Постанова 4803 № 205/6850/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7569/21 Справа № 205/6850/20 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді - Деркач Н.М., суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю., за участю секретаря - Усик А.Д., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2021 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 1-75). В обґрунтування своїх позовних вимог Банк посилавсь на те, що відповідач звернувся до установи з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим, підписав заяву № б/н від 16 листопада 2015 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок у сумі 25 000 грн. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, тоді як, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору. Так, заборгованість відповідача перед позивачем, станом на 19 травня 2020 року, становить 63 091,32 грн., з яких: 43 368,08 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 19 723,24 грн заборгованість за простроченими відсотками, яку Банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 разом із понесеними судовими витратами. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2021 року позов АТ КБ ПриватБанк задоволено частково, стягнено з ОСОБА_1 заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 43 368,08 грн грн, у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками у сумі 19 723,24 грн. відмовлено (а.с. 93-96). Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Банк звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати у частині незадоволених вимог щодо стягнення відсотків та задовольнити вимоги банку у цій частині (а.с.98-106). Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив дійсних прав та обов`язків сторін, які випливають з кредитного договору, не дав оцінки довідкам Банку про видані карти та про зміну умов кредитування, яка містить відомості щодо тарифів за карткою, зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту тощо. Відповідач не скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Для цілей цього кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 16 листопада 2015 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно умов якого відповідач отримав кредит, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 10). У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти Універсальна ГОЛД та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.11-12, 13-63). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором, станом на 19 травня 2020 року, становить: 63 091,32 грн., з яких: 43 368,08 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 19 723,24 грн заборгованість за простроченими відсотками. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів погодження сторонами базової процентної ставки за кредитом. З матеріалів справи вбачається. Що відповідно до інформації про умови кредитування від 29.12.2017 року, яка була підписана ОСОБА_1 та діяла з 29.12.2017 року по 13.01.2018 року, зазначено розмір відсотків за прострочене виконання складає 84%. Оскільки зі спливом строку, який був зазначений в умовах, припинилось право позивача нараховувати проценти за кредитним договором, а доказів додатково укладеної угоди стороною позивача суду не надано, тому після 13 січня 2018 року позивач не має законних підстав нараховувати відсотки, передбачені договором, укладеним 29 грудня 2017 року між АТ КБ ПриватБанк і ОСОБА_1 . Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року (справа № 390/1875/16-ц). У зв`язку з вищезазначеним заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом за період з 29.12.2017 року по 13.01.2018 року, відповідно до розрахунків заборгованості, складає 0, 00 грн. Також, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема у зазначеному у цих документах, що додані до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Виходячи з цього судом першої інстанції позовну заяву АТ КБ ПриватБанк було задоволено частково. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 19 723,24 грн. заборгованості за простроченими відсотками і враховуючи правові висновки, викладеними у Постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 173/1384/18, правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Так, у відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов`язки виникають у кожного контрагента. Колегія суддів наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими. Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. При цьому, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України. З матеріалів справи, а саме: з анкети-заяви, заповненої 16 листопада 2015 року ОСОБА_1 вбачається, що у вказаній заяві відсутні будь-які дані стосовно визначення розміру процентів (а.с. 10). Підстав для стягнення процентів у розмірі, визначеному банком, колегія суддів не вбачає, та вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про не доведення позивачем заявлених вимог в цій частині. Колегія суддів також вважає безпідставними посилання апеляційної скарги на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, оскільки надані банком Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку не можуть бути визнані такими, що приймалися сторонами при отриманні кредиту, так як в матеріалах справи не міститься жодних доказів на підтвердження того, що саме з цими Умовами та Тарифами банку позичальник був ознайомлений, підписуючи анкету від 16 листопада 2015 року. Оскільки Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а в Анкеті- заяві позичальника відсутня домовленість щодо сплати штрафів за невиконання договору, то вимоги банку у цій частині не підлягають задоволенню. Аналогічні за змістом правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року (справа № 578/132/16-ц). Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що сторони досягли письмової згоди щодо відповідальності у вигляді відсотків, неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного суду, висловлених у у постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17), суд доходить висновків, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів. Адже отримання в кредит грошових коштів підтверджено належними доказами по справі. Погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог АТ КБ ПриватБанк щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 43 368,08 грн. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Звичаїв ділового обороту. Вимог розумності та справедливості. За ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимог. Відповідно до ст.1054 ЦК України. За кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приват Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Відповідні правові висновки висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17). З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, рішення суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам закону, а висновки суду обґрунтованими і підтвердженими у матеріалах справи письмовими доказами. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанціїї ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ КБ ПриватБанк підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 259, 268,367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Ленінського районного суду від 04 березня 2021 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Н.М. Деркач Судді: І.Ю. Ткаченко М.М. Пищида