Постанова 4875 № 922/413/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" жовтня 2021 р. м. Харків Справа № 922/413/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Чернота Л.Ф., суддя Зубченко І.В. , суддя Радіонова О.О. За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: Прокурор: від позивача: від відповідача: Телеснюк І.В. Зливка К. О. за службовим посвідченням №057328 від 09.10.2020 року Сосіна І. О. витяг з ЄДР, посвідчення серії ХА №127 від 01.07.2019 року, не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (вх.№2237Х/3) Державного підприємства Красноградське лісове господарство, с.Наталине, Харківська область на рішення Господарського суду Харківської області від08.06.2021 року (повне рішення складено 16.06.2021 року) у справі за позовом до про№922/413/21 (суддя Жиляєв Є. М.) Заступника керівника Харківської обласної прокуратури, м.Харків, в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м.Харків Державного підприємства Красноградське лісове господарство, с. Наталине, Харківська область стягнення 632 883,52 грн. В С Т А Н О В И В: Заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Красноградське лісове господарство", в якому просить суд: - стягнути з ДП "Красноградське лісове господарство" на користь держави Мартинівської сільської ради УК у Красноградському районі Харківської області "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності" шкоду, заподіяну незаконним вирубуванням дерев у сумі 576376,72 грн; - стягнути з ДП "Красноградське лісове господарство" на користь держави Красноградської міської ради УК у Красноградському районі Харківської області "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності" шкоду, заподіяну незаконним вирубуванням дерев у сумі 56506,80 грн. Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.02.2021 по справі №922/413/21 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.06.2021 року (повне рішення складено 16.06.2021 року) у справі №922/413/21 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Державного підприємства Красноградське лісове господарство на користь Мартенівської сільської ради УК у Красноградському районі Харківської області, код ЄДРПОУ 37886402, код бюджетної класифікації 24062100 Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності шкоду, заподіяну незаконним вирубуванням дерев у розмірі 576 376,72 грн. Стягнуто з Державного підприємства Красноградське лісове господарство на р/р UA348999980333149331000020301 Красноградської міської ради УК у Красноградському районі Харківської області, код ЄДРПОУ 37886402, код бюджетної класифікації 24062100 Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності шкоду, заподіяну незаконним вирубуванням дерев у розмірі 56 506,80 грн. Стягнуто з Державного підприємства Красноградське лісове господарство на користь Харківської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 493,26 грн. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, Державне підприємство Красноградське лісове господарство, с.Наталине, Харківська область 13.07.2021 року звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №06-06/338 від 12.07.2021 року, в якій просить суд: - визнати поважними причини пропуску та поновити Державному підприємству Красноградське лісове господарство строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 08.06.2021 року у справі №922/413/21; - скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.06.2021 року у справі №922/413/21 повністю та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору. Крім того, апелянтом до апеляційної скарги додано клопотання №06-06/341 від 12.07.2021 року про призначення судової екологічної експертизи. Відповідач вважає, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини справи, не було доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні суду по справі є такими, що не відповідають обставинам справи. а також були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення та є підставою для закриття провадження у справі у зв`язку з наступним: - судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини існування складових для цивільно-правової відповідальності відповідача; - матеріали справи не містять жодного доказу неналежного виконання відповідачем (його працівниками своїх посадових обов`язків) обов`язку з забезпечення охорони лісових насаджень та відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази спричинення шкоди саме працівниками відповідача в рамках та під час виконання останніми своїх трудових обов`язків. Сам факт завдання шкоди за умов відсутності відповідного обвинувального вироку відносно працівників відповідача, який би набрав чинності, є недоведеним та звернення до суду із позовом про відшкодування розміру недоведеної шкоди є неможливим та необґрунтованим, оскільки у таких випадках у суду відсутні достатні правові обґрунтування для застосування до таких правовідносин положень передбачених ст.ст. 1166, 1172 ЦК України; - охорона від незаконних рубок підприємством здійснюється в межах своїх повноважень, в той час як незаконний поруб було виявлено за межами території діяльності підприємства, зазначене підтверджується технічним звітом зі встановлення меж ділянки в натурі від ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція»; - відповідачем не було допущено буд-яких порушень законодавства, які б підтверджувалися належними, допустимими та достовірними доказами, виновки Акту про наявність порушень є необґрунтованими та такими, що не відповідають діючому законодавству України. Отже при прийнятті рішення не було доведено обставини, наявності протиправного діяння з боку відповідача, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що призвело до неправильного вирішення справи; - при прийнятті рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального права, викладені у статтях 75-79 ГПК України. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2021 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Медуниця О. Є. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 року Державному підприємству Красноградське лісове господарство, с. Наталине, Харківська область поновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 08.06.2021 року у справі №922/413/21; відкрито апеляційне провадження у справі №922/413/21; встановлено учасникам справи строк до 12.08.2021 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншим сторонам у справі; запропоновано учасникам справи подати суду в строк до 12.08.2021 року включно свої міркування або заперечення щодо клопотання відповідача про призначення судової екологічної експертизи та зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 08.06.2021 року (повне рішення складено 16.06.2021 року) у справі №922/413/21. 09.08.2021 року від Харківської обласної прокуратури надійшли заперечення на клопотання відповідача (в порядку ст. ст. 42, 53, 169 ГПК України) №15/3-3309-21 від 06.05.2021 року. Тією ж датою (в межах строку) від Харківської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача (в порядку ст.ст.42,53,263 ГПК України) №15/3-33009-21 від 06.08.2021, в якому прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 08.06.2021 без змін. 10.08.2021 року від Державної екологічної інспекції у Харківській області (в межах строку) надійшов відзив на апеляційну скаргу №3688-13-10 від 09.08.2021 року, в якому позивач просить апеляційну скаргу ДП Красноградське лісове господарство на рішення Господарського суду Харківської області від 08.06.2021 року у справі №922/413/21 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 08.06.2021 року у справі №922/413/21 залишити без змін. Тією ж датою від Державної екологічної інспекції у Харківській області (в межах строку) надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи №3687-13-10 від 09.08.2021 року, в яких остання просить суд у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи у справі №922/413/21 відмовити. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2021 року розгляд апеляційної скарги Державного підприємства Красноградське лісове господарство, с.Наталине, Харківська область на рішення Господарського суду Харківської області від 08.06.2021 року у справі №922/413/21 призначено на 26.08.2021 року об 11:00 год. У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Медуниця О.Є., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2021 року, на підставі доповідної записки головуючого судді (судді-доповідача), було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №922/413/21, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Чернота Л. Ф., судді: Зубченко І. В., Радіонова О. О. 25.08.2021 року на електронну адресу (вх.№9775), а 26.08.2021 року на поштову адресу суду (вх.№9878) від Державного підприємства Красноградське лісове господарство, с. Наталине, Харківська область надійшло клопотання б/н від 25.08.2021 року про відкладення розгляду справи у зв`язку неможливістю явки повноваженого представника у судове засідання у зв`язку із знаходженням у іншому місті, в підтвердження чого надав копію квитка. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 року задоволено клопотання Державного підприємства Красноградське лісове господарство, с. Наталине, Харківська область про відкладення розгляду справи. Відкладено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства Красноградське лісове господарство, с.Наталине, Харківська область на рішення Господарського суду Харківської області від 08.06.2021 року (повне рішення складено 16.06.2021 року) у справі №922/413/21 на 13 жовтня 2021 року о 14:00 год. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою. Представник відповідача в судове засідання 13.10.2021 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 2, а.с. 135). 13.10.2021 року через канцелярію суду (перед судовим засіданням) відповідач надав клопотання №06-11/478 від 13.10.2021 року (з додатками:належним чином завірена копія наказу ДАЛРУ від 27.09.21 № 571), за змістом якого останній зазначає, що Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.21 №571 визначено припинити ДП «Красноградське лісове господарство» шляхом приєднання до ДП «Зміївське лісове господарство» та визначити головою комісії з припинення ДП «Красноградське лісове господарство» директора ДП «Зміївське лісове господарство» Миргорода О.В. З 29.09.21 право підпису офіційних документів ДП «Красноградське лісове господарство» надано директору ДП «Зміївське лісове господарство» Миргороду О.В. У зв`язку із неможливістю з`явитись у судове засідання у справі, призначене о 12.00 годині 13.10.21, через необхідність приймати участь 13.10.21 у розгляді невідкладних питань, пов`язаних із ліквідацією ДП «Краснградське лісове господарство», а також необхідністю ознайомлення із матеріалами справи №922/413/21, просить відкласти її розгляд на іншу дату. В судовому засіданні 13.10.2021 прокурор та представник позивача надали пояснення аналогічні викладеним у відзивах та у попередньому судовому засіданні, просили апеляційну скаргу Державного підприємства «Красноградське лісове господарство» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 08.06.2021 року у справі №922/413/21 залишити без змін. Проти клопотання відповідача заперечували, оскільки явка учасників справи обов`язковою не визнавалась, тому вважали за недоцільне відкладати розгляд апеляційної скарги. Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого ст. 273 ГПК України. Керуючись наведеними приписами процесуального законодавства, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача, за наявними матеріалами. Після перерви, у задоволенні клопотанння відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено. Зокрема, у даному випадку розглядається апеляційна скарга на рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2021 року. Події на які посилається апелянт сталися вже після прийняття судового рішення. Механізм подальшого припинення Державного підприємства "Красноградське лісове господарство" шляхом приєднання до Державного підприємства "Зміївське лісове господарство" не встановлений межами часу у розумний строк (може мати тривалий характер). Апеляційна скарга розглядається в межах строку, передбаченого статтею 273 ГПК України. Отже, апелянт не позбавлений можливості у подальшому звернутися з кдопотанням у відповідності до вимог ст.52 ГПК України. Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації та було складено протокол судового засідання. У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши прокурора та представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, клопотань, заперечень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Стосовно підстав звернення прокурора з даним позовом: Згідно частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом (ст. ст.4, 42, 44, 46 Господарського процесуального кодексу України). Частиною 3 статті 4 вищенаведеного Кодексу врегульовано, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі. Згідно частини 3 статті 53 даного Кодексу у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Частиною 4 цієї статті передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У даному випадку, Держекоінспекція уповноважена державою здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, які перебувають і є об`єктами права власності Українського народу, у зв`язку із чим остання за позовом прокурора є позивачем у справі. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін, як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява 61517/00, пункт 27). Водночас, ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15 січня 2009 року, заява 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави". При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської асамблеї ради Європи від 27 травня 2003 року 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи. Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено. Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України). За частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, за якою прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Згідно рішення Конституційного Суду України 3-рн/99 від 08 квітня 1999 року під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник, у кожному конкретному випадку, самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. У Рішенні "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, Європейський Суд з прав людини наголошує, що правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес". Позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний interalia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Також, Європейський Суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів, завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб, національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 07 грудня 1976 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 січня 1986 року). У Рішенні Конституційного Суду України 4-р(ІІ)/2019 у справі 3-234-2018 зокрема зазначено, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, в т.ч. представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що встановлені законом, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень. Таким чином, виключно на прокурора покладено функцію представництва інтересів держави як одного з дієвих механізмів захисту від порушення її інтересів. Для представництва у суді інтересів держави, прокурор, за законом, має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й відокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що впиняються у відносинах між ними або з державою. Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку. Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі №910/7813/18. Звернення прокурора з даним позовом, обґрунтовано спрямованістю на припинення порушень вимог ст.ст. 19, 64 Лісового кодексу України, у зв`язку з несплатою відповідачем в добровільному порядку шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що значно ослаблює економічні основи держави та потребує прокурорського реагування. Також, зі змісту позову вбачається, що прокурор обґрунтував своє право на звернення до суду з цим позовом тим, що Держекоінспекцією з моменту пред`явлення претензій ДП «Красноградський лісгосп» до цього часу не вжито жодних заходів щодо стягнення заподіяної відповідачем шкоди, що спричиняє порушення інтересів держави, у вигляді ненадходження коштів до спеціальних фондів державного та місцевих бюджетів. Так, прокурором у позові наголошено про те, що Держекоінспекцією листом від 22.10.2020 за вих. №4338-06-08 направлено до обласної прокуратури матеріали інспекційної перевірки для вжиття заходів реагування, за результатами опрацювання цього листа та матеріалів, органами прокуратури встановлено порушення ДП «Красноградський лісгосп» положень ст. ст. 19, 64 Лісового кодексу України та наявність невідшкодованої суми збитків, у зв`язку з чим відповідним листом повідомлено Держекоінстпекцію про вказаний факт виявлених правопорушень та акцентовано увагу останньої на необхідності вжиття заходів до стягнення шкоди. Однак, у відповідь на даний лист Держекоінспекція повідомила обласну прокуратуру про те, що самостійно Інспекція звертатися до суду з позовом не буде та повторно звернулася до прокурора щодо вжиття заходів реагування. Одночасно Держекоінспекцію зазначено про відсутність у останньої асигнувань на сплату судового збору, у зв`язку з чим остання позбавлена об`єктивної можливості на звернення до суду. За результатами розгляду вказаного листа, враховуючи виявлені порушення та факт відсутності наміру у позивача на звернення до суду з позовом самостійно, прокурором на виконання положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направлено лист на адресу Держекоінспекції (том 1 а.с. 56-57) про пред`явлення прокурором відповідного позову. Таким чином, прокурором у позові наголошено про те, що останнім у спірних правовідносинах у повному обсязі виконано процесуальний обов`язок, передбачений ст. 53 ГПК України та положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». На підставі вищенаведеного та наявних в матеріалах справи доказів, а також аргументів прокурора, наведених ним у позові, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави. Щодо клопотання відповідача №06-06/341 від 12.07.2021 року про призначення судової екологічної експертизи, судова колегія зазначає наступне. Запропоновані відповідачем питання не входять в межі судової екологічної експертизи. А отже клопотання останнього є необгрунтованим та задоволенню не підлягає. Відповідно до приписів ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Зі змісту клопотання відповідача вбачається, що на вирішення експертів ним запропоновано поставити питання, вирішення яких стосується виключної компетенції суду. Зокрема, як перше, так і друге питання відповідача стосується з`ясування фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що в силу ст. 237 ГПК України вирішується судом при ухваленні рішення. Відповідність пнів фактично зрубаних дерев породи дуб матеріалам відведення відповідача перевірялися Держекоінспекцією, про що складено акт від 10.08.2020 та польову перелікову відомість зрубаних дерев. Так само як і незаконність зазначеної рубки зафіксовано в акті Держекоінспекції. Перевірка відповідача здійснювалася Держекоінспекцією у присутності та за участю посадових осіб ДП «Красноградське лісове господарство». Перевірочні заходи відбувалися з виходом на місце проведення рубок на території ДП «Красноградське лісове господарство». Отже, обставини рубки та здійснений на цій підставі розрахунок розміру шкоди з`ясовувалися за наслідками безпосереднього огляду місця порубки та порівняння фактичних даних. Таким чином, необхідність здійснення такого порівняння в камеральних умовах відповідачем не обгрунтовано. У подальшому з`ясовані факти рубки дереві, зафіксовані в матеріалах інспекційної перевірки стали основою для обґрунтування підстав позову прокурора в межах даної справи. У відповідності до приписів ГПК України безпосередня оцінка законності чи незаконності дій з вирубки дерев, а отже наявності чи відсутності підстав для задоволення позову вирішується виключно судом. Окрім цього як вбачається з позовної заяви прокурора, предметом позову у справі №922/413/21 є стягнення шкоди, завданої незаконною вирубкою дерев у сумі 632883,52 грн. Отже, юридичною природою даного спору є стягнення збитків, завданих державі внаслідок вирубки дерев і при вирішенні даного спору підлягають встановленню факти здійснення відповідної вирубки та перевірка їх доказами. В матеріалах господарської справи наявні всі необхідні докази, які дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду в межах даної справи. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України 07.04.2020 №230 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за №350/34633), до повноважень Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням ценіральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими оріанами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря; пред`явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах. За даною справою, Держекоінспекція являється контролюючим органом у відповідній сфері правовідносин, який уповноважений, у тому числі, на встановлення фактів порушень та здійснення розрахунків розміру збитків. Одночасно, ДП «Красноградське лісове господарство» є підприємством, діяльність якого пов`язана з використанням лісових ресурсів, тобто специфічною діяльністю, що свідчить про обізнаність останнього про норми матеріального права у цій сфері. Враховуючи викладене та те, що запропоновані відповідачем питання стосуються сфери застосування норм права, необхідність у призначені експертизи з огляду на ст. 99 ГПК України в межах даної справи відсутня. Тому, у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи у справі № 922/413/21 слід відмовити. Як вбачається із матеріалів справи, в період з 28.07.2020 по 10.08.2020 Державною екологічною інспекцією у Харківській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства державним підприємством «Красноградське лісове господарство» в частині охорони, захисту, використання та відтворення лісів при здійсненні лісогосподарської діяльності, за результатами якої складено акт перевірки від 10.08.2020 №672/1 1-02/06-06 (том 1, а.с. 20-29). В ході огляду державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища встановлено, що ДП «Красноградський лісгосп» не здійснюється охорона лісів від незаконних рубок та не забезпечується збереження не призначених до рубки дерев. Як свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія перелікової відомості, під час натурного обстеження у Наталинському лісництві в кварталі 145 виділ 5 виявлено порубку дерев у кількості 15 штук, яку здійснено за відсутності спеціального дозволу, тобто ця рубка є незаконною. Також, перевіркою встановлено, що у Зачепилівськоіиу лісництві, а саме у кварталі 26 виділ 3 площею 7,1 га згідно лісорубного квитка №003409 від 30.07.2019 проведена вибіркова санітарна рубка (далі - ВСР) 2019. Відповідно до матеріалів відведення насаджень, на підставі яких видано спеціальний дозвіл рубці підлягало 226 дерев породи дуб та 15 дерев породи клен. Натурною перевіркою та контрольним переліком виявлено пні зрубаних дерев породи дуб, клен та липа, відповідно до наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією перелікової відомості зрубаних дерев додається. Порівняльним аналізом встановлено факт рубки не тих дерев, які містяться в матеріалах відведення. Вище наведені порушення зафіксовано та відображено в акті перевірки. У подальшому, Держекоінспекцією на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, 20.08.2019 здійснено розрахунки розміру шкоди, заподіяної лісу ДП «Красноградський лісгосп» внаслідок незаконного вирубування дерев, загальна сума яких склала 632883,52 грн. З метою добровільного та досудового відшкодування вказаної шкоди Держекоінспекцією 28.08.2020 надіслано до ДП «Красноградський лісгосп» претензії №№ 135-136 (том 1, а.с. 30-31, 33-34), які залишились без розгляду та задоволення, а шкода у добровільному порядку з боку відповідача залишилася невідшкодованою. Прокурор звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що у даному разі має місце незаконна вирубка дерев породи дуб у кількості 33 штук, породи клен у кількості 23 штук, породи липа у кількості 4 штук. При цьому, прокурором вказано, що дії посадових осіб Держекоінспекції щодо складання акту перевірки, складання розрахунку розміру збитків та пред`явлення претензій щодо добровільного відшкодування збитків, ДП «Красноградський лісгосп» в порядку адміністративного судочинства не оскаржувались. Крім того, матеріали, складені посадовими особами Держекоінспекції за наслідками перевірки, проведеної у діяльності ДП «Красноградський лісгосп» складені у відповідності до вимог законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2017 №

312. Таким чином, прокурором вказано про те, що посадовими особами державної лісової охорони ДП «Красноградський лісгосп», усупереч вимогам ст. 19, 69 89, 90, 91 Лісового кодексу України, Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976, та Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761, не забезпечено належну охорону та збереження лісових ресурсів, що призвело до самовільної вирубки дерев у кварталі 26 виділ 3 Зачепилівського лісництва та кварталі 145 виділ 5 Наталинського лісництва ДП «Красноградський лісгосп», чим заподіяно шкоду Державі на загальну суму 632883,52 грн. Проте шкода, заподіяна державі у добровільному порядку з боку відповідача залишилася невідшкодованою. Надаючи в процесі апеляційного перегляду справи оцінку аргументам оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України - з урахуванням меж апеляційного перегляду, визначених ст.269 ГПК України - колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. За приписами пункту 1 частини 2 статті 19 та частини 1, 5 статті 86, статті 90 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу. Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами. Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства. Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Для відшкодування шкоди за правилами вищевказаної статті, необхідно довести такі елементи:

1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

4. Вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів. Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень. Відповідно до ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. За змістом пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів. Згідно з ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. Аналогічна правовова позиція викладена у Постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 року у справі № 909/976/17. Згідно зі ст. ст. 90, 91 Лісового кодексу України та п.4 вказаного Положення основними завданнями державної лісової охорони є здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства, забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства. Таким чином, посадовими особами державної лісової охорони ДП «Красноградський лісгосп», усупереч вимогам ст. ст. 19, 69 89, 90, 91 Лісового кодексу України, Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 №976, та Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761, не забезпечено належну охорону та збереження лісових ресурсів, що призвело до самовільної вирубки дерев у кварталі 26 виділ 3 Зачепилівського лісництва та кварталі 145 виділ 5 Наталинського лісництва ДП «Красноградський лісгосп», чим заподіяно шкоди на загальну суму 632883,52 грн. Отже, зазначені дії відповідача мають причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Згідно зі ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Крім цього, відповідно до н. 6.1.2 роз`яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» від 27.06.2001 №02-5/744, у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов`язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками (державною лісовою охороною) незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Держекоінспекцією у відповідності до вимог діючого законодавства встановлено, що державною лісовою охороною ДП «Красноградський лісгосп): не забезпечено належну охорону та збереження лісів, що призвело до незаконної вирубки дерев, чим заподіяно збитків на загальну суму 632883,52 грн. Разом з цим, загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у ст. 1166 ЦК України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистій немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуєте особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняєтьс від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України). Підставою позову у даній справі є наявність складу цивільного правопорушення у діях ДП «Красноградське лісове господарство», яке як лісокористувач не забезпечило охорону і збереження лісового фонду підвідомчій йому території та допустило самовільну вирубку лісу. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах №№920/1106/17, 905/1793/19, 909/374/18, 906/133/18, 924/12/18, 914/1960/17, 909/976/17, 909/1/93/17, 909/374/18 тощо, при вирішенні спорів про стягнення з постійних лісокористувачів шкоди, заподіяної самовільною порубкою дерев. Враховуючи вищенаведене, твердження відповідача про те, що матеріалами справи не доведено обставин, що мають значення для правильного вирішення спору спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими обставинами справи. Отже, в матеріалах справи наявні всі документи, необхідні для встановлення фактичних обставин справи та перевірки їх доказами. Всі матеріали інспекційної перевірки є чинними, у встановленому законом порядку не скасованими. Із матеріалів справи вбачається, що 27.07.2020 Інспекцією видано наказ №672/11-02 щодо здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю), відповідно до якого направлено спеціалістів для здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства в галузі ведення лісового господарства Державним підприємством «Красноградське лісове господарство». За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, Інспекцією 10.08.2020 складено акт № 672/11-02/06-06. Вищенаведений акт підписано т.в.о директора ДП «Красноградський лісогосп» без зауважень, що підтверджується самим актом. В акті зафіксовано факти правопорушень, які вчинено ДП «Красноградське лісове господарство», а саме: 1. в кварталі 26 виділ 3 площею 7,1 га у Зачепилівському лісництві згідно ЛК №003409 від 30.07.2019 проведена рубка ВСР-2019. Згідно матеріалів відведення насаджень, на підставі яких було видано спеціальний дозвіл, до рубки підлягало 266 дерев породи дуб та 15 дерева породи клен. Під час натурної перевірки здійснено обмір пнів зрубаних дерев (перелікова відомість пнів зрубаних дерев від 04.08.2020, яка підписана майстром лісу Зачепилівсього лісництва ДП «Красноградське лісове господарство»). Також, із матеріалів справи убачається, що Інспекцією було здійснено перевід діаметрів дерев на висоті 1/3 м, яка зазначена у Польовій переліковій відомості дерев, призначених у рубку на діаметр пня, відповідно до «Нормативно - довідкових матеріалів для таксації лісів України та Молдовії, затверджених наказом №183 від 17.09.1986. Порівняльним аналізом було встановлено факт рубки не тих дерев, які містяться у матеріалах відведення, а саме діаметри пнів 60 сироростучих дерев та 1 сухостійного дерева. Таким чином, на ділянці має місце незаконна вирубка дерев породи дуб, діаметри яких не обліковуються матеріалами відведення насаджень, на підставі яких було видано ЛК №003409 від 30.07.2019 у кількості 61 шт. По вказаній кількості незаконно зрубаних дерев Інспекцією із врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» та індексації такс 2019 року, розраховано розмір шкоди в сумі 576376,72 грн. та пред`явлено претензію № 135 від 28.08.2020. 2. в кварталі 145 виділ 5 площею у Наталинському лісництві виявлено порубку дерев у кількості 15 штук (перелікова відомість пнів від 28.07.2020, яка підписана лісничим Наталинського лісництва та начальником відділу л/г та ОЗП), яка була здійснена за відсутності спеціального дозволу та не облікоковуался в Журналі обліку правопорушень ДП «Красноградське лісове господарство». По вказаній кількості незаконно зрубаних дерев Інспекцією із врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» та індексації такс 2019 року, розраховано розмір шкоди в сумі 56506,80 грн. та пред`явлено претензію № 136 від 28.08.2020. Крім того, надані відповідачем технічний звіт та схема розташування кварталу 145 Наталинського лісництва (виділи 5-11) не підтверджують його доводів стосовно виявлення порубки за межами вказаного кварталу, оскільки із даних документів місце розташування виявленої рубки не вбачається. Аналогічно не підтверджуються доказами твердження відповідача про законність рубки дерев в межах кварталу 26 виділ 3 Зачепилівського лісництва. На підтвердження цих обставин відповідачем надано лише власноручно складений акт. Акт перевірки №672/11-02/06-06 від 10.08.2020 містить відомості зазначені у пунктах 6 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". В акті зазначено детальний опис виявлених порушень з посиланням на відповідні вимоги законодавства. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вищевказаний акт є належним доказом, в якому зафіксовані фактичні дані про протиправні діяння і порушення природоохоронного законодавства, і який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання. Крім того, акт перевірки №672/11-02/06-06 від 10.08.2020 є більш вірогідним доказам ніж складені відповідачем акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.08.2020 та Технічній звіт від 30.09.2020 року. Слід зауважити, що у п. 27 постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 29.08.2018 р. у справі №910/23428/17, зроблено висновок відповідно до якого «при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність». Якщо існує певний юридичний факт, який входить до предмету доказування по справі, то мають бути наявні відповідні докази на підтвердження цього факту або об`єктивні причини та розумне пояснення їх відсутності. Однак, якщо сторона з тих чи інших причин не доводить певну важливу для розгляду справи обставину, то суд, оцінюючи докази «за внутрішнім переконанням» вирішує чи мав місце певний факт, що підлягаю доказуванню, чи він є просто надуманим. Так, за даною справою, незважаючи на тривалий судовий розгляд даної справи, ДП «Красноградський лісгосп» у апеляційній скарзі наполягає на законності рубок у кварталі 21 виділ 5 та кварталі 23 виділ 2 Наталинського лісництва. Разом з цим, обставини рубки дерев у кварталі 21 виділ 5 та кварталі 22 виділ 2 Наталинського лісництва не входять в предмет доказування у межах справи №922/413/21, оскільки не стосуються предмету спору у даніїй справі. Безпідставними також, є доводи відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині дослідження та надання оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Тому як, юридичною природою даного спору є стягнення збитків, завдани державі внаслідок незаконної рубки дерев і при вирішенні даного спору підлягають встановленню факти здійснення відповідної рубки та перевірки їх доказами. Згідно положень ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, н підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4). У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. 5). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обгрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8). Відповідно до норм ч. 6 ст. 165 ГПК України до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких грунтуются заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було порушено порядок та строки на надання процесуальних документів та доказів до суду першої інстанції. При цьому, згідно норм ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Отже, норми процесуального права судом першої інстанції при вирішенні даного спору дотримано повністю. Згідно п. 2 прохальної частини апеляційної скарги відповідача, останній просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору. Разом з цим, підстави для закриття провадження у справі, зокрема у зв`язку з відсутністю предмету спору, передбачені приписами ст. 231 ПІК України. Усупереч вищезазначеним положенням ст. 231 ГПК України, будь-якої обставини та норми законодавства, що зумовлює закриття провадження у справі відповідачем не наведено. Таким чином, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Харківської області від 08.06.2021 року у справі №922/413/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення. Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства «Красноградське лісове господарство», с. Наталине, Харківська область на рішення Господарського суду Харківської області від 08.06.2021 року у справі №922/413/21 задоволенню не підлягає. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: 1.Апеляційну скаргу Державного підприємства «Красноградське лісове господарство», с. Наталине, Харківська область на рішення Господарського суду Харківської області від 08.06.2021 року у справі №922/413/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 08.06.2021 року у справі №922/413/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ст. 287 ГПК України У судовому засіданні 13.10.2021 р. оголошено вступну та резолютивну частину. Повний текст постанови складено та підписано 18.10.2021 р. Головуючий суддя Л.Ф. Чернота Суддя І.В. Зубченко Суддя О.О. Радіонова