Постанова Харківський апеляційний суд № 643/20662/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 643/20662/20 Головуючий суддя І інстанції Новіченко Н. В. Провадження № 22-ц/818/5034/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: споживчого кредиту ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2021 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Яцини В.Б. суддів: - Бурлака І.В., Котелевець А.В., за участю секретаря : Личак А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 червня 2021 року, ухвалене у складі головуючого судді Новіченко Н.В., по справі № 643/20662/20, за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: 29 грудня 2020 року Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» звернулось до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 168 261, 82 грн., з яких: 145 940, 86 грн. - залишок простроченого кредиту, 0, 96 грн. - залишок прострочених відсотків, 22 320, 00 грн. - залишок прострочених комісій. Позовна заява мотивована тим, що 29.11.2019 року між ним та відповідачем було укладено Кредитний договір № 22037000235782, на підставі якого відповідачу був наданий кредит, який останнім своєчасно повернутий не був, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів. Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 04 червня 2021 року позов задоволено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати. Вказав, що рішення підлягає скасуванню в частині стягнення заборгованості у повному обсязі, оскільки не зараховані виплати по кредиту; сума отриманих коштів по кредиту вказана неправильно, згідно кредитної угоди, що не підтверджено касовими ордерами отриманих коштів в банку; необхідно долучити до спрваи нові докази про сплату кредиту та отримання загальної суми кредиту, оскільки у звязку із відсутністю у засіданні банку ці докази залучені не були судом першої інстанції. У письмовому відзиві представник АТ «Банк Дніпро Кредит» адвокат Дюжев І.О. просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін. Вказав, що суд першої інстанції правильно не прийняв доводи відповідача про те, що він отримав кредит лише в сумі 49475,00 грн, оскільки вони спростовуються випискою по особовому рахунку відповідача, згідно з якою 29.11.2019 банк на особовий рахунок відповідача зарахував 148800,00 грн, після чого відповідно до п.1.5 договору перерахував з рахунку відповідача на користь ПрАТ Страхова компанія «Уніка життя» суму страхового платежу у розмірі 28800,00 грн та відповідно до п.3.8.1 договору банк здійснив договірне списання в момент зарахування на рахунок клієнта заборгованості перед банком згідно кредитного договору №22037000133271 від 25.05.2019 року в рахунок повного погашення такої заборгованості у сумі 70524,31 грн. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та розглянутого судом позову, пояснення учасників справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Оскаржуване рішення відповідає вказаним вимогам. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки, позовні вимоги підлягали задоволенню. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду. Положеннями частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частинами 1 та 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України). Положеннями частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частинами 1 та 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору Матеріалами справи підтверджується, що 29.11.2019 року між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір № 22037000235782. Відповідно до п. 1.1. Договору Банк надає Клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а Клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплати проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим Договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом встановлених цим Договором розмірах і строках та виконати свої зобов`язання за даним Договором в повному обсязі. Згідно з п.1.2. Договору Банк надає грошові кошти (надалі-кредит) на наступних умовах: сума кредиту - 148 800, 00 грн.; строк погашення кредиту - 60 місяців; кінцева дата повернення кредиту - 29 листопада 2024 року; цільове призначення - на споживчі потреби; щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 29.11.2019 по 28.03.2021 - 3% від суми кредиту; з 29.03.2021 по 28.06.2022 року - 2, 5 % від суми кредиту, з 29.06.2022 по 28.09.2023 -1, 5 % від суми кредиту, з 29.09.2023 по 29.11.2024 - 0, 925 % від суми кредиту; процента ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом: 0, 001 % річних; на прострочену заборгованість за кредитом: 56% річних. Пунктом 1.3. Договору визначено, що банк формує графік платежів, який викладено в розділі 4 цього Договору, із зазначенням сум погашення основного боргу за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, щомісячної комісії, вартості всіх супутних послуг, реальної процентної ставки та ін. Кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта: НОМЕР_1 , відкритий у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», далі - рахунок. Датою видачі кредиту вважається день зарахування суми кредиту на рахунок Клієнта. Якщо сума кредиту не зарахована на рахунок потягом 7 (семи) операційних днів з дати укладення договору, цей договір вважається не укладеним (п. 1.4. Договору). Відповідно до п.1.5. Договору Клієнт, в порядку договірного списання, на підставі ст. 1071 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», доручає Банку в дату видачі кредиту здійснити перерахування з рахунку Клієнта на користь страховика ПрАТ Страхова компанія «Уніка життя» суму страхового платежу у розмірі 28 800, 00 грн. за весь період страхування, згідно договору страхування № ВР -22037000235782 від 29.11.2019 року. Пунктом 2.1. Договору передбачено, що платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів, далі - обов`язковий платіж. За умовами п. 2.2. Договору дата погашення та розмір обов`язкового платежу, визначені у Графіку платежів, який викладений у розділі 4 цього Договору, далі - графік платежів. Погашення заборгованості за цим договором Клієнт здійснює шляхом зарахування коштів у сумі обов`язкового платежу на наступні рахунки: рахунок для внесення обов`язкових платежів : НОМЕР_1 у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», код банку 305749, реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП клієнта) НОМЕР_2 , призначення платежу: поповнення рахунку НОМЕР_1 , ОСОБА_1 . Рахунок для дострокового погашення заборгованості за цим договором: НОМЕР_3 у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», код банку 305749, реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП клієнта) НОМЕР_2 , призначення платежу: поповнення рахунку НОМЕР_1 від 29.11.2019р., НОМЕР_2. ОСОБА_1 . Банк списує кошти з рахунку Клієнта для погашення заборгованості за обов`язковим платежем у порядку договірного списання, відповідно до умов УДБО, в дату платежу, що визначена в графіку платежів. Для забезпечення своєчасного погашення заборгованості за обов`язковим платежем Клієнт зобов`язаний забезпечити находження коштів в сумі обов`язкового платежу на відповідний рахунок не пізніше 21 00 години (за Київським часом) дати платежу, що визначена в графіку платежу. Згідно п. 3.1. Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором. Пунктом 3.7 Договору передбачено, що підписанням цього договору Клієнт підтверджує, що: 3.7.1. банк у письмовій формі надав всю передбачену чинним законодавством України інформацію про умови кредитування; 3.7.2. банк надав для ознайомлення в письмовій формі Паспорт споживчого кредиту; 3.7.3. до моменту підписання цього Договору ознайомлений та згодний з умовами УДБО та погоджується з тим, що цей договір з боку Банку укладається шляхом нанесення на нього типографськими засобами відбитка печатки банку та підпису уповноваженої особи банку. Зміст статей 6, 627 та 207 Цивільного кодексу України Клієнту роз`яснено, із зразками печатки та підпису уповноваженої особи Банку Клієнт ознайомлений та надає згоду щодо такої письмової форми договору. Відповідно до умов викладених у п. 3.8. Договору передбачено, що підписанням цього договору Клієнт доручає Банку здійснити договірне списання грошей зі свого рахунку НОМЕР_1 на користь банку з урахуванням вимог чинного законодавства України, умов УДБО та цього Договору. Пунктом 3.8.1. Договору визначено, що Банк має здійснити таке договірне списання в момент зарахування суми кредиту за цим Договором на рахунок Клієнта у сумі заборгованості Клієнта перед Банком згідно F кредитного договору № 22037000133271 від 25.05.2019 року в рахунок повного погашення такої заборгованості. Банк здійснює договірне списання коштів з рахунку на підставі цього Договору за меморіальним ордером, оформленим Банком (п. 3.8.2. Договору). У розділі 4 міститься інформація про графік погашення кредиту. АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» належним чином виконав взяті на себе зобов`язання за Договором та надав відповідачу кредит в сумі 148 800, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку відповідача. Оскільки, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за кредитом в сумі 145 940, 86 грн., заборгованість за відсотками в сумі 0, 96 грн., заборгованість за простроченими комісіями в сумі 22 320, 00 грн. Внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору та неналежного виконання зобов`язань, станом на 17.11.2020 року виникла заборгованість перед банком у загальному розмірі 168 261, 82 грн., з яких: 145 940, 86 грн.- залишок простроченого кредиту, 0, 96 грн. - залишок прострочених відсотків, 22 320, 00 грн. - залишок прострочених комісій. Під час розгляду справи відповідач наявний у матеріалах справи розрахунок не спростував, контррозрахунку суду не подав. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. З вищевикладеного, слідує, що відповідач належним чином взяті на себе грошові зобов`язання не виконав, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Таким чином, відповідний борг в сумі 168 261, 82 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з відповідача в судовому порядку. Доводи скарги ОСОБА_1 про те, що він отримав кредит лише в сумі 49 475, 00 грн., спростовуються матеріалами справи, а саме: Випискою по особовому рахунку відповідача, згідно з якою 29.11.2019 року банк на особовий рахунок відповідача № НОМЕР_4 зарахував 148 800, 00 грн., та умовами договорами, згідно п. 1.5. Договору перерахував з рахунку відповідача на користь ПрАТ Страхова компанія «УНІКА Життя» суму страхового платежу у розмірі 28 800, 00 грн. та відповідно до п. 3.8.1. Договору банк здійснив договірне списання в момент зарахування на рахунок клієнта заборгованості перед банком згідно F кредитного договору № 22037000133271 від 25.05.2019 року в рахунок повного погашення такої заборгованості у сумі 70 524, 31 грн. Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Згідно з частиною 2 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. У відповідності до частини 1 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частинами 4, 5, 8 ст. 83 ЦПК України передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього Виходячи з наведених норм ст.ст. 83, 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не приймає наданий до апеляційного суду ОСОБА_1 квитанції по внесенню коштів на погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки апелянтом не було доведено, що у нього виникли труднощі із поданням такого доказу до суду першої інстанції у встановленому законом порядку та строки. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, долучені до апеляційної скарги квитанції були приєднані до матеріалів справи за його заявою (а.с.135-138). У судовому засіданні від 04.06.2021 року на запитання головуючого-«чи всі докази досліджені?», відповідач надав відповідь -«усі» (а.с.159) Отже, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем. Тому доводи скарги викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного перегляду справи, інші доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення ним обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Судом першої інстанції відповідно до ст.ст. 89, 263 ЦПК України правильно досліджені і оцінені обставини по справі, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. Керуючись ст.259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. РішенняМосковського районного суду м. Харкова від 04 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 18 жовтня 2021 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді І.В.Бурлака. А.В.Котелевець.