Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/248/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/248/21 пров. № А/857/15002/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Обрізка І.М., Онишкевича Т.В., секретаря судового засідання Чопко Ю.Т., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Дудар О.М.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Рівне о 11 год. 47 хв. 13 квітня 2021 року, повне судове рішення складено 29 квітня 2021 року, у справі №460/248/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В: 15.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» (далі Товариство) звернулося в суд з позовом до Поліської митниці Держмитслужби, просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.11.2020 №UA204120/2020/000366/2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах є підставою для запитування митницею у декларанта додаткових документів, встановлених статтею 53 МК України, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VІІ ГАТТ /СОТ від 1994р. Суд першої інстанції вказав, що митна декларація країни відправлення від 29.09.2020 MRN20DE885336655209E4 не містить жодної інформації щодо вартості імпортованого позивачем товару та щодо документів, на підставі яких було здійснено продаж товару, не зважаючи на те, що форма такої декларації містить відповідні графи для заповнення, а поданий до митного оформлення інвойс від 22.10.2020 №3600600719 не містить жодної інформації щодо визначальних характеристик імпортованого позивачем товару, будь-яких інших документів із зазначеними характеристиками декларантом митному органу надано не було. Суд першої інстанції зазначив, що надані позивачем документи містили розбіжності щодо умов оплати, умов поставки, а обставини зовнішньоекономічної операції не відповідали умовам Контракту. Суд першої інстанції вказав, що оскільки в ході судового розгляду справи встановлено розбіжності та невідповідності в поданих декларантом документах, висновок відповідача про неправильно визначену декларантом митну вартість товару за першим методом суд вважає обґрунтованим та таким, що узгоджується з фактичними обставинами справи. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що неподання у повному обсязі додаткових документів, витребуваних митницею, не може бути окремою підставою для витребування додаткових документів та відмови у визначені митної вартості товару за ціною визначеної декларантом у митній декларації. Скаржник вказує, що відсутність ціни у декларації країни відправлення не може спростовувати реальну вартість товару, зазначену в інвойсі. Скаржник вказує, що митний орган мав право звернутись до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до інвойсу від 22.10.2020 умовами оплати є відстрочення платежу до 21.12.2020, тому на дату подання декларантом ВМД UA204120/2020/110492 від 09.11.2020 оплата за товар не здійснювалась. Також вказує, що поданий разом з митною декларацією інвойс сформований продавцем товару відповідно до законодавства ЄС. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що в наданих позивачем документах встановлено розбіжності, що викликало сумніви у правильності визначення митної вартості товару, оскільки позивач додаткових документів не надав, то митну вартість визначено на основі раніше визнаних митним органом вартостей. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. В судовому засіданні 07.10.2021 представник скаржника апеляційну скаргу підтримав, відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» зареєстроване як юридична особа 17.02.2017, основний вид діяльності товариства за КВЕД 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів. 02 серпня 2018 року між компанією FTE Аutomotive GmbH (Продавець) та ТОВ «Даліс Аутомотів Груп» (Покупець) укладено контракт №0208/2018, предметом якого є продаж та поставка запасних частин для легкових та вантажних автомобілів Продавцем Покупцеві, а також придбання та приймання даного Товару Покупцем. Поставка Товару здійснюється на умовах DAP Хелм, Польща, якщо інше не узгоджено в інвойсах. Поставка Товару здійснюється окремими партіями відповідно до інвойсів. Датою поставки є дата вказана в CMR (т.1 а.с.11-14). 09 листопада 2020 року декларантом Товариства ПП «СІА-БРОК» з метою переміщення товару, запасних частин для автомобілів, на митну територію України подано до Поліської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA204120/2020/110492 (т.1, а.с.5-10). Митна вартість товару визначена позивачем відповідно до першого методу, за ціною договору. Для проведення митного оформлення товару до зазначеної митної декларації подано наступні документи: інвойс від 22.10.2020 №3600600719 (т.1, а.с.125-216), транспортна накладна від 07.11.2020 A№728478 (т.1, а.с.38), рахунок-фактура від 09.11.2020 №3В-0000551 (т.1, а.с.39), бухгалтерська виписка від 09.11.2020 №0018/11/20FVW (т.1, а.с.40), контракт від 02.08.2018 №0208/2018 (т.1, а.с.11-13), додаткова угода №1 до контракту від 02.03.2019 (т.1, а.с.14), договір складського зберігання від 01.04.2020 №91 (т.1, а.с.41-44), договір-заявка від 04.11.2020 №04/11 (т.1, а.с.45-46), митна декларація країни відправлення від 29.09.2020 MRN20DE885336655209E4 (т.1, а.с.217-250). 10 листопада 2020 року Поліською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204120/2020/000366/2, згідно з яким митну вартість імпортованого ТОВ «Даліс Аутомотів Груп» товару №3 скориговано до 555 397,70 грн (у валюті контракту за курсом Національного банку України на день подання митної декларації 16 616,48EUR). У пункті 33 вказаного рішення зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, оскільки: - декларантом не подано у повному обсязі додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України та у відповідності до ч.5 ст.54 МК України; - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення документах за митною декларацією №UA204120/2020/110492 встановлено розбіжності та неточності, зокрема: подані до митного оформлення митні декларації країни відправлення не містять інформації щодо вартості товарів та рахунків, за якими було здійснено їх продаж, та подані не в повному обсязі; в поданих до митного оформлення рахунках від 22.10.2020 №3600600719 відсутня інформація щодо визначальних характеристик товарів та не надано інших документів, що їх підтверджують; - згідно пункту 3.4 зовнішньо-економічного контракту від 02.08.2018 №0208/2018 передбачені пакувальний лист на товар. Вказано, що митниця володіє ціновою інформацією щодо вартості подібних товарів, митну вартість яких раніше визнано митними органами: товар №3 - №UA807200/2020/016420 від 24.10.2020 РМВ (т.1, а.с.94). Крім того, сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2020/01779 (т.1, а.с.95). 11 листопада 2020 року Товариством, на підставі рішення про коригування митної вартості товару, подано до митного органу митну декларацію №UА204120/2020/111516, за якою здійснено митне оформлення товару для випуску у вільний обіг на підставі положень статті 55 МК України із застосуванням заходів гарантування відповідно до розділу Х Митного кодексу України. Різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом за рішенням №UA204120/2020/000366/2, становить 98480,92грн. Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UA204120/2020/000366/2 від 10.11.2020 протиправним, ТОВ «Даліс Аутомотів Груп» звернулося із позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України). Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 МК України). Згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Зі змісту приписів розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що митна вартість ввезеного товару визначена за основним методом. У відзиві на позовну заяву та відзиві на апеляційну скаргу митний орган вказує, що за результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення за МД №UA204120/2020/110492 на товари «запасні частини для легкових автомобілів: диск гальмівний», в наданих документах встановлені наступні розбіжності: 1) подані до митного оформлення митні декларації країни відправлення не містить інформації щодо вартості товарів та рахунків, за якими було здійснено їх продаж, та подані не в повному обсязі; 2) в поданих до митного оформлення рахунках від 22.10.2020 №3600600719 відсутня інформація щодо визначальних характеристик товарів та не надано інших документів, що їх підтверджують; 3) згідно з п.3.4 зовнішньо-економічного контракту від 02.08.2018 №0208/2018 передбачений пакувальний лист на товар. Вказано, що митниця також володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару №3 - №UA807200/2020/016420 від 24.10.2020 РМВ (4,22дол.США/кг). Враховуючи викладене, митним органом шляхом надіслання 09.11.2020 електронного повідомлення запропоновано Товариству надати додаткові документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару; 2) банківські платіжні документи щодо сплати вартості товарів продавцеві, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товарів, у разі здійснення оплати; 3) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4)каталог виробника для підтвердження заявленої інформації про визначальні характеристики товарів або інші наявні документи, що їх підтверджують; 5) страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування, у разі його здійснення; 6) інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідно до ч.6 ст.53 Митного кодексу України. На вимогу Поліської митниці Держмитслужби 10.11.2020 декларантом позивача додатково надано відповідачу наступні документи: повідомлення SWIFT від 03.09.2020, прайс-лист від 01.10.2020, інвойс від 26.06.2020 №3600581405, прибуткова накладна від 20.07.2020 №5148, прибуткова накладна від 07.04.2020 №1200, видаткова накладна від 20.10.2020 №442399, видаткова накладна від 22.09.2020 №369109, видаткова накладна від 02.1.2020 №477888, ВМД №204120/2020/057903 від 20.07.2020 (т.1, а.с.61-93, 96). Статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини 1 статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини 3 статті 58 Митного кодексу України. Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Частинами 4-5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Частиною 10 статті 58 МК України закріплено перелік витрат, які додаються до ціни при визначенні митної вартості (складові митної вартості), що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Відповідно до положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Системний аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Разом з тим, такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що для підтвердження заявленої митної вартості ввезеного товару подано рахунок-фактуру (інвойс) від 22.10.2020 №3600600719 в якому вказано вартість ввезеного товару, однак відсутня інформація щодо визначальних характеристик імпортованого позивачем товару, тоді як рахунок-фактура, будучи первинним бухгалтерським документом, повинен мати реквізити, які дають змогу ідентифікувати господарську операцію та її учасників (назва підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назва контрагента; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунку-фактури). Митна декларація країни відправлення від 29.09.2020 MRN20DE885336655209E4 (т.1, а.с.217-250, т.2, а.с.1-22) не містить інформації щодо вартості імпортованого Товариством товару та щодо документів, на підставі яких здійснено продаж товару, не зважаючи на те, що форма такої декларації містить відповідні графи для заповнення. Крім того, у ході проведення консультацій позивачем надано SWIFT від 03.09.2020 (т.1 а.с.61) згідно з яким оплату за товару здійснено 03.09.2020, тоді як згідно з інвойсом від 22.10.2020 №3600600719 замовлення зроблено 08.09.2020, кінцева сума 66 126,11 Євро, умови оплати до 21.12.2020 без відрахувань, умови поставки FCA Chelm включаючи упаковку. Суд апеляційної інстанції зауважує, що умови поставки DAP, які вказані у контракті №0208/2018, передбачають поставку в місце призначення, вказане в договорі, без розвантаження товару з транспортного засобу у такому місці, імпортні мита і місцеві податки оплачуються покупцем, продавець несе всі ризики, пов`язані з доставкою товару в обумовлене місце, тоді як за умовами поставки FCA обов`язки продавця вважаються виконаними після того, як він за договором (контрактом) передав товар перевізнику, при цьому обирає перевізника та укладає з ним договір покупець, а не продавець. Також позивачем надано прайс-лист виробника (т.1 а.с.62-64), сформований 01.10.2020, після здійснення проплати згідно зі SWIFT від 03.09.2020, та виключно для ТОВ «Даліс Аутомотів Груп», тобто такий не є публічною офертою невизначеному колу покупців. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що прайс-лист не є документом, який має містити комерційні умови. Комерційні умови встановлені сторонами в контракті та інвойсі. Прайс-лист є документом, який носить виключно інформаційний характер та не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару. Продавець та покупець відповідно до умов договору мають право домовитись про будь-яку ціну на товари, яка б відповідала як ринковій кон`юктурі, так і комерційним інтересам та очікуванням сторін. Крім того, з доданих позивачем документів вбачається, що передбачений пакувальний лист на товар, який є один із видів товаросупровідних документів, що застосовується у вантажних перевезеннях та містить повний перелік видів товару за кожним товарним місцем окремо, та використовується як доповнення до рахунку-фактури (інвойсу), однак такий Товариством не надано. Відповідно до пункту 7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року № 689, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару. Згідно з положеннями пункту 5 вказаних Методичних рекомендацій під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: - спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; - спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; - інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; - інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; - інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; - інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; - цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; - інформація отримана з мережі Інтернет. Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів «a» і «b» дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар. Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є «контрактна вартість», визначена в статті

1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари. Згідно з частинами 1, 2 Приміток до статті 7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті

7. Зазначені обставини, на переконання суду апеляційної інстанції вказують на наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості, оскільки надані митному органу документи не підтверджували загальної суми всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем ввезеного товару продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця, що в свою чергу було правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта та надало митниці, за вищеописаних обставин, право вчиняти послідовні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Підсумовуючи вказане, оскільки декларантом не надано належних документів та не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості ввезеного товару, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачу правомірно відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено підстави правомірності дій митного органу щодо коригування митної вартості ввезеного Товариством товару, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі №460/248/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 13.10.2021 згідно з ч.3 ст.321 КАС України