Постанова 4857 № 380/3231/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/3231/21 пров. № А/857/13958/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Большакової О. О., Ніколіна В. В., з участю секретаря судового засідання Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року у справі № 380/3231/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про зобов`язання вчинити певні дії,- суддя в 1-й інстанції Мричко Н. І., час ухвалення додаткового рішення 06.05.2021 року, місце ухвалення додаткового рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначено, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Департаменту патрульної поліції України, в якому просив зобов`язати Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити на його користь доплату за службу в нічний час за період з 7 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року; зобов`язати Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити на його користь доплату індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 по жовтень 2017 року включно. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року у справі №380/3231/21 позов задоволено. Зобов`язано Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 7 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року; зобов`язано Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 доплату індексації грошового забезпечення за період з червня 2016 по жовтень 2017 року включно. Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 (п`ятсот) грн 00 коп. В іншій частині заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про зобов`язання вчинити дії відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти постанову, якою стягнути з Департаменту патрульної поліціії України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Зазначає, що усі складові наданої правничої допомоги були необхідними для відновлення порушених прав позивача. Звертає увагу, що в ході надання правничої допомоги підготовка та подання адміністративного позову передбачала індивідуальний розрахунок доплати за службу в нічний час та заборгованості по індексації грошового забезпечення. Ці розрахунки в кожному випадку є різними та залежать від кількості відпрацьованих нічних змін позивачем, розміру його посадового окладу та тривалості служби у Департаменті патрульної поліції. Таким чином, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, які поніс апелянт з метою відновлення порушеного Відповідачем конституційного права на оплату праці є співмірним затраченому часу, який був необхідний для цього та значний у порівнянні з розміром місячної заробітної плати позивача, що, в свою чергу, зумовлює значні фінансові затрати останнього, необхідні для відновлення порушеного права. Просить скасувати оскаржуване додаткове судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити заяву про вирішення питання щодо розподілу судових витрат. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому з врахуванням наведеного вище колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення - без змін з таких підстав. Задовольняючи частково заяву про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем до відшкодування 3000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат, заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), а тому з огляду на незначну складність справи та обсягу наданих послуг на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем (клієнт) та адвокатом Шпариком Н. Я. (виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги від 01 грудня 2020 року, згідно з умовами якого виконавець зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до пункту 3.1. цього договору правова допомога оплачується клієнтом виконавцю у розмірі 1000,00 грн за годину надання правничої допомоги. Згідно з актом виконаних робіт від 26 квітня 2021 року виконавець в інтересах клієнта виконав такі зобов`язання: - підготовка та подання адвокатського запиту - 0,5 год.; - підготовка і подання адміністративного позову до Департаменту патрульної поліції про стягнення заборгованості з доплати за службу в нічний час та заборгованості з індексації грошового забезпечення - 2 год; - підготовка та подання відповіді на відзив - 0,5 год. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 29 квітня 2021 року відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Клопотання обґрунтовує тим, що ця справа є справою незначної складності, складення позовної заяви не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, зокрема встановлення їхньої дійсності та необхідності. Просив відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно зі ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Згідно з ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Крім того, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. На думку колегії суддів, судом першої інстанції було правильно проаналізовано долучені документи про надання правової допомоги та надано їм правову оцінку. Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно керуватися критерієм реальності адвокатських витрат та критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, витрати пов`язані з підготовкою та поданням адвокатського запиту включаються до витрат пов`язаних з складанням позовної заяви, а тому враховуючи незначну складність даної категорії справ, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, підготовка і подання адміністративного позову не відповідають критерію реальності адвокатських витрат у розмірі 3000,00 грн. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 500 грн, тому підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції немає. Доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 500 (п`ятсот) гривень, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін. Керуючись ст.132, 134, 139, 143, 229, 252, 321, 325, 328 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року у справі № 380/3231/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді О. О. Большакова В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 18 жовтня 2021 року.