Постанова 4813 № 520/9469/19

Номер провадження: 22-ц/813/2762/21 Номер справи місцевого суду: 520/9469/19 Головуючий у першій інстанції Маломуж А. І. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.10.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., за участю секретаря Дерезюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСАГІС" подану через представника - адвоката Дворнікову Анну Юріївну на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2019 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісагіс", ОСОБА_2 , треті особи: Державний реєстратор Державного підприємства "АГЕНЦІЯ З ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ", ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Дімітрова Тетяна Андріївна, Приватний нотаріус Антипова Ія Володимирівна, про визнання договорів недійсними та скасування записів про державну реєстрацію, - встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог 25.07.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА-БАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс», ОСОБА_2 , треті особи: Державний реєстратор Державного підприємства «АГЕНЦІЯ З ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ» Дунай Христина Богданівна, Приватний нотаріус Дімітрова Тетяна Андріївна, Приватний нотаріус Антипова Ія Володимирівна, про визнання договорів недійсними та скасування записів про державну реєстрацію, посилаючись на те, що договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором є недійсним оскільки іпотечний договір був припинений у зв`язку з виконанням основного зобов`язання. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА-БАНК» (м. Київ, вул. Щорса, 36-Б), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» (м. Одеса, вул. 7-ма Пересипська, 2-А), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), треті особи: Державний реєстратор Державного підприємства «АГЕНЦІЯ З ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ» Дунай Христина Богданівна (м. Одеса, вул. Остапа Вишні, 1), Приватний нотаріус Дімітрова Тетяна Андріївна ( АДРЕСА_3 ), Приватний нотаріус Антипова Ія Володимирівна ( АДРЕСА_4 ), про визнання договорів недійсними та скасування записів про державну реєстрацію, задоволено повністю. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального Носенком О.В., зареєстрованим за реєстровим № 4656, 15 серпня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. зареєстрованим за реєстровим № 13 від 15.01.2019 року. Скасовано запис про право власності: 31046649, дата, час, державної реєстрації 03.04.2019 15:34:35 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісагіс», місцезнаходження: 65042, Одеська обл., м. Одеса, вул. 7-А Пересипська, буд. 2-А, ідентифікаційний код юридичної особи - 38915140) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна: 1804084451101. Визнано недійсним Іпотечний договір укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» (місцезнаходження: 65042, Одеська обл., м. Одеса, вул. 7-А Пересипська, буд. 2-А, ідентифікаційний код юридичної особи - 38915140) та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А., зареєстрований в реєстрі за №513 від 19.04.2019 року. Скасовано запис про іпотеку: 31273394, дата, час, державної реєстрації 19.04.2019 14:41:03, внесений на підставі договору іпотеку укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» (місцезнаходження: 65042, Одеська обл., м. Одеса, вул. 7-А Пересипська, буд. 2-А, ідентифікаційний код юридичної особи - 38915140) та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А., зареєстрований в реєстрі за №513 від 19.04.2019 року. Скасовано запис про обтяження: 31273291, дата, час, державної реєстрації 19.04.2019 14:30:14, внесений на підставі договору іпотеку укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» (місцезнаходження: 65042, Одеська обл., м. Одеса, вул. 7-А Пересипська, буд. 2-А, ідентифікаційний код юридичної особи - 38915140) та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А., зареєстрований в реєстрі за №513 від 19.04.2019 року. Стягнуто в рівних частка з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс», Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА-БАНК», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що враховуючи факту рішеннями судів виконання основного зобов`язання та те, що іпотечний договір 1501/0808/71-167-2-1 від 15.08.2008 року припинений, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із рішенням суду, представником Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС» адвокатом Дворніковою Анною Юріївною подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 . Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В обґрунтування поданої апеляційної скарги представник відповідача зазначає, реєстрація права власності за ТОВ «ІСАГІС» на житлову квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 проведена з дотриманням усіх вимог законодавства та є цілком законною і правомірною. Апелянт звертає увагу суду на те, що для реєстрації права власності на предмет іпотеки житлову квартиру ним було надано державному реєстратору усі зазначені законодавством документи, зокрема: копію повідомлення-вимоги від 21.01.2019 року. Рекомендоване повідомлення про вручення листа № 6500138754884 від 21.01.2019 року, Іпотечний договір № 1501/0808/71-167-Z-1 від 15.08.2008 року, договір про відступлення прав вимоги № 13 від 15.01.2019 року. Також представник ТОВ «ІСАГІС» зазначає, що вимоги апелянта, як кредитора повинні бути задоволені. А рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2019 року по справі № 520/9469/19 скасоване, оскільки єдиним посиланням суду для задоволення позову є нібито, припинення кредитних зобов`язань, що як вбачається із вищевикладеного, не може розцінюватись як належне обґрунтування задоволення позовних вимог, адже, грошове зобов`язання позивача перед ТОВ «ІСАГІС» на сьогоднішній день не погашене. Також апелянт зазначає, що у рішенні Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2019 року у справі № 520/9469/19 суд посилається на виконання рішення Апеляційного суду Одеської області від 01.04.2015 року по справі № 520/7185/13-ц, що нібито свідчить про припинення кредитного зобов`язання ОСОБА_4 , однак, представник відповідача не погоджується з даним твердженням, та вважає за необхідне зазначити наступне: Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 01.04.2015 року по справі № 520/7185/13-ц позов АТ «Дельта Банк» про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (спадкоємців божника) задоволено частково та стягнуто з відповідачі заборгованість за кредитим договором в сумі 230 518,12 грн. що в еквіваленті на час сплати склало 10 4/76 доларів -, н,а час сплати суми в США, що підтверджується розрахунком заборгова/ності, який -долучено до матеріалів справи. Проте, як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1501/0808/71-167, на час сплати суми в 10 476,20 доларів США, борг становив вже 28 835,46 доларів США. Тому. фактично, надаючи квитанції про сплату № 52592715 від 16.07.2015 року. № 53081765 від 22.07.2015 року, № 53157893 від 23.07.2015 року, № 53427657 від 27.07.2015 року, № 55112063 від 31.07.2015 року, № 54396205 від 31.07.2015 року, позивач по даній справі надає суду докази сплати тільки суми кредиту в розмірі 10 476.20 доларів США, що й так визнається сторонами справи та вбачається із розрахунку заборгованості, проте, дані квитанції не є доказом погашення заборгованості перед банком за кредитним договором № 1501/0808/71-167 від 15.08.2008 року, та не звільняє позивача від виконання своїх зобов`язань, як спадкоємця боржника. З огляду на зазначене, апелянт дійшов висновку, що з моменту ухвалення рішення Апеляційного суду Одеської області від 01.04.2015 року о справі № 520/7185/13-ц позивачем погашено заборгованість на загальну суму 230 518,12 грн. Однак розділом 3 кредитного договору № 1501/0808/71-167 від 15.08.2008 року визначені умови погашення заборгованості за договором. Так згідно п. 3.1 даного договору позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів шляхом здійснення фінансових платежів у сумі 492 долари США у чітко встановлений цим договором термін. Апелянт посилається безпосередньо на позицію Верховного Суду України по справі № 6-145-цс/14, де суд зазначає, що якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Таким чином, сторони кредитного договору № 1501/0808/71-167 від 15.08.2008 року визначили у даному договорі еквівалент кредиту у доларах та вказали, що саме прив`язкою до курсу цієї валюти повинен погашатись борг. Тому, для виконання рішення Апеляційного суду Одеської області від 01.04.2015 року по справі № 520/7185/13, не в день набрання ним законної сили. Позивач по даній справі мала обов`язок звернутись до банку та встановити суму заборгованості на день її погашення, адже курс долара значно виріс по відношенню до гривні, і в результаті, заборгованість за кредитним договором № 1501/0808/71-167 від 15.08.2008 року погашена в повному обсязі не була. З огляду на зазначене, апелянт вказує, що припинення зобов`язання є неможливим у разі неналежного його виконання, а наявність судового рішення про задоволення кредитора не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених Кредитним договором та статтею 625 ЦПК України. Оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином. Підсумовуючи викладене, апелянт зазначає, що зобов`язання за кредитним договором № 1501/0808/71-167 від 15.08.2008 року на сьогоднішній день не виконано, існує заборгованість, яка складається із тіла кредиту 18 363,8 доларів США, відсотків 410 доларів США, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 сплачено тільки частину кредиту, а тому, належним чином не виконано зобов`язання за договором, що свідчить про чинність на сьогодні кредитного договору № 1501/0808/71-167 від 15.08.2008 року та обов`язку щодо його погашення у відповідача. Як спадкоємця позичальника ОСОБА_4 . Померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . З огляду на вказане, є очевидним, що 15.01.2019 року на момент підписання договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором № № 1501/0808/71-167 від 15.08.2008 року та іпотечного договору № № 1501/0808/71-167-Z-1 від 15.08.2008 року, дані договори були чинні. Та право розпоряджатися правами вимоги за ним, належало виключно ПАТ «Дельта Банк» й жодним чином не було обмежено, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з огляду на що ми обґрунтовано вважаємо, що Київським районним судом м. Одеси не враховано всіх вищевикладених обставин та прийнято рішення. Що суперечить нормам матеріального права. а отже, повинно бути скасовано, а з огляду на те, що зобов`язання за кредитним договором № № 1501/0808/71-167 від 15.08.2008 року позивачем на сьогоднішній день не виконано, то вимоги ОСОБА_1 не можуть бути задоволені. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.05.200 року під головуванням судді Князюка О.В. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСАГІС" поданою через представника - адвоката Дворнікової Анни Юріївни на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2019 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісагіс", ОСОБА_2 , треті особи: Державний реєстратор Державного підприємства "АГЕНЦІЯ З ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ", ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Дімітрова Тетяна Андріївна, Приватний нотаріус Антипова Ія Володимирівна, про визнання договорів недійсними та скасування записів про державну реєстрацію залишено без руху, надано апелянту строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.05.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСАГІС" поданою через представника - адвоката Дворнікової Анни Юріївни на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2019 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісагіс", ОСОБА_2 , треті особи: Державний реєстратор Державного підприємства "АГЕНЦІЯ З ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ", ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Дімітрова Тетяна Андріївна, Приватний нотаріус Антипова Ія Володимирівна, про визнання договорів недійсними та скасування записів про державну реєстрацію. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.06.2020 року у складі колегії суддів: головуючого Князюка О.В., суддів Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П справу було призначено до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду на 19.11.2020 року на 10:00 год. Розгляд справи неодноразово було відкладено за заявою сторін. 07.10.2021 року в судове засідання з`явився представник позивача ОСОБА_1 адвокат Черненко В.О., просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2019 року залишити без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили, заяв та клопотань не надали. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті, колегія суддів ухвалила справу розглянути за вищевказаною явкою учасників справи. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Судом встановлено, що 15 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», іменований надалі «Банк», в особі заступника директора Одеського відділення з роздрібного бізнесу - заступника керуючого Одеським регіональним департаментом Осмоловської Валентини Іванівни, з одного боку і ОСОБА_4 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 (надалі - Позичальник), з іншої сторони укладено Кредитний договір № 1501/0808/71-167. За умовами даного договору банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 45 000,00 доларів США з розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом на строк з 15.08.2008 року до 15.08.2028 року. Для забезпечення виконання позичальником договірних зобов`язань перед кредитором, цього ж дня між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 укладеного договір поруки № 1501/0808/71-167-Р-1, за яким ОСОБА_1 поручилась перед кредитором за виконання боржником ОСОБА_4 зобов`язань за кредитним договором № 1501/0808/71-167 від 15.08.2008 року. Умовами вказаного договору передбачено, що поручитель і позичальник несуть перед кредитором солідарну відповідальність за виконання кредитного зобов`язання. Окрім того, на забезпечення виконання кредитного договору № 1501/0808/71-167 від 15.08.2008 року укладено Іпотечний договір № 1501/0808/71-167-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенком О.В., зареєстрований у реєстрі за № 4656. За умовами даного договору на забезпечення виконання умов Кредитного договору № 1501/0808/71-167 від 15.08.2008 року Іпотекодавець ( ОСОБА_4 ) передає в іпотеку Іпотеко держателю (ПАТ «Сведбанк») належне йому на праві власності майно: житлову квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передало ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінило ПАТ «Сведбанк» як кредитора у зазначених зобов`язаннях, у зв`язку з чим до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Посилаючись на невиконання договірних зобов`язань ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» 05 червня 2013 року звернулось до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, справа 520/7185/13-ц. Під час слухання справи, у зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_4 , до участі у справі, як його спадкоємців, було залучено ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . За результатами розгляду справи в задоволені позову ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» було відмовлено. 01 квітня 2015 року рішенням Апеляційного суду Одеської області по справі № ''20/7185/13-ц було частково задоволено вимоги ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та вирішено стягнути з Позивача на користь ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» заборгованість за кредитним договором в сумі 230 518,12 грн. в межах вартості майна одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_4 , у розмірі, який відповідає частці спадщини. Позивачем було виконано судове рішення у повному обсязі та сплачено суму заборгованості, про що надавались квитанції про сплату № 52592715 від 16.07.2015 року, № 53081765 від 22.07.2015 року, №53157893 від 23.07.2015 року, №53427657 від 27.07.2015 року, № 55112063 від 31.07.2015 року, № 54396205 від 31.07.2015 року. 18 грудня 2018 року відбувся аукціон стосовно лоту - право вимоги за кредитним договором № 1501/0808/71-167 від 15.08.2008 року та договором поруки № 1501/0808/71- 167-Р-1 від 15.08.2008 року. Переможцем вказаного аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС», що підтверджується Протоколом електронного аукціону № UA-EA-2018-10-3 l-000204-b. На підставі проведеного аукціону 15.01.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ІСАГІС» укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 1103/К. за умовами якого ПАТ «Дельта Банк» передає, а ТОВ «ІСАГІС» приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникати у майбутньому. У Додатку № 1 до зазначеного Договору наводиться перелік договорів за якими право вимоги переходить до ТОВ «ІСАГІС», а саме: Кредитний договір № 1501/0808/71- 167 від 15.08.2008 року, Іпотечний договір № 1501/0808/71-167-Z-1 від 15.08.2008 року та договір поруки № 1501/0808/71-167-Р-1 від 15.08.2008 року. Також, 15.01.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ІСАГІС» укладено договір відступлення прав вимоги за договором поруки № 1501/0808/71-167-Р-1 від 15.08.2008 року, за яким до ТОВ «ІСАГІС» переходить право вимоги за даним договором. 15 січня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ІСАГІС» укладено договір відступлення прав вимоги за Іпотечним договором № 1501/0808/71-167-Z-1 від 15.08.2008 року. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрований у реєстрі за №

13. Згідно умов цього договору до ТОВ «ІСАГІС» переходить право вимоги за Іпотечним договором № 1501/0808/71-167-Z-1 від 15.08.2008 року з усіма додатками та додатковими угодами, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенком О.В., зареєстрований у реєстрі за 470; 4656, що укладений між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», іменований надалі «Банк», в особі заступника директора Одеського відділення з роздрібного бізнесу - заступника керуючого Одеським регіональним департаментом Осмоловської Валентини Іванівни, з одного боку і ОСОБА_4 , в якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 за Кредитним договором № 1501/0808/71-167 від 15.08.2008 року. 21 січня 2019 року на вимоги Закону України «Про іпотеку» та п.

11. Іпотечного договору № 1501/0808/71-167-Z-1 від 15.08.2008 року ТОВ «ІСАГІС» на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 направлено Повідомлення-вимоги з проханням припинити у строк, що не перевищує 30 робочих днів з моменту отримання вимоги, порушення умов Іпотечного договору № 1501/0808/71-167-Z-1 від 15.08.2008 року та сплатити заборгованість за Кредитним договором № 1501/0808/71-167 від 15.08.2008 року в сумі 526110, 85 грн. та надано реквізити для оплати. 23 січня 2019 року вказане повідомлення було отримане позивачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та роздруківка із офіційного сайту ПАТ «Укрпошта». 19 квітня 2019 року між ТОВ «ІСАГІС» та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 передає у позику ТОВ «ІСАГІС» кошти у сумі 530 000, 00 гри. на строк до 19.06.2019року. З метою забезпечення належного виконання вказаного договору позики, 19.04.2019 року між ТОВ «ІСАГІС» та ОСОБА_2 укладено Іпотечний договір, предметом іпотеки виступає квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Частиною 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі № 520/17508/15-ц від 28 липня 2016 року встановлено, що кредитний договір був припинений шляхом виконання рішення Апеляційного суду Одеської області по справі 520/7185/13-ц від 01.04.2015р. Також, Рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі № 520/17508/15-ц від 28 липня 2016 року встановлено: «...Таким чином вирішуючи цю справу суд виходячи із засад чинного законодавства доходить до висновку, що іпотечний договір 1501/0808/71-167-2-1 від 15.08.2008 року у зв`язку із виконанням основного зобов`язання вважається припиненим...». Рішення набрало законної сили 30.01.2019 року. Постановою Верховного суду від 30.01.2019 року в рамках даної справи встановлені аналогічні обставини та зазначено наступне: «...Виконання спадкоємцями зобов`язання спадкодавця за кредитним договором у межах вартості успадкованих прав та обов`язків свідчить про виконання зобов`язань спадкоємцем боржника у повному обсязі, що дає підстави для висновку про припинення як основного зобов`язання з наданого кредиту, так і похідного зобов`язання з іпотеки за іпотечним договором від 15 серпня 2008 року № 1501/0808/71-167-2-1 у зв`язку з виконанням основного зобов`язання...». Окрім того фактичне виконання основного зобов`язання було здійсненне ще в 2015 році, що також встановлено рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі № 520/17508/15-ц від 28 липня 2016 року.

Мотивувальна частина Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню підлягає з наступних підстав. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Також, відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Судом встановлено, що 15 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», іменований надалі «Банк», в особі заступника директора Одеського відділення з роздрібного бізнесу - заступника керуючого Одеським регіональним департаментом Осмоловської Валентини Іванівни, з одного боку і ОСОБА_4 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 (надалі - Позичальник), з іншої сторони укладено Кредитний договір № 1501/0808/71-167. За умовами даного договору банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 45 000,00 доларів США з розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом на строк з 15.08.2008 року до 15.08.2028 року. Для забезпечення виконання позичальником договірних зобов`язань перед кредитором, цього ж дня між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 укладеного договір поруки № 1501/0808/71-167-Р-1, за яким ОСОБА_1 поручилась перед кредитором за виконання боржником ОСОБА_4 зобов`язань за кредитним договором № 1501/0808/71-167 від 15.08.2008 року. Умовами вказаного договору передбачено, що поручитель і позичальник несуть перед кредитором солідарну відповідальність за виконання кредитного зобов`язання. Окрім того, на забезпечення виконання кредитного договору № 1501/0808/71-167 від 15.08.2008 року укладено Іпотечний договір № 1501/0808/71-167-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенком О.В., зареєстрований у реєстрі за № 4656. За умовами даного договору на забезпечення виконання умов Кредитного договору № 1501/0808/71-167 від 15.08.2008 року Іпотекодавець ( ОСОБА_4 ) передає в іпотеку Іпотеко держателю (ПАТ «Сведбанк») належне йому на праві власності майно: житлову квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Велика Палата Верховного Суду у постановах від 11.09.2018р. у справі №909/968/16, а також від 31.10.2018р. у справі №465/646/11 дійшла такого правового висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України). При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним. У пункті 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001р. № 2664-ІІІ вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з частиною 3 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частинами 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). При цьому правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, а й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (стаття 215 ЦК України). З огляду на зазначене та відповідно до статей 15,16 ЦК України, а також статей 1, 3-5 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Як розтлумачив Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 01.12.2004р. за № 18-рп/2004, поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституціїі законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага. Водночас за відсутності об`єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню. Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цією ж статтею визначено й орієнтовний перелік способів захисту. В пункті 7 частини другої статті 16 ЦК України визначено припинення правовідношення як один із способів захисту цивільних прав. Як вбачається з матеріалів справи 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передало ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінило ПАТ «Сведбанк» як кредитора у зазначених зобов`язаннях, у зв`язку з чим до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Посилаючись на невиконання договірних зобов`язань ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» 05 червня 2013 року звернулось до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, справа 520/7185/13-ц. Під час слухання справи, у зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_4 , до участі у справі, як його спадкоємців, було залучено ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . За результатами розгляду справи в задоволені позову ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» було відмовлено. 01 квітня 2015 року рішенням Апеляційного суду Одеської області по справі № ''20/7185/13-ц було частково задоволено вимоги ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та вирішено стягнути з Позивача на користь ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» заборгованість за кредитним договором в сумі 230 518,12 грн. в межах вартості майна одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_4 , у розмірі, який відповідає частці спадщини. Позивачем було виконано судове рішення у повному обсязі та сплачено суму заборгованості, про що надавались квитанції про сплату № 52592715 від 16.07.2015 року, № 53081765 від 22.07.2015 року, №53157893 від 23.07.2015 року, №53427657 від 27.07.2015 року, № 55112063 від 31.07.2015 року, № 54396205 від 31.07.2015 року. 18 грудня 2018 року відбувся аукціон стосовно лоту - право вимоги за кредитним договором № 1501/0808/71-167 від 15.08.2008 року та договором поруки № 1501/0808/71- 167-Р-1 від 15.08.2008 року. Переможцем вказаного аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС», що підтверджується Протоколом електронного аукціону № UA-EA-2018-10-3 l-000204-b. На підставі проведеного аукціону 15.01.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ІСАГІС» укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 1103/К. за умовами якого ПАТ «Дельта Банк» передає, а ТОВ «ІСАГІС» приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникати у майбутньому. У Додатку № 1 до зазначеного Договору наводиться перелік договорів за якими право вимоги переходить до ТОВ «ІСАГІС», а саме: Кредитний договір № 1501/0808/71- 167 від 15.08.2008 року, Іпотечний договір № 1501/0808/71-167-Z-1 від 15.08.2008 року та договір поруки № 1501/0808/71-167-Р-1 від 15.08.2008 року. Також, 15.01.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ІСАГІС» укладено договір відступлення прав вимоги за договором поруки № 1501/0808/71-167-Р-1 від 15.08.2008 року, за яким до ТОВ «ІСАГІС» переходить право вимоги за даним договором. 15 січня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ІСАГІС» укладено договір відступлення прав вимоги за Іпотечним договором № 1501/0808/71-167-Z-1 від 15.08.2008 року. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрований у реєстрі за №

13. Згідно умов цього договору до ТОВ «ІСАГІС» переходить право вимоги за Іпотечним договором № 1501/0808/71-167-Z-1 від 15.08.2008 року з усіма додатками та додатковими угодами, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенком О.В., зареєстрований у реєстрі за 470; 4656, що укладений між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», іменований надалі «Банк», в особі заступника директора Одеського відділення з роздрібного бізнесу - заступника керуючого Одеським регіональним департаментом Осмоловської Валентини Іванівни, з одного боку і ОСОБА_4 , в якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 за Кредитним договором № 1501/0808/71-167 від 15.08.2008 року. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі N 6-459цс17 зазначено, що: "відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (стаття 513 ЦК України). Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору". У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі N 668/7544/15-ц зазначено, що: "за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України). Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Постановою Одеського апеляційного суду від 16.06.2020 року у справі № 520/7185/13-ц було відмолено у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС» про роз`яснення рішення апеляційного суду Одеської області від 01 квітня 2015 року щодо суми заборгованості визначеної рішенням суду та постановлено, що сума заборгованості, яка підлягала стягненню з відповідачів на користь позивача, визначена рішенням суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили, правове обґрунтування саме тієї суми заборгованості зазначено у мотивувальній частині судового рішення, у зв`язку із чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання представника ТОВ «ІСАГІС» про роз`яснення рішення апеляційного суду Одеської області від 01 квітня 2015 року в частині, чи є сума в розмірі 230 518,12 грн. сумою повного погашення заборгованості за кредитним договором № 1501/0808/71-167 від 15 серпня 2008 року, що складалась на день ухвалення рішення апеляційного суду Одеської області, тобто станом на 01 квітня 2015 року. З огляду на зазначене, колегія суддів вихиляє доводи апелянта щодо неповністю погашення заборгованості перед банком за кредитним договором №1501/0808/71-167 від 15.058.2008 року. Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов`язань визначені в статтях 599601, 604609 ЦК України, згідно з якими зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; переданням відступного; зарахуванням; за домовленістю сторін; прощенням боргу; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання; смертю фізичної особи та ліквідацією юридичної особи. Частиною п`ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Частиною 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Крім того, колегія судді зазначає, що іпотечний договір №1501/0808/71-167-Z-1 від 15.08.2008 року, предметом якого була житлова квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 був припинений у зв`язку з виконанням основного зобов`язання та записи про обтяження були скасовані в судовому порядку. В рамках справи №520/17508/15-ц було встановлено, що ОСОБА_1 добровільно, до відкриття виконавчого провадження, виконала зазначене рішення Апеляційного суду Одеської області від 01 квітня 2015 року у повному обсязі, про що свідчать надані до суду квитанції про сплату боргу від 16 липня 2015 року № 52592715, від 22 липня 2015 року № 53081765, від 23 липня 2015 року № 53157893, від 27 липня 2015 року № 53427657, від 31 липня 2015 року № 55112063, від 31 липня 2015 року № 54396205, копії яких долучені до матеріалів справи. Відповідно до листа головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Полякова О. Г. на виконанні перебувають виконавчі провадження № 49410332 та № 49411822 з примусового виконання виконавчих листів № 520/7185/13-ц, виданих Київським районним судом м. Одеси 14 травня 2015 року, про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Дельта Банк» грошової суми у розмірі 230 518,12 грн та 3 474, 16 грн, відкритих за заявою про примусове виконання ПАТ «Дельта Банк» від 16 листопада 2015 року. Державний виконавець повідомив суд про те, що в рамках наведених виконавчих проваджень до ПАТ «Дельта Банк» направлено запит щодо факту сплати боржником заборгованості, однак відповідач відповіді до Державної виконавчої служби не надав. Банк у судовому засіданні підтвердив факт зарахування грошових коштів за квитанціями, які надано позивачем, тобто фактично відбулося виконання рішення Апеляційного суду Одеської області від 01 квітня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором у сумі 230 518, 12 грн та суми судового збору у розмірі 3 474, 16 грн. Відповідно до висновків викладених у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №520/17508/15-ц виконання спадкоємцями зобов`язання спадкодавця за кредитним договором у межах вартості успадкованих прав та обов`язків свідчить про виконання зобов`язань спадкоємцем боржника у повному обсязі, що дає підстави для висновку про припинення як основного зобов`язання з наданого кредиту, так і похідного зобов`язання з іпотеки за іпотечним договором від 15 серпня 2008 року № 1501/0808/71-167-Z-1 у зв`язку з виконанням основного зобов`язання. ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» не виконав свої обов`язки, щодо звернення до нотаріуса з повідомленням про виконання зобов`язань за Кредитним договором № 1501/0808/71-167 від 15.08.2008 року та, як наслідок, скасування нотаріусом обтяження вищезазначеної квартири іпотекою. Такі дії ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» перешкоджають реалізації права власності на нерухоме майно, передбаченого Конституцією України, а саме відповідно до статті 41 кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. З огляду на зазначене, ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір відступлення права вимоги ТОВ «ІСАГІС» за іпотечним договором від 15.01.2019 року, який на момент зазначеного правочину був припинений. Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 15.01.2019 року, який вже припинений. Відповідно до положень статей 216, 236 Цивільного кодексу України, права вимоги у ТОВ «ІСАГІС» щодо кредитних договорів та договору іпотеки, які були предметом Договору купівлі-продажу майнових прав від 15.01.2019 та відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 15.01.2019 року не виникли, оскільки цей правочин в силу недійсності не несе правових наслідків з моменту його вчинення. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності у первісного кредитора ПАТ Дельта Банк права вимоги, що стало предметом договору від 15.08.2018 року посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенко О.В. про його відступлення новому кредитору ТОВ «ІСАГІС». Зважаючи на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, а саме, що договір про відступлення права вимоги суперечить статтям 512, 514 ЦК України, що відповідно до положень частини першої статті 203 ЦК та частин першої та третьої статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним". З огляду на визнання недійним договору про відступлення права вимоги за кредитним договором № 1501/0808/71-167 від 15.08.2008 року та Іпотечним договір № 1501/0808/71-167-Z-1 апеляційний суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо скасування запису про право власності: 31046649, дата, час, державної реєстрації 03.04.2019 15:34:35 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісагіс», місцезнаходження: 65042, Одеська обл., м. Одеса, вул. 7-А Пересипська, буд. 2-А, ідентифікаційний код юридичної особи - 38915140) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна: 1804084451101, та таким, що підлягає задоволено. Встановивши, що договір про відступлення прав вимоги укладений щодо неіснуючої (недійсної) вимоги первісного кредитора, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такий договір суперечить статті 514 ЦК України і підлягає визнанню недійсним в частині права вимагати ПАТ "Дельта Банк" від ОСОБА_1 виконання зобов`язань за кредитним договором № 1501/0808/71-167 від 15.08.2008 року та Іпотечним договір № 1501/0808/71-167-Z-1. З огляду на визнання недійним Оскільки судом встановлено, що у ТОВ «ІСАГІС» не виникло прав щодо квартири З огляду на зазначене, Іпотечний договір, предметом іпотеки виступає квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 19.04.2019 року укладений між ТОВ «ІСАГІС» та ОСОБА_2 підлягає є недійсним так як на момент його укладення у ТОВ «ІСАГІС» не було права розпоряджатися вказаним майном, в тому числі і укладати іпотечний договір, а отже підлягають скасуванню про іпотеку: 31273394, дата, час, державної реєстрації 19.04.2019 14:41:03, внесений на підставі договору іпотеку укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» (місцезнаходження: 65042, Одеська обл., м. Одеса, вул. 7-А Пересипська, буд. 2-А, ідентифікаційний код юридичної особи - 38915140) та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А., зареєстрований в реєстрі за №513 від 19.04.2019 року. Скасованню підлягають також запис про обтяження: 31273291, дата, час, державної реєстрації 19.04.2019 14:30:14, внесений на підставі договору іпотеку укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» (місцезнаходження: 65042, Одеська обл., м. Одеса, вул. 7-А Пересипська, буд. 2-А, ідентифікаційний код юридичної особи - 38915140) та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А., зареєстрований в реєстрі за №513 від 19.04.2019 року. Слід зауважити, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору. Доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З огляду на вищевикладене апеляційний суд перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги дійшов висновку, про обґрунтованість підстав задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісагіс", ОСОБА_2 , треті особи: Державний реєстратор Державного підприємства "АГЕНЦІЯ З ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ", ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Дімітрова Тетяна Андріївна, Приватний нотаріус Антипова Ія Володимирівна, про визнання договорів недійсними та скасування записів про державну реєстрацію. СУДОВІ ВИТРАТИ Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1 ЦПК України). РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСАГІС" подану через представника - адвоката Дворнікову Анну Юріївну задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2019 року змінити, шляхом доповнення його мотивувальної частини тестом даної постанови. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 12.10.2021 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: А. П. Заїкін О. М. Таварткіладзе