Постанова Дніпровський апеляційний суд № 216/1286/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6062/21 Справа № 216/1286/18 Суддя у 1-й інстанції - Кузнецов Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 216/1286/18 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання - Євтодій К.С. сторони: позивач - Акціонерне товариство «Правекс Банк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Правекс Банк» на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2021 року, яке ухвалене суддею Кузнецовим Р.О. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 06 квітня 2021 року, - ВСТАНОВИВ: 23 березня 2018 року року Публічне акціонерне товариство «Правекс-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Правекс Банк» (надалі АТ «Правекс Банк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 10.10.2007 року між АКБ «Правекс-Банк» правонаступником якого є АТ «Правекс Банк», та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 3636-044/07Р (надалі - Договір), за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 25000,00 доларів США, строком до 10.10.2026 року, зі сплатою 11,3 % річних. Крім того, в забезпечення виконання зобов`язання, 10.10.2007 року був укладений договір іпотеки № 3636-044/07Р від 10.10.2007 року. Пунктом 6.1.3 Договору на позичальника покладено обов`язок забезпечення своєчасного повернення коштів та сплату нарахованих процентів. Відповідач допустив порушення своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим, станом на 22.12.2017 року, за позичальником існує заборгованість у сумі 20265,85 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 542310,09 грн., яка складається з суми кредиту 15476,17 доларів США; суми відсотків 4789,68 доларів США, яку позивач просив суд стягнути на свою користь та вирішити питання про розподіл судових витрат. Відповідач ОСОБА_1 заявив про застосування наслідків пропуску позовної давності та відмови в задоволенні позовних вимог. Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ «Правекс Банк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неврахування судом першої інстанції факту погашення відповідачем заборгованості за тілом кредиту 23.05.2015 року та за простроченими відсотками 07.05.2015 року, що свідчить про переривання перебігу позовної давності. Крім того, зазначає, що у кредитному договорі сторони погодили сплату заборгованості щомісячними платежами, а тому перебіг позовної давності щодо кожного щомісячного платежу має обраховуватися окремо. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Щербачов А.П., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, наполягає на тому, що останню сплату по кредиту ОСОБА_1 було здійснено 11.02.2015 року, а платіж у розмірі 200,00 дол.США 07.05.2015 року, на який посилається позивач, ним не здійснювався та жодних дій, які свідчать про переривання позовної давності він не вчиняв. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача АТ «Правекс Банк» - Курдюмова М.М., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Щербачова А.П., які, кожен окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 10 жовтня 2007 року між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є АТ «Правекс Банк», та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту № 3636-044/07Р (т. 1 а.с. 11-13), за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 25000,00 доларів США, строком до 10.10.2026 року, зі сплатою 11,3 % річних. Відповідно до п. 6.1.11 Кредитного договору, позичальник зобов`язаний протягом строку дії даного договору щомісячно сплачувати комунальні платежі і вартість спожитої електроенергії по об`єкту нерухомого майна, переданого в іпотеку. Відповідно до п. 9.4 цього Договору, при невиконанні позичальником п. 6.1.11 Договору, строк користування грошовими коштами, зазначений у п.1.2 Договору, припиняється достроково - на 30-й день прострочення по сплаті комунальних платежів та/або електроенергії. У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 3636-044/07Р від 10.10.2007 року, сторонами був укладений Договір іпотеки № 3636-044/07Р від 10.10.2007 року (т. 1 а.с. 14-16). Заборгованість по сплаті комунальних послуг по об`єкту нерухомого майна, переданого в іпотеку, а саме: квартири АДРЕСА_1 , станом на 01.01.2015 року, становить 1788,15 грн. Станом на 01.02.2015 року, заборгованість не відшкодована та становить 2079,94 грн. Внаслідок неналежного виконання зобов`язання за кредитним договором, станом на 22.12.2017 року, за позичальником обліковується заборгованість у сумі 20265,85 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 542 310,09 грн., яка складається з суми кредиту 15 476,17 доларів США; суми відсотків 4 789,68 доларів США. Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що, зобов`язання за Кредитним договором № 3636-044/07Р від 10.10.2007 року припинено достроково, у порядку п. 9.4 цього Договору, та, звертаючись до суду з даним позовом 23 березня 2018 року, позивач пропустив трирічний строк позовної давності, про застосування наслідків пропуску якого було заявлено відповідачем. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Суд першої інстанції ухвалюючи рішення названих вимог закону не дотримався. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Як передбачено ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Як встановлено судом та визнається сторонами, 10 жовтня 2007 року між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є АТ «Правекс Банк», та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту № 3636-044/07Р (т. 1 а.с. 11-13), за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 25000,00 доларів США, строком до 10.10.2026 року, зі сплатою 11,3 % річних. У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 3636-044/07Р від 10.10.2007 року, сторонами був укладений Договір іпотеки № 3636-044/07Р від 10.10.2007 року (т. 1 а.с. 14-16). Відповідно до п. 6.1.11 Кредитного договору, позичальник зобов`язаний протягом строку дії даного договору щомісячно сплачувати комунальні платежі і вартість спожитої електроенергії по об`єкту нерухомого майна, переданого в іпотеку. Відповідно до п. 9.4 цього Договору, при невиконанні позичальником п. 6.1.11 Договору, строк користування грошовими коштами, зазначений у п.1.2 договору, припиняється достроково - на 30-й день прострочення по сплаті комунальних платежів та/або електроенергії. Частиною 1 ст. 9 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Заборгованість по сплаті комунальних послуг по об`єкту нерухомого майна, переданого в іпотеку, а саме: квартири АДРЕСА_1 , станом на 01.01.2015 року, становить 1788,15 грн. Станом на 01.02.2015 року, заборгованість не відшкодована та становить 2079,94 грн. Отже, з урахуванням погоджених сторонами умов Кредитного договору № 3636-044/07Р від 10.10.2007 року та зважаючи на наявність заборгованості по сплаті комунальних платежів по об`єкту нерухомого майна, переданого в іпотеку, цей Договір припиняється достроково - на 30-й день прострочення по сплаті комунальних платежів. Відповідач ОСОБА_1 не виконував умови договору в повному обсязі, що потягло за собою зміну строку виконання зобов`язань, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача суми заборгованості у розмірі 20265,85 доларів США, яка складається з суми кредиту 15 476,17 доларів США; суми відсотків 4789,68 доларів США. При цьому, колегією суддів перевірено розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий позивачем, та з`ясовано, що він визначений у відповідності із умовами Кредитного договору № 3636-044/07Р від 10.10.2007 року, який підписано сторонами та який є чинними, та розмір заборгованості не спростовано позичальником, як і не надано власного розрахунку заборгованості. При цьому, колегією суддів враховано, що статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні Кредитного № 3636-044/07Р від 10.10.2007 року, сторони погодили надання кредитних коштів у валюті відмінній від національної валюти України, що свідчить про узгодження сторонами повернення позики саме в іноземній валюті, а тому на позичальника має бути покладено обов`язок з повернення коштів у доларах США. Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 в суді першої інстанції просив застосувати позовну давність та відмовити в позові з цих підстав. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)). Частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові. Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті). Як зазначено вище, строк Кредитного договору № 3636-044/07Р від 10.10.2007 року припиняється достроково - на 30-й день прострочення по сплаті комунальних платежів, а саме з 31 січня 2015 року, у зв`язку з чим слід вважати, що з 01 лютого 2015 року право позивача порушено, й перебіг трирічного строку позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права для нього закінчується 01 лютого 2018 року. Відтак, звернення АТ «Правекс Банк» до суду з даним позовом 23 березня 2018 року відбулося поза межами трирічного строку позовної давності. Разом з тим, статтею 264 ЦК України визначено випадки переривання строку позовної давності. Зокрема, частина перша вказаної статті передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Частиною ж третьої цієї статті передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. При цьому, при дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах позовної давності, а не після її спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17. Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було вчинено дії, які свідчать про переривання позовної давності, зокрема, сплачено 06 травня 2015 року 200 доларів США в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 3636-044/07Р від 10.10.2007 року. Доводи ж ОСОБА_1 про те, що зазначені кошти він не вносив та не вчиняв дій, які свідчать про переривання позовної давності, колегія суддів не приймає, з огляду на наступні обставини. За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії. Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа. Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. В матеріалах справи міститься виписка за рахунком ОСОБА_1 , яка надавалася позичем до суду першої інстанції та з якої вбачаються операції за рахунком (томи справи №3-4), зокрема, поповнення рахунку, у тому числі й внесення 06 травня 2015 року 200 доларів США в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 3636-044/07Р від 10.10.2007 року. Доказів того, що внесення коштів в рахунок погашення заборгованості здійснено не ОСОБА_1 або уповноваженою ним особою суду не надано, як і не надано доказів того, що стороння особа, маючи доступ до рахунку відповідача, здійснила погашення заборгованості за нього, без його згоди та відома. Враховуючи, що відповідні дії вчинялися у період, коли позовна давність не сплинула, тобто перебіг позовної давності переривався та почав свій перебіг заново (зокрема з 07 травня 2015 року), колегія суддів дійшла висновку, що позивач, звернувшись з даним позовом 23.03.2018 року, не пропустив позовну давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 3636-044/07Р від 10.10.2007 року. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Правекс Банк» заборгованості за Кредитним договором № 3636-044/07Р від 10 жовтня 2007 року, станом на 22 грудня 2017 року, у сумі 20265 доларів США 85 центів США, яка складається з суми кредиту 15 476 доларів США 17 центів США; суми відсотків 4789 доларів США 68 центів США. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України). Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ст. 133 ЦПК України). Таким, чином судові витрати, понесені позивачем при поданні позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 20 336,63 грн., що не перевищує меж граничного розміру визначеного Законом України «Про судовий збір», підлягають компенсації за рахунок відповідача. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Правекс Банк» - задовольнити. Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Правекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Правекс Банк» заборгованість за Кредитним договором № 3636-044/07Р від 10 жовтня 2007 року, станом на 22 грудня 2017 року, у сумі 20265 (двадцять тисяч двісті шістдесят п`ять) доларів США 85 (вісімдесят п`ять) центів США, яка складається з суми кредиту 15 476 (п`ятнадцяти тисяч чотириста сімдесяти шести) доларів США 17 (сімнадцяти) центів США; суми відсотків 4789 (сім тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) доларів США 68 (шістдесят всім) центів США. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Правекс Банк» судові витрати у розмірі 20 336 (двадцять тисяч триста тридцять шість) гривень 63 (шістдесят три) копійки. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 18 жовтня 2021 року. Головуючий: Судді: