Постанова 4854 № 420/6087/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/6087/21 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А. Дата і місце ухвалення 18.06.2021р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г., Шевчук О.А. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021р. та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консольлайн» на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня2021 року по справі №420/6087/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСОЛЬЛАЙН" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: В квітні 2021р. товариство з обмеженою відповідальністю КОНСОЛЬЛАЙН звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних від 17.11.2020 № 2144643/42289205 про відмову в реєстрації податкової накладної №143 від 19.10.2020 року; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю КОНСОЛЬЛАЙН від 19.10.2020 року № 143 на суму 3 401,40 грн. (в т.ч. ПДВ 566,90 грн.) датою подання. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 року позов ТОВ КОНСОЛЬЛАЙН задоволено. Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року заяву представника позивача про розподіл судових витрат по справі №420/6087/21 задоволено частково. Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консольлайн» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. В іншій частині заяви, - відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області, та Державна податкова служба України подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права. Також, не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про стягнення на його користь 9556,75 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушенні норм процесуального права. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Консольлайн» зареєстровано 06.07.2018 року, номер запису до ЄДР 15561020000066837, основний вид діяльності: транспортне оброблення вантажів (основний) 52.24; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. 18 травня 2020 року ТОВ «Консольлайн» (експедитор) та ТОВ «ФТП» (Клієнт) укладено договір №ТЕО 37888626 транспортно-експедиторського обслуговування, відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а експедитор зобов`язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг клієнтові за погодженням сторін. Умови перевезення, вид і найменування вантажу, вид транспорту, розмір плати Експедиторові, пункти відправлення та призначення, а також інші умови пов`язані з виконанням цього Договору, встановлюються за угодою Сторін і оформлюються Заявками (п. 1.2. договору). Відповідно до умов п. 2.1.1 Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Клієнта організовувати перевезення його вантажів на умовах, узгоджених сторонами, а також надавати інші послуги за погодженням сторін. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені та за рахунок клієнта договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання, терміналами та іншими організаціями, уповноваженими надавати відповідні послуги. Документом, що підтверджує наявність і зміст такого договору з транспортними організаціями, являється транспортний документ (накладна) коносамент, автомобільна транспортна накладна, авіаційна вантажна накладна. Пунктом 4.2.3. цього договору передбачено порядок оплати наданих за цим договором послуг. Суд першої інстанції встановив, що за наслідками здійснення господарської операції складено акт надання послуг №897 від 22 жовтня 2020 року, відповідно до якого виконавець ТОВ «Консольлайн» були надані на адресу замовника ТОВ «ФТП» послуги: морське перевезення за межі території України, транспорні послуги на території України, винагорода експедитора на терторії України, та позивачем складено податкову накладну №143 від 19.10.2020 року на загальну суму з ПДВ 3401,40 грн., яку надіслано на реєстрацію до ЄДПН. Однак, 12.11.2020 року позивач отримав Квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, з підстав: «Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 19.10.2020 року № 142 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних». Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було надано повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої зупинено № 17 від 13.11.2020 року. У поясненнях позивач зазначив, що оскільки ТОВ «Консольлайн» виставляє авансові рахунки, а також окрім угод, де витрати по одному контейнеру перевиставляються на одного клієнта, представляє послуги консолідованих вантажів, де витрати з одного контейнера розподіляються на 5-10 клієнтів, компанією було прийнято рішення: «придбані послуги, що перевиставляються, кодувати під загальним кодом 52.29., у разі виникнення різниці між вхідною та вихідною послугою, дана сума буде відноситись до винагороди експедитора, та вважатись доходом компанії. За результатами розгляду цих документів рішенням про відмову у реєстрації податкової накладних/розрахунку коригування в ЄРПН від 17 листопада 2020р. №2144643/42289205 відмовлено у реєстрації податкової накладної № 143 від 19.10.2020 року у зв`язку з ненаданням платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності первинних типових форм та галузевої специфіки, накладні. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності винесення оскаржуваного рішеня, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на викладене. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Так, станом на момент направлення на реєстрацію в ЄРПН спірної податкової накладної та прийняття оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації цієї ПН механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів визначався Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165, що набрала чинності 01.02.2020 року (далі - Порядок № 1165). Згідно пп. 5, 6 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3). У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Відповідно до вимог пп. 10, 11 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. В свою чергу, додатком 1 до Порядку № 1165 установлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:

1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування. У направленій позивачу квитанції підставою зупинення реєстрації ПН вказано, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в ЄРПН, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Однак, у наведеній квитанції не зазначено жодної наявної у податкового органу інформації, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній. Більш того, з наявних у справі матеріалів взагалі не можливо встановити, що стало підставою для зупинення реєстрації податкової накладної позивача, податковий орган не посилається, а ні на наявність будь-якої інформації щодо позивача, не розкриває її суть та характер. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідач, зупиняючи реєстрацію податкової накладної з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій для реєстрації ПН/РК, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації відповідач дійшов такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації. Проте, під час розгляду справи, Головне управління ДПС в Одеській області не лише не надало доказів щодо наявності у нього податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій для реєстрації податковій накладній, а взагалі не вказує про наявність у нього такої інформації. Також, колегія суддів зазначає, що за правилами пп. 4-5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 13 грудня 2019 року за № 1245/34216, далі - Порядок №520), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Згідно пп. 3, 11 Порядку № 520 комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Як вбачається з матеріалів справи та визнається відповідачами, після зупинення реєстрації спірної податкової накладної, позивачем були подані до Комісії документи для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, в оскаржуваному рішенні про відмову в реєстрації вказаної податкової накладної фактично було лише процитовано положення пунктів 5, 11 Порядку №520, тобто, викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку податкового органу, не вистачає для здійснення реєстрації податкової накладної, а також без повідомлення причин та мотивів, за яких надані позивачем пояснення та документи не були враховані. Що стосується доводів апеляційної скарги відповідачів про правомірність оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної з огляду на зазначення у такому рішенні переліку документів, які не надані для реєстрації цієї ПН, а саме не надання: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, колегія суддів вважає, що вказані доводи є безпідставними, оскільки оскаржуване рішення прийнято з підстав не надання позивачем усіх первинних документів без підкреслення, яких саме документів не надано (хоча форма рішення надає таку можливість). Більш того, як вже зазначалось колегією суддів, податковий орган визнав встановлені судом обставини стосовно того, що після зупинення реєстрації спірної ПН позивачем були подані до Комісії документи для реєстрації податкової накладної, однак, відповідачем не визначено підстав для не прийняття до уваги наведених первинних документів позивача щодо господарських операцій згідно поданої ним на реєстрацію податкової накладної, а також останній не вказує про невідповідність цих первинних документів вимогам чинного законодавства. З огляду на викладене, оскільки відповідач без будь-яких обґрунтувань не прийняв до уваги первинно-бухгалтерську документацію позивача щодо спірної ПН, тобто, фактично не дослідив цю документацію, колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що позивачем були надані документи, що не в повній мірі підтверджують реальність господарської операції. Колегія суддів зазначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України). Крім того, відповідно до абзацу другого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. В свою чергу, не виконання Головним управлінням ДПС в Одеській області обов`язку доказування, встановленого частиною другою статті 77 КАС України, а саме недоведеність суду правомірності прийняття рішення (що воно прийнято обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, за наявності визначених Порядками №№ 1165, 520 підстав), є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності зупинення реєстрації податкової накладної та протиправність рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Що стосується доводів апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання ДПС зареєструвати податкову накладну датою її подання з огляду на положення п. 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, згідно якого датою реєстрації ПН на підставі рішення суду є дата набрання законної сили такого рішення суду, колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно п.п. 19, 20 вказаного Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням. Таким чином, п. 20 Порядку №1246 прямо передбачено, що реєстрація податкової накладної на підставі рішення суду здійснюється за датою зазначеною у цьому рішенні суду, а тому, рішення суду першої інстанції за встановлених у справі обставин щодо зобов`язання зареєструвати спірну ПН датою її подання на реєстрацію відповідає наведеним вимогам Порядку № 1246, що повністю спростовує доводи апеляційної скарги відповідача-1. Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Що стосується доводів апеляційної скарги позивача, в частині розподілу судом першої інстанції судових витрат, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Частиною 9 статті 139 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Тобто, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат має враховувати, що надані стороною докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, що прямо передбачено ч. 9 ст. 139 КАС України та спростовує доводи апелянта щодо відсутності підстав для врахування судом наведених критеріїв при вирішенні питання про розподіл судових витрат. На підставі наведеного у сукупності, враховуючи, що дана справа віднесена до справ незначної складності немайнового характеру, з огляду на зміст та обсяг робіт проведених адвокатом, пов`язаність цих витрат з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про розподіл судових витрат. Також, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача на додаткове рішення та враховуючи, що під час апеляційного розгляду справи позивачем надані лише докази щодо понесення витрат на підготовку цієї апеляційної скарги, підстави для стягнення на користь позивача витрат на послуги адвоката під час апеляційного розгляду справи, відсутні. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судові рішення без змін. Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Консольлайн» залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021р. та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Судді: А.Г. Федусик О.А. Шевчук