Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 161/9201/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 161/9201/21 пров. № А/857/14841/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Большакової О.О., Затолочного В.С., за участю секретаря судових засідань Михальської М.Р., розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Рівненської митниці Державної митної служби на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2021 року (головуючий суддя: Черняк В.В., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил, встановив: ОСОБА_1 , 20.05.2021 звернувся з позовом до суду, в якому просив скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 0105/20400/21 від 21 квітня 2021 року. Обґрунтовує позов тим, що 21 квітня 2021 року Поліською митницею Держмитслужби було винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0105/20400/21 від 21 квітня 2021 року, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів у розмірі 12 997,89 грн. Ця справа розглядалась без його повідомлення та за його відсутності. Оскаржувану постанову вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з необ`єктивністю, неповнотою провадження та розгляду справи, невідповідністю викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи, відсутністю в його діях ознак порушення митних правил. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2021 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову Поліської митниці Держмитслужби від 21 квітня 2021 року № 0105/20400/21, а провадження у справі про порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 485 МК України, стосовно громадянина ОСОБА_1 закрито, у зв`язку із відсутністю в його діях складу правопорушення. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилася Рівненська митниця Державної митної служби та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що зазначене рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що у ході опрацювання результатів митного огляду та документів, поданих до митного оформлення транспортного засобу встановлено, що автомобіль марки «RENAULT», модель «MEGANE», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 виготовлений у 2014 році, що не відповідає відомостям, заявленим у митній декларації типу ІМ40ДЕ № UA204120/2021/038091 від 22.03.2021. Крім цього, вказує, що як протокол так і постанова про порушення митних правил 0105/20400/21, було отримано позивачем особисто, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що постановою Поліської митниці Держмитслужби від 21 квітня 2021 року в справі про порушення митних правил № 0105/20400/21 громадянина ОСОБА_1 , як директора Товариства з обмеженою відповідальністю «КАР БРОК ЮА», визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 485 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 12997,89 грн. Постанова мотивована тим, що 22 березня 2021 року позивачем подано електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ № UA204120/2021/038091 з метою проведення митного оформлення та випуску у вільний обіг автомобіля марки «RENAULT», модель «MEGANE», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , ввезеного на адресу ТОВ «А-СТАТ», вказавши рік його виготовлення 2015, натомість згідно з отриманою інформацією від ТОВ «Вік Партнер», роком виготовлення автомобіля є 2014 рік. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що перевіряючи задекларовані позивачем відомості про дату виготовлення автомобіля відповідач вдався до здобуття такої інформації не з офіційних джерел, зокрема від органу реєстрації транспортних засобів країни походження автомобіля. Крім цього, доказів отримання оскаржуваної постанови позивачем, відповідач не надав. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Статтею 485 Митного кодексу України, передбачено, заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Суд апеляційної інстанції зазначає, що для притягнення до відповідальності, згідно з статтею 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, вини у формі прямого умислу, а також наявність в діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру. Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. За змістом статті 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Статтею 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати митних платежів, що вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості. Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого статтею 485 МК України обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта вчинення такого на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів). Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 14.02.2020 у справі №159/1687/17, від 14 лютого 2020 року у справі №233/1783/16-а, від 22 травня 2020 року у справі №751/1477/17, від 20 серпня 2020 року у справі № 553/1435/17. Згідно ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Частиною 2 ст. 264 МК України встановлено, що митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів. З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом (ч. ч. 5, 6 ст. 264 МК України). Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно оскаржуваної постанови, для здійснення митного оформлення автомобіля марки «RENAULT», модель «MEGANE», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 подано наступні товаросупровідні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 18.03.2021, документ купівлі-продажу (ІНВОЙС) № 0000-001439 від 19.03.2021. В описі графи 31 митної декларації типу ІМ40ДЕ № UA204120/2021/038091 від 22.03.2021, декларантом, зокрема, вказано календарний рік виготовлення вказаного автомобіля 2015 рік. У ході опрацювання результатів митного огляду та документів, поданих до митного оформлення транспортного засобу митним органом встановлено, що автомобіль марки «RENAULT», модель «MEGANE», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 виготовлений у 2014 році, тобто не відповідає відомостям, заявленим у митній декларації типу ІМ40ДЕ № UA204120/2021/038091 від 22.03.2021. Підставою для такого висновку, було отримання митним органом інформації від ТОВ «Вік Партнер», згідно якої, роком виготовлення наведеного вище автомобіля є 2014 рік, що і стало підставою для винесення оскаржуваної постанови. За встановлених обставин, враховуючи зазначене правове регулювання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач вчинив неправомірні дії спрямовані для зменшення сплати митних платежів, оскільки в митній декларації вказав неправдиві відомості щодо року виготовлення автомобіль марки «RENAULT», модель «MEGANE», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , що у свою чергу, потягнуло за собою несплату у визначеному розмірі законом митних платежів. Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачем до суду першої інстанції додано інвойс (CORRECT COMMERCIAL INVOICE) № 0000-001439/1 від 26.03.2021 (а. с. 21), у якому вказаний рік виготовлення цього автомобіля 2014. Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази направлення такого митному органу, що свідчить про неможливість відповідачем надати йому правову оцінку, у ході опрацювання результатів митного огляду транспортного засобу. Щодо покликання позивача, що митне оформлення та випуск у вільний обіг автомобіля марки «RENAULT», модель «MEGANE», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , було здійснено на підставі митної декларації типу ІМ40ДЕ № UA204120/2021/041994 від 26.03.2021, а не митної декларації типу ІМ40ДЕ № UA204120/2021/038091 від 22.03.2021, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги, оскільки докази того, що митна декларація типу ІМ40ДЕ № UA204120/2021/041994 від 26.03.2021 подавалася до митного органу також відсутні. Стосовно посилання позивача, яке підтримано судом першої інстанції, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи про порушення митних правил, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними. Оскільки, списком № 3817 та 5490 згуртованих поштових відправлень рекомендованих листів Поліської митниці Держмитслужби підтверджено, що митним органом у встановлений законом спосіб повідомлено позивача про розгляд справи про порушення митних правил (а. с. 51-56). Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення митних правил обґрунтовано, а тому оскаржувана постанова є правомірною та не підлягає скасуванню. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову. Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має. Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 315, 317, 321, 322, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Рівненської митниці Державної митної служби задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року у справі № 161/9201/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. О. Большакова В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 18.10.2021.