Постанова Кропивницький апеляційний суд № 405/3135/21
від 12.10.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДПОСТАНОВА Іменем України 12 жовтня 2021 року м. Кропивницький справа № 405/3135/21 провадження № 22-ц/4809/1522/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л., за участі секретаря - Завітневич О. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Мехед Олег Валерійович, треті особи - приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Білоусов Вячеслав Анатолійович, Управління з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького, ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 травня 2021 року у складі судді Драного В. В. і В С Т А Н О В И В: В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Мехеда О. В. та просила визнати недійсним і скасувати акт приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Мехеда О. В. від 10.03.2021 про передачу майна в рахунок погашення боргу та свідоцтво про передачу АТ «Альфа-Банк» квартири АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу, видане 22.03.2021 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Білоусовим В. А., за реєстраційним №
85. Позовна заява мотивована тим, що позивач була власником квартири АДРЕСА_1 , яка є її єдиним житлом та в якій проживали і були зареєстровані позивач, її син - ОСОБА_2 та його неповнолітня донька - ОСОБА_3 . 24 квітня 2007 року ОСОБА_1 зазначену квартиру передала в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08 липня 2016 року з позивача та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», стягнуто заборгованість за вищевказаним кредитним договором в розмірі 947 470 грн 54 коп. З 18.07.2018 виконавче провадження з виконання зазначено рішення перебуває у приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Мехеда О.В., яким 19.03.2019 було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, зокрема на кв. АДРЕСА_1 . Приватний виконавець постановами від 09.04.2019 та 15.01.2021 призначав суб`єкта оціночної діяльності для надання звіту про ринкову вартість вищезазначеної квартири. Після того, як торги з реалізації арештованої квартири не відбулися, стягувач виявив бажання у рахунок виконання рішення суду залишити за собою нереалізоване на електронних торгах майно боржника - спірну квартиру. 10.03.2021 приватний виконавець виніс постанову та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а 22.03.2021 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Білоусовим В.А. видане свідоцтво № 85 про придбання майна з прилюдних торгів та проведено державну реєстрацію права власності як спеціальним суб`єктом. Про вищезазначені виконавчі дії приватний виконавець Крепіну Т.Д. не повідомляв, копії постанов та акту не надсилав, а проте, що право власності на квартиру зареєстровано за банком позивачу стало відомо 23 квітня 2021 року. Крім того, приватний виконавець здійснив примусове стягнення без згоди ОСОБА_1 на єдине місце мешкання позивача та її сім`ї - квартиру, яка виступає як забезпечення зобов`язань майнового поручителя за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті, та знаючи, що у спірній квартирі зареєстрована неповнолітня онука позивача, не звертався до Управління з питань захисту прав дітей Міської ради м. Кропивницького за дозволом на реалізацію квартири, у зв`язку з чим позивач звернулась до суду з позовом. Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 травня 2021 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Мехеда О.В. про визнання недійсним та скасування акта приватного виконавця Мехеда О.В. від 10.03.2021 про передачу майна - квартири за адресою: АДРЕСА_2 , в рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні № 56804380 відмовлено. Відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Мехеда О.В. про визнання недійсним та скасування свідоцтва приватного нотаріуса Білоусова В.А. про придбання майна - квартири за адресою: АДРЕСА_2 , з прилюдних торгів, зареєстроване в реєстрі за №
58. Ухвала суду мотивована тим, що підстав для повернення заяви або відмови у відкритті провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання недійсним та скасування свідоцтва нотаріуса про придбання майна з прилюдних торгів з наданих до суду першої інстанції матеріалів не вбачається. Відмовляючи у відкритті провадження в частині позовної вимоги про визнання недійсним та скасування акта приватного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що рішення (дії) приватного виконавця, які полягають у складанні актів в рамках виконавчого провадження під час виконання судового рішення мають самостійний спосіб оскарження, а саме шляхом звернення до суду зі скаргою. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 травня 2021 року, якою відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування акта приватного виконавця Мехеда О. В. від 10.03.2021 про передачу квартири в рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню через порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Позивач, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 09 грудня 2020 року по справі № 522/5065/15 (провадження № 61-5040св20), вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним та скасування свідоцтва про передачу квартири в рахунок погашення боргу є похідними від вимог про визнання недійсним та скасування акту приватного виконавця про передачу майна в рахунок погашення боргу і взаємопов`язані між собою, а тому мають розглядатися за правилами ЦПК України в одному провадженні. Оскільки ухвала суду першої інстанції в частині відкриття провадження за позовними вимогами ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Мехеда О.В. про визнання недійсним та скасування свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не оскаржується, суд згідно зі статтею 367 ЦПК України в цій частині його не переглядає. В судовому засіданні апеляційного суду адвокат Грицина В. І., яка представляє інтереси ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту першого статті 6 Конвенції гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Згідно практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії акту приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Мехеда О. В. в межах виконавчого провадження № 56804380 від 10.03.2021 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, передано у власність АТ «Альфа-Банк» у власність предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 8-9). На підставі зазначеного акта приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Білоусовим В.А. видане свідоцтво від 22 березня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 85 (а.с.11). В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом та просила визнати недійсним і скасувати акт приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Мехеда О. В. від 10.03.2021 про передачу майна в рахунок погашення боргу та свідоцтво про передачу АТ «Альфа-Банк» квартири АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу, видане 22.03.2021 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Білоусовим В. А., за реєстраційним № 85 (а. с. 1-16). Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 травня 2021 року у відкритті провадження за позовними вимогами про визнання недійсним та скасування акта приватного виконавця Мехеда О. В. від 10.03.2021 про передачу майна в рахунок погашення боргу відмовлено, а за позовними вимогами про визнання недійсним та скасування свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів відкрито провадження (а. с. 20-22). Відмовляючи у відкритті провадження в частині позовної вимоги про визнання недійсним та скасування акта приватного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що рішення (дії) приватного виконавця, які полягають у складанні актів в рамках виконавчого провадження під час виконання судового рішення мають самостійний спосіб оскарження, а саме шляхом звернення до суду зі скаргою. Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке. Відповідно до пункту першого статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Відповідно до Постанови Пленуму ВС України № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 суддя вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з підстав, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, при розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Крім того, відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (пункт 1), так і інші юридичні факти (пункт 4). Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. З огляду на приписи статей 10, 48 Закону, заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. За загальним правилом (частина перша статті 61 Закону) реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Правова природа процедури реалізації майна на торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. Разом з тим Закон допускає, що реалізація арештованого майна на електронних торгах може не відбутися У такому випадку з метою забезпечення права стягувача - учасника виконавчого провадження Закон передбачає, що у разі не реалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду (частина шоста статті 61 Закону). У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові (частина сьома статті 61 Закону). Якщо ж стягувач заявить про бажання залишити нереалізоване майно за собою, державний виконавець виносить постанову про передачу майна стягувачу, а за фактом такої передачі складає відповідний акт. При цьому майно передається саме стягувачу в рахунок погашення боргу, а відповідні постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно (частина дев`ята статті 61 цього). Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України). За приписами статті 264 ЦПК України визначення характеру спірних правовідносин відповідно до установлених обставин у справі, а також визначення правової норми, яка підлягає застосуванню, належить до обов`язків суду. Оскільки право на нерухоме майно вже оформлено на стягувача, то ефективним способом захисту прав боржника є пред`явлення до суду позову із залученням стягувача і державного виконавця як відповідачів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1655цс16, постанові Верховного Суду України від 14 червня 2017 року у справі № 463/1204/15-ц, постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 524/6164/17. Крім того, Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 522/5065/15-ц (провадження № 61-5040св20) зазначив, що зважаючи на те, що предметом розгляду справи є дії та рішення посадової особи державної виконавчої служби, пов`язані з реалізацією арештованого майна боржника, що є підставою для виникнення прав та обов`язків інших осіб, до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред`явлення позову. Згідно зі статтею 393 ЦК України серед способів захисту права власності закріплено визнання незаконним та скасування правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника. Оскільки предметом позову ОСОБА_1 були дії державного виконавця, пов`язані з реалізацією арештованого майна, що є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків інших осіб, то до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред`явлення цими особами позову. Роз`яснюючи ОСОБА_1 право звернутись до суду зі скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця в порядку ст. ст. 447-449 ЦПК України, суд першої інстанції не врахував, що подання боржником скарги на рішення та дії державного виконавця не забезпечить йому відновлення порушених прав на нерухоме майно, на яке було звернено стягнення. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що рішення (дії) приватного виконавця, які полягають у складанні актів в рамках виконавчого провадження під час виконання судового рішення мають самостійний спосіб оскарження, а саме шляхом звернення до суду зі скаргою, є передчасним та таким, що не відповідає як принципу верховенства права, Конституції України, так і нормам процесуального права, а також позбавляє позивача можливості практично користуватися передбаченими процесуальним законом гарантіями доступу до суду. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Оскільки ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, вона підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до Ленінського районного суду м. Кіровограда. Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 травня 2021 року в частині відмови у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Мехеда Олега Валерійовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Білоусов Вячеслав Анатолійович, Управління з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького, ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , про визнання недійсним та скасування акта приватного виконавця Мехеда Олега Валерійовича від 10 березня 2021 року про передачу майна - квартири за адресою: АДРЕСА_2 , в рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні № 56804380 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 18.10.2021. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді С. М. Єгорова О. Л. Карпенко