Постанова Київський апеляційний суд № 369/16508/20
від 16.09.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДКИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №369/16508/20 Головуючий у 1 інстанції: Фінагеєва І.О. Провадження №22-ц/824/10490/2021 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р. 16 вересня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Гаращенка Д.Р. суддів Сліпченка О.І., Сушко Л.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2021 року в справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ У грудні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 04 грудня 2017 року в розмірі 42 816 грн 92 коп. та судовий збір у розмірі 2102 грн. У мотивування вимог посилалося на те, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав заяву №б/н від 04 грудня 2017 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайтіwww.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідачу було відкрито кредитний рахунокта встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав преміальну картку World Black Edition. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме, надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач порушував зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 15 листопада 2020 року має заборгованість у розмірі 42 816 грн 92 коп., з яких: - 34 327 грн 06 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 8 489 грн 86 коп. - заборгованість за простроченими відсотками. Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2021 року позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 06 вересня 2018 року, а саме за простроченим тілом кредиту в розмірі 34 327 грн 06 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму судового збору в розмірі 2102 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог та ухвалити в цій часті нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі, в іншій частині рішення суду залишити без змін. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що відповідачем було підписано довідку про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту), в якій особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування з використання кредитної картки, в тому числі з процентною ставкою в межах та поза межами пільгового періоду. Тобто, відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків та штрафу. Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не подано. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №б/н від 06 вересня 2018 року, а сааме, за простроченим тілом кредиту в розмірі 34 327 грн 06 коп. не оскаржується АТ КБ «ПриватБанк». Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно із частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом апеляційної інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини. 04 грудня 2017 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно якої підписанням цієї анкети-заяви він приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі Інтернет за адресою privatbank.ua, та які разом з Пам`яткою клієнта та Тарифами становлять Договір банківського обслуговування, примірник якого він отримав шляхом самостійного роздрукування. Погоджується зі збільшеним строком позовної давності, зазначеним в Умовах та Правилах, та з тим, що зміни до Умов та Правил вносяться банком щомісяця в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє про внесені зміни шляхом використання визначених Умовами та Правилами каналів зв`язку. Продовження користування послугами банку після дати публікації на сайті банку змінених Умов та Правил є підтвердженням його згоди та повного і безумовного прийняття зміненої редакції Умов та правил. Зі змінами Умов та Правил надання банківських зобов`язується знайомитися самостійно на офіційному сайті банку privatbank.ua. (а.с. 17) Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 15 листопада 2020 року в ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 42 816 грн 92 коп., з яких: 34 327 грн 06 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 8 489 грн 86 коп. - заборгованість за простроченими відсотками. (а.с. 11-13) Згідно довідки банку ОСОБА_1 було надано кредитні картки НОМЕР_1 (дата відкриття - 19 серпня 2019 року, термін дії - 02/20) та НОМЕР_2 (дата відкриття - 20 серпня 2019 року, термін дії - 08/22). (а.с. 16) З Довідки банку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , вбачається, що відповідачу 17 серпня 2019 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 0,00 грн, 19 серпня 2019 року збільшено кредитний ліміт (34 000 грн), 15 червня 2020 року зменшено кредитний ліміт (0,00 грн). (а.с. 15) Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів погодження сторонами розміру відсотків. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на наявних у матеріалах справи доказах та нормах процесуального права. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі). Однак, ні анкета-заява, підписана ОСОБА_1 , ні Умови та Правила надання банківських послуг, які надані суду позивачем, не містять ні розміру процентів за користування кредитом, які погодили сторони при укладенні договору, ні строки та порядок погашення. Суд апеляційної інстанції зазначає, що анкета-заява, підписана ОСОБА_1 , містить особисту інформацію відповідача, а саме, прізвище, ім`я, по батькові, серію та номер паспорта, ІПН, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв`язку, розмір щомісячної заробітної плати, тощо. Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature, який долучений банком до позовної заяви, не підписаний ні представником АТ КБ «ПриватБанк», ні ОСОБА_1 . Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Тобто позивач, як сторона у справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, що визначено статтями 12, 81 ЦПК України. До позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» додано Паспорт споживчого кредиту, в якому, як вказує апелянт, зазначено процентну ставку, розмір штрафів та інше. Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Відповідно до Паспорту споживчого кредиту, який долучений банком до позовної заяви, сторонами погоджено, що при користуванні кредитною карткою процентна ставка за межами пільгового періоду становить 43,2%, 42%, 37,2%. Зазначена інформація надана 20 серпня 2019 року, зберігає чинність та є актуальною до 04 вересня 2019 року. (а.с. 18-21) Матеріали справи не містять даних яку саме кредитну картку отримав ОСОБА_1 , така інформація відсутня і в анкеті-заяві. Крім того, термін «Паспорт споживчого кредиту» випливає зі змісту Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які ОСОБА_1 не підписані, а зазначена у цьому Паспорті споживчого кредиту (а. с. 13 на звороті) процентна ставка не містить підпису позичальника, а тому не може свідчити про узгодження цих умов кредитного договору між сторонами, що вимагає положення статей 3, 627 ЦК України, так як підпис позичальника міститься лише на останній сторінці. Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20. Судом першої інстанції правильно зазначено, що в п. 7 Паспорт споживчого кредиту вказано, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо. Він підтверджує отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстави для стягненнязаборгованості за простроченими відсотками у розмірі 8 489 грн 86 коп. Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, також посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які викладені на банківському сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів розумів ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Отже, суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість рішення не впливають, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргуАкціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2021 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Д.Р. Гаращенко Судді О.І. Сліпченко Л.П. Сушко