Постанова 4857 № 158/2097/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 158/2097/20 пров. № А/857/15988/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Бруновської Н.В., Запотічного І.І., за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 жовтня 2020 року, ухвалене суддею Сіліч Ю.Л. у м.Ківерці Волинської області, у справі № 158/2097/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил, - ВСТАНОВИВ: 25 серпня 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача - Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил №0009/126000/20 від 06 серпня 2020 року, а провадження у справі про порушення митних правил - закрити. В обґрунтування позовних вимог покликається на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що оскаржуваною постановою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 7856,91 грн. Підставою для накладення адміністративного стягнення слугувало встановлення митницею факту порушення митних правил, відповідальність за які передбачена 485 МК України, а саме заявлення декларантом неправдивої інформації щодо року виготовлення транспортного засобу, що призвело до зменшення суми митних платежів на 2618,97 грн. Разом з тим вказує на те, надані товаросупровідні документи, а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, експертна довідка та рахунок-фактура містять підтверджуючу інформацію про заявлений у митній декларації рік виготовлення транспортного засобу. Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено. Рішення мотивоване тим, що декларантом було подано митну декларацію та сплачено митні платежі відповідно до даних, наявних у первинних документах на транспортний засіб. Під час розмитнення товару жодних зауважень з боку митних органів не було, не було і зауважень безпосередньо до митної вартості товару. Також суд зазначив, що при митному оформленні транспортного засобу було подано реєстраційні первинні документи, видані уповноваженим органом, в тому числі іноземним, а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, який є достатнім для визначення розміру митнх платежів в розумінні п.8 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки факту, що згідно інформації офіційного імпортера GROUPE RENAULT - АТ «Рено Україна» автомобіль RENAULT MEGANE, номер кузова НОМЕР_1 виготовлено заводом-виробником RENAULT у жовтні 2007 року, що не відповідає відомостям, заявленим у митній декларації. При цьому наголошує, що відповідно до абз.1 п.215.3.5-1 п. 215.3 ст. 215 ПК України для визначення розміру митних платежів (акцизного податку) береться до уваги саме рік виробництва транспортного засобу, а не дата першої реєстрації чи дата початкового користування транспортним засобом. Оскільки декларантом вчинено дії, спрямовані на зменшення розміру митних платежів у загальній сумі 2618,97 грн (акцизний податок 2182,48 грн, ПДВ 436,49 грн) шляхом заявлення у графі 31 «товар» митної декларації типу IM40ДЕ №UA204120/2020/011517 серед інших відомостей календарного року випуску транспортного засобу «2008 рік», вважає постанову від 06 серпня 2020 року у справі про порушення митних правил №0009/126000/20, якою ОСОБА_1 директора ТзОВ «БРОКМІ СЕРВІС» притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст.485 МК України, та накладено штраф у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 7856,91 грн, правомірною. Водночас зазначає, що аналіз диспозиції ст. 485 МК України свідчить про те, що наведені в ній варіанти дій, які являють собою об`єктивну сторонону даного правопорушення, можуть бути вчинені як умисно (в тому числі з непрямим умислом), так і у зв`язку з необережністю (недбалістю). Згідно доводів скаржника, позивач, усвідомлючи можливі ризики невідповідності даних, зазначених у товаросупровідних документах, подав до митного оформлення митну декларацію, свідомо нехтуючи своїм правом перевірити інформацію з відкритих джерел. В судове засідання сторони не з`явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді з урахуванням особливостей, визначених ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Так, судом із постанови про порушення митних правил №0009/126000/20 від 06.08.2020, яку було винесено в.о. начальника Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби Олексієм Стояновським, директора ТОВ «БРОКМІ СЕРВІС» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 (трьохсот) відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 7856,91 грн. Згідно вказаної постанови 06.02.2020 декларантом директором ТОВ «БРОКМІ СЕРВІС» ОСОБА_1 до митного поста «Луцьк» Поліської митниці Держмитслужби було подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA204120/2020/011517 для проведення митного оформлення товару: легкового автомобіля марки «Renault», модель «Megane», номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2008, модельний рік виготовлення - 2008, із об`ємом двигуна 1598 куб.см, потужністю 82 кВт, тип двигуна - бензиново-газовий. Відповідно до інвойсу № 3 485-ВВ, продавцем вказаного автомобіля виступила Литовська компанія BROLD Company OU з локацією у м. Таллінн. Вказаний транспортний засіб ввозився на адресу ТОВ «БРОКМІ СЕРВІС». У інвойсі зазначено дані авто: номер кузова, рік випуску 2008, країна походження - Франція, об`єм двигуна 1598 куб.см та ціна - 600 Євро. Окрім того, декларантом до митного органу подано експертну довідку ПП «Авалон-Сервіс», відповідно до якої усі дані, характеристики та комплектуючі відповідають даним, поданим у митних документах. На основі поданої митної декларації, декларантом здійснено митні платежі із застосуванням вікового коефіцієнту (К вік), що становить 11, відповідно до заявленого календарного року виготовлення (2008); загальна сума - 36 675,58 грн. З метою перевірки правильності визначення року виготовлення зазначеного транспортного засобу, Координаційно-моніторингова Держмитслужба звернулась до офіційного імпортера GROUPE RENAULT - АТ «Рено Україна» та отримала відповідь, що автомобіль марки RENAULT MEGANE із номером кузова НОМЕР_1 , виготовлено заводом виробником у 2007 році. На підставі наданої відповіді, з урахуванням того, що при оформленні повинен був застосовуватись коефіцієнт 12 (для авто 2007 року випуску), а не 11, як було заявлено декларантом (для авто 2008 року випуску), Координаційно-моніторинговою Держмитслужбою було направлено лист до Поліської митниці Держмитслужби щодо перерахунку митних платежів; встановлена різниця у платежах - 2 618,97 грн. Таким чином, орган митної служби постановив, що у діях директора «БРОКМІ СЕРВІС» ОСОБА_1 наявний склад адміністративного порушення, передбаченого ст.485 МК України, оскільки останній не вжив заходів для встановлення достовірних даних щодо дати виготовлення вказаного автомобіля, що призвело до зменшення суми митних платежів у розмірі 2618,97 грн. ОСОБА_1 , вважаючи постанову в справі про порушення митних правил №0009/126000/20 від 06 серпня 2020 року протиправною, звернувся до суду з вимогою про її скасування. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 522 Митного кодексу України передбачено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 - 470, 474, 475, 477 - 481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів. Згідно ч.1 ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За змістом ст.10 КпАП України адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Відповідно до частини першої статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. При цьому, статтею 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірне зменшення розміру сплати митних платежів, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості. Відповідно до ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Тобто, для притягнення до відповідальності відповідно до статті 485 Митного кодексу України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. Отож, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого статтею 485 МК України обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів). Вищевикладене узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі №564/530/17. Так, відповідно до ч.6 ст.530 МК України, перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративне судочинство України, вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Із змісту розглядуваного позову слідує, що правова природа спору між сторонами стосується правильності декларування у поданій до митного оформлення транспортного засобу МД даних про дату виготовлення ТЗ, що впливає, у свою чергу на ставку податку для відповідного транспортного засобу. Отже, вказані обставини разом із встановленням наявності у позивача умислу на заявлення недостовірних відомостей при декларуванні транспортного засобу з метою зменшеня розміру належних до сплати митних платежів входять в предмет доказування по цій справі. При цьому, за висновками митного органу невірне зазначення дати виробництва транспортного засобу призвело до застосування нижчого коефіцієнта при розрахунку ставки податку для імпортованого позивачем транспортного засобу. Водночас митним органом достовірними визнані лише документи, представлені офіційним представником іноземного виробника автомобілів в Україні. Розглядувані правовідносини регулюються приписами МК України, відповідно до ч.1 ст.257 якого декларування здійснюється шляхом заявлених за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Відповідно до ч.8 ст.264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Відповідно до пп.215.3.5-1 п.215.3 ст.215 ПК України автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей, що відповідають товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД (крім моторних транспортних засобів, зазначених у товарній позиції 8702 згідно з УКТ ЗЕД), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони, гоночні автомобілі, у тому числі автомобілі, які в установленому законодавством порядку подаються до органів, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, для реєстрації або перереєстрації у зв`язку із зміною моделі транспортного засобу, що до переобладнання під час ввезення відповідала товарній позиції 8704 згідно з УКТ ЗЕД, а після переобладнання відповідає товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД: ставка податку (Ставка) для відповідного транспортного засобу визначається за формулою: Ставка = Ставка базова х К двигун х К вік, де Ставка базова - ставка податку в євро за 1 штуку транспортного засобу: з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з об`ємом циліндрів до 3500 куб. сантиметрів (включно) - 75,0; К двигун - коефіцієнт, що визначається діленням об`єму циліндрів двигуна внутрішнього згоряння відповідного транспортного засобу в куб. сантиметрах на 1000 куб. сантиметрів; К вік - коефіцієнт, що дорівнює кількості повних календарних років з року, наступного за роком виробництва відповідного транспортного засобу, до року визначення ставки податку (для нових транспортних засобів та транспортних засобів, що використовувалися до одного повного календарного року, коефіцієнт дорівнює 1, а для транспортних засобів, що використовувалися понад п`ятнадцять повних календарних років, коефіцієнт дорівнює 15). Пунктом 190.1 ст.190 ПК України передбачено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. Тобто, визначення року випуску транспортного засобу впливає на його оподаткування акцизним податком та, відповідно, податком на додану вартість, оскільки акцизний податок включається до бази оподаткування вказаного податку, як складова ціни товару. Разом із МД позивач надав митному органу повний пакет документів, на підставі яких було проведено митне оформлення товару; також на підставі вказаних документів була визначена митна вартість ввезеного автомобіля. Судом встановлено, що декларантом до митного органу було подано інвойс №3 485-ВВ, датований 28.01.2020 , відповідно до якого транспортний засіб марки «Renault Megane», із номером кузова НОМЕР_1 , рік випуску 2008, країна походження - Франція, об`єм двигуна 1598 куб.см слідував із фірми «BROLD Company OU» з локацією у м. Таллінн Республіки Литва за ціною 600 Євро до отримувача «BROKMI SERVICE LLC» з локацією у м. Луцьку Волинської області. Також декларантом було подано технічний паспорт автомобіля, виданий відповідними державними органами, згідно якого вказаний автомобіль є 2008 року випуску. У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу вказана перша дата його реєстрації - 06.03.2008. При цьому, митний орган не ставив під сумнів надані документи при митному оформленні. Положеннями пункту 8 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що датою першої реєстрації ТЗ, який перебував у користуванні, є дата, зазначена в спеціальній графі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію), наприклад, паспорта німецького зразка, або дата видачі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію). У разі відсутності даних про дату першої реєстрації, коли модельний чи календарний рік виготовлення ТЗ, зазначений в ідентифікаційному номері, збігається з роком початку його експлуатації, датою виготовлення вважати 1 січня року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ. Якщо встановлений за ідентифікаційним номером модельний рік виготовлення не збігається з роком початку експлуатації ТЗ, який зазначено в реєстраційному документі, й перевищує його, датою виготовлення вважати 1 липня зазначеного в реєстраційних документах року. Якщо встановлений за ідентифікаційним номером календарний або модельний рік виготовлення не збігається з роком початку експлуатації ТЗ, який зазначено в реєстраційному документі, і є меншим за нього, датою виготовлення вважати 1 січня календарного року, зазначеного в ідентифікаційному номері. У разі неможливості визначення року виготовлення ТЗ за ідентифікаційним номером роком виготовлення вважати рік, що значиться в реєстраційних і технічних документах на ТЗ. При цьому в разі відсутності в реєстраційних і технічних документах на ТЗ календарної дати виготовлення ТЗ такою датою вважати 1 січня року, зазначеного в реєстраційних і технічних документах на ТЗ. Датою початку користування ТЗ, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, уважається дата першої реєстрації ТЗ, визначена в реєстраційних документах, які видані вповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці ТЗ на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації ТЗ датою початку користування вважати перший день першого місяця року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ, а за відсутності в ідентифікаційному номері року виготовлення - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах. За наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначення року виготовлення ТЗ достовірність установлюється експертом, що має свідоцтво про право проведення експертних досліджень з відповідної експертної спеціальності та внесений до Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян Міністерства юстиції України. Відповідно до ч.1 ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст.486 МК України щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил згідно зі ст.489 МК України зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ч.1 ст.352 МК України передбачає, що під час проведення перевірок посадові особи органів доходів і зборів можуть використовувати документи, визначені Митним кодексом України, податкову інформацію, експертні висновки, судові рішення, документально підтверджені відомості, отримані від уповноважених органів іноземних держав щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів. Згідно з ч.7 ст.54 МК України, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відповідно до п.7 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, власник ТЗ або уповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; митної декларації - у разі потреби; ВМД (у разі транзиту ТЗ, нового або знятого з обліку в реєстраційному органі, через митну територію України); що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення ТЗ з наданням пільг в оподаткуванні); паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо; довідки про ідентифікаційний номер громадянина (за наявності). Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що висновки про зазначення неправдивої інформації щодо року виготовлення транспортного засобу уповноваженої особою митного органу ґрунтуються на отриманій від офіційного імпортера GROUPE RENAULT - АТ «Рено Україна» відповіді №189 від 05.06.2020, згідно якої автомобіль RENAULT MEGANE, номер кузова НОМЕР_1 виготовлено заводом-виробником RENAULT у жовтні 2007 року, що не відповідає відомостям, заявленим декларантом у митній декларації. Відповідно до експертної довідки № 200224 від 06 лютого 2020 року, яка була надана декларантом при здійсненні митного оформлення транспортного засобу, автомобіль марки RENAULT MEGANE, номер кузова НОМЕР_1 , згідно комплектуючих деталей, агрегатів та ідентифікаційного номера - 2008 модельного року виготовлення. При ідентифікації транспортного засобу експерт керувався національними стандартами та європейськими методиками. З системного аналізу положень МК України та КАС України, а також дослідивши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не довів правомірність свого рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідно до ст.485 МК України. Так, митний орган у разі сумніву щодо характеристик транспортного засобу, який ввозиться на митну територію України, має повноваження запитувати у декларанта додаткові документи або коригувати митну вартість. Як вбачається з матеріалів справи, рішення про коригування митної вартості відповідачем не приймалось й додаткові документи у декларанта не запитувались. З огляду на наведені норми митного законодавства, підставою для такого висновку, як декларування недостовірної інформації щодо дати виготовлення та дати першої реєстрації транспортного засобу, яке призвело до заниження митних платежів, можуть бути лише документально підтверджені відомості, надіслані уповноваженими органами іноземних держав. Натомість, відповідач обґрунтовуючи правомірність винесеної постанови посилається на лист офіційного іпортера GROUPE RENAULT - АТ «Рено Україна», як на належні докази, які підтверджують вчинення позивачем порушення. Однак, вказаний лист судом до уваги не береться, оскільки вказане товариство в Україні є лише офіційним представником іноземної компанії, яке не є органом, що здійснює реєстрацію транспортних засобів. Разом з тим, митний орган під час розгляду справи про порушення митних правил жодним чином не обумовив підстав надання переваги в доказовій силі цього листа, а не інформації, що містилася у експертній довідці, яка була надана позивачем при здійсненні митного оформлення транспортного засобу. При цьому судом встановлено, що позивач не вчинив жодних умисних дій щодо неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що є обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, тобто відсутні ознаки суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення. Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 3 цієї статті за наслідками розгляду даної категорії справ суд має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Водночас, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил згідно з статтею 531 МК України є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил на відповідність критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначених ч.2 ст. 2 КАС України, та стосовно наявності передбачених статтею 531 МК України підстав для його скасування. На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що вірним способом відновлення порушених прав позивача є скасування постанови Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби в справі про порушення митних правил №0009/126000/20 від 06 серпня 2020 року та закриття провадження у справі, що відповідає положенням ч. 3 ст. 286 КАС України. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Керуючись статтями 242, 271, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства Укаїни, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 жовтня 2020 року у справі № 158/2097/20 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І. В. Глушко судді Н. В. Бруновська І. І. Запотічний Постанова складена в повному обсязі 12.01.2021.