Ухвала КЦС ВС № 334/5316/20

Ухвала Іменем України 12 жовтня 2021 року м. Київ справа № 334/5316/20 провадження № 61-16429ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю., розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу. Разом з позовом ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, яку обґрунтовує тим, що на розгляді в суді знаходиться його позовна заява про стягнення боргу у загальному розмірі 562 254 грн. Зазначає, що відповідач борг в добровільному порядку не повертає. Вказує, що у нього є підстави вважати, що у разі позитивного вирішення його позовної заяви відповідач не буде у добровільному порядку виконувати свої грошові зобов`язання, а під час розгляду справи у суді позбудеться останнього майна, яким він володіє. Посилаючись на зазначені обставини просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення ХХІІ підвалу та 1-го поверху літ. А-5, загальною площею 865,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на нежиле приміщення XXII підвалу та 1-го поверху літ А-5, загальною площею 865,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Малишевою Л. Є. 14 березня 2006 року за реєстровим № 873 та внесеного в Державний реєстр правочинів 14 березня 2006 року за реєстраційним №1192016, що зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 29 березня 2006 року, реєстраційний № 5377302. Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням предмету та підстав спору, який виник між сторонами, обраний вид забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства, є повністю співмірним з позовними вимогами та забезпеченням позову. Постановою Запорізького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2020 року залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову суд першої інстанції правильно врахував співмірність вжитого заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення прав позивача у випадку задоволення позову для забезпечення виконання рішення суду. 08 жовтня 2021 року ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» звернулося до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у вказаній цивільній справі. В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні заяви. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки всім доводам учасників справи, неповно з`ясовано фактичні обставини справи, що призвело до ухвалення судових рішень з порушенням норм процесуального права. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, з огляду на таке. Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом заявлених позовних вимог ОСОБА_1 є стягнення із ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 562 254 грн. У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просив суд накласти арешт на нерухоме майно, яке знаходиться у власності ОСОБА_2 , на підтвердження чого було надано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно. Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Враховуючи викладене, оскільки існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій. За наведених обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на законних підставах вжив заходи забезпечення позову, наклавши арешт на нежиле приміщення XXII підвалу та 1-го поверху літ А-5, загальною площею 865,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 на праві власності. Доводи касаційної скарги не містять обґрунтованих посилань на порушення судами норм процесуального права, а зводяться до незгоди заявника із застосованими заходами забезпечення позову та власного тлумачення норм цивільно-процесуального законодавства. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Керуючись частинами першою, четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді:Є. В. Коротенко А. Ю. Зайцев М. Ю. Тітов