Ухвала КЦС ВС № 489/2064/21

Ухвала 18 жовтня 2021 року м. Київ справа № 489/2064/21 провадження № 61-16548св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання обставин нікчемності договору про надання банківських послуг та застосування правових наслідків його нікчемності, ВСТАНОВИВ: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання обставин нікчемності договору про надання банківських послуг та застосування правових наслідків його нікчемності, який мотивовано тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2020 року у справі № 489/3342/19, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за договором від 01 липня 2011 року № б/н, яка утворилася станом на 20 травня 2019 року та складається із 13 168,36 грн заборгованості за тілом кредиту та 6 614,24 грн за простроченим тілом кредиту, а всього в розмірі 19 782,62 грн, стягнуто судовий збір в сумі 1 263,05 грн, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про захист конституційних прав людини і громадянина шляхом встановлення кредитного договору нікчемним відмовлено. В даній позовній заяві, позивач, як на підставу своїх вимог, зазначала, що договір про надання банківських послуг між сторонами укладено з порушенням статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з невиконанням переддоговірної роботи з позивачем, зокрема, банк не повідомив її письмово про умови кредитування, про орієнтовну сукупну вартість кредиту, тобто договір укладений із застосуванням нечесної підприємницької практики та порушує публічний порядок. Заява б/н від 01 листопада 2011 року, яку вона підписала, про отримання кредиту у розмірі 600,00 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, є тільки підставою для визначення кредитодавцем можливості укладення кредитного договору про споживчий кредит, тому така заява не може бути частиною (складовою) договору про надання банківських послуг. Посилаючись на зазначені обставини та на те, що укладений між сторонами договір про надання банківських послуг не відповідає умовам договору про споживчий кредит, визначених законами України «Про споживче кредитування» та «Про захист прав споживачів», просила підтвердити обставини нікчемності Договору про надання банківських послуг без номеру, дати і підписів сторін, укладеного з відповідачем, та застосувати правові наслідки його нікчемності шляхом повернення його сторонами другій стороні у натурі все, що вони одержали на виконання цього договору. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Судові рішення мотивовано тим, що доводи позивача про введення її в оману та нечесну підприємницьку діяльність зі сторони відповідача нею не доведені, оскільки сторони на власний розсуд дійшли згоди щодо умов договору, позивач особистим підписом засвідчила, що вона погодилася на отримання у кредит коштів на умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладення і підписання такого договору булу вільними, при цьому принцип свободи договору не було порушено. У жовтні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Предметом позову в цій справі є підтвердження обставин нікчемності Договору про надання банківських послуг без номеру, дати і підписів сторін, укладеного з відповідачем, застосування правових наслідків його нікчемності. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Ураховуючи наведене, справа є незначної складності, не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи. Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені підпунктами а), б), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню: якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, а також якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявник у касаційній скарзі не довела факт існування суперечності висновків судів відносно судової практики Верховного Суду з цього питання. Доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судом зібраних у справі доказів та встановлених обставин, однак не обґрунтовують фундаментальність вирішених у справі правових питань. Крім того, касаційна скарга не містить підтвердження того, що справа має виняткове значення для заявника чи становить значний суспільний інтерес. Посилання на пункт б) частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки заявником не зазначено справу, під час розгляду якої вона позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені у справі № 489/2064/21. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання обставин нікчемності договору про надання банківських послуг та застосування правових наслідків його нікчемності. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян