Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/4554/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" жовтня 2021 р. Справа№ 910/4554/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яковлєва М.Л. суддів: Шаптали Є.Ю. Куксова В.В. за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А. за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 05.10.2021 року у справі №910/4554/21 (в матеріалах справи). Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ШВИДКО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕНД СТАР" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2021, повний текст якого складено 09.08.2021 у справі №910/4554/21 (суддя Привалов А.І.) за позовом 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ШВИДКО", 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕНД СТАР" до 1.Головного управління Національної поліції у місті Києві, 2.Державного підприємства "Інформаційні судові системи", 3.Державної судової адміністрації України про захист честі, гідності та ділової репутації. В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ШВИДКО" (далі-позивач 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "БРЕНД СТАР" (далі-позивач 2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної поліції України (далі-відповідач 1), Державного підприємства "Інформаційні судові системи" (далі-відповідач 2) та Державної судової адміністрації України (далі-відповідач 3) про захист честі, гідності та ділової репутації. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем 1 неодноразово було поширено недостовірну інформацію про те, що позивачі незаконно забудовують земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 37, 37-А , шляхом викладення недостовірної інформації у клопотаннях, поданих на розгляд слідчого судді, у зв`язку з проведенням досудового розслідування кримінального провадження № 12019100000000138 від 13.02.2019. В подальшому недостовірна інформація була оприлюднена відповідачем 2 в мережі Інтернет шляхом розміщення тексту ухвали Голосіївського районного суду від 18.04.2019 по справі № 752/8115/19 (провадження № 1-кс/752/4153/19), ухвали Голосіївського районного суду від 18.04.2019 по справі № 752/8115/19 (провадження № 1-кс/752/4148/19), ухвали Голосіївського районного суду від 18.04.2019 по справі № 752/8115/19 (провадження № 1-кс/752/4174/19), ухвали Голосіївського районного суду від 15.05.2020 по справі №752/8115/19 (провадження № 1-кс/752/3796/20), ухвали Голосіївського районного суду від 15.05.2020 по справі № 752/8115/19 (провадження № 1-кс/752/3798/20), ухвали Голосіївського районного суду від 12.08.2020 по справі № 752/8115/19 (провадження № 1-кс/752/6084/20) та ухвали Голосіївського районного суду від 12.02.2021 по справі №752/8115/19 (провадження № 1-кс/752/1213/21). При цьому, позивач також вважає, що поширення неправдивої інформації стало також можливим через бездіяльність відповідача 3, який не забезпечив ведення Єдиного державного реєстру судових рішень з додержанням конституційного принципу презумпції невинуватості. Таким чином, поширення відповідачами недостовірної інформації відносно позивачів порушує їх права на ділову репутацію та може спричинити збитки у вигляді упущеної вигоди. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 у справі №910/4554/21 у задоволенні позову відмовлено повністю. Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивачами не доведено обґрунтованості підстав на які вони посилаються заявляючи свої позовні вимоги. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивачі звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 у справі №910/4554/21скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржники посилаються на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також на те, що оскаржуване судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того скаржники зазначають наступне: - судом першої інстанції не надано оцінки аргументам позивачів, а саме: а) інформація про незаконність будівництва та порушення вимог земельного законодавства не відповідає дійсності (є недостовірною), так як до цього часу не існує судового рішення, яке б встановило такий факт; б) інформація про здійснення будівництва за відсутності дозволу Міністерства культури є недостовірною; в) інформація щодо того, що будівництво організовано всупереч Генеральному плану м. Києва є недостовірною, оскільки рішенням Київської міської ради від 18.06.2009 року №674/1730 внесено зміни до Генерального плану міста Києва, територію, що передана в оренду ТОВ «Фірма «Швидко» переведено за функціональним призначенням до території багатоповерхової житлової забудови; г) інформація про те, що будівництво здійснюється без належних дозвільних документів є недостовірною, оскільки ТОВ «Фірма Швидко» отримано дозвіл на проведення будівельних робіт №ІУ 113173281815 від 24.11.2018; - судом першої інстанції неправильно застосовано норми Закону України «Про інформацію». - судом першої інстанції не досліджено жодного доказу, який би свідчив про те, що інформація, поширена щодо позивачів є предметом суспільного інтересу - тобто свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо; - судом першої інстанції порушено вимоги Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України щодо презумпції невинуватості; - висновок суду першої інстанції про те, що «...оскільки остаточне рішення у кримінальному провадженні не прийнято, відсутні підстави для визнання інформації недостовірною і відтак, відсутні підстави для спростування недостовірної інформації...» перекручує зазначений принцип, оскільки дозволяє вважати достовірною інформацію про вчинення злочину особою до тих пір, поки інше не буде встановлено рішенням суду; - висновки суду першої інстанції про те, що інформація, яку позивачі просять визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права, не порушує принцип презумпції невинуватості, оскільки не створила уявлення про позивачів, як підозрюваного/винного у вчиненні кримінальних правопорушень - не відповідають обставинам справи, оскільки ця інформація стосується конкретних подій, конкретних осіб (посадових осіб позивача) та подається як установлений факт, тобто обставина. - висновок суду першої інстанції про те, що відповідачі не порушили принципи презумпції невинуватості, положення кримінального процесуального закону, оскільки не стверджували про винуватість позивачів та не поширювали інформацію яка є інформацією з обмеженим доступом і є охоронюваною законом таємницею досудового розслідування - не відповідає обставинам справи, оскільки фраза «посадові особи «ТОВ «Фірма «Швидко» зловживаючи службовим становищем незаконно забудовують земельну ділянку, заздалегідь усвідомлюючи про порушення будівельних правил та неможливість здачі об`єкту будівництва в експлуатацію» - є не оціночним судженням, а є категоричним твердженням. До того ж таке твердження є прямим порушенням вимог Закону. Також стверджуючи про те, що посадові особи ТОВ «Фірма «Швидко» зловживаючи службовим становищем незаконно забудовують земельну ділянку, зазначивши при цьому код ЄДРПОУ ТОВ «Фірма «Швидко» - відповідач 1 фактично, обнародував ім`я директора ТОВ «Фірма Швидко», оскільки інших посадових осіб на підприємстві немає, а інформацію про особу директора ТОВ «Фірма «Швидко» за допомогою коду ЄДРПОУ може отримати будь-яка особа; - оскільки судом встановлено, що інформація щодо позивачів була розміщена в мережі Інтернет відповідачем 2 та містилася у клопотаннях, поданих службовою особою відповідача 1, з якими ознайомлено як мінімум двох осіб, а саме відповідного слідчого суддю та секретаря судового засідання - факт поширення інформації доведено належними доказами; - не відповідає обставинам справи висновок суду першої інстанції про те, що позивачами не доведено наявність у клопотаннях відповідача 1 інформації, яка в розумінні законодавства України є недостовірною (неправдивою) інформацією, що шкодить діловій репутації позивачів, оскільки інформація про незаконність будівництва та порушення вимог земельного законодавства не відповідає дійсності (є недостовірною), оскільки до цього часу не існує судового рішення, яке б встановило такий факт - це негативний факт, який не підлягає доведенню позивачами, а має буде спростований відповідачами за допомогою належних та допустимих доказів; інформація про здійснення будівництва за відсутності дозволу Міністерства культури також є недостовірною оскільки позивачами надано копію відповідного дозволу; інформація щодо того, що будівництво організовано всупереч Генеральному плану м. Києва є недостовірною, оскільки рішенням Київської міської ради від 18.06.2009 року №674/1730 внесено зміни до Генерального плану міста Києва, територію, що передана в оренду ТОВ «Фірма «Швидко» переведено за функціональним призначенням до території багатоповерхової житлової забудови, (копія рішення надана суду разом з позовом). Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2021, справу №910/4554/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 06.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ШВИДКО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕНД СТАР" та розгляд вказаної апеляційної скарги призначено на 05.10.2021 о 10:15 год. 21.09.2021 та 01.10.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача 2 та 3 надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України. Відповідач 1 та 3 наданим їм процесуальним правом не скористалися та у судове засідання, яке відбулося 05.10.2021 не з`явилися, своїх повноважних представників не направили та про причини своєї неявки суд не повідомили. Враховуючи викладене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників учасників справи не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення їх не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності вказаних учасників справи. Також відповідач 1 не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення. 05.10.2021 в судовому засіданні представник скаржників підтримав вимоги апеляційної скарги та просить задовольнити її. Представник відповідача 2 у даному судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та підтримав доводи викладенні у відзиві на апеляційну скаргу. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав. Позивачі є замовниками будівництва об`єкта архітектури, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 37, 37-А, проект будівництва розроблений ТОВ «Проектні інновації». Згідно рішення Київської міської ради від 18.06.2009 №674/1730 «Про передачу ТОВ «Фірма Швидко» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з закладами громадського харчування, фізкультурно-оздоровчого комплексу з підземним паркінгом на вул. Фрунзе, 37, 37-А у Подільському районі м. Києва» позивач-1 отримав у довгострокову оренду земельну ділянку загальною площею 0,504 га для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з закладами громадського харчування, оздоровчого комплексу з підземним паркінгом. Цим же рішенням Київської міської ради від 18.06.2009 №674/1730 «Про передачу ТОВ «Фірма Швидко» внесено зміни до Генерального плану м. Києва та проекту Планування його приміської зони до 2020 року, а саме територію, яка передається згідно до комунально-складської зони та переведено за функціональним призначенням до території багатоповерхової житлової забудови, що підтверджується Витягом з містобудівного кадастру про функціональне призначення земельної ділянки згідно чинної містобудівної документації №102340/12-53/12-03-18 від 07.11.2018, наданим Департаментом містобудування та архітектури Київської міської ради. Позивачі зазначають, що починаючи з квітня 2019 року слідчі почали звертатися до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотаннями про тимчасовий доступ до речей та документів позивачів. Свої клопотання посадові особи Національної поліції України обґрунтовували наступним: «Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12019100000000138 від 13.02.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що до СУ ГУНП у м. Києві надійшла заява про зловживання владою та службовим становищем посадовими особами Департаменту містобудування КМДА та інших державних органів, які займаються дозвільними процедурами у сфері забудови у місті Києві та з порушеннями норм Земельного кодексу та Генерального плану міста Києва, погоджують проектування та будівництво об`єктів забудовникам, які також з метою їх узаконення подають до цих державних органів документи з недостовірними даними, що в свою чергу призводить до тяжких наслідків, охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, державним і громадським інтересам та інтересам окремих юридичних осіб. Державні службовці безпідставно, з порушенням усіх можливих норм Земельного кодексу та Генерального плану міста Києва дають можливість забудовникам проектувати та вести будівельні роботи на землі, яка не передбачена для цієї цілі. Так, внаслідок бездіяльності державних органів та органів державного контролю у сфері будівництва розпочато роботи та ведеться будівництво без належних дозвільних документів в м. Києві вул. Володимирська, 101; м. Київ вул. Є. Коновальця, 19; м. Київ вул. Казимира Малевича, 44, 46; м. Київ вул. Кирилівська, 37, 37 A; м. Київ перетин вул. Мілютенка та вул. Шолом-Алейхема». Позивачі стверджують, що відповідачем 1 неодноразово було поширено недостовірну інформацію про те, що позивачі незаконно забудовують земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 37, 37-А, а саме у наступних ситуаціях. Слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві Єсаяном Г.А. було подано клопотання до Голосіївського районного суду м. Києва, погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Кондратовим О.Г., про тимчасовий доступ до речей та документів до ТОВ «Фірма Швидко». Так, в клопотанні слідчого зазначено: «встановлено, що будівництво організовано всупереч генеральному плану м. Києва та вимогам земельного законодавства»; «розпочато роботи та ведеться будівництво без належних дозвільних документів в ... м. Київ вул. Кирилівська 37, 37 А...»; «з Міністерством культури України не погоджувались та не надавались історико-містобудівні обґрунтування, проекти будівництва, реконструкцій, дозволи на виконання земельних робіт за вказаними адресами». Позивачі стверджують, що зазначена інформація є недостовірною. 18.04.2019 слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. було винесено ухвалу по справі №752/8115/19 (провадження №: 1-кс/752/4153/19) про надання тимчасового доступу до речей та документів ТОВ «Фірма Швидко». Слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві Єсаяном Г.А. було подано клопотання до Голосіївського районного суду м. Києва, погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Кондратовим О.Г. про тимчасовий доступ до речей та документів до ТОВ «Проектні інновації». Так, в клопотанні слідчого зазначено: «встановлено, що будівництво організовано всупереч генеральному плану м. Києва та вимогам земельного законодавства»; «розпочато роботи та ведеться будівництво без належних дозвільних документів в ...м. Київ вул. Кирилівська 37, 37 А...»; «з Міністерством культури України не погоджувались та не надавались історико-містобудівні обґрунтування, проекти будівництва, реконструкцій, дозволи на виконання земельних робіт за вказаними адресами». Позивачі стверджують, що зазначена інформація є недостовірною. 18.04.2019 слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. було винесено ухвалу по справі №752/8115/19 (провадження №: 1-кс/752/4148/19) про надання тимчасового доступу до речей та документів ТОВ «Проектні інновації». Слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві Єсаяном Г.А. було подано клопотання до Голосіївського районного суду м. Києва, погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Кондратовим О.Г. про тимчасовий доступ до речей та документів до ТОВ «Бренд Стар». Так, в клопотанні слідчого зазначено: «встановлено, що будівництво організовано всупереч генеральному плану м. Києва та вимогам земельного законодавства»; «розпочато роботи та ведеться будівництво без належних дозвільних документів в ...м. Київ вул. Кирилівська 37, 37 А...»; «з Міністерством культури України не погоджувались та не надавались історико-містобудівні обгрунтування, проекти будівництва, реконструкцій, дозволи на виконання земельних робіт за вказаними адресами». Позивачі стверджують, що зазначена інформація є недостовірною. 18.04.2019 слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. було винесено ухвалу по справі № 752/8115/19 (провадження №: 1-кс/752/4174/19) про надання тимчасового доступу до речей та документів ТОВ «Бренд Стар». Слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві Єсаяном Г.А. було подано клопотання до Голосіївського районного суду м. Києва, погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Власовим Є. про тимчасовий доступ до речей та документів до ТОВ «Бренд Стар». Так, в клопотанні слідчого зазначено: «встановлено, що будівництво організовано всупереч генеральному плану м. Києва та вимогам земельного законодавства»; «розпочато роботи та ведеться будівництво без належних дозвільних документів в ...м. Київ вул. Кирилівська 37, 37 А...»; «з Міністерством культури України не погоджувались та не надавались історико-містобудівні обгрунтування, проекти будівництва, реконструкцій, дозволи на виконання земельних робіт за вказаними адресами». Позивачі стверджують, що зазначена інформація є недостовірною. 15.05.2020 слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. було винесено ухвалу по справі №752/8115/19 (провадження №: 1-кс/752/3796/20) про надання тимчасового доступу до речей та документів ТОВ «Бренд Стар». Слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві Єсаян ГА, було подано клопотання до Голосіївського районного суду м. Києва, погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Власовим Є. про тимчасовий доступ до речей та документів до ТОВ «Фірма Швидко». Так, в клопотанні слідчого зазначено: «встановлено, що будівництво організовано всупереч генеральному плану м. Києва та вимогам земельного законодавства»; «розпочато роботи та ведеться будівництво без належних дозвільних документів в ...м. Київ вул. Кирилівська 37, 37 А...»; «з Міністерством культури України не погоджувались та не надавались історико-містобудівні обгрунтування, проекти будівництва, реконструкцій, дозволи на виконання земельних робіт за вказаними адресами». Позивачі стверджують, що зазначена інформація є недостовірною. 15.05.2020 слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. було винесено ухвалу по справі №752/8115/19 (провадження №: 1-кс/752/3798/20) про надання тимчасового доступу до речей та документів ТОВ «Фірма Швидко». Старшим слідчим в ОВС СУ ГУ НП у м. Києві Охріменком В.О. було подано клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому особі не повідомлено про підозру у кримінальному провадженні №12019100000000138 від 13.02.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Власовим Є. на 6 місяців, тобто до 13.02.2021 року. Так, в клопотанні слідчого зазначено: « встановлено, що будівництво організовано всупереч генеральному плану м. Києва та вимогам земельного законодавства»; «розпочато роботи та ведеться будівництво без належних дозвільних документів в ...м. Київ вул. Кирилівська 37, 37 А...»; «з Міністерством культури України не погоджувались та не надавались історикомістобудівні обгрунтування, проекти будівництва, реконструкцій, дозволи на виконання земельних робіт за вказаними адресами». Позивачі стверджують, що зазначена інформація є недостовірною. 12.08.2020 слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва Колдіним О.О. було винесено ухвалу №752/8115/19 (провадження №1-кс/752/6084/20), згідно з якою клопотання слідчого задоволено та продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019100000000138 від 13.02.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України до шести місяців, тобто до 13.02.2021 року. Слідчим CB УП в метрополітені ГУ Національної поліції у м. Києві Мішкіним A.І. було подано клопотання до Подільського районного суду м. Києва, погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури №7 Кутовим Д.В. про тимчасовий доступ до речей та документів до ТОВ «Фірма Швидко». 16.07.2020 слідчим суддею Подільського районного суду м. Києва Васильченком О.В. було винесено ухвалу по справі №758/7937/20 про надання тимчасового доступу до речей та документів ТОВ «Фірма Швидко». В даному випадку позивачі вважають недостовірною інформацію про те, що: «посадові особи «ТОВ «Фірма «Швидко», зловживаючи службовим становищем, незаконно забудовують земельну ділянку, заздалегідь усвідомлюючи про порушення будівельних правил та неможливість здачі об`єкту будівництва в експлуатацію». Крім того, позивачі зазначають, що посадовою особою відповідача 1 в своєму клопотанні зазначено, що: «відповідно до відповіді Департаменту з питань архітектурно будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради встановлено, що департамент не видавав, не реєстрував документів що посвідчують право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об`єкту будівництва за адресою: м. Київ вул. Кирилівська (Фрунзе) 37, 37 (літера "А")». Однак, у подальшому у тому ж самому клопотанні посадова особа відповідача-1 просили суд витребувати у ТОВ «Фірма Швидко» доступ до речей і документів, а саме: до дозволу на проведення будівельних робіт №ІУ 113173281815 від 24.11.2018. Старшим слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в м. Києві Охріменком В.О. було подано клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019100000000138 від 13.02.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Власовим Є. на 6 місяців, тобто до 13.08.2021 року. Так, в клопотанні слідчого зазначено: «розпочато роботи та ведеться будівництво без належних дозвільних документів в...м. Київ вул. Кирилівська 37, 37 А...». Позивачі стверджують, що зазначена інформація є недостовірною. 12.02.2021 року слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. було винесено ухвалу №752/8115/19 (провадження №1-кс/752/1213/21), згідно з якою клопотання слідчого задоволено та продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019100000000138 від 13.02.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України до шести місяців, тобто до 13.08.2021 року. Позивачі зазнають, що у вказаних вище документах міститься недостовірна інформація, яка була повідомлена необмеженому колу осіб, оскільки клопотання, в яких вона була викладена мали можливість прочитати як мінімум чотири особи - працівник канцелярії, що його реєстрував, секретар, помічник і безпосередньо суддя, що його розглядав. А також, ця недостовірна інформація була повторно відображена в зазначених ухвалах суду, які, в тому числі, оприлюднені відповідачем-2 шляхом розміщення текстів ухвал від у справі №752/8115/19 в мережі Інтернет на веб-портлі: http://reyestr.court.gov.ua, без проведення процедури знеособлення. З огляду на викладене, позивачі вважають, що інформація щодо них, поширена відповідачем 1 та відповідачем 2, є недостовірною; поширена інформація стосується позивачів, оскільки містить негативні твердження щодо дії та бездіяльності саме позивачів - ТОВ «Фірма Швидко» та ТОВ «Бренд Стар»; поширення зазначеної інформації порушує немайнові права позивачів на ділову репутацію та може спричиняти збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки спотворює інформацію щодо наявності дозвільної документації на будівництво/законності будівництва, відповідно, потенційні покупці нерухомого майна можуть відмовлятися від укладання договорів з позивачами, як забудовниками, оскільки недостовірна інформація щодо незаконності дій позивачів оприлюднена, в тому числі, в мережі Інтернет в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, позивачі стверджують, що: - інформація щодо Позивачів була поширена відповідачем 1 та 2; - поширена інформація стосується позивачів, оскільки містить негативні твердження щодо дії та бездіяльності саме позивачів - ТОВ «Фірма Швидко» та ТОВ «Бренд Стар»; - зазначена інформація є недостовірною оскільки не відповідає дійсності; - інформація про незаконність будівництва та порушення вимог земельного законодавства не відповідає дійсності (є недостовірною), оскільки до цього часу не існує судового рішення, яке б встановило такий факт; - інформація про здійснення будівництва за відсутності дозволу Міністерства культури також є недостовірною; - інформація щодо того, що будівництво організовано всупереч Генеральному плану м. Києва є недостовірною, оскільки рішенням Київської міської ради від 18.06.2009 року №674/1730 внесено Зміни до Генерального плану міста Києва, територію, що передана в оренду ТОВ «Фірма «Швидко» переведено за функціональним призначенням до території багатоповерхової житлової забудови; - інформація про те, що будівництво здійснюється без належних дозвільних документів є недостовірною, оскільки ТОВ «Фірма Швидко» отримано дозвіл на проведення будівельних робіт №ІУ 113173281815 від 24.11.2018; - поширення зазначеної інформації порушує немайнові права позивачів на ділову репутацію та може спричиняти збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки спотворює інформацію щодо наявності дозвільної документації на будівництво/законності будівництва, відповідно, потенційні покупці нерухомого майна можуть відмовлятися від укладання договорів з позивачами, як забудовниками, оскільки недостовірна інформація щодо незаконності дій позивачів оприлюднена, в тому числі, в мережі Інтернет в Єдиному державному реєстрі судових рішень; - недостовірна інформація поширена в мережі Інтернет відповідачем 2, при цьому володільцем цієї інформації, згідно підпункту 4 пункту 1 Розділу I Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої Ради Правосуддя №1200/0/15-18 від 19.04.2018 є відповідач

3. Таке поширення стало можливим через бездіяльність відповідача 3, оскільки останній не забезпечив ведення Єдиного державного реєстру судових рішень з додержанням конституційного принципу презумпції невинуватості. З огляду на викладене, позивачі звернулись до господарського суду з позовом про: - визнання недостовірною та такою, що порушує права на недоторканість ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену Національною поліцією України шляхом подання клопотань в межах кримінальних проваджень щодо того, що: «...будівництво організовано всупереч генеральному плану м. Києва та вимогам земельного законодавства»; «...з Міністерством культури України не погоджувались та не надавались історико-містобудівні обґрунтування, проекти будівництва, реконструкцій, дозволи на виконання земельних робіт за вказаними адресами», «посадові особи «ТОВ «Фірма «Швидко» та ТОВ «Бренд Стар» незаконно забудовують земельну ділянку»; «розпочато роботи та ведеться будівництво без належних дозвільних документів в ...м. Київ вул. Кирилівська 37, 37 А...»; - визнання недостовірною та такою, що порушує права на недоторканість ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену Державним підприємством «Інформаційні судові системи в мережі Інтернет «...будівництво організовано всупереч генеральному плану м. Києва та вимогам земельного законодавства»; «...з Міністерством культури України не погоджувались та не надавались історико-містобудівні обґрунтування, проекти будівництва, реконструкцій, дозволи на виконання земельних робіт за вказаними адресами»; «посадові особи «ТОВ «Фірма «Швидко» та ТОВ «Бренд Стар» незаконно забудовують земельну ділянку»; - зобов`язання Державного підприємства «Інформаційні судові системи» знеособити інформацію, яка будь-яким чином дозволяє ідентифікувати ТОВ «Фірма Швидко» та ТОВ «Бренд Стар» у документах, розміщених за адресами: https://reyestr.court.gov.ua/Review/81749637, https://reyestr.court.gov.ua/Review/81749639, https://reyestr.court.gov.ua/Review/81750215,://reyestr.court.gov.ua/Review/93672045; https://reyestr.court.gov.ua/Review/95147303, в тому числі, інформацію щодо назви, адреси реєстрації, забудови тощо, назви контрагентів, їх місць реєстрації та інші реєстраційні дані, а також будь-яких інших документах, розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в яких надається оцінка законності дій позивача, окрім судових рішень, які набрали законної сили; - визнання неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації щодо незабезпечення ведення Єдиного державного реєстру судових рішень з додержанням конституційного принципу презумпції невинуватості. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позивачами не доведено обґрунтованості підстав на які вони посилаються заявляючи свої позовні вимоги. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне. Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України). Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ч.1 ст.20 ЦК України). Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації. В силу положень ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. За змістом ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 цього Кодексу та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ст. 94, 299 вказаного Кодексу. Згідно з ч.2 ст.34 Господарського кодексу України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання. Особистим немайновим благом, яке охороняється цивільним законодаством, є, зокрема, ділова репутація (ч.1 ст.201 ЦК України). Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її їх підприємницької, громадської,професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи"). У відповідності до ст.200 Цивільного кодексу України та ст.1 Закону України "Про інформацію" інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи"). За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстав для задоволення позовних вимог не має. Підстави та порядок спростування недостовірної інформації визначені статтею 277 Цивільного кодексу України. Стаття 6 пункт 2 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може перешкоджати владі інформувати громадськість про кримінальні провадження, але вона вимагає аби влада робила це стримано і делікатно, як того вимагає повага презумпції невинуватості. Саме такою є інформація про кримінальні провадження, які розслідуються органами досудового розслідування. Тому, при вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені й важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи (справа «Дактарас проти Литви» (Dactarasy.Lithuania від 24 листопада 2000 року п.п. 41, 43). Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Як свідчать матеріали справи, правоохоронними органами у рамках кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань здійснюється досудове розслідування. Відповідно до п.4 ч.5 ст.214 Кримінального процесуального кодексу України та п. 4 підрозділу 2 Розділу 1 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17.08.2012 року, до ЄРДР вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. Пункт 2.17 підрозділу 2 розділу 2 вказаного Положення передбачає, що при внесенні до Реєстру фабули кримінального правопорушення в обов`язковому порядку відображається дата, час, адреса, місце, спосіб, знаряддя, засоби та інші особливості вчинення кримінального правопорушення, розмір збитків, прізвище фізичної особи (осіб) або дані про юридичну особу (осіб), які є потерпілими, дані про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, інші необхідні відомості. Відтак, інформація, яку позивачі просять визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права, не порушує принцип презумпції невинуватості, закріплений ст. 62 Конституції України, ст. 2 КК України, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини та п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, оскільки не створила уявлення про позивачів, як підозрюваного/винного у вчиненні кримінальних правопорушень. З урахуванням того, що здійснюється досудове розслідування, відповідачі не порушили принципи презумпції невинуватості та положення кримінального процесуального закону, оскільки не стверджували про винуватість позивачів та не поширювали інформацію яка є інформацією з обмеженим доступом і є охоронюваною законом таємницею досудового розслідування. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у діях відповідачів щодо подання до суду клопотань, пов`язаних з досудовим розслідуванням в кримінальному провадженні, та оприлюднення ухвал суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень, не міститься юридичного складу правопорушення про порушення права на повагу до ділової репутації позивачів. Посилання позивачів на те, що при подачі до суду клопотань з ним мали можливість ознайомитись працівники суду не підпадають під ознаки поширення. Крім того, розміщення на офіційному сайті судової влади інформації про кримінальні провадження здійснено відповідно до Закону і також не є поширенням недостовірної інформації. Також позивачі необґрунтовано посилаються на те, що інформація є недостовірною, оскільки наявність чи відсутність складу злочину встановлюється остаточним рішенням прийнятим у кримінальному провадженні. При цьому остаточне рішення у кримінальному провадженні не прийнято. Щодо вимоги про знеособлення інформації щодо позивачів у Єдиному державному реєстрі судових рішень, колегія суддів зазначає наступне. У відповідності до статуту Державного підприємства «Інформаційні судові системи» затвердженого наказом Державної судової адміністрації України 26.11.2019 №1142 Підприємство є державним комерційним підприємством, яке засноване на державній власності та належить до сфери управління Державної судової адміністрації України (далі - «Уповноважений орган управління») (копія статуту додається). Підприємство створено з метою надання послуг з технічного, технологічного забезпечення створення та супроводження програмного забезпечення ведення автоматизованих систем (електронних баз даних), у тому числі, державних реєстрів, що створюються відповідно до законів України, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, наказів Уповноваженого органу управління; організації доступу фізичним та юридичним особам до автоматизованих систем державних реєстрів; організації збереження та захисту даних, що містяться в автоматизованих системах державних реєстрів; надання послуг з інформаційно-технічного забезпечення судів; задоволення потреб органів досудового розслідування, судових органів, інших державних органів, а також юридичних та фізичних осіб у забезпеченні їх належною, кваліфікованою і об`єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки та техніки; підвищення ефективності здійснюваної діяльності, взаємовигідного співробітництва, забезпечення економічних, суспільнокорисних потреб та інтересів юридичних і фізичних осіб; Забезпечення діяльності органів судової влади, у тому числі в умовах особливого періоду, отримання прибутку від здійснюваної діяльності. Законом України «Про доступ до судових рішень» (далі - Закон) визначено порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства. Частиною 1 статті 3 Закону встановлено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. У відповідності до ч.2 ст.3 Закону Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Відповідно до ч.4 ст.3 Закону Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя. Так, відповідно до Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої Ради Правосуддя від 19.04.2018 № 1200/0/15-18 (далі - Порядок), Підприємство є адміністратором Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) та вживає заходи, пов`язані із технічним та організаційно-технологічним забезпеченням функціонування Реєстру, у тому числі такі: створення, вдосконалення та супроводження державної інформаційної системи Реєстру; адміністрування Реєстру; надання доступу до Реєстру; забезпечення зберігання та захисту даних, що містяться в Реєстрі, у тому числі шляхом визначення моделі захисту від загроз витоку інформації та засобів обробки електронних документів у Реєстрі та надання до них безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі "Судова влада України". Законом визначено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Частиною 2 статті 4 Закону передбачено, що загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону, тобто у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу, не можуть бути розголошені такі відомості: 1) місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв`язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; 2) реєстраційні номери транспортних засобів; 3) номери банківських рахунків, номери платіжних карток; 4) інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні; 5) інші відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу. Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями. Таким чином, дані, які позивачі вимагають знеособити, не є такими, що підпадають під дію наведеної вище норми, а тому відсутні правові підстав для задоволення відповідної вимоги позивачів. З мотивів безпеки у текстах судових рішень у кримінальних справах, відкритих для загального доступу відповідно до цього Закону, можуть не зазначатися відомості щодо імен (ім`я, по батькові, прізвище) суддів, які розглядали судову справу, та учасників судового процесу. З метою унеможливлення зміни або знищення речей чи документів у кримінальному провадженні у текстах ухвал про тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних справах, відкритих для загального доступу відповідно до цього Закону, не зазначаються відомості, що дають можливість ідентифікувати осіб, які зазначені в таких ухвалах як володільці речей або документів. Порядком встановлено, що Електронний примірник судового рішення або окремої думки судді виготовляється судом в АСДС у день ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту в паперовій формі, підписується ЕЦП судді, який ухвалив таке судове рішення, а в разі колегіального розгляду - ЕЦП усіх суддів, що входять до складу колегії, та зберігається у стані, що унеможливлює його подальше коригування. Електронний примірник судового рішення або окремої думки судді оприлюднюється шляхом надсилання до Реєстру у день його виготовлення засобами АСДС. Пунктом 3 Розділу IV Порядку встановлено, що адміністраторові забороняється виключати з Реєстру електронні примірники судових рішень та окремих думок суддів або вносити будь-які зміни до них, крім випадків, що пов`язані з необхідністю виправлення технічної помилки, допущеної під час надсилання до Реєстру судового рішення або окремої думки судді, їx реєстрації в Реєстрі, ведення Реєстру або інших випадків, передбачених законом. Порядок Оброблення адміністратором інформаційних ресурсів Реєстру встановлено Розділом IV Порядку. Так, зареєстровані електронні примірники судових рішень та окремих думок суддів протягом трьох робочих днів із дня їх реєстрації в Реєстрі обробляються та знеособлюються в автоматичному режимі в порядку черговості їх надходження. Таким чином, вичерпний перелік підстав та перелік інформації, що може бути обмежено для загального доступу встановлений Законом, а повноваження Підприємства, як адміністратора Реєстру визначені Порядком. З огляду на викладене, у підприємства відсутні правові підстави самостійно здійснювати аналіз інформації, яка міститься в Реєстрі, зокрема, надавати тлумачення питань функціонування Реєстру/доступу до Реєстру, здійснювати ідентифікацію/тлумачення змісту судових рішень, які містяться в Реєстрі, аналізувати їх зміст, проводити облік/здійснювати моніторинг судових рішень за сторонами судових справ, статусом сторін тощо. А надання доступу до Реєстру є функціональними обов`язками Підприємства встановленими, Законом та Порядком. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачами не доведено наявність у клопотаннях відповідача 1 інформації, яка в розумінні законодавства України є недостовірною (неправдивою) інформацією, що шкодить діловій репутації позивачів, а також факту вчинення дій відповідачами щодо розповсюдження недостовірної (неправдивої) інформації щодо позивачів. Крім того, у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка, зокрема, викладена у постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 757/4403/16-ц (провадження № 61-19243св18) та від 02 жовтня 2019 року у справі № 332/293/17 (провадження № 61-40369св18). У відповідності до положень КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. В свою чергу сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим кодексом. Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. У порядку цивільного судочинства не можна розглядати спір про спростування інформації органу досудового розслідування про проведення процесуальних дій, їх хід і здобуті результати, оскільки таку інформацію слід оцінювати у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом. Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.06.2020 у справі №333/6816/17. Таким чином, доводити недостовірність інформації, наведеної у клопотанні слідчого та відповідних судових рішеннях, щодо неналежності і недопустимості доказів позивачі мають у кримінальному провадженні на відповідній стадії кримінального процесу. Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено. З огляду на викладене та аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та обґрунтування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано обов`язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору, та не вбачає порушення останнім норм процесуального права, в частині надання оцінки доводам позивача. До того ж, у оскаржуваному судовому рішенні належним чином зазначені підстави, на яких останнє ґрунтується, що відповідає усталеній практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя. Доводи, наведені скаржниками в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.269, 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржників. На підставі викладеного та Керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В : 1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ШВИДКО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕНД СТАР" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 у справі №910/4554/21 залишити без задоволення. 2.Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 у справі №910/4554/21 залишити без змін. 3.Судові витрати покласти на скаржників. 4.Матеріали справи №910/4554/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст судового рішення складено 18.10.2021. Головуючий суддя М.Л. Яковлєв Судді Є.Ю. Шаптала В.В. Куксов