Постанова 4813 № 519/304/19

Номер провадження: 22-ц/813/6026/21 Номер справи місцевого суду: 519/304/19 Головуючий у першій інстанції Барановська З. І. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.09.2021 м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого - Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я., за участю секретаря - Чепрас А.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Державне підприємство «Укрхімтрансаміак», розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» на рішення Южного міського суду Одеської області від 09 грудня 2020 року у складі судді Барановської З.І., в с т а н о в и в: В березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Укрхімтрансаміак» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 12.02.2019 наказом ДП «Укрхімтрансаміак» 12.02.2019 № 39-к-о «По особовому складу Про звільнення ОСОБА_1 » за підписом в. о. директора ОСОБА_2 його було звільнено з посади заступника директора з виробничо-технічних питань ДП «Укрхімтрансаміак» у зв`язку із скороченням штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України). Своє звільнення позивач вважає незаконним та таким, що не відповідає вимогам статей 2-1,40,42,43,49-2 КЗпП України, положенням Колективного договору ДП «Укрхімтрансаміак», Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а наказ відповідача від 12.02.2019 №39-к-о протиправним, оскільки у відповідача фактично не відбулися зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників, зміни стосувалися лише назв посад. При цьому функціональні обов`язки за посадою заступника директора з виробничо-технічних питань, яку займав позивач є аналогічними посадовим обов`язкам за посадою заступника директора з технічних питань в новому штатному розписі. Рішення про зміни в організаційній структурі ДП «Укрхімтрансаміак», які тягнуть за собою наслідки у вигляді скорочення штату працівників, було прийняте в травні 2018 року. 11.05.2018 листом №556 відповідач звернувся до профспілкової організації, яким повідомив про те, що заплановано проведення реорганізації ДП «Укрхімтрансаміак», що призведе до зміни істотних умов праці та звільнення працівників, а 04.06.2018 листом №3241-10/23854 отримав від Мінекономрозвитку України погоджену організаційну структуру, яка була затверджена наказом відповідача лише 12.10.2018. За цей час, з моменту прийняття відповідачем рішення про запровадження змін в організації виробництва і праці та погодження нової організаційної структури з органом управління - Мінекономрозвитку України до введення в дію нової організаційної структури та штатного розпису, відповідач погоджував з органом управління призначення заступників директора в новій структурі, збільшував штатну чисельність працівників та приймав на роботу нових співробітників, якими штучно заповнювався штат підприємства, та яких в подальшому було переведено на посади в новому штатному розписі. Крім того, відповідачем було порушено порядок погодження змін в організації виробництва і праці, не отримано згоду профспілкової організації на проведення таких змін та порушено порядок отримання згоди профспілки на звільнення позивача. відповідачем не додержано норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника та процедуру такого вивільнення, відповідач мав можливість, але не здійснив переведення позивача на іншу роботу на тому ж підприємстві, не врахував наявність у позивача переважного права залишення на роботі. Незаконне звільнення принизило честь та гідність позивача, завдало йому душевних страждань, нанесло шкоди діловій репутації. Позивач просить суд визнати звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з виробничо-технічних питань ДП «Укрхімтрансаміак» незаконним; визнати протиправним та скасувати наказ ДП «Укрхімтрансаміак» від 12.02.2019 №39-к-о «По особовому складу Про звільнення ОСОБА_1 » та поновити на позивача на роботі з 12.02.2019; стягнути з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду у розмірі 100 (сто) тисяч гривень та судові витрати у розмірі 1921,00 грн. 09.12.2020 позивачем надано уточнений розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягатиме стягненню з ДП «Укрхімтрансаміак» у разі поновлення ОСОБА_1 на роботі, складений станом на 09.12.2020. Згідно розрахунку відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених - чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку №100). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку № 100). Згідно довідки від 22.02.2019 №275, наданої відповідачем та розрахованої відповідно до Порядку №100, середньоденна заробітна плата за останні 2 місяці, що передували звільненню складає 4144,07 грн. Рішенням Южного міського суду Одеської області від 09 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ДП «Укрхімтрансаміак» від 12.02.2019 № 39-к-о «По особовому складу Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з виробничо-технічних питань ДП «Укрхімтрансаміак» з 12.02.2019. Стягнуто з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1 893 839 грн 99 коп з утриманням податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 83460 грн; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1921грн. Стягнуто з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на його користь розміру заробітної плати за один місяць. Не погодившись з зазначеним рішенням суду представник ДП «Укрхімтрансаміак» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, в задоволені позовних вимог відмовити, покласти судові витрати на позивача. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на засадах верховенства права, а тому підлягає скасуванню з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Відповідач фактично не мав можливості запропонувати позивачу вищевказані посади у зв`язку з відсутністю останнього на робочому місці. Відтак, висновок суду в цій частині є результатом неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи і, в розумінні п.1.ч.1 ст.376 ЦПК України, є підставою для скасування оскаржуваного рішення. В трудовому законодавстві не вбачається імперативного порядку в частині черговості вивільнення працівників прийнятих на роботу згідно попереднього штатного розпису та прийомі на роботу нових працівників згідно нового штатного розпису. Відтак, висновок суду першої інстанції що звільнення позивача відбулось без законних підстав, так як останній продовжував працювати та отримувати заробітну плату після 12.10.2018, коли було введено новий штатний розпис, є юридично необґрунтованим - оскільки в цій частині суд не зазначає, яку саме норму права ним було застосовано в розумінні п.5 ч.4 ст.265 ЦПК України. Висновок суду викладений в абз.2 стр.9 оскаржуваного рішення щодо можливості, з ініціативи роботодавця, розірвання трудового договору лише виключно за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої є працівник - абсолютно суперечить змісту ч.9 ст.43 КЗпП України. Відтак навіть якщо гіпотетично припустити про відсутність відповідної згоди Профспілкового комітету ДП "Укрхімтрансаміак", то місцевий суд зобов`язаний був зупинити провадження у даній справі та звернутись із відповідним запитом до Профспілкового комітету ДП "Укрхімтрансаміак", вказаного суд першої інстанції, в порушення ч.9 ст.43 КЗпП України не зробив. ДП "Укрхімтрансаміак" вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами заподіяння йому моральної шкоди, оскільки до матеріалів судової справи не було долучено жодного (письмового, електронного чи речового) доказу. Більш того, задоволення моральної шкоди з розрахунку одного розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць суд так і не обґрунтував через призму розумності та справедливості, що призвело до неправильного вирішення справи, а відтак в розумінні ст.376 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Як вбачається із суті оскаржуваного рішення суд зазначає, що тривалість порушення трудових прав позивача становить близько 20 місяців після дня звільнення та вважає справедливим здійснити калькуляцію розміру моральної шкоди виходячи саме із зазначеного строку тобто 20 місяців. Вказане не піддається логічному та законному обґрунтуванню, оскільки тривалість розгляду справи більш ніж 135 календарних днів, що рівноцінно 4,35 місяця є наслідком грубого порушення саме судом розумності строків розгляду даної справи, а також відсутністю причинно - наслідкового зв`язку між тривалістю розгляду справи та виною відповідача. В мотивувальній частині оскаржуваного рішення (абз.9 стр.11) суд зазначає, що позовна вимога про скасування наказу про звільнення позивача із посади задоволенню не підлягає.В той же час, в резолютивній частині оскаржуваного рішення (абз.3 стр.12) суд визнає протиправним та скасовує наказ ДП "Укрхімтрансаміак" від 12.02.2019 №39-к-о "По особовому складу Про звільнення ОСОБА_1 ".Апелянт звертає увагу суду на те, що позивачем було заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу на день подання позову в розмірі 74 593,26 грн. Разом з цим позивач не заявляв позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу станом на день ухвалення судового рішення.Таким чином, долучивши до матеріалів судової справи уточнюючий розрахунок та задовольнивши позовні вимоги в розмірі 1 819 246,73 = (1 893 839,99 грн. уточнений розмір - 74 593,26 грн. первісно заявлений розмір) судом першої інстанції було порушено: ч.2 ст.49 ЦПК України, оскільки 14.11.2019 у даній справі було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, відтак позивач з вказаної дати був процесуально позбавлений права збільшувати розмір позовних вимог; ч.5 ст.49 ЦПК України, оскільки до уточнюючого розрахунку не було долучено доказів направлення такого розрахунку іншим учасникам справи, то суд зобов`язаний був не приймати його до розгляду, а повернути позивачу, про що зазначити у рішенні суду. 26.04.2021 ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу та просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу та їх представників, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Судом встановлено, що наказом ДП «Укрхімтрансаміак» від 29.02.2016 №30-к-о ОСОБА_1 переведений на посаду заступника директора з виробничо-технічних питань з 01 березня 2016 року. У період з 02.02.2017 по 12.03.2018 на нього покладено виконання обов`язків директора ДП «Укрхімтрансаміак». 12.03.2018 наказом Мінекономрозвитку України № 25-п «Про призначення ОСОБА_2 » ОСОБА_2 було призначено виконуючим обов`язки директора ДП «Укрхімтрансаміак» до призначення керівника в установленому законодавством порядку. Листом від 11.05.2018 №556 відповідач звернувся до профспілкового комітету Первинної профспілкової організації ДП «Укрхімтрансаміак», яким повідомив про заплановане проведення реорганізації ДП «Укрхімтрансаміак», що призведе до зміни істотних умов праці та вивільнення працівників та провив надати відповідь відповідно до п.3.1. Колективного договору. Листом від 25.05.2018 №1 Профспілковий комітет повідомив Відповідача про те, що взяв до відома повідомлення про реорганізацію. Листом №640 від 30.05.2018 ДП «Укрхімтрансаміак» звернулось до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України з клопотанням погодити організаційну структуру підприємства, мотивуючи тим, що за результатами аналізу функцій та завдань було виявлену низку негативних факторів, які не дозволяють на належному рівні організувати роботу підприємства, зокрема, дублювання функцій різними структурними підрозділами, виконання ними непритаманних їм завдань, неефективність прийняття управлінських рішень у зв`язку з недосконалістю організаційної структури, координація роботи окремого структурного підрозділу декількома заступниками директора, надання заступнику директора повноважень, які не віднесено до видів діяльності, передбачених статутом підприємства. Листом від 04.06.2018 №3241-10/23854-08 Мінекономрозвитку направило відповідачу погоджену 04.06.2018 організаційну структуру. 14.06.2018 листом №718 ДП «Укрхімтрансаміак» звернулось до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з проханням погодити призначення (переведення) радника директора Чечоткіна С.М. на посаду заступника директора з технічних питань. 04.07.2018 листом № 2202-15/28765-08 Мінекономрозвитку України погодило призначення ОСОБА_3 на посаду заступника директора з технічних питань. Наказом ДП «Укрхімтрансаміак» від №149 від 27.09.2018 затверджено штатний розпис працівників головного підприємства ДП «Укрхімтрансаміак», яким було збільшено загальну чисельність працівників на 6 штатних одиниць та визнано таким, що втратив чинність наказ ДП «Укрхімтрансаміак» від 30.03.2018 № 56 «Про затвердження штатного розпису працівників головного підприємства. Даний штатний розпис налічує 5 посад заступників директора, одна з яких заступник директора з виробничо-технічних питань. За період з 04.06.2018 по 12.10.2018 на підприємство було прийнято 17 нових співробітників, що підтверджується Переліком повідомлень про прийняття працівника ДП «Укрхімтрансаміак» на роботу за підписом в.о.директора ДП «Укрхімтрансаміак» та листом Офісу великих платників податків ДФС від 20.12.2018 №1025/14/28-10-41-05. Наказом ДП «Укрхімтрансаміак» №172 від 12.10.2018 затверджено та введено в дію з 12.10.2018 організаційну структуру підприємства, погоджену Міністерством економічного розвитку та торгівлі України листом №3241-10/23854-08 від 04.06.2018. Вказаним наказом визначена втрата чинності попередньою організаційною структурою підприємства, затвердженою наказом №34 від 01.03.2018, якою була передбачена посада заступника директора з виробничо-технічних питань. Затверджена та введена в дію наказом №172 від 12.10.2018 організаційна структура налічує 5 заступників директора, один з яких заступник директора з технічних питань. Наказом ДП «Укрхімтрансаміак» №174 від 12.10.2018 затверджено штатний розпис працівників головного підприємства ДП «Укрхімтрансаміак» в новій редакції. В штатному розписі передбачено 5 посад заступників директора, одна з яких заступник директора з технічних питань. Наказом ДП «Укрхімтрансаміак» №341-к-о від 12.10.2018 «По особовому складу Про переведення працівника», у зв`язку з затвердженням нової організаційної структури та штатного розпису переведено радника директора ОСОБА_3 на посаду заступника директора з технічних питань з 12.10.2018. 23.10.2018 в.о.директора ОСОБА_2 затвердив посадову інструкцію заступника директора з технічних питань. 12.11.2018 позивача письмово повідомлено про затвердження нового штатного розпису та запропоновано перелік посад для переведення, а також попереджено про заплановану дату звільнення - 14.01.2019 у разі відмови від запропонованих посад. Зі списку вакансій для переведення, які містяться в додатку до повідомлення вбачається, що ОСОБА_1 були запропоновані посади некваліфікованих робітників та посади нижчої ланки керівництва наявні у м. Лозова та м. Куп`янськ Харківської області, в окупованому м. Горлівка Донецької області, м. Миколаїв та м. Южне Одеської області, та, зокрема, одна посада охоронника у м. Києві. З вказаним повідомленням позивач ознайомився 12.11.2018, проте від запропонованих посад відмовився. Наказом № 39-к-о від 12.02.2019 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора з виробничо-технічних питань 12.02.2019 у зв`язку зі скороченням штату працівників. Також встановлено, що згідно листа Офісу великих платників податків ДФС України від 21.02.2019 №226/14/28-10-41-02-11, ДП «Укрхімтрансаміак» подало до Офісу великих платників податків одне повідомлення про прийняття двох працівників на роботу від 31.01.2019. Одна з цих посад головний інженер ДП «Укрхімтрансаміак» не була запропонована ОСОБА_1 . Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відсутні ознаки змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, а також відповідачем порушено процедуру звільнення позивача. Фактичні обставини встановлені судом правильно і доводи скарги їх не спростовують. Вбачається, що наказом № 149 від 27 вересня 2018 року затверджено новий штатний розпис працівників головного підприємства ДП «Укрхімтрансаміак», відповідно до якого з 01 жовтня 2018 року збільшується чисельність штату та становить 135,5 осіб, а кількість посад заступників директора залишається незмінною - 5 посад: заступник директора з виробничо-технічних питань, заступник директора з оперативного управління, заступник директора з операційних питань, заступник директора з розвитку, заступник директора з проектування та технічної діагностики. Наказом № 174 в.о. директора ДП «Укрхімтрансаміак» Шліхти В.М. від 12 жовтня 2018 року, у зв`язку з введенням наказом № 172 від 12.10.2018 року нової організаційної структури, затверджено штатний розпис працівників головного підприємства ДП «Укрхімтрансаміак» в новій редакції, відповідно до якої загальна чисельність працівників становить 111,5 осіб, кількість заступників директора 5 посад, проте змінено назви посад, а саме: перший заступник директора, заступник директора з технічних питань, заступник директора з економіки та фінансів, заступник директора з науково-інноваційної діяльності, заступник директора з економічної безпеки. Отже, кількість штатних одиниць завищена відповідачем наказом №149 від 27 вересня 2018 року до кількості 135,5 осіб, а з 12 жовтня 2018 року наказом №174 зменшена до кількості 111,5 осіб, при тому, що нова організаційна структура підприємства, з новими назвами посад заступників директора, погоджена Мінекономрозвитку України ще в червні 2018 року. При порівнянні організаційної структури підприємства, що існувала у період з березня 2018 року до 12 жовтня 2018 року, з організаційною структурою, що була введена наказом від 12 жовтня 2018 року, вбачається, що до 12 жовтня 2018 року заступнику директора з виробничо-технічних питань були підпорядковані: головний інженер, служба з питань планування виробничої діяльності, департамент з технічного обслуговування та ремонту, департамент з телекомунікації, АСУ та інформаційних технологій. З 12 жовтня 2018 року посаду головного інженера скорочено, а служба з питань планування виробничої діяльності стала підпорядковуватись заступнику директора з економіки та фінансів. Департамент з технічного обслуговування та ремонту, департамент з телекомунікації, АСУ та інформаційних технологій залишилися у підпорядкуванні заступника директора з технічних питань. Крім того, посадова інструкція заступника директора з технічних питань, затверджена 23.10.2018 в.о.директора Шліхтою В.М., за колом повноважень та кваліфікаційними вимогами до посади є меншою за обсягом посадових обов`язків та дублює повноваження, обов`язки та кваліфікаційні вимоги до посади заступника директора з виробничо-технічних питань ОСОБА_1 , які визначені посадовою інструкцією, затвердженою 30.03.2018 в.о.директора ОСОБА_2 . Таким чином, кількість працівників на підприємстві по жовтень 2018 фактично не змінилася, організаційна структура підприємства, яка введена в дію 12 жовтня 2018 року, була погоджена Мінекономрозвитку України ще 04 червня 2018 року, яка у порівнянні з попереднім штатним розписом від 30 березня 2018 року скорочення посад заступників директора не передбачала. Посада заступника директора з виробничо-технічних питань, яку займав позивач, та посада заступника директора з технічних питань не має принципових функціональних відмінностей. Зважаючи на викладене, суд дійшов вірного висновку про відсутність змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідно до роз`яснень п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, проте що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення. Доводи апеляційної скарги про помилковість висновків належними та допустимими доказами не підтверджено, крім того, факт відсутності змін в організації виробництва і праці встановлений іншими рішеннями судів по аналогічним справам, висновки яких не можуть не прийматися до уваги судом (постанова ВС від 08.09.2021 у справі №756/1499/19, постанова ВС від 02.06.2021 у справі №361/937/19ц). Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції»іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №487/6407/16-ц, звільнення у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці (п.1 ст.40 КЗпП) є незаконним, якщо працівнику не запропоновано всі вакантні посади. Власник або уповноважений ним орган, є таким, що належно виконав вимоги ч.ч.2,3 ст.49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 ст.49-2 КЗпП Українироботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Оскільки встановлено, що посада головного інженера, яка відповідає кваліфікації та досвіду ОСОБА_1 та на яку 31.01.2019 було прийнято нового працівника не була запропонована, то суд правильно встановив фактичні обставини справи щодо порушення процедури звільнення позивача. Доводи апеляційної скарги про те, що посаду не було запропоновано через те, що ОСОБА_1 перебував на лікарняному не законі не ґрунтуються, оскільки пропозиція укласти трудовий договір у разі її погодження сторонами може бути реалізована, незалежно від перебування особи на лікарняному. Водночас встановлено, що спроба запропонувати посаду навіть не здійснювалася щодо ОСОБА_1 , тоді як з пропозицією укласти договір роботодавець повинен звертатися до працівника не лише при попередженні про наступне звільнення, але й протягом усього строку попередження, якщо на підприємстві з`являються нові вакансії. Разом із тим, встановлення відсутності змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників (законної підстави звільнення) є безумовною та достатньою підставою для поновлення на роботі звільненого за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України працівника, тому підлягають зміні мотиви визнання незаконності підстав звільнення, рішення суду підлягає зміні в частині мотивів визнання звільнення незаконним. Суд частково погоджується з доводами скарги про те, що у мотивувальній частині рішення є висновок про невідповідність закону способу захисту у вигляді скасування наказу, із текстом резолютивної частини, в якій така вимога задоволена, проте не вважає можливим скасування рішення суду з цих підстав, оскільки зі змісту рішення вбачається, що по суті судом вирішено про поновлення позивача на роботі, а вказане є технічною помилкою, яка могла виникнути внаслідок використання шаблонів текстових документів, тому висновок в мотивувальній частині підлягає виключенню. Відповідно до ч. 1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Частиною 2 статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи. Задовольняючи вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходив з довідки відповідача про середньоденний заробіток позивача та кількість днів вимушеного прогулу до часу поновлення його на роботі. Стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначено відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №

100. З позовної заяви видно, що ОСОБА_1 просив про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 74593,26 грн, однак обумовив, що такий розмір визначений на час подання позову і він підлягає збільшенню. В подальшому, суду був наданий уточнений розрахунок станом на день ухвалення рішення (а.с.221-223,т.2). Проте викладені обставини не свідчать про порушення судом норм права, виходячи з наступного. Вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника. Стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обчислюється, починаючи з дня звільнення особи і закінчується днем її поновлення на роботі. Такі висновки викладені в постанові ВС від 26.08.2020 у справі №501/2316/15ц. Отже, предметом позовних вимог є стягнення коштів, розмір яких імперативно визначається законом, і їх стягнення є реалізацією гарантій, передбачених ч.2 ст.235 КЗпП України у вигляді стягнення суми заробітку за час всього вимушеного прогулу, тобто з дати незаконного звільнення по дату ухвалення судом рішення про поновлення на роботі. Орган, що розглянув трудовий спір, не може обмежити право на виплату заробітку на підставі тієї обставини, що позивачу в момент пред`явлення позову не було відомо дату винесення майбутнього рішення про його поновлення на роботі, оскільки таке обмеження порушує гарантії захисту, передбачені ст.235 КЗпП України. Зважаючи на викладене, безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд помилково стягнув кошти станом на час поновлення позивача на роботі. Доводи апеляційної скарги про ненаправлення відповідачу розрахунку також не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки лише таке порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, є підставою для скасування рішення, а по суті вимог суд ухвалив законне рішення. Крім того, з часу отримання рішення суду відповідач мав право навести аргументи щодо неправильності розрахунку, але такі доводи у апеляційній скарзі відсутні, що вказує на формальність доводу. Разом із тим неможна погодитися з висновком суду про розмір моральної шкоди, оскільки належним чином він не обґрунтований. Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, ураховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір шкоди, суд виходив з мінімального розміру заробітної плати та кількості місяців, протягом яких не було відновлено право позивача, однак жодним законом розрахунок за такими критеріями не передбачений. Право на компенсацію втрат заробітної плати відновлено позивачу стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, і при визначенні моральної шкоди суд повинен виходити з вимог розумності та справедливості. Матеріали справи свідчать про те, що ознак зловживання процесуальними правами під час розгляду справи відповідачем не встановлено, відтак необґрунтованим є покладання на останнього відповідальності за тривалість розгляду справи. Виходячи з обставин справи, вимог розумності та справедливості, розмір моральної шкоди підлягає зменшенню до 5000 грн. Враховуючи встановлення достатніх підстав вважати звільнення незаконним з мотивів та підстав, викладених вище, не надається оцінка іншим аргументам апеляційної скарги щодо дотримання процедури звільнення. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року )». З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні в частині викладення мотивів задоволення позову, а також в частині розміру моральної шкоди шляхом її зменшення до 5000 грн. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» задовольнити частково. Рішення Южного міського суду Одеської області від 09 грудня 2020 року змінити в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, судових витрат та мотивувальної частини шляхом викладення її в редакції цієї постанови. Стягнути з Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн. В решті рішення суду в оскарженій частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 18.10.2021. Головуючий: Судді: