Постанова Донецький апеляційний суд № 227/4958/20

Єдиний унікальний номер 227/4958/20 Номер провадження 22-ц/804/2539/21 П О С Т АН О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 жовтня 2021 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Канурної О.Д., Мальованого Ю.М., за участю секретаря судового засідання Гладуха О.О. відповідачки ОСОБА_1 , представника відповідачки адвоката Чумак І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 липня 2021 року, ухваленого судом у складі судді Левченко А.М. в місті Добропіллі Донецької області, повне судове рішення складено 22 липня 2021 року, в справі номер 227/4958/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору підряду, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: В грудні 2020 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області звернулась з позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору підряду, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 13.08.2020 року між нею та відповідачкою укладено договір побутового підряду, за умовами якого відповідачка зобов`язалась виконати роботу з виготовлення огорожі відповідно до ескізу №39 за каталогом відповідача, а позивачка сплатити за виконану роботу кошти в сумі 17150,00 грн. Після прийняття роботи позивачкою було виявлено недоліки, а саме: зовнішній вигляд огорожі істотно відрізнявся від ескізу з каталогу наданого відповідачем. Так, в ескізі хрест являє собою восьмикінцевий, так званий «Мальтійський хрест», який складається з металевих полос, квадрату, закручень і кругляка. Разом із тим, виготовлена конструкція (секція) містить велику кількість пустот та є розтягнутою на відміну від зразку, не співпадають елементи кування та кількість елементів декору, стовпи як і вся конструкція є меншими в діаметрі, ніж на ескізі №39 з каталогу відповідача. Також наявні недоліки окраски та залишки цементу на огорожі, про що було повідомлено відповідача. Позивачка вважає, що у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язання за договором побутового підряду їй була завдана матеріальна шкода в розмірі 17150,00 грн. та моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях. Тому, позивачка ОСОБА_3 просила суд розірвати договір побутового підряду від 13.08.2020 року, стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 17150,00 грн та моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 липня 2021 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору підряду, відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено. Розірвано договір побутового підряду, який укладений 13.08.2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у якості відшкодування матеріальної шкоди 17510,00 грн та моральної шкоди 2000,00 грн. Вирішено питання про судові витрати. Із вказаним рішенням не погодилась відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, просила суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. При винесенні рішення суд постійно спотворював пояснення позивачки щодо дійсних обставин справи, що свідчить про упереджене ставлення до відповідачки. Зазначає, що з аналізу судового рішення неможливо встановити якою саме нормою права керувався суд при ухваленні судового рішення, оскільки в рішенні застосовані зовсім різні норми права, які йдуть в протиріч одні одній. В судовому засіданні суду першої інстанції позивачка не заперечувала проти того, що матеріал спірного виробу та його параметри (зокрема діаметр труб) не оговорювались. Тому висновок суду щодо узгодженості кінцевого варіанту огорожі та невідповідність його замовленню є безпідставним. Відповідачка вважає, що ніяких істотних недоліків, які б робили неможливим чи недопустимим використання товару огорожі не було, а тому і не було підстав для задоволення вимог щодо розірвання вже виконаного договору та відшкодування матеріальної шкоди. Вважає, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами наявність заподіяння їй моральної шкоди, яка згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Крім того, при ухваленні судового рішення щодо відшкодування матеріальної шкоди та розірвання договору підряду, судом першої інстанції взагалі не визначена подальша доля огорожі. 21 вересня 2021 року від адвоката Трун О.В., що була представником позивачки ОСОБА_3 в суді першої інстанції, до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 . Проте, до відзиву адвокатом Трун О.В. не додано документу, що підтверджує повноваження її як представника позивачки ОСОБА_3 (відповідно до ст. 62 ЦПК України) в суді апеляційної інстанції щодо складення відзиву на апеляційну скаргу, тому апеляційний суд не приймає до уваги такий відзив. Відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Чумак І.М. в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, судове рішення скасувати та відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Позивачка ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до статей 128, 130 ЦПК України, про що свідчить отримання нею 08 жовтня 2021 року рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 140). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю позивачки. Заслухавши суддю доповідача, відповідачку та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 13 серпня 2020 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 укладено договір побутового підряду на виготовлення і встановлення металевих виробів, що не спростовується сторонами у справі. Відповідно до товарного чеку від 28.08.2020 року на оплату замовлення №85 за виготовлення і встановлення металевих виробів позивачкою ОСОБА_3 сплачено відповідачці ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 17150,00 грн (а.с. 8). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог. Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Однією з засад цивільного судочинства проголошено свободу договору, що передбачено у статті 3 ЦК України. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України). Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 205 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з частинами першою, другою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Судом встановлено, що між сторонами укладено договір підряду на виготовлення і встановлення металевих виробів (огорожі зі столиком та лавочкою). За виготовлення і встановлення металевих виробів позивачка ОСОБА_3 сплатила відповідачці ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 17150,00 грн. У суді першої інстанції ці обставини визнані сторонами, а тому згідно вимог статті 82 ЦПК України вони є встановленими та не підлягають доведенню. У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Змістом частин першої та третьої статті 857 ЦК України підтверджено обов`язок підрядника виконати роботу відповідно до умов договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимог, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру. Згідно із частинами першою та третьою статті 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків. Аналогічні положення містяться і в частинах третьої та четвертої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», якою, зокрема, передбачено, що за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в Постанові №5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» при вирішенні цих справ суди мають виходити насамперед із положень Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до Преамбули Закону він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Підстави для зміни або розірвання договору визначені положеннями статті 651 ЦК України, відповідно до яких зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідно до частини другої статті 852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Аналогічні висновки щодо застосування вищезазначених норм ЦК України у подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року в справі №318/2249/16-ц та 17 лютого 2021 року в справі №755/10345/18. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Звертаючись до суду з позовом, позивачка ОСОБА_3 стверджувала, що відповідачкою, як підрядником були суттєво порушені істотні умови договору підряду. Разом з тим, належних, допустимих та достатніх доказів які б підтвердили, що відповідачкою допущено порушення умов договору через виготовлення неякісних виробів та їх установці, позивачкою не надано. У справі позивачкою ОСОБА_3 не наведено передбачених законом або укладеним між сторонами договором (товарний чек замовлення №85) підстав для припинення зобов`язань і не доведено наявність таких підстав, істотного порушення договору не встановлено. Відповідачка ОСОБА_1 виконала зобов`язання відповідно до укладеного між сторонами договору (товарний чек замовлення №85) щодо виготовлення, доставки та встановлення замовленого виробу. У відповідності до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для розірвання договору підряду через істотне порушення умов договору та стягнення з відповідачки на користь позивачки матеріальної шкоди. Стосовно позовних вимог позивачки про стягнення з відповідачки на її користь моральної шкоди, апеляційний суд зазначає наступне. Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, які регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди. Згідно зі статтею 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до положень частини 2 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, враховуючи, що підстав для розірвання договору підряду та відшкодування матеріальної шкоди не вбачається, апеляційний суд вважає, що відсутні також підстави для відшкодування моральної шкоди. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції на підставі статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідно до статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції у постанові за результатами розгляду апеляційної скарги має розподілити судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційній інстанції. Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Від сплати судового збору позивачку звільнено на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». За подання апеляційної скарги відповідачкою ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 1261,50 грн. Оскільки позовні вимоги позивачки задоволенню не підлягають, позивачка ОСОБА_3 звільнена від сплати судового збору, тому судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1261,50 грн підлягає компенсації ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 липня 2021 року - скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору підряду, відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити. Компенсувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за рахунок держави судові витрати пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 1261,50 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що ухвалена у малозначній справі, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: Повне судове рішення складено 13 жовтня 2021 року. Суддя: