LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4872915/492/21

від 18.10.2021 ·

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/492/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Ярош А.І. суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02 липня 2021 року (суддя Мавродієва М.В.) у справі №915/492/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Підвашецької Олени Степанівни (РНОКПП НОМЕР_1 ) про: стягнення заборгованості у розмірі 11648,83 грн, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути Підвашецької Олени Степанівни заборгованість за договором б/н від 12.09.2011, укладеному між АТ КБ "Приватбанк" та Фізичною особою-підприємцем Підвашецькою Оленою Степанівною, у розмірі 11648,83 грн, з яких: 4713,73 грн - заборгованість за кредитом; 2272,94 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4142,19 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 519,97 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом; посилаючись на порушення відповідачкою зобов`язань за кредитним договором щодо погашення кредиту. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02 липня 2021 року (суддя Мавродієва М.В.) у справі №915/492/21 в задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладено на позивача. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у заяві позичальника строки повернення кредитних коштів не зазначені. Разом з тим, позивачем не обґрунтовано, якими саме пунктами Умов керувався позивач при визначенні терміну повернення відповідачем кредитних коштів. Крім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом з "Умов та правил надання банківських послуг" відповідач ознайомився та погодився з ним, підписуючи заяву на відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 в національній валюті та карткового рахунку № НОМЕР_3 , а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем взагалі містили умови, зокрема щодо строків повернення отриманих кредитних коштів. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем у даній справі. За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заявах домовленості сторін щодо строків повернення кредитних коштів, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Суд першої інстанції встановив, що зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в межах встановленого кредитного ліміту, в підтвердження чого надано банківські виписки по рахунку відповідача, що не спростовано відповідачем по справі, доказів їх повернення матеріали справи не містять, а сам факт необізнаності відповідача зі змістом Умов не впливає на факт отримання від позивача кредитних коштів. Однак позивачем не надано належних і допустимих доказів погодження між сторонами у письмовому вигляді строків повернення кредитних коштів або вжиття ним заходів в порядку, встановленому ч.2 ст.530 чи ч.1 ст.1049 ЦК України. Не надання позивачем доказів направлення на адресу відповідача вимоги про сплату коштів до подання позову до суду, з огляду на невстановлення сторонами у договорі строку повернення кредитних коштів, свідчить про передчасність позову про стягнення основної заборгованості та нарахованих на неї процентів, комісії та пені, оскільки строк виконання зобов`язання ще не настав. Тобто права позивача порушені не були, тому підстави для задоволення позову відсутні. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 4713,73 грн кредитних коштів та відповідно нарахованих 2272,94 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом; 4142,19 грн - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 519,97 грн - заборгованості по комісії за користування кредитом, слід відмовити. Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд провести розгляд справи за участі Представника АТ КБ "ПриватБанк", викликати його у судове засідання з метою детального пояснення конкретних обставин справи; скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 02 липня 2021 року по справі №915/492/21 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задовольнити, судові витрати покласти на Відповідача. Із зазначеним рішенням суду першої інстанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не згодний, вважає, що воно є незаконним, необґрунтованим та таким, що було винесено внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник пояснює, що 12.09.2011 року фізичною особою - підприємцем Підвашецька Олена Степанівна було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно Заяви Відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua,які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування №б/н від 12.09.2011 р. (далі - Договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору. Відповідно до Договору Відповідачу-І було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг". Свої зобов`язання за договором Позивач виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитний ліміт в розмірі 25000,00 грн. Вказані обставини підтверджуються, зокрема, наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості, довідкою про встановлений кредитний ліміт та виписками за рахунками Відповідача, в яких відображено факт користування кредитними коштами та часткового погашення заборгованості, тобто, схвалення правочину. Відтак, укладений між сторонами кредитний договір є правомірним відповідно до положень ст. 204 ЦК України, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за Договором Відповідачем-І, станом на 10.03.2021 року має заборгованість - 11648,83 грн. Апелянт посилається на судову практику Верховного Суду у справах № 456/3643/17, № 759/11453/20, № 200/5647/18, № 205/4176/18, постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі №915/492/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02 липня 2021 року, відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. Вирішено розглянути справу №915/492/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02 липня 2021 року в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу, будь-які заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань (призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, відводів, затвердження мирових угод тощо), заперечення щодо поданих заяв чи клопотань. Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, зокрема, Підващецька Олена Степанівна повідомлена шляхом направлення та отримання копії ухвали на її адресу реєстрації АДРЕСА_1 . Однак, відповідачка не скористалась своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, будь-які клопотання, додаткові пояснення, заперечення до суду не надходили. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2011 року Фізичною особою-підприємцем Підвашецькою Оленою Степанівною підписано заяву на відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 в національній валюті та карткового рахунку № НОМЕР_3 . В такій заяві зазначено, що підписавши цю заяву, клієнт погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з умовами та правилами обслуговування по розрахунковим карткам, розміщених на сайті банку privatbank.ua, client-bank.privatbank.ua, тарифами банку, які разом з цією заявою, карткою зразків підписів та відтиску печатки, становлять договір банківського обслуговування. Відповідно до довідки позивача №10912NKVSS05K від 25.03.2021 про розмір встановлених кредитних лімітів Підвашецькій Олені Степанівні з 12.09.2011 по 26.01.2018 неодноразово встановлювались та змінювались кредитні ліміти на поточний рахунок № НОМЕР_2 : 12.09.2011 - 6000,0 грн, 15.08.2012 - 0 грн, 15.03.2013 - 3500,0 грн, 09.09.2013 та 01.03.2014 - 4000,0 грн, 02.03.2014 та 04.03.2014 - 0 грн, 22.02.2016 - 25000,0 грн, 14.07.2017 - 20000,0 грн, 17.07.2017 - 15000,0 грн, 18.07.2017 - 20000,0 грн, 08.09.2017 - 9000,0 грн, 09.09.2017 - 20000,0 грн, 09.10.2017 - 8000,0 грн, 18.10.2017, 08.12.2017 та 26.01.2018 - 5000,0 грн. В підтвердження наявності заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості за договором б/н від 12.09.2011 станом на 10.03.2021 та банківську виписку по рахунку відповідача за період з 12.09.2011 по 10.03.2021. Позивач вказує, що в зв`язку з порушенням зобов`язань за договором б/н від 12.09.2011 відповідач станом на 10.03.2021 має заборгованість в сумі 11648,83 грн, з яких: 4713,73 грн - заборгованість за кредитом; 2272,94 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4142,19 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 519,97 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом; посилаючись на порушення відповідачкою зобов`язань за кредитним договором щодо погашення кредиту. Оскільки зобов`язання за договором б/н від 12.09.2011 позичальником належним чином не виконуються, позивач, враховуючи приписи ст.ст.15, 16 ЦК України, звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 11648,83 грн заборгованості. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.1049 ЦК України). Судом встановлено, що у заяві позичальника від 12.09.2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник 4713,73 грн), стягнути складові його повної вартості, зокрема з яких: 2272,94 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4142,19 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 519,97 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом. Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення кредитної заборгованості за договором б/н від 12.09.2011, Банк посилається на Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" як невід`ємної частини спірного договору. До позовної заяви позивачем долучено копію Витягу з "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), а саме розділу 3.18 "Умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів". Однак, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (06 червня 2007 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (01 вересня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що підписуючи заяву на відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 в національній валюті та карткового рахунку № НОМЕР_3 , відповідач ознайомився саме з цим Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надав банк, розумів їх і погодився з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем взагалі містили умови, зокрема щодо строків повернення отриманих кредитних коштів. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19 Суд правомірно зазначив, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем у даній справі. За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заявах домовленості сторін щодо строків повернення кредитних коштів, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Наданий позивачем Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт має свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, судова колегія зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з Підвашецькою О.С. АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. В підтвердження наявності заборгованості позивачем надано довідку №10912NKVSS05K від 25.03.2021 про розмір встановлених кредитних лімітів Підвашецькій Олені Степанівні , розрахунок заборгованості за договором б/н від 12.09.2011 станом на 10.03.2021 та банківську виписку по рахунку відповідача за період з 12.09.2011 по 10.03.2021. Суд першої інстанції вірно зазначив, що зобов`язання за договором Банк виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в межах встановленого кредитного ліміту, в підтвердження чого надано банківські виписки по рахунку відповідача, в яких відображено рух коштів на рахунку, що не спростовано відповідачем по справі. Судом також встановлено, що доказів повернення кредитних коштів матеріали справи не містять. Разом з тим, судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 4713,73 грн - заборгованості за кредитом. Дійсно, позивачем не надано належних і допустимих доказів погодження між сторонами у письмовому вигляді строків повернення кредитних коштів або вжиття ним заходів в порядку, встановленому ч.2 ст.530 чи ч.1 ст.1049 ЦК України. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів доходить висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідачем не спростовано фактичне користування кредитними коштами, що слідує з виписки за його картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи (а. с. 32-50), які є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18-ц (провадження № 61-9618св19), аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 759/11453/20 (провадження № 61-417св21). Таким чином, виписка за картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, тому судова колегія доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 4713,73 грн. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції про передчасність позову про стягнення основної заборгованості, оскільки строк виконання зобов`язання ще не настав. Судова колегія наголошує, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 02 липня 2021 року у справі №915/492/21, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме: стягнення з Підвашецької Олени Степанівни на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором б/н від 12.09.2011 року у розмірі 4713,73 грн. В іншій частині рішення суду залишається без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись статтями ст. ст. 240, 270, п.2 ч.1 ст. 275, 277, 282-285 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 02 липня 2021 року у справі №915/492/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 4713,73 грн основної заборгованості за кредитом. Стягнути з Підвашецької Олени Степанівни ( АДРЕСА_2 , ІНН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевськоо, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 12.09.2011 року у розмірі 4713,73 (чотири тисячі сімсот тринадцять грн. 73 коп.) грн.. В іншій частині залишити рішення Господарського суду Миколаївської області від 30 квітня 2020 року у справі № 915/153/20 без змін. Стягнути з Підвашецької Олени Степанівни ( АДРЕСА_2 , ІНН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевськоо, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) 2296,10 (дві тисячі двісті дев`яносто шість грн. 10 коп.) грн. судових витрат за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Доручити господарському суду Миколаївської області видати накази. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.І. Ярош Суддя Г.І. Діброва Суддя Н.М. Принцевська

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»