Постанова Харківський апеляційний суд № 953/14687/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 953/14687/20 Головуючий суддя І інстанції Шаренко С.Л. Провадження № 33/818/1254/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю захисників особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокатів Кривошеєва І.В. та Матійка М.В., а також представників митниці Тиндика М.В. та Тупікової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 25 березня 2021 стсовно ОСОБА_1 , - в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , 1962 року народження, громадянин України, мешканець м. Києва, - визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 4642527 грн. Також з ОСОБА_1 стягнуто вартість предметів порушення митних правил, у розмірі 4642527 грн. Крім того з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 454 грн. Постановою встановлено, що 17.08.2019 року через митний пост «Бачівськ» Сумської митниці ДФС ПП «Ярослав» було здійснено ввезення на митну територію України товару «Білизна постільна бавовняна, набивна» вагою нетто 16237,24 кг на транспортному засобі р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . У якості підстави для ввезення в Україну зазначених товарів ПП «Ярослав» були надані Сумській митниці ДФС попередня декларація ІМ40ЕЕ UA100000/2019/870971 від 18.10.2019, Carnet PX 83229855 від 15.10.2019, CMR АА0033489 від 14.10.2019, рахунок № 77535-5 від 14.10.2019 на суму 74210,40 USD. Відповідно до наданих документів отримувачем товару зазначено ПП «Ярослав» (Україна, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2), відправником АОЗТ «Туркменбаши Текстиль комплекси», (Туркменистан, м. Ашхабад, вул. Алти Карлієва, буд. 70). З метою перевіркми достовірності наданих документів Сумською митницею ДФС було направлено запит до митних органів Туркменістану. У результаті опрацювання отриманої відповіді, надісланої листом ДМСУ від 01.04.2020 № 20-01/20-02-01/7.14/748,встановлено, що на транспортному засобі НОМЕР_1 / НОМЕР_2 було експортовано товар «Білизна постільна бавовняна, набивна», на адресу ПП «Ярослав» згідно експортної митної декларації № 07218/151019/0006990 на товар вагою нетто 16237,24 кг вартістю 671510 ТМТ (4 642 527,36 грн., згідно курсу НБУ станом на 23.10.2019) відповідно до рахунку № 1539 від 11.10.2019. Митне оформлення товару завершено в зоні діяльності Київської митниці ДФС за митною декларацією ІМ40ДЕ № 100110/2019/788867 від 25.10.2019, поданою на підставі рахунку (invoice) № 77535-5 від 14.10.2019 на суму 74273,40 USD (1 845 295 грн.). Таким чином, 23.10.2019 керівником ПП «Ярослав» ОСОБА_1 були вчинені дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України товару «білизна постільна бавовняна, набивна» вагою нетто 16237,24 кг фактичною вартістю 4 642 527,36 грн., шляхом подання митному органу документів, що містять неправдиві відомості щодо визначення митної вартості даного товару. 12.05.2020 головним державним інспектором сектору оперативного реагування (у м. Суми) управління запобігання та протидії контрабанді та порушенням митних правил Слобожанської митниці Держмитслужби Апрохіним Є.А. у відношенні громадянина ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил №0588/80700/20 за ознаками правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України. Громадянину ОСОБА_1 направлено протокол про порушення митних правил №0588/80700/20 з роз`ясненням його прав, передбачених ст.. 498 МК України. Місцезнаходження предмету порушення митних правил невідоме. Вартість товару «білизна постільна бавовняна, набивна» вагою нетто 16237,24 кг становить 4 642 527,36 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 25.03.2021 скасувати, а провадження у справі закрити. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 надав для митного оформлення всі необхідні для ідентифікації товару документи відповідно до вимог чинного законодавства. Вказує, що під час заповнення декларації декларантом були додержані всі вимоги Положення про вантажну митну декларацію та Інструкції про порядок заповнення ВМД, а саме визначені відправник, одержувач, декларант, особа, відповідальна за фінансове врегулювання, їх адреси та банківські реквізити, умови поставки, опис товару, вартість, тощо. Вартість товару була задекларована в тому розмірі за який він був придбаний за умовами контракту. Вказує, що митний орган не навів у протоколі, які саме відомості у поданих документах є недостовірними, а фактична вартість, яка була сплачена за товар не спростована відомостями, які надійшли від митної адміністрації Туркменістану. Вказує, що від митної адміністрації Туркменістану не надійшло будь-яких підтверджень факту взаємовідносин між ПП « ОСОБА_2 » та відповідним відправником товару. Зазначає, що митний орган не встановив ціни товару у експортера фірма «Ашхабадський текстильний комплекс», АОЗТ «Туркменбаши Текстиль комплекси», та наявності у цієї фірми будь-яких прямих контактів із ПП «Ярослав». Вважає, що дії працівника митниці під час складення протоколу не відповідали вимогам чинного законодавства. Вважає, що справа про порушення митних правил незаконно була передана з Сумської митниці ДФС до Слобожанської митниці Держмитслужби. Зазначає, що запит митного органу України не містить підпису особи, яка цей запит направляла. Вказує на неналежність доказів, тобто документів, які були отримані органами митниці України від митної організації Туркменістану. Вказує, що органи митниці не здійснювали виклику ОСОБА_1 для опитування. Вважає, що документи у справі завірені не належним чином. Вказує, що ОСОБА_1 не отримував судових повісток та не був повідомлений про час та місце розгляду справи, чим, на його думку, було порушено його право на захист. Вказує, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 36 КУпАП не об`єднав справи стосовно ОСОБА_1 в одне провадження. Також вказує, що суд першої інстанції не направив копію постанови ОСОБА_1 , що обумовило необхідність надання клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судової постанови. Зазначає, що матеріали справи не містять документів, які підтверджують повноваження представника митного органу, який приймав участь в судовому засіданні в суді першої інстанції. Поряд з цим, зазначає, що суд першої інстанції в резолютивній частині постанови не визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України. Зазначає, що продавцем товару є компанія «ANDER TEKSTIL ENERJI INSAAT SAN. DIS TIC.A.S.» (Туреччина) Відправником товарів виступає АОЗТ «Туркменбаши Текстиль комплекси» (Туркменістан), одержувачем є ПП «Ярослав» (Україна) за розпорядженням Компанії «ANDER TEKSTIL ENERJI INSAAT SAN. DIS TIC.A.S.», а оплата відповідно до умов контракту здійснена. Митний орган не надав суду першої інстанції доказів на спростування цих обставин. В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисники ОСОБА_1 адвокати Кривошеєв І.В. та Матійка М.В. пояснили, що ОСОБА_1 дійсно повідомлений про час та місце розгляду справи, однак скористався своїм правом на захист, узгодивши з ними свою позицію, а тому просили розглядати апеляційну скаргу без участі ОСОБА_1 . Представники митниці Тиндик М.В. та Тупікова О.О. не заперечували щодо розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 без його участі. Враховуючи наведене, а також вимоги ст.ст. 268 та 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі ОСОБА_1 за обов`язковою участю його захисників та представників митниці. Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи захисників Кривошеєва І.В. та Матійка М.В., які просили задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, а також пояснення представників митниці Тиндика М.В. та Тупікової О.О.0, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, 486,489 МК України, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Відповідно до ч.2 ст. 486 МК України, провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням. Маючи певні сумніви, щодо визначення митної вартості товарів 19.11.2019 року, тобто після їх розмитнення (17.11.2019 р.), працівники митного органу направили відповідні запити до митного органу Туркменістану, з метою отримання додаткових відомостей. 25.02.2020 року отримали відповідь на запит (арк. 21) разом з додатками, а саме: фотокопію митної декларації, рахунок-фактуру, копію контракту, специфікацію на поставку товару, товарно-транспортну накладну (арк. 20-37). Саме ці відомості стали підставою для складання протоколу, що підтверджується його змістом. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник митниці пояснив, що цієї відповіді разом з доданими до неї документами, на думку митного органу, було достатньо для складення протоколу стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 483 МК України, а тому ніякі інші процесуальні дії щодо перевірки цих відомостей в порядку, передбаченому Митним кодексом України, не проводились. При цьому належить врахувати, що працівники митного органу ніяких інших дій, що передбачені чинним законодавством України або міжнародними договорами не здійснювали, як того вимагають норми ст.ст. 54 (Контроль правильності визначення митної вартості), 55 (Коригування митної вартості товарів), ч.ч. 6, 8 ст. 345 (Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів), ст. 346 (Підстави та порядок проведення митними органами документальних виїзних перевірок) Митного кодексу України. Тобто починаючи з 25.02.2020 року, а саме з моменту отримання відомостей з Республіки Туркменістан, митний орган України мав достатні відомості на підтвердження неправильності визначення митної вартості товарів декларантом, але всупереч вимог п.1-2 ч.1 ст. 491 МК України посадова особа митного органу склала протокол лише 12 травня 2020 року. Поряд з цим, під час апеляційного розгляду досліджені апеляційні доводи ОСОБА_1 , а також заперечення представників митниці щодо правильності визначення митної вартості товару. Тобто, було встановлено, що митний орган під час провадження у справі не застосовував процедуру корегування митної вартості, як того вимагають норми ст. 55 МК України, обмежившись лише відповіддю на запит. Зокрема, згідно вимог ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом лише під час проведення митного контролю і митного оформлення товарів. В той же час, відповідно до ч.7 ст. 54 МК України, у разі, коли під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, - заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Згідно фактичних відомостей, що є наявними в матеріалах справи, митний орган розпочав та завершив розмитнення товарів і під час розмитнення ніяких претензій до декларанта не висував, погодившись з вартістю товарів, яка була визначена декларантом, в тому числі, на підставі контракту № 3019UA/01 від 11.10.2019 року (арк. 100а-102), документів на підтвердження перерахування грошових коштів через банківську установу в повному обсязі (арк. 129, 130, 131, 132, 133), а також решту письмових відомостей, які вчасно були подані декларантом митному органу. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник митниці пояснив, що розмитнення товарів, які були зазначені в декларації, було проведено на території Київської митниці за вартістю товарів, яка була вказана саме у митній декларації (арк. 11) від 25.10.2019 року. Тобто, згідно ч.7 ст. 54 МК України та фактичного завершення процедури розмитнення товарів - у митного органу не було процесуальних підстав в подальшому ставити під сумнів вартість товарів, оскільки згідно Закону митна вартість вважається визнаною автоматично внаслідок завершення процедури розмитнення 25.10.2019 року. При цьому належить врахувати, що сумніви щодо митної вартості у працівників митниці виникли вже після розмитнення товару, внаслідок чого вони направили запит до уповноважених митних органів Туркменістану. Отримавши відповідь на запит 25.02.2020 року (арк. 19), тобто поза межами процедури митного оформлення, яку було завершено 25.10.2019 року, за наявності попередніх сумнівів митний орган мав можливість одразу, тобто після 25.02.2020 року, розпочати провадження, якщо відомості, на його переконання свідчили про неправильне заявлення митної вартості товарів. Отже, під час апеляційного розгляду встановлено, що після отримання відповіді від уповноваженого митного органу Туркменістану, ніяких процедур щодо перевірки відомостей, отриманих по запиту працівники митниці не здійснювали. А саме, керівник митного органу на підставі норми ч.1 ст. 346 МК України, не призначав своїм наказом документальну виїзну перевірку і такі дії не здійснювались в межах норм ст. 345 МК України (Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів). Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_1 адвокат Кривошеєв І.В. пояснював, що внаслідок відсутності письмового рішення керівника митного органу щодо корегування митної вартості товару, а також відсутності акту документальної перевірки (довідки), сторона захисту була позбавлена процесуальної можливості оскаржити такі дії до суду адміністративної юрисдикції в порядку, передбаченому КАС України. Поряд з цим, протокол про адміністративне правопорушення складався стосовно ОСОБА_3 за його відсутності, а також судовий розгляд в суді першої інстанції щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 483 МК України відбувся за його відсутності, що вказує про істотну неповноту під час провадження у справі, як з боку митного органу, так і під час розгляду справи в суді першої інстанції. Разом з цим належить врахувати, що складання протоколу про порушення митних правил є стадією фіксації митного правопорушення, тобто після його складення особа, яка має відповідні процесуальні повноваження, дотримуючись вимог ч.2 ст. 495 МК України, збирає докази, оцінює їх, після чого, дійшовши переконання щодо їх об`єктивності, приймає рішення відповідно до компетенції. За таких обставин, об`єктивно вбачається, що з моменту отримання відповіді від компетентного митного органу Туркменістану (25.02.2020 року), митний орган України безпосередньо виявив обставини, які на його переконання свідчать про порушення митних правил, оскільки раніше, маючи сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару, вже дійшов переконання про необхідність направлення запиту до компетентних митних органів іншої держави. Належить врахувати, що, ОСОБА_1 своєчасно надав до митного органу контракт (арк. 100а-102), укладений між ПП «Ярослав» та Компанією «ANDER TEKSTIL ENERJI INSAAT SAN. DIS TIC.A.S», предметом якого була продукція у асортименті та за ціною згідно специфікації (арк. 103-104, 105-106), яка виготовлена у Туркменістані. Також, ОСОБА_1 крім цього до контракту надав рахунок-фактуру до нього (арк. 16-17), відповідно до відомостей якої вартість товарів відповідає саме тій вартості, яка була зазначена у митній декларації, а саме 74 210,40 доларів США. З відомостей цього рахунку-фактури вбачається, що ПП «Ярослав» є дійсним отримувачем товару від Текстильного комбінату, який розташований у Туркменістані саме за дорученням компанії «ANDER TEKSTIL ENERJI INSAAT SAN. DIS TIC.A.S». Поряд з цим, відповідно до відомостей акту звірки взаємних розрахунків за період: 01.10.2019 01.06.2021 між ПП «Ярослав» та компанією «ANDER TEKSTIL ENERJI INSAAT SAN. DIS TIC.A.S» (арк. 129) вбачається, що за даними ПП «Ярослав» та Компанії» ANDER TEKSTIL ENERJI INSAAT SAN. DIS TIC.A.S» станом на 01.06.2021 року заборгованість відсутня. Натомість, органи митниці провівши без будь-яких зауважень процедуру розмитнення, будь-яким чином не перевіряли чинність контракту, який їм був наданий ОСОБА_1 , а саме не направили будь-яких запитів до Компанії «ANDER TEKSTIL ENERJI INSAAT SAN. DIS TIC.A.S» щодо перевірки наявності та чинності цього контракту. Матеріали справи не містять будь-яких фактичних відомостей щодо незаконності або недійсності цього контракту, не довели цього і представники митниці в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції. Відповідно до відомостей, які надійшли із уповноважених митних органів Туркменістану вбачається, що вони надіслали митному органу України контракт у якому продавцем є АОЗТ «Туркменбаши Текстиль Комплекси», а покупцем є компанія «Vantagt International Canada Inc.» (арк. 29-31). Тобто відповідно до відомостей цього договору, ПП «Ярослав» не є стороною цього договору, а митний орган та суд першої інстанції не звернув на це увагу. Під час апеляційного перегляду встановлено, що з моменту виявлення порушень митним органом 25.02.2020 року та після складання протоколу про адміністративне правопорушення і до моменту направлення провадження до суду пройшло понад 6 місяців. Проте, відповідно до відомостей, які містяться в матеріалах справи, після проведення такої процесуальної дії, як складання протоколу про адміністративне правопорушення у митниці не було процесуальних або будь-яких об`єктивних перешкод направити справу до суду у строки, які передбачені ст. 467 МК України. Крім того, матеріали справи не містять відомостей щодо проведення органами митниці процесуальних дій, які передбачені ст. 515 МК України та п.п.2-8 ч.2 ст. 508 МК України (Проведення процесуальних дій). Окрім складання протоколу, в тому числі, після отримання від компетентних митних органів Туркменістану відповіді щодо вартості товару, працівники митниці за власною ініціативою не проводили будь яких експертних досліджень щодо об`єктивного визначення вартості товару. Тобто, працівники митниці, складаючи протокол стосовно ОСОБА_1 , посилались лише на відомості, які містились у відповіді митних органів Туркменістану, про що пояснив представник митниці в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції. Натомість, відповідно до висновку експертного дослідження товару експертом Науково-дослідного інституту судової експертизи та оцінки м. Одеси № 368/21 від 10.06.2021 року (арк. 162-167), «…таможенная стоимость Товара постельное белье, хлопок 100%, набивное, ассортимент котрого приведен в таблице 1, стара происхождения Туркменистан, условия поставки EXW, Ашхабад, Туркменистан, прибівшего согласно контракта № 3019UA/01 от 11.10.2019, счета-фактуры № 2658128 от 14.10.2019 года, таможенной декларации UA10010/2019/788867 от 25.10.2019 года, при пересечении таможенной границы Украины, на основании предоставленных документов составляет 74273,40 дол. США». Представники митниці в судовому засіданні під час апеляційного перегляду не надали будь-яких документів щодо проведення оцінки митної вартості товарів, які можуть спростувати такі висновки експерта. Поряд з цим, митний орган під час провадження по справі таку експертну оцінку за власною ініціативою не призначав. Разом з цим належить врахувати, що міжнародний контракт № 3019UA/01 от 11.10.2019, укладений між компанією «ANDER TEKSTIL ENERJI INSAAT SAN. DIS TIC.A.S» та ПП «Ярослав» на цей час не скасований і ніким не оскаржений в судових установах. Працівники митниці не оспорювали всі вищенаведені обставини, а суд апеляційної інстанції встановив їх виходячи з відомостей, наявних в провадженні та на підставі пояснень та доводів сторін та доводів апеляційної скарги. Поряд з цим, відповідно до відомостей Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 №8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 2008 року) роз`яснено, що незаконне переміщення предметів із приховуванням від митного контролю передбачає їх переміщення через митний кордон України з подання митному органу, як підстави для переміщення товарів, підроблених документів або таких, що містять неправдиві дані. Також зазначено, що підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи підробленими підписами, відбитками печаток та штампів. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апелянта про безпідставність припущень митного органу щодо неправильності визначення митної вартості товарів декларантом, - є слушними. Крім того, відповідно до вимог ч.5 ст. 266 МК України, особа, уповноважена на декларування товарів, від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант. Відповідно до відомостей митної декларації, (арк. 11), її заповнював ОСОБА_4 , тобто особа, яка була уповноважена декларантом на її заповнювання, однак протокол про адміністративне правопорушення складений був лише на ОСОБА_1 , на що суд першої інстанції не звернув уваги. Поряд з цим, відповідно до вимог ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати, в тому числі, чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до відомостей резолютивної частини оскаржуваної постанови об`єктивно вбачається, що в порушення вимог ст. 489 МК України, суд першої інстанції не визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України, а лише наклав стягнення, що є неприпустимим без визначення рішення щодо винуватості особи. Під час апеляційного розгляду працівниками митниці було надано суду для огляду копію постанови Харківського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року стосовно ОСОБА_1 , щодо закриття провадження у цій справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, провадження у якому здійснювалось також за ч.1 ст. 483 МК України. Поряд з цим апеляційний суд звертає увагу на помилковість висновків суду першої інстанції щодо можливості накладення адміністративного стягнення, оскільки таке рішення суперечить вимогам ст. 38 КУпАП та ст. 467 МК України. Відповідно до вимог ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом. Отже, зазначеними положеннями Митного кодексу України передбачено, що закінчення строку накладення адміністративного стягнення є підставою, яка виключає можливість судді застосовувати до правопорушника адміністративне стягнення. З матеріалів справи вбачається, що Державній митній службі 25.02.2020 року стало відомо про порушення митних правил ОСОБА_1 , тобто з моменту надходження до Державної фіскальної служби України відповіді від компетентних митних органів Туркменістану. Тобто саме Державна митна служба виявила правопорушення 25.02.2020 року. Згідно положень п. 34-1 ч. 1 ст. 4 МК України, об`єктивно вбачається, що митний орган є єдиним державним органом, що не заперечували в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представники митниці, внаслідок чого суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме момент отримання Державною митною службою відповіді від уповноваженого митного органу Туркменістану, а саме 25.02.2020 року слід вважати днем виявлення правопорушення. Натомість лише через два з половиною місяці протокол про порушення митних правил стосовно ОСОБА_1 був складений, тобто 12 травня 2020 року (арк. 3-7). Справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 483 МК України, митним органом була направлена до суду 07.09.2020 року, що підтверджується вихідним номером та датою супровідного листа (арк. 44). Суд отримав ці матеріали лише 11.09.2020 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Київського районного суду м. Харкова на супровідному листі (арк. 44). Тобто на час надходження справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 до суду (11.09.2020 року), закінчився строк накладення адміністративного стягнення, який передбачений ст. 467 МК України, оскільки з дня виявлення правопорушення (25.02.2020 року) пройшло більш ніж шість місяців, на що суд першої інстанції не звернув увагу при ухваленні рішення. Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом. Суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 467 МК України, наклав на ОСОБА_1 стягнення, що обумовлює необхідність скасування судової постанови. Відповідно до ч.8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, а саме: стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. Дана норма є імперативною, тобто її вимоги є безумовними. Однак в даному випадку існує колізія права щодо строків накладення адміністративного стягнення між ст. 38 КУпАП та ст. 467 МК України. При наявності суперечностей між загальним нормативним актом КУпАП та спеціальним актом - МК України, відповідно до теорії права при наявності колізії права, застосовується строк, визначений спеціальним актом законодавства Митним кодексом України. З урахуванням того, що на даний час закінчився визначений ст. 38 КУпАП та ст. 467 МК України строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, апеляційний суд після скасування постанови суду першої інстанції також позбавлений процесуальної можливості досліджувати нові докази та вирішувати питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_1 , а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.7 ст.247 КУпАП та ч. 1 ст. 467 МК України. Керуючись ст.ст. 527-529 МК України, ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Київського районного суду м. Харкова від 25.03.2021, якою притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил передбаченої ч. 1 ст. 483 МК України скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення у справах про порушення митних правил, передбаченого частиною 1 статті 467 МК України. Суддя С.К. Шабельніков