Постанова Львівський апеляційний суд № 461/6461/21

Справа № 461/6461/21 Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д. Провадження № 33/811/1236/21 Доповідач в 2-й інстанції: Стельмах І. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 жовтня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Стельмаха І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) за ст. 471 МК України про порушення митних правил за апеляційною скаргою Львівської митниці на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 10 серпня 2021 року, в с т а н о в и в : Постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 10 серпня 2021 року, ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700грн, товар вилучений згідно з протоколом про порушення митних правил повернуто ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ). Стягнуто з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 454 грн. Згідно з постановою судді, 11 липня 2021 року, близько 12 год 50 хв., громадянин Румунії ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) прямував з Англії до України рейсом RUK1642 «Лондон-Львів» з приватної поїздки, через митний пост «Львів-аеропорт» Львівської митниці, обравши формою проходження митного контролю смугу руху спрощеного митного контролю - «Зелений коридор». В ході проведення візуального огляду багажу виникла підозра про наявність товарів, що підлягають митному оформленню, та/або переміщення яких через митний кордон обмежене. Пасажира було переведено до спеціально відведеної кімнати огляду для проведення огляду товарів, де було виявлено валютні цінності, а саме готівкові кошти в сумі 12000 фунтів стерлінгів. Згідно з курсом валют станом на 11 липня 2021 року 1 євро за курсом НБУ становить 32,319 грн. Курс валют станом на 11 липня 2021 року 1 фунт стерлінг за курсом НБУ становить 37, 5335 грн. На постанову судді представник Львівської митниці Сичов Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати та винести нову постанову, якою визнати громадянина Румунії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накласти на нього стягнення, передбачене санкцією даної статті в повному обсязі з конфіскацією предметів правопорушення, вилучених згідно з протоколом № 1264/20900/21 від 11.07.2021. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що висновок суду є помилковим та необґрунтованим, а постанова упередженою. Зазначає, що судом не враховане адміністративне стягнення конфіскацію предметів правопорушення, вилучених згідно з протоколом від 11.07.2021. На думку митниці, дії громадянина Румунії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) мають закінчений склад правопорушення, визначеного диспозицією ст. 471 МК України. Вказує на те, що відповідно до вимог ст. 197 МК України, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. В даному випадку такі обмеження встановлені на рівні 10000 євро, в зв`язку з чим валютні цінності, які переміщував правопорушник є товарами, переміщення яких через митний кордон України обмежене. Оскільки громадянин обрав для слідування смугу спрощеного митного контролю зелений коридор, він своїми діями заявив про відсутність в нього будь-яких товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню, або які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. Звертає увагу, що суд першої інстанції посилається на рішення Конституційного суду від 21.07.2021, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України, окремі положення абзацу другого ст. 471 МК України, а саме а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України також конфіскацію цих товарів. Судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що окремі положення абзацу другого ст. 471 МК України, що визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців з дня ухвалення Конституційним судом вказаного рішення. ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ), його захисник адвокат Стратій О.В., представник Львівської митниці в судове засідання не з`явились, хоча по дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином. Захисник Стратій О.В. в телефонному режимі повідомив апеляційний суд, що за станом здоров`я не може прибути до суду, просив розгляд справи проводити без його участі та участі ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), просив постанову суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Згідно з ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону. Відповідно до вимог ст. 489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також; з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Дійшовши висновку про те, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) вчинив порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 486, 489 МК України належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та з`ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) в порушенні митних правил, передбачених ст. 471 МК України підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил № 1264/20900/21 від 11.07.2021; актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 11.07.2021; описом предметів, вилучених у ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) від 12.07.2021; фототаблицею до акту митного огляду №1264/20900/21 від 11.07.2021; доповідною запискою головного державного інспектора ВМО № 2 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці Бахмацької В. Таким чином, висновок про доведеність вини ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України є правильним. При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги Львівської митниці Держмитслужби, відносно того, що в суду першої інстанції не було законних підстав для незастосування адміністративного стягнення у вигляді конфіскації товарів безпосередніх предметів порушення митних правил, оскільки законом передбачено безальтернативну конфіскацію обмежених для переміщення через митний кордон України товарів у разі їх переміщення спрощеним порядком «зеленим коридором», за наступних підстав. Згідно вимог ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або необережні) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Відповідно до ст. 471МК України, адміністративна відповідальність настає в разі порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України. Санкція ст. 471 МК України передбачає накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначаютьз міст і спрямованість діяльності держави; в Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (статті 3, 8, 21 Конституції України). Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним; конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом; використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Згідно з ч. 1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Визначені у положеннях частини шостої статті 41 Основного Закону України вимоги щодо конфіскації майна, яка має застосовуватися виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом, є конституційними гарантіями непорушності права приватної власності й спрямовані на захист кожної особи від протиправного позбавлення майна, що належить їй на законних підставах. Зазначені конституційні гарантії перебувають у взаємозв`язку з принципом верховенства права, оскільки «одним із проявів цього конституційного принципу є непорушність права приватної власності та недопустимість протиправного позбавлення такого права» (рішення Конституційного Суду України від 16 жовтня 2008 року №24-рп/2008). Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним. Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права (рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року №2-рп/2016). Згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. При розгляді справи про порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України відносно ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та накладені на нього адміністративного стягнення, судом першої інстанції були дотримані вимоги статей 3, 8, 21, 41, 64 Конституції України та статей 23, 33-34 КУпАП. Крім того, звільняючи ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) від додаткового адміністративного стягнення у вигляді конфіскації безпосереднього предмета правопорушення за ст. 471 МК України, суддя вірно врахував, що порушення митних правил полягає лише в тому, що грошові кошти не було письмово задекларовано ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) і жодних інших негативних наслідків порушення не настало державі не завдано майнової шкоди, збитків у вигляді несплати митних платежів тощо; ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) перемістив грошові кошти для власного використання і ці кошти мають законне походження та загалом можуть бути законно переміщені через митний кордон України за умови їх письмового декларування; грошова сума настільки значна, що конфіскація може істотно вплинути на майновий стан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ). Апеляційний суд звертає увагу, що такий висновок суду першої інстанції також відповідає позиції Конституційного Суду України викладеній в рішенні від 21 липня 2021 року по справі №2-261/2019(5915/19) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень абзацу другого статті 471 МК України. Так, згідно вищезазначеного рішення, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі положення абзацу другого статті 471 Митного кодексу України, а саме «а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, також конфіскацію цих товарів». Конституційний Суд України дійшов висновку, що окремі положення абзацу другого статті 471 Кодексу, якими за порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю встановлена обов`язкова конфіскація в будь-якому випадку і в повному обсязі валютних цінностей у сумі, що перевищує еквівалент 10 тисяч євро, як товарів, переміщення яких через митний кордон України обмежено законодавством України, у разі якщо такі товари є безпосередніми предметами правопорушення, не забезпечують справедливого балансу між вимогами публічних інтересів та захистом права власності особи та не узгоджуються з принципом верховенства права. А тому положення статті 471 Кодексу у цій частині суперечать приписам частини першої статті 8, частин першої, четвертої, шостої статті 41, частини першої статті 64 Конституції України. Зазначене також відповідає практиці Європейського суду з прав людини та вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд, використовує Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права. Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78). Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, перш за все виходить із оцінки дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу», дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п. 31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року). Зазначена позиція Європейського Суду щодо необхідності забезпечення необхідного справедливого балансу між захистом права власності та вимогами загального інтересу з огляду на свободу розсуду, якою наділена держава в цій сфері, також відображена у справі «Садоча проти України». Суд вказав, що захід у вигляді конфіскації відповідає загальному суспільному інтересу, підкресливши, що необхідний баланс не буде досягнуто, якщо на відповідного власника майна буде покладено «індивідуальний та надмірний тягар» (рішення від 11 липня 2019 року ( п. п. 26, 27). За таких обставин, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2021 року по справі №2-261/2019(5915/19), та природу походження товарів, апеляційний суд вважає, що застосування конфіскації предметів порушення митних правил в даному випадку є не пропорційним, порушуватиме справедливий баланс між загальними правилами декларування та правом власності особи, суперечить положенням ст. 1 Першого Протоколу, та не забезпечить справедливого балансу між вимогами публічних інтересів та захистом права власності особи та не узгоджуються з принципом верховенства права. Враховуючи наведене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Підстав для її скасування та винесення нової постанови, апеляційний суд не вбачає. Керуючись ст. 294 КУпАП, ст. 528 МК України, апеляційний суд постановив: Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 10 серпня 2021 року щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) залишити без змін, а апеляційну скаргу Львівської митниці Держмитслужби без задоволення. Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду І.О. Стельмах