Постанова 4812 № 479/658/21

11.10.21 22-ц/812/1829/21 Єдиний унікальний номер судової справи 479/658/21 Провадження № 22-ц/812/1829/21 Доповідач в апеляційній інстанції - Лисенко П.П. П О С Т А Н О В А іменем України 11 жовтня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - Лисенка П.П., суддів - Самчишиної Н.В. та Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання - Колосовою О.М., з участю: представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , переглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області, яку постановлено 30 липня 2021 року, у приміщенні того ж суду, головуючим суддею Репушевською О.В., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, в с т а н о в и л а : 27 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду в вищевказаною заявою, яку обґрунтовувала наступним. Заявник є спадкоємцем 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом 22 жовтня 2004 року, та зареєстрованого в Первомайському МБТІ 14 грудня 2004 року. Пізніше, у свідоцтві про право на спадщину за законом від 11 травня 2021 року, виявлено помилку, а саме, в адресі місцезнаходження спадкового майна: АДРЕСА_1 , при тому, що фактичне місцезнаходження майна є с. Криве Озеро Друге, Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області. З метою виправлення помилки в свідоцтві про право на спадщину за законом від 11 травня 2021 року, ОСОБА_1 звернулася до Першої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області, проте, нотаріусом винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовлено у внесенні змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме зазначення іншої адреси житлового будинку, оскільки відсутні підстави для внесення відповідних змін, а саме: відомості щодо зміни адреси житлового будинку перед видачею свідоцтва про право на спадщину не надавались. Посилаючись на те, що вказана помилка в оригіналі правовстановлюючого документу на нерухоме майно не дозволяє заявнику реалізувати своє право на володіння, розпорядження майном, а саме внести зміни до відомостей про вказане майно до Державного реєстру речових прав із зазначенням вірної адреси об`єкту нерухомості, просить встановити юридичний факт про те, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 11 травня 2021 року, видане Першою Первомайською нотаріальною конторою Миколаївської області, спадкова справа №124/2013, зареєстровано в реєстрі за №1-199 на ім`я ОСОБА_1 , стосується об`єкта нерухомого майна за адресою: с. Криве Озеро Друге Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 липня 2021 року у відкритті провадження за вказаною заявою відмовлено. Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, просить її скасувати, а заяву разом з доданими до неї матеріалами, повернути до суду І інстанції для продовження розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, представника заявника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що помилка в оригіналі правовстановлюючого документу на нерухоме майно не дозволяє заявнику реалізувати своє право на володіння, розпорядження майном, а саме внести зміни до відомостей про вказане майно до Державного реєстру речових прав із зазначенням вірної адреси об`єкту нерухомості, тому вбачається у заявника спір про право на будинок за вищевказаною адресою, який може бути вирішено шляхом звернення до суду з позовною заявою. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду з таким погоджується, вважає названі висновки суду вірними, обґрунтованими та законними. За Конституцією України, ст.ст. 4, 49 ЦПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів. Кожна особа при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ст.ст.5,6,12 ЦПК України). Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, 2, 4, 12-13, 367 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. При цьому, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, для чого роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав. Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77 - 78, ч.ч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Для цього він досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. При цьому, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі. Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції виходить з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених статтею 374 ЦПК України, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених статтями 375, 383 ЦПК України. Оскаржена ухвала постановлена з дотримання судом першої інстанції вимог діючого законодавства. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є спадкоємцем 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом 22 жовтня 2004 року, та зареєстрованого в Первомайському МБТІ 14 грудня 2004 року та зареєстрована за тією ж адресою (а.с. 7). 11 травня 2021 року їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом де виявлено помилку в адресі місцезнаходження спадкового майна (а.с. 8). 20 липня 2021 року, з метою виправлення помилки в свідоцтві про право на спадщину за законом від 11 травня 2021 року, ОСОБА_1 звернулася до Першої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області, проте, нотаріусом винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовлено у внесенні змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме зазначення іншої адреси житлового будинку, оскільки відсутні підстави для внесення відповідних змін, а саме: відомості щодо зміни адреси житлового будинку перед видачею свідоцтва про право на спадщину не надавались (а.с. 5). Фактичне місцезнаходження спадкового майна є с. Криве Озеро Друге, Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, а в свідоцтві зазначено АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що вказана помилка в оригіналі правовстановлюючого документу на нерухоме майно не дозволяє їй реалізувати своє право на володіння, розпорядження майном, просила внести зміни до відомостей про вказане майно до Державного реєстру речових прав із зазначенням вірної адреси об`єкту нерухомості, а саме встановити юридичний факт про те, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 11 травня 2021 року, видане Першою Первомайською нотаріальною конторою Миколаївської області, спадкова справа №124/2013, зареєстровано в реєстрі за №1-199 на ім`я ОСОБА_1 , стосується об`єкта нерухомого майна за адресою: с. Криве Озеро Друге Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (з подальшими змінами та доповненнями), зазначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Виходячи з викладеного, за змістом норм чинного законодавства, з заяви ОСОБА_1 вбачається саме спір про право, оскільки заявник фактично просить встановити факт прийняття нею частки у вказаному будинку в порядку спадкування. Відповідно до частини четвертої ст.315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Оскільки вказане встановлено на стадії прийняття позовної заяви, то суддя, виходячи з норм чинного законодавства, вірно вчинив вказану процесуальну дію. За такого, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає нормам процесуального права та судовій практиці. Керуючись ст. ст. 367-368, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 липня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий: П.П. Лисенко Судді: Н.В. Самчишина Т.В. Серебрякова _________________________________________________ Повний текст постанови складено 18 жовтня 2021 року.