Ухвала КАС ВС № 640/25204/20

УХВАЛА 18 жовтня 2021 року м. Київ справа № 640/25204/20 адміністративне провадження № К/9901/36467/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року в справі № 640/25204/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у міста Києві, за участю третіх осіб - Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Державної судової адміністрації України, Голосіївського районного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві, за участю третіх осіб - Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Державної судової адміністрації України, Голосіївського районного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії ТУ ДСА України у місті Києві щодо нарахування та виплати судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 суддівської винагороди за період із 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; Зобов`язано ТУ ДСА України у місті Києві провести перерахунок суддівської винагороди судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за період із 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та виплатити недоотриману частину в розмірі 306896,09 грн. 06 жовтня 2021 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у місті Києві подано касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року в справі № 640/25204/20. Заявник просить переглянути і скасувати судові рішення та відмовити в позові. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. У тексті касаційної скарги представник відповідача указує, що підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції під час прийняття рішення у цій справі висновків Верховного Суду викладених у постановах від 03 березня 2021 року у справі 340/1916/20, від 28 липня 2021 року у справі №160/6740/20, №340/1901/20, від 29 липня 2021 року у справі №340/1727/20, та від 23 вересня 2021 року у справі №260/3206/20. Однак, посилаючись на неврахування судами правового висновку Верховного Суду у перелічених справах, скаржником не зазначено, який саме висновок не було враховано судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення по суті. Також, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що в частині визначення відповідача у зазначеній категорії справ, Верховний Суд не висловлював правового висновку, а направив справу на новий розгляд, оскільки цей аспект вимагав з`ясування додаткових обставин. Крім того, скаржник зазначає підставу касаційного оскарження пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України. У випадку посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, необхідно навести порушені судами норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в сукупності з обґрунтуванням підстав, передбачених частинами другою та третьою статті 353 КАС України. Отже, необхідно зазначити підставу, визначену частинами другою та третьою статті 353 КАС України, а також обґрунтувати наявність порушення процедури розгляду справи, передбаченої частиною другою статті 353 КАС України, та обґрунтувати наявність такої підстави. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень (а отже, і підставою для касаційного оскарження згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС) є не дослідження судом зібраних у справі доказів. Скаржником не зазначено обставин, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому на її переконання вони є недопустимими. Доводи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, У Х В А Л И В: Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року в справі № 640/25204/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у міста Києві, за участю третіх осіб - Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Державної судової адміністрації України, Голосіївського районного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії повернути скаржнику. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. СуддяМ.В. Білак