Постанова 4851 № 440/490/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Клочко К.І. 05 жовтня 2021 р.Справа № 440/490/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - В с т а н о в и в: 25.01.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправною та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, контролюючий орган) про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 року № Ф-1636-50 в сумі 34884,74 грн. В обґрунтування вимог позивач зазначила, що за час перебування на обліку в органі податкової служби як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність від здійснення адвокатської діяльності ніякого доходу не отримувала. До отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а саме з 04.01.1998 року і по теперішній час, перебуває у трудових відносинах з АТ "Полтаваобленерго" і на даний час працює на посаді начальника відділу правового забезпечення. У відзиві на адміністративний позов ГУ ДПС у Полтавській області, не погоджуючись з вимогами ОСОБА_1 , зазначає, що станом на 10.11.2020 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати ЄСВ 34.884,74 грн. Позивач, у відповідності до підстав для заняття адвокатською діяльністю, визначених чинним законодавством, здійснювала адвокатську діяльність, а тому мала обов`язок зі сплати ЄСВ. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Так, судовим рішенням визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 року № Ф-1636-50. Судом проведений розподіл судових витрат стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору у розмірі 908 грн. Висновок суду вмотивований тим, що позивач як самозайнята особа (адвокат) поза межами трудової діяльності доходів від незалежної професійної діяльності не отримує, визначена в оскаржуваній вимозі ГУ ДПС у Полтавській області від 10.11.2020 року № Ф-1636-50 сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 34.884,74 грн фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДПС у Полтавській області, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Аргументи, наведені контролюючим органом в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін. За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав. Судом установлено, що ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю відповідно до свідоцтва № 559, виданого на підставі рішення Полтавської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 22.11.2007 року № 12 (а.с. 11). Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з АТ "Полтаваобленерго": а саме: з 04.01.1998 року - зарахована на посаду юрисконсульта в Затуринській РЕМ, з 01.06.2006 року призначена на посаду заступника начальника юридичного департаменту з претензійної роботи, з 01.01.2015 року призначена на посаду начальника відділу правового забезпечення (а.с. 9-10). 10.11.2020 року ГУ ДПС у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6136-50 про зобов`язання ОСОБА_1 спати єдиного внеску у розмірі 34.884,74 грн. (а.с. 16) Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до положень п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України (далі ПК України), контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи. Згідно п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі Закон № 2464-VI), згідно ч. 2 та 3 ст. 9 якого, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Відповідно до п.п. 2 п. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. Отже, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 160/3114/19 та від 05.12.2019 року у справі № 260/358/19. Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано ст. 4 Закону № 2464-VI. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску. Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності як самозайнята особа та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності. Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 28.03.2019 року у справі № 820/6324/17. Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон № 5076-VI) передбачено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Відповідно до положень ст. 13 Закону № 5076-VI, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Згідно з випискою з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-7, підтверджено факт сплати ЄСВ страхувальником - роботодавцем позивача АТ "Полтаваобленерго" протягом 2011-2020 роки за застраховану особу ОСОБА_1 (а.с. 19-20) Крім того, відповідно до довідки АТ "Полтаваобленерго" від 12.01.2021 року № 7 ОСОБА_1 з 01.01.2014 року і по теперішній час є застрахованою особою, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, і за яку Товариство сплатило, у встановленому законом порядку, єдиний соціальний внесок нарахований на її заробітну плату (а.с. 21). Також, факт перебування позивача у трудових відносинах з АТ "Полтаваобленерго" у період з 01.01.2015 року по теперішній час на посаді начальника відділу правового забезпечення підтверджується даними з її трудової книжки. При цьому, відповідачем до суду не надано будь-яких пояснень або належних та допустимих доказів того, що позивач здійснювала у спірному періоді незалежну професійну діяльність поза межами трудових відносин, як самозайнята особа та отримувала дохід від такої діяльності. Враховуючи те, що позивач як самозайнята особа (адвокат) поза межами трудової діяльності доходів від незалежної професійної діяльності не отримує, визначена в оскаржуваній вимозі ГУ ДПС у Полтавській області від 10.11.2020 року № Ф-1636-50 сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 34.884,74 грн. фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача. Водночас, колегія суддів враховує, що положеннями Закону № 2464-VI чітко не врегульовано особливості сплати єдиного соціального внеску найманим працівником в межах незалежної професійної діяльності, норми цього закону та підзаконних правових актів припускають неоднозначне трактування прав та обов`язків платників єдиного внеску, що також констатовано Верховним Судом у рішенні від 02.09.2019 року у справі № 520/3939/19. За приписами ч. 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Дотримуючись принципу верховенства права, суд застосовує висновки, висловлені Європейським судом з прав людини у справі "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку. Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. З огляду на вищезазначені висновки суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій щодо нарахування єдиного соціального внеску ОСОБА_1 , що є підставою для задоволення позову. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування вимоги контролюючого органу про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 року № Ф-1636-50 у розмірі 34.884,74 грн. Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова Постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 13 жовтня 2021 року.