п. 200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19 Декларації) в сумі 1534 321 грн. за вересень 2020 року. В акті перевірки податковий орган посилався на те, що за період з 01.09.2020 року по 30.09.2020 року встановлено завищення задекларованих ВКФ «Кварц» показників у рядку 10.1 Декларації ПДВ на суму 1534321 грн. внаслідок врахування у складі податкового кредиту всупереч п. 44 .1 ст. 44, п. 198.1 п. 198. 3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, п.200.1, п. 200.4 ст.200 ПК України нереальних операцій з придбання у ТОВ Гранд Бітум» на загальну суму ПДВ -1333333 грн. та у ТОВ «Успіх К» на загальну суму ПДВ 200988 грн. за вересень 2020 року. Таким чином, за наслідками проведеної перевірки встановлено взаємовідносини ВКФ «Кварц» із контрагентами ТОВ «Гранд-Бітум» та ТОВ «Успіх-К», які не мали реального характеру. Податковий орган посилався на те, що з наданих первинних документів у підтвердження виконання договірних зобов`язань не можливо ідентифікувати отримувача та постачальника товару, а з наданих товарно-транспортних накладних неможливо встановити фактичне перевезення товару, оскільки відповідно до баз даних єдиного реєстру податкових накладних, ІТС «Податковий блок» за перевіряємий період не встановлено реєстрації податкових накладних щодо придбання транспортних послуг на користь ТОВ «Гранд Бітум», а використані зазначеним контрагентом постачальником для перевезення товару транспортні засоби не зареєстровані як такі, що мають поліс внутрішнього страхування. Контролюючий орган також посилався на те, що за даними єдиного реєстру податкових накладних, ІТС «Податковий блок», Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту і розрізі контрагентів, ТОВ «Гранд-Бітум» не придбував ТМЦ, які в подальшому нібито передані по ланцюгу постачання позивачу. Що стосується господарських відносин з ТОВ «Успіх-К», контролюючий орган посилався на те, що до перевірки не надано доказів виконання умов, укладеного договору. З огляду на зазначене контролюючий орган дійшов висновку, що між позивачем та вказаними контрагентами здійснено лише документальне оформлення придбаних ТМЦ, без фактичного їх одержання, без реального здійснення господарської та іншої економічної діяльності за такими операціями, що призвело, на думку контролюючого органу, до завищення позивачем суми податкового кредиту за вересень 2020 року. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 809/15-32-07-02 від 25.01.2021 року, відповідно до якого встановлено завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2020 року на суму 1 534 321 грн. Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ВКФ «Кварц» оскаржило його до суду першої інстанції, посилаючись на його протиправність та необґрунтованість. Задовольняючи позовні вимоги ВФК «Кварц» в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 809/15-32-07-02 від 25.01.2021 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем у підтвердження реального виконання господарських операцій із розглядуваними в акті перевірки контрагентами документи підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне: В ході розгляду справи встановлено, що у перевіряємий період ВКФ «Кварц» (приватна форма власності) мало взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ «Гранд Бітум» та ТОВ «Успіх-К». Так, з матеріалів справи встановлено, що 21 вересня 2020 року між ВКФ «Кварц» (покупець) та ТОВ «Гранд Бітум» (постачальник) укладено договір поставки №21/09/20, відповідно до п.1.1 постачальник зобов`язується передати покупцю нафтопродукти в асортименті, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Пунктом 1.2. цього Договору встановлено, що вид нафтопродуктів, одиниці виміру та кількість товару, що підлягає передачі за цим Договором визначаються сторонами та відображаються у специфікаціях та рахунках-фактурах, видаткових накладних. У підтвердження виконання зазначеного договору, позивачем було надано до перевірки та до суду копії зазначеного договору, додатки до договору, в яких конкретно визначено вид товару (бітум нафтовий дорожній в`язкий БНД 60/90), його ціна та кількість, видаткові накладні, рахунки на оплату, ТТН на відпуск нафтопродуктів повідомлення про об`єкти оподаткування, платіжні доручення про оплату товару Також позивачем були надані сертифікати відповідності, видані ТОВ «Гранд Бітум» ТОВ «Харківський незалежний центр сертифікації ООВ Харківський незалежний центр сертифікації» про відповідність бітуму нафтового дорожнього в`язкого БНД 60/90 та БНД 70/100 вимогам ДСТУ 4148-2003, паспорти якості бітуму дорожнього. З наданих товарно-транспортних накладних вбачається, що вони містять відомості про автопідприємство, яке здійснювало перевезення ТМЦ, марку та державний номер автомобілів та причепів, ПІБ водія, адреси пунктів навантаження та розвантаження ТМЦ, масу ТМЦ, підписи уповноважених осіб. Також позивачем був наданий до суду звіт з оцінки впливу на довкілля ТОВ «Гранд Бітум» з виробництва бітуму, бітумних емульсій та модифікованого бітуму з використанням нафтопродуктів, бітумного пісковика та кам`яного вугілля на нафтобазі, що знаходиться у Київській області, Макарівський район, с. Забуяння, вул. Незалежності, 173 (звідки і було здійснено відвантаження нафтопродуктів згідно ТТН), з якого вбачається місце розташування нафтової бази та виробничих потужностей ТОВ «Гранд Бітум». Також, судом першої інстанції встановлено, що 13.06.2019 року між ВКЦ «Кварц» та ТОВ «Успіх-К» укладено договір надання транспортного оброблення вантажів №01/06, відповідно до п.1.1 якого виконавець приймає на себе зобов`язання надавати замовнику комплекс послуг з транспортного оброблення вантажів, які належать Замовнику на праві власності, а замовник приймає на себе зобов`язання оплатити надані йому Виконавцем послуги. До переліку (комплексу) послуг, які входять до ціни Договору та які надає Виконавець Замовнику згідно умов цього договору, входять: приймання, обробка та розвантаження залізничних вагонів із вантажами, які надходять на ім`я Замовника та завантажування вантажу на автомобільні транспортні засоби Замовника (перевізника замовника); зберігання вантажу з моменту надходження залізничного вагону та залізничну під`їзну колію Виконавця до відвантаження з вагонів на транспорт Замовника або його Перевізника. Під вантажами щодо яких Виконавцем надаються послуги Замовнику за цим договором встановлено сипучі будівельні матеріали, а саме: щебенева продукція, пісок, відсів тощо. Місцем надання послуг є об`єкти Виконавця за адресою: Одеська область, смт. Чорноморськ-Порт, відвантажувальні реквізити: станція призначення Чорноморськ-Порт Одеської залізниці, вантажоодержувач ТОВ «Успіх-К», Замовник ВКФ «Кварц». У підтвердження виконання зазначеного договору, позивачем було надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), залізничні накладні, в яких Одержувачем товару вказано ТОВ «Успіх-К», Платником ВКФ «Кварц», як і передбачено умовами укладеного договору, відомості вагонів. Дослідивши подані товариством документи, колегія суддів зазначає наступне: Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. З наведених законодавчих положень вбачається, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Окрім того, що господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, вони повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, оскільки це є її визначальною ознакою. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. В первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов укладених з переліченими вище контрагентами договорів та реальності здійснення господарських операцій між ВФК «Кварц» та ТОВ «Гранд Бітум» та ТОВ «Успіх-К» позивач надав первинні документи: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття-робіт, залізничні накладні, відомості вагонів, платіжні доручення та ін. З наданих документів вбачається, що господарські взаємовідносини між позивачем та зазначеними в акті перевірки контрагентами, за якими сформовані відповідні суми податкових вигод, підтверджуються необхідними документами, які, в свою чергу, містять всі обов`язкові реквізити й відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто є первинними документами у розумінні цього Закону. Судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори недійсними у встановленому законом порядку не визнавались, доказів їх невиконання або неналежного виконання, підробки первинних документів відповідачем не надано. В даному випадку, податковий орган заперечував правомірність формування позивачем показнику податкового кредиту посилаючись на наявність податкової інформації щодо відсутності реєстрації на адресу контрагентів позивача накладних про придбання товарно-матеріальних цінностей та транспортних послуг. Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.06.2020 року у справі №340/422/19. Наявність податкової інформації не звільняє контролюючий орган від виконання обов`язку щодо встановлення та доведення факту вчинення конкретним платником податків порушення закону. Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом фактично не здійснювалась належна перевірка можливості виконання контрагентами позивача обсягу робіт за укладеними з позивачем договорами. Відповідач обмежився лише посиланням на наявну податкову інформацію щодо відсутності реєстрації податкових накладних на адресу контрагентів-постачальників. Вказане, на думку колегії суддів, свідчить про відсутність у контролюючого органу об`єктивних відомостей про дійсні трудові ресурси, залучені контрагентами позивача до виконання робіт за укладеними договорами, наявність товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому були реалізовані позивачу та ін. Посилання відповідача в акті перевірки на те, що згідно даних ЄРПН на адресу підприємств-контрагентів позивача не реєструвались податкові накладі з придбання транспортних послуг та ТМЦ, колегія суддів вважає необґрунтованим, з огляду на те, що згідно ТТН автоперевізником вказано ТОВ «Гранд Бітум». Податковим органом не встановлено неможливості вказаним контрагентом самостійно здійснювати транспортування ТМЦ, які реалізовувались на адресу ВКФ «Кварц», не доведено відсутності у розпорядженні вказаного контрагента достатніх основних засобів, потужностей для виконання умов укладеного договору. Посилання на те, що згідно централізованої бази даних МТСУ використані контрагентом постачальником ТОВ «Гранд Бітум» транспортні засоби не зареєстровані як такі, що мають поліс внутрішнього страхування жодним чином не свідчить про неможливість реального виконання господарських операцій між ТОВ «Гранд Бітум» та ВКФ «Кварц». Аналогічно контролюючим органом не встановлено чи придбався бітум асфальтний по ланцюгу постачання до ТОВ «Гранд Бітум» чи був самостійно виготовлений вказаним товариством, а тому посилання на відсутність реєстрації податкових накладних з придбання вказаних ТМЦ не свідчить про нереальність господарських операцій між цим контрагентом та позивачем. Крім того, придбання ТМЦ чи послуг могла бути здійснена з суб`єктами господарювання, що не є платниками ПДВ, або навіть з фізичними особами. В такому разі реєстрація податкових накладних в ЄРПН відсутня, оскільки обов`язок виписування податкових накладних виникає тільки у платників ПДВ. Крім того, завжди існує ризик невиконання платником ПДВ своїх зобов`язань щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних, а також того, що реєстрація податкової накладної зупинена, чи у такій реєстрації відмовлено. Колегія суддів також звертає увагу на те, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Як вже зазначалось вище, у підтвердження дійсного виконання господарських операцій між ВКФ "Кварц" та ТОВ "Успіх-К" позивач надав первинні документи, які свідчать про приймання, обробку та розвантаження залізничних вагонів із вантажами - сипучими будівельними матеріалами. Контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Гранд Бітум», ТОВ «Успіх-К», засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення спірних господарських операцій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців була відсутня інформація про перебування усіх згаданих в акті перевірки контрагентів в стадії припинення чи ліквідації, або щодо відсутності їх за юридичними адресами. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано. У підтвердження реального виконання робіт розглядуваними в акті перевірки контрагентами позивач надав належним чином складені первинні документи, а в обґрунтування проведених між сторонами договорів розрахунків, позивачем надано платіжні доручення. Вказані документи містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами та підтверджують, що позивач у зв`язку із веденням господарської діяльності з ТОВ «Гранд бітум» та ТОВ «Успіх-К» зазнав дійсні об`єктивні зміни складу своїх активів. Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, колегія суддів вважає, що останні складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з дотриманням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат чи податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Колегія суддів звертає увагу на те, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника та інших учасників у сфері економіки, у зв`язку з чим презюмується економічна виправданість дій платника, спрямованих на одержання податкової вигоди, та достовірність відомостей його податкової та бухгалтерської звітності. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. Таким чином, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними. При цьому, податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру). В даному випадку контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові та матеріально - технічні ресурси були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару та проведення робіт обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано відповідних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними. Контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в поданих позивачем документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків. Також, відповідачем не надано належних доказів у підтвердження невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та наміром одержати економічний ефект тощо. Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань. Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Підсумовуючи все вищевикладене колегія суддів вважає, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та розглядуваними в акті перевірки контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів. Зазначене спростовує висновки податкового органу про вчинення ВКФ «Кварц» порушень податкового законодавства в частині неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період, що перевірявся, а відтак, прийняте у зв`язку із цим спірне податкове повідомлення-рішення не може вважатись правомірним та обґрунтованим, та підлягає скасуванню. Колегія суддів також звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті б Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення. Повний текст рішення складено 18.10.2021 року. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик Суддя: О.А. Шевчук