Постанова 4813 № 495/3950/22

Номер провадження: 22-ц/813/8036/22 Справа № 495/3950/22 Головуючий у першій інстанції Боярський О.О. Доповідач Ігнатенко П. Я. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.09.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Ігнатенко П.Я., суддів: Воронцової Л.П. Полікарпової О.М., за участю секретаря Кузьміч Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 червня 2022 року за заявою ОСОБА_1 про вирішення питання про відшкодування моральної шкоди, визначення розміру відшкодування моральної шкоди, стягнення моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В: У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в порядку ч.1 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», посилаючись на те, що 10.09.2021 року оперуповноваженим Білгород-Дністровського РВ УСБУ в Одеській області було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.5 ст. 216-6 КупАП. Постановою Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 11.10.2021 року по справі про адміністративне правопорушення №495/7648/21 ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні вказаного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 грн. з конфіскацією розповсюджених чи призначених для розповсюдження баз даних. Постановою Одеського апеляційного суду від 25.03.2022 року постанову районного суду скасовано, провадження по справі закрито згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. На цій підставі ОСОБА_1 просила суд: вирішити в ухвалі питання про відшкодування завданої їй моральної шкоди за час перебування під слідством та судом у період з 10 вересня 2021 року по 25 березня 2022 року; визначити розмір відшкодування завданої моральної шкоди за час перебування під слідством та судом, а саме з 10 вересня 2021 року по 25 березня 2022 року у сумі 40908,18 грн.; стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на її користь у рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди 40908,18 грн. Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 червня 2022 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про вирішення питання про відшкодування моральної шкоди, визначення розміру відшкодування моральної шкоди, стягнення моральної шкоди на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду, оскільки суд першої інстанції з надуманих підстав зазначив, що вказане питання віднесено до компетенції інших органів, а не суду , а також, що спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. В ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, подала заяву, в якій повністю підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити та розглянути справу у відсутності апелянта. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. З матеріалів заяви , поданої до суду, вбачається, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР. Для визначення порядку виконання цього Закону також прийнято наказ Міністерства юстиції України від 04 березня 1996 року №6/5/3/41«Про затвердження Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» (далі наказ №6/5/3/41). Відповідно до положень статті 3 цього Закону в наведених у статті 1 випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода. Одночасно положення статті 4 цього Закону містять і підстави відшкодування моральної шкоди. Зокрема, відшкодування моральної шкоди провадиться в разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. За положеннями частини першої статті 12 цього Закону, розмір відшкодованої шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін із дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду до суду вищої інстанції в апеляційному порядку (частина друга статті 12 зазначеного Закону). Таким чином, ці положення Закону за своєю правовою суттю є процесуальною нормою про орган, який уповноважений на розгляд певних звернень громадян, та порядок оскарження прийнятого цим органом рішення. Законом передбачено вирішення витання про відшкодування шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 статті 3 Закону іншими органами, а не судом. До вказаного переліку не відноситься відшкодування моральної шкоди, передбачене п.5 ст. 3 вказаного Закону. Крім того, Законом № 266/94-ВР та наказом № 6/5/3/41 окремо визначено й порядок розгляду звернень про відшкодування моральної шкоди. Так, стаття 13 зазначеного Закону визначає питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно із частиною першою статті 12 зазначеного закону. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, установлених цивільним законодавством. При цьому цей Закон не передбачає розгляду вимог про відшкодування моральної шкоди іншими органами, зазначеними у цьому Законі, крім суду. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про те, що встановлення розміру заподіяної громадянину моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, не віднесено до компетенції суду,- суперечать вимогам закону та позбавлені правового обґрунтування. Також суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про розгляд цього спору у порядку адміністративного судочинства. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. З огляду на вказане суд першої інстанції помилково вважав заяву про відшкодування шкоди такою, що підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Вирішення зазначеного питання не належить до юрисдикції адміністративних судів, виходить за межі їхньої компетенції. Системний аналіз зазначених вище норм права, які регулюють спірні правовідносини свідчить про те, що заява про відшкодування моральної шкоди розглядається тільки судом з урахуванням фактичних обставин щодо наявності моральної шкоди в межах, встановлених саме цивільним законодавством. Вирішуючи правову проблему порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 року у справі № 201/10234/20 (провадження № 14-77цс21), від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зробила висновок, що справи за заявою громадянина про визначення розміру та відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, мають розглядатися у порядку цивільного судочинства. За таких обставин помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що встановлення розміру моральної шкоди не віднесено до компетенції суду в порядку цивільного судочинства. Відповідно п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права. З урахуванням встановленого апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, ухвала суду першої інстанції, як така, що ухвалена без дотримання вимог процесуального закону відповідно до п. 4 ч. 1 ст.379 ЦПК Українипідлягає скасуванню, а справа - поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду до суду першої інстанції з відповідної стадії провадження. Керуючись ст. ст.374,379,381-384 ЦПК України, апеляційний суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 червня 2022 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 21.09.2022 року. Головуючий П.Я.Ігнатенко Судді: Л.П.Воронцова О.М.Полікарпова