Постанова Одеський апеляційний суд № 495/9796/16-ц

Номер провадження: 22-ц/813/3213/21 Номер справи місцевого суду: 495/9796/16-ц Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.10.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В., з участю секретаря Воронової Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 жовтня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Прийомової О.Ю., повний текст рішення складений 24 жовтня 2019 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних та моральних збитків, - в с т а н о в и в: У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних та моральних збитків, в якому просила з урахування уточнених позовних вимог просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у розмірі 136685 грн. та витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 10296 грн., стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Стверджувала, що з 2005 року її будинком та земельною ділянкою незаконно заволодів та проводив незаконно господарську діяльність та фермерське господарство ОСОБА_2 . За весь час ОСОБА_2 привів будинок в споруду, в якої неможливо проживати, а саме познімав вікна з рамами в кількості 11 шт., вхідні та міжкімнатні двері в кількості 11 шт., завалив погріб, зняв з погреба двері, зніс дерев`яну вбиральню на подвір`ї, зруйнував декілька стін. На земельній ділянці також знищив 800 кущів винограду, зняв залізобетонні стовпи з огорожі та сітку рабицю в кількості 40 метрів. Стверджувала, що даними діями відповідач завдав їй значну матеріальну шкоду, а також моральну шкоду, яка проявилась у тому, що вона залишилась без житлового будинку, а тому її розмір вона оцінює у 20 000 грн. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 жовтня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду винесено передчасно та всебічно не досліджені матеріали попередніх рішень суду, відсутні посилання на експертні висновки, які містяться в матеріалах справи та мають істотне та суттєве значення для вирішення справи. Відзиву до суду надано не було. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції стало відомо про те, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 377 ЦПК України якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи сторони у спорі чи припинення юридичної особи сторони у спорі що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті. Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції стало відомо про те, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується копією актового запису про смерть №117 від 30 січня 2020 року (а.с. 29-31 т. 2). За положеннями ч. 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 липня 2020 року витребувана із Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області копія спадкової справи відносно майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року витребувана із Центра надання адміністративних послуг Старокозацької об`єднаної територіальної громади інформація щодо прописаних та зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 станом на 24 січня 2020 року, на день смерті ОСОБА_2 . Згідно наданого Білгород-Дністровською міською державною нотаріальною конторою Одеської області повідомлення вбачається, що спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилась (а.с. 41-43 т. 2). Згідно наданої із Старокозацької сільської ради відповіді вбачається, що станом на 24 січня 2020 року на день смерті ОСОБА_2 прописаних та зареєстрованих осіб не було (а.с. 55-56 т. 2). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта фізичної особи ОСОБА_2 відомості щодо майна ОСОБА_2 відсутні (а.с. 67 т. 2). За встановлених обставин, враховуючи, що відповідач вибув з процесу у зв`язку зі смертю та, враховуючи відсутність його правонаступників, яких можливо було б залучити до участі в даній справі, колегія суддів вважає, що у відповідності до ч.3 ст.377 ЦПК України рішення суду не підлягає скасуванню, так як є законним та обґрунтованим, з огляду на таке. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 03.12.2013 року визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування обов`язкової частки після смерті ОСОБА_3 . Вселена ОСОБА_1 в будинок АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди в здійсненні ОСОБА_1 права власності будинком, виселено ОСОБА_2 із будинку АДРЕСА_1 (а.с.4-5). Рішення суду набуло законної сили. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайнного суду Одеської області від 23.04.2014 року визнано недійсним заповіт посвідчений секретарем Руськоіванівської сільської ради Нетребенко Л.В. 16.06.2000 року, відповідно до якого ОСОБА_3 заповідала усе своє майно, яке на випадок смерті їй би належало, у тому числі земельну частку (пай) згідно сертифікату серія ОД №0201346 ОСОБА_4 (а.с.6-7). Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.12.2015 року по справі № 495/7154/15-ц, визнано ОСОБА_5 , 1968 року народження, ОСОБА_6 , 1987 року народження, ОСОБА_7 , 1999 року народження такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 (а.с.8-9). На підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2015 року по справі № 495/2646/15-ц, визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 3/4 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10-11). Таким чином, позивач зареєструвала своє право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.3). Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.10.2016 року, зобов`язано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , звільнити земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , від розміщеного на ній майна, яке належить ОСОБА_2 , у тому числі від сільськогосподарського інвентарю, який належить фермерському господарству ОСОБА_2 : металева ємкість, плуг ПН-4-35, сівалка С3 3,6, оприскувачі ОВТ та ОПШ (а.с.12-13). Позивач в якості обґрунтування своїх вимог посилався на акт від 03.10.2016 року Руськоіванівської сільської ради, згідно якого комісія у складі голови сільської ради Баламутенко О.І., спеціаліста сільської ради ОСОБА_8 , депутата сільської ради Агаркова В.М. провела обстеження земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 . Комісія встановила, що на той час з території земельної ділянки не прибрана сільськогосподарська техніка, а саме металева ємкість, плуг ПН 4-35, сівалка СЗ 3,6, оприскувачі ОВТ та ОПШ, та інший сільськогосподарський інвентар, який належить фермерському господарству ОСОБА_2 (а.с.17). Відповідачем в якості обґрунтування своїх заперечень приєднано до матеріалів справи акт обстеження матеріально-побутових умов житлового будинку по АДРЕСА_1 від 18.01.2017 року, з якого вбачається, що комісією у складі голови Нетребенко В.М. спеціаліст-землевпорядник, депутат сільської ради, членів комісії: Баламутенко О.І. сільський голова, ОСОБА_9 депутат сільської ради, ОСОБА_10 уповноважена особа по оформленню справ соціальних виплат, депутат районної ради, ОСОБА_11 інструктор з організації роботи народних, ОСОБА_12 спеціаліст сільської ради, Сидоренко Р.Ф. секретар сільської ради, проведено обстеження матеріально-побутових умов житлового будинку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та виявлено, що станом на 18.01.2017 року в даному господарстві є: земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,14 га, яка перейшла у спадок ОСОБА_1 на підставі рішення суду від 22.07.2015 року. Дана земельна ділянка загороджена з фасадної сторони дерев`яним парканом, залишок території загороджений сіткою рабицею на ж/б стовпах. На території двору площею 0,084 га знаходиться житловий будинок 1949 року побудови, загальною площею 35 кв.м, два сараї та погріб зі знятим з петель дверми. Житловий будинок знаходиться в занедбаному стані, так як з 2005 року в ньому ніхто не проживав і ремонти не проводив. Стіни будинку саманні. Рами коридору та вікна в кількості 6 шт (а не 11, як вказано в заяві ОСОБА_1 ) знаходяться на місті. Із фактичних 7 дверних пройомів (а не 11) в наявні 4 двері. Виноградні кущі близько 50 року посадки , строк експлуатації яких складає 25-30 років, повністю повипадали. Земельна ділянка під висадку сільськогосподарських культур очищена (а.с. 50). Задля повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.03.2017 року призначено судову будівельно-технічну експертизу, згідно якої клопотання представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_13 про призначення судово будівельно-технічної експертизи по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних та моральних збитків задоволено, призначена у справі судова будівельно-технічна експертиза, на вирішення якої поставлені наступні питання: 1) Який стан (ступень фізичного зношення) об`єкта нерухомого майна (будівлі, споруди тощо), якщо він є, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ? 2) Чи є об`єкт нерухомого майна, а саме: житловий будинок що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 аварійним? 3) Яка технічна причина пошкоджень та руйнувань житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (елементів, конструкцій, інженерних мереж тощо, будинку, сараю та підвалу), якщо вони є? 4) Яка вартість ремонтно-будівельних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди), проведення яких необхідне для усунення пошкоджень унаслідок механічного впливу, руйнування вікон, дверей з рамами, даху, підлоги, стелі, електричної проводки всієї схеми, мережі водопостачання та водовідведення житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , часткове руйнування сараю та підвалу, якщо такі є? 5) Чи можливо завдяки вказаної судово будівельно-технічної експертизи встановити який був стан будинку до 15.04.2002 року? 6) Чи можливо становити шляхом проведення експертизи точний час пошкоджень та руйнувань об`єкту нерухомого майна, а саме житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 якщо вони є? (а.с.83-85). Згідно Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 18-1495 від 11.02.2019 року: по першому, другому та третьому питанням: Загальний технічний стан житлового будинку літ. «А» домоволодіння АДРЕСА_1 на момент обстеження згідно таблиці 5.1. СОУ ЖКГ 75.11-35077234.0015:2009 [3] оцінюється як ветхий - стан несучих конструктивних елементів аварійний, а не несучих - дуже ветхий. Обмежене виконання елементами будинку своїх функцій і згідно Методичних рекомендацій визначення фізичного зносу нежитлових будівель [4] (стан будівлі IV) - аварійний, оскільки будівлі є несучі та огороджувальні конструкції, а саме стіни і перекриття, які відповідають стану конструкцій IV (аварійна). Загальний технічний стан веранди літ. «а1» домоволодіння АДРЕСА_1 на момент обстеження згідно таблиці 5.1. СОУ ЖКГ 75.11-35077234.0015:2009 [3] оцінюється як ветхий - стан несучих конструктивних елементів аварійний, а не несучих - дуже ветхий. Обмежене виконання елементами будинку своїх функцій і згідно Методичних рекомендацій з визначення фізичного зносу нежитлових будівель [4] (стан будівлі IV) - аварійний, оскільки в будівлі несучі та огороджувальні конструкції, а саме стіни, які відповідають стану конструкцій (аварійна). Загальний технічний стан тамбуру літ. «а2» домоволодіння АДРЕСА_1 на момент обстеження згідно таблиці 5.1. СОУ ЖКГ 75.11-35077234.0015:2009 [3] оцінюється як незадовільний експлуатація елементів можлива лише при умові проведення їх ремонту і згідно Методичних рекомендацій з визначення фізичного зносу нежитлових будівель [4] (стан будівлі ІІІ непридатний до нормальної експлуатації, оскільки в будівлі відсутні несучі та огороджувальні конструкції, які відповідають стану конструкцій ІV (аварійний). Загальний технічний стан сараю літ «В» домоволодіння АДРЕСА_1 на момент обстеження згідно таблиці 5.1. СОУ ЖКГ 75.11-35077234.0015:2009 [3] оцінюється як ветхий - стан конструктивних елементів аварійний, а не несучих - дуже ветхий. Обмежене виконання елементами будинку своїх функцій і згідно Методичних рекомендацій з визначення фізичного зносу нежитлових будівель [4] (стан будівлі IV) - аварійний, оскільки в будівлі є несучі та огороджувальні конструкції, а саме стіни, які відповідають стану конструкцій IV (аварійна). Причиною зазначених пошкоджень та руйнувань будівель домоволодіння АДРЕСА_1 могли стати чинники, що викликають зміни працездатності будівлі в цілому і її окремих елементів, які поділяються на 2 групи: внутрішнього і зовнішнього характеру. До групи причин внутрішнього характеру відносять: - фізико - хімічні процеси, що протікають в матеріалах конструкцій; - навантаження і процеси, що виникають при експлуатації; - конструктивні фактори; - якість виготовлення. До групи причин зовнішнього характеру відносять: - кліматичні чинники (температуру, вологість, сонячну радіацію); - фактори навколишнього середовища (вітер, пил, дощ, сніг, біологічні фактори); - інженерно - геологічні; - якість та строк експлуатації. По четвертому питанню: Вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень будівель домоволодіння АДРЕСА_1 на момент проведення дослідження становить: 136685 грн. Вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень в житловому будинку літ. «А» становить: 115520 грн. Вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень в веранді літ. «а1» становить: 7582грн. Вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень в тамбурі літ. «а2» становить: 4077грн. Вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень в сараї літ. «В» становить: 9506 грн. У зв`язку з тим, що встановити в якому технічному стані (величину фізичного зносу) знаходилися пошкоджені елементи будівель домоволодіння АДРЕСА_1 на момент проведення дослідження встановити розмір матеріальної шкоди не надається за можливе. По п`ятому та шостому питанням: Оскільки, в наданих на дослідження матеріалах цивільної справи та матеріалах інвентаризаційної справи відсутні данні щодо технічного стану житлового будинку домоволодіння АДРЕСА_1 до 15.04.2002 року, тому станом на час проведення обстеження та за його результатами, встановити в якому технічному стані перебував житловий (зазначеного домоволодіння станом до 15.04.2002 року і встановити шляхом проведення експертизи точний час пошкоджень та руйнувань житлового будинку не вбачається за можливе. Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 про стягнення матеріальних та моральних збитків, суд першої інстанції виходив з наступного. Частиною першої статті 316 ЦК України встановлено, що право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). При цьому згідно статті 346 ЦК України право власності припиняється, зокрема, в разі відчуження власником свого майна. Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією і негативними наслідками. Обов`язок доказування розподіляється таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач відсутність його вини в заподіянні шкоди. Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Згідно з роз`ясненнями наведеними у п.9 постанови Пленуму ВС України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6 при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу Відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку із заподіянням шкоди майну. Суд обґрунтовано погодився з доводами відповідача про недоведеність вини відповідача у знятті вікон з рамами в кількості 11 шт., що спростовується матеріалами справи, а саме фото фіксацією, що приєднана в обґрунтування позову самим позивачем (а.с.62-63). Фото фіксацією у експертному дослідженні № 18-1495 від 11.02.2019 року (а.с.128-129), актом обстеження матеріально-побутових умов житлового будинку від 18.01.2017 року (а.с.50), вхідних та міжкімнатних дверей в кількості 11 шт., спростовується актом обстеження матеріально-побутових умов житлового будинку від 18.01.2017 року (а.с.50), завалив погріб, спростовується фото фіксацією (а.с.65), зняв з погреба двері, зніс дерев`яну вбиральню на подвір`ї (не підлягає захисту у зв`язку із відсутністю права власності), зруйнував декілька стін (не конкретизовано яких та не доведено яким чином), на земельній ділянці також знищив 800 кущів винограду, зняв залізобетонні стовпи з огорожі та сітку рабицю в кількості 40 метрів, спростовується актом обстеження матеріально-побутових умов житлового будинку від 18.01.2017 (а.с.50). Також, суд погодився з доводами відповідача про те, що технічним паспортом на житловий будинок індивідуального жилищного фонду станом на 3.04.2002 року встановлено, наявність фізичного зносу конструкцій, а саме будинок під літерою «А», веранда, тамбур вже тоді мали відсоток зносу - 65%; навіс та сарай вже тоді мали відсоток зносу - 60%; гараж, хвіртка, ворота вже тоді мали відсоток зносу - 55%. Тобто, на момент купівлі спірного будинку відповідачем його стан був ветхий, а тому протягом настільки тривалого часу будь-які чинники могли зумовити його аварійність. Також судом надана обґрунтована оцінка свідків, допитаних в судовому засіданні ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які пояснили, що дійсно стан будинку був ветхий, він був без ремонту, в аварійному стані, знаходиться біля дороги, на пів метра нижче траси, та якщо сильні ливні то вся вода стікає в будинок. Таким чином, судом встановлено, що ані матеріалами справи, ані проведеним експертним дослідженням № 18-1495 від 11.02.2019 не підтверджено в ході розгляду справи вини відповідача у руйнуванні будинку АДРЕСА_1 , тим самим не доведено спричинення матеріальних збитків саме ОСОБА_2 . Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За правилами ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Судом встановлено, що оскільки не знайшов свого підтвердження факт спричинення матеріальної шкоди позивачу, саме відповідачем, що виявилось у знятті вікон з рамами в кількості 11 шт., вхідних та міжкімнатних дверей в кількості 11 шт., заваленні погрібу, знятті з погреба дверей, знесенні дерев`яної вбиральні на подвір`ї, руйнації декількох стін, знищення 800 кущів винограду, знятті залізобетонних стовпів з огорожі та сітки рабиці в кількості 40 метрів, та відсутні докази причинно-наслідкового зв`язку між шкодою, виною відповідача та її наслідками, суд на законних підставах позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині визнав необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають. Стаття 1167 ЦК України визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, зокрема моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статі. Як роз`яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової ) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Також є вірними висновки суду про те, що оскільки не підтверджені неправомірні дії відповідача, у задоволені позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди слід відмовити. Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами. На підставі вищевикладеного, суд оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що рішення суду винесено передчасно та всебічно не досліджені матеріали попередніх рішень суду, відсутні посилання на експертні висновки, які містяться в матеріалах справи та мають істотне та суттєве значення для вирішення справи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, також взятий до уваги висновок експертного дослідження, якому надана обґрунтована оцінка судом. Вказані доводи спростовуються матеріалами справи та зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). Вказані доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення, за ненаданням до суду доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги, та позовних вимог. Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню. Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було. Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має. Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 377, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. РішенняБілгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 18 жовтня 2021 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ С.М. Сегеда ______________________________________ Т.В. Цюра