Постанова Донецький апеляційний суд № 225/3261/21

22-ц/804/2505/21 225/3261/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Єдиний унікальний номер 225/3261/21 Номер провадження 22-ц/804/2505/21 13 жовтня 2021 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Космачевської Т.В., Халаджи О.В. сторони по справі: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Державне підприємство «Торецьквугілля» розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торецьквугілля» про стягнення заборгованості по розрахунковим виплатам та середнього заробітку за час затримки розрахунку - за апеляційною скаргою Державного підприємства «Торецьквугілля» на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 08 липня 2021 року, повний текст якого складено суддею Соляник А.В. в м. Торецьк в приміщенні Дзержинського міського суду Донецької області 08 липня 2021 року у невизначений час, - ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ У травні 2021 року позивач звернувся до Дзержинського міського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Торецьквугілля» про стягнення заборгованості по розрахунковим виплатам та середнього заробітку за час затримки розрахунку. В обґрунтування позову зазначив, що з 25.06.1997 р. працював на шахті ДП «шахта «Центральна», в якості учня гірничого робітника 2 р. підземного з повним робочим днем на підземній роботі, з 25.05.2002р. в якості гірничого робітника очисного вибою 5 р. підземного з повним робочим днем на підземній роботі. З 12.03.2021 позивач звільнений за станом здоров`я згідно висновку ЛКК по ст. 40 п. 2 КЗПП України та у зв`язку з виходом на пенсію за віком (наказ № 49 від 12.03.2021р.). Станом на день прийняття позову до розгляду судом, відповідач виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі, відповідно до даних карткового рахунку позивача розрахунок за цими виплатами був виконаний відповідачем тільки 27.04.2021р. (тобто с затримкою на 31 роб. день), але розрахунок з позивачем був виконаний не в повному обсязі. У березні 2021 року ОСОБА_1 отримав професійне захворювання, у зв`язку з яким позивач перебував на лікарняних. Позивачем були своєчасно надані відповідачу оригінали лікарняних листів, а відповідачем були прийняті дані лікарняні листи, однак до теперішнього часу не оплачені позивачу повністю з посиланням на відсутність коштів на підприємстві. У зв`язку з чим, просив суд стягнути на його користь заборгованість по оплаті лікарняних в сумі 7030,49 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 12.03.2021 року по день фактичного розрахунку. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ 08 липня 2021 року рішенням Дзержинського міського суду Донецької області позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торецьквугілля» про стягнення заборгованості по розрахунковим виплатам та середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Торецьквугілля» на користь ОСОБА_1 заборгованість по оплаті лікарняних (оплаті тимчасової непрацездатності) в сумі 7030 (сім тисяч тридцять) гривень 49 копійок та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 42709 (сорок дві тисячі сімсот дев`ять) гривень 60 копійок. Вирішено питання про розподіл судових витрат. КОРОТКИЙ ЗМІСТ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погодившись з вказаним рішенням, Державним підприємством «Торецьквугілля» подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказує, що розрахунок по розрахунковим виплатам під час звільнення остаточно проведений 27.04.2021 року, заборгованість перед позивачем відсутня. Зазначає, що Державне підприємство «Торецьквугілля» не має можливості сплатити одразу при проведенні розрахунку зі звільненим працівником лікарняні у повному обсязі виходячи з того, що в Реєстрі застрахованих осіб не було даних про страховий стаж за останній рік, що призвело до нарахування лікарняних у відповідності до Наказу Міністерства соціальної політики України № 1022 від 21.10.2015 року з мінімальної заробітної плати. Після надходження даних до Державного реєстру середня заробітна плата повинна бути перерахована. Таким чином, відповідач проводить перерахунок сум лікарняних по мірі сплаті ЄСВ. Посилається на висновки викладенні Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, в якій зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Сторони не скористалися своїм правом на подання відзиву відповідно до вимог статті 360 ЦПК України. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В апеляційному суді справа розглядається, відповідно до ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, а рішення суду першої інстанції змінити з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено. Позивач з 25.06.1997 р. працював на шахті ДП «шахта «Центральна», в якості учня гірничого робітника 2 р. підземного з повним робочим днем на підземній роботі, з 25.05.2002р. в якості гірничого робітника очисного вибою 5 р. підземного з повним робочим днем на підземній роботі. З 12.03.2021 позивач звільнений за станом здоров`я згідно висновку ЛКК по ст. 40 п. 2 КЗПП України та у зв`язку з виходом на пенсію за віком (наказ № 49 від 12.03.2021р.). Згідно з довідкою № 7/607 від 08.06.2021 ОСОБА_1 розраховано середньоденну заробітну плату в розмірі 533,87 грн. При звільнені позивачевібуло нараховано: Компенсація за невикористану відпустку у сумі 396,87 грн. Місячна допомога за станом здоров`я 12932,20 грн. трьох місячна допомога як пенсіонеру 38796,61 грн Стацобстеження 8328,58 грн. Перерахунок допомоги з тимчасової непрацездатності за перші 5днів з середнього заробітку в сумі 6559,30 грн. Усього ОСОБА_1 нараховано 67013,56 грн при звільнені. Середньоденний заробіток на момент звільнення складає 663,19 грн. за мінусом обов`язкових утримань 533,87 грн. Нараховані кошти ОСОБА_1 були виплачені. 27.04.2021 виплачена стацобстеження з компенсацією за невикористану відпустку у сумі 7512,85 грн. 27.04.2021 виплачена допомога за станом здоров`я у сумі 10000 грн., та трьохмісячна допомога у сумі 31000 грн., а також лікарняні за перші п`ять днів за рахунок коштів підприємства у сумі 5280,24 грн. 08.04.2021. У травні 2021 року по лікарняним листам з 20.01.2020 по 03.02.2020 зроблено доплату до середнього заробітку у сумі 2205,40 грн., та з 27.02.2020 по 10.02.2020 у сумі 1759,20 грн., за рахунок коштів ФСС ВПТ. Після сплати ЄСВ до пенсійного фонду ОСОБА_1 буде зроблено доплату по лікарняним листам за період 2020-2021 років у сумі нарахування 7030,49 грн. за рахунок коштів ФСС ВПТ. Суд дійшов висновку, що має місце неповна оплата днів тимчасової непрацездатності за період з 2020 по 2021 роки на загальну суму 7030,49 грн. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду в цій частині з огляду на наступне. Як вбачається із довідки № 7/558 від 25.05.2021 року та аналогічної довідки № 7/607 від 08.06.2021 року, при звільнені позивачу було нараховано: компенсація за невикористану відпустку у сумі 396,87 грн. Місячна допомога за станом здоров`я 12932,20 грн., трьох місячна допомога як пенсіонеру 38796,61 грн, стацобстеження 8328,58 грн. Перерахунок допомоги з тимчасової непрацездатності за перші 5днів з середнього заробітку в сумі 6559,30 грн. Усього ОСОБА_1 нараховано 67013,56 грн при звільнені. Середньоденний заробіток на момент звільнення складає 663,19 грн. за мінусом обов`язкових утримань 533,87 грн. Нараховані кошти ОСОБА_1 були виплачені. 27.04.2021 виплачена стацобстеження з компенсацією за невикористану відпустку у сумі 7512,85 грн. 27.04.2021 виплачена допомога за станом здоров`я у сумі 10000 грн., та трьохмісячна допомога у сумі 31000 грн., а також лікарняні за перші п`ять днів за рахунок коштів підприємства у сумі 5280,24 грн. 08.04.2021. У травні 2021 року по лікарняним листам з 20.01.2020 по 03.02.2020 зроблено доплату до середнього заробітку у сумі 2205,40 грн., та з 27.02.2020 по 10.02.2020 у сумі 1759,20 грн., за рахунок коштів ФСС ВПТ. Після сплати ЄСВ до пенсійного фонду ОСОБА_1 буде зроблено доплату по лікарняним листам за період 2020-2021 років у сумі нарахування 7030,49 грн за рахунок коштів ФСС ВПТ. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Отже, позивач звернувся з обґрунтованими вимогами про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті лікарняних в розмірі 7030,49 грн. підтвердив це належними доказами, що було вірно встановлено судом і стягнуто зазначену суму. Проте, з висновком суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з оплати лікарняних листів в сумі 42 709, 60 грн., в той час як заборгованість підприємства перед позивачем складає 7030,49 грн апеляційний суд не погоджується. Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Саме такого правого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 13 березня 2017 року у справі № 6-259 цс17. За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи із середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 дійшов висновку, що право суду зменшити розмір середнього заробітку, який має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Водночас Верховний Суд України зауважив, що разом з тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати. Велика Палата Верховного Суду погодилася з таким висновком у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми. Водночас, виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв`язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період прострочення, хоча такий чинник у згаданій постанові Верховного Суду України не сформульований. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16, і зазначила, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18). При визначенні розміру сум, які підлягають до стягнення з роботодавця, необхідно взяти до уваги такі обставини, як розмір недоплаченої суми, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати. Суд враховує те, що відповідач не мав можливості сплатити одразу при проведенні розрахунку зі звільненим працівником лікарняні у повному обсязі, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб не було даних про страховий стаж за останній рік, що призвело до нарахування лікарняних у відповідності до Наказу Міністерства соціальної політики України № 1022 від 21.10.2015 року з мінімальної заробітної плати. Після надходження даних до Державного реєстру, відповідач проводить перерахунок сум лікарняних по мірі сплаті ЄСВ. З огляду на очевидну неспівмірність заявлених вимог про стягнення сум середнього заробітку в розмірі - 42 709, 60 грн, зі встановленим розміром заборгованості-7030, 49 грн, характером цієї заборгованості, апеляційний суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку виплат у сумі 10 000 гривень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року). РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми середнього заробітку, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 частково, в розмірі 10 000 грн, судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги у сумі 1362 грн (а.с.44) покладається на позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 326 грн 88 коп. (1362 ?24%). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Отже, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд дійшов до висновку, що судом першої інстанції не в повному обсязі встановлені обставини, які мають значення по справі, що призвело до неспівмірного стягнення суми середнього заробітку в розмірі - 42 709, 60 грн порівняно з розміром заборгованості -7 030, 49 грн, а тому рішення суду підлягає зміні. Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги, апеляційну скаргу треба задовольнити частково, а оскаржуване рішення слід змінити в частині стягнутої суми середнього заробітку. В іншій частині ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається. Керуючись статтями 367, 368, 369, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Торецьквугілля» задовольнити частково. Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 08 липня 2021 року в частині стягнення з Державного підприємства «Торецьквугілля» (код ЄДРПОУ 33839013) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 42 709 (сорок дві тисячі сімсот дев`ять) гривень 60 копійок змінити та викласти у наступній редакції. Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» (код ЄДРПОУ 33839013) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень. В іншій частині рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 08 липня 2021 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства «Торецьквугілля» (код ЄДРПОУ 33839013) судовий збір у розмірі 326 грн (триста двадцять шість) гривні 88 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: