Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/15398/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" жовтня 2021 р. Справа№ 910/15398/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Барсук М.А. суддів: Кропивної Л.В. Пономаренка Є.Ю. при секретарі: Овчиннікової Я.Д. за участю представників сторін: від позивача: Желінська Т.М.; від відповідача: Фомін А.А.; від третьої особи 1: Гаркуша Л.С.; від третьої особи 2: не з`явились; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Трипільської ТЕС на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 року (повний текст складено 15.04.2021) у справі №910/15398/20 ( суддя Літвінова М.Є.) за позовом Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Трипільської ТЕС до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альвар" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна аудиторська служба України про стягнення 1 527 791, 18 грн., - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Публічне акціонерне товариство "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Трипільської ТЕС звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" про стягнення недоотриманої орендної плати у розмірі 1 527 791,18 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після закінчення договору оренди № 21/3/56 від 14.11.2013 продовжує ним користуватись та сплачує суму оренди на тих же умовах, що передбачені договором. За результатами проведення фінансово - господарської діяльності позивача, Державною аудиторською службою було складено акт від 28.08.2019 про недоотримання коштів у розмірі 1 527 791, 18 грн, а тому позивач просить суд стягнути вказану суму з відповідача. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що посилання позивача на акт Державної аудиторської служби України від 28.08.2019 є неправомірним, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору, не визначені законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення, не є належним доказом стягнення грошових коштів з відповідача, позаяк не є первинним документом та не носить обов`язковий характер. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Трипільської ТЕС звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 року у справі №910/15398/20 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що всупереч вимогам ст. 793 ЦК України суд першої інстанції без наявності додаткової угоди погодився з позицією відповідача, що між сторонами існують договірні відносини. Апелянт зазначає, що оскільки договір оренди стосується нерухомого майна, а тому продовження його дії вимагало нотаріального посвідчення та державній реєстрації. Апелянт зазначає, що ним повністю доведено згідно ч. 2 ст. 224 ГК України нанесення збитків відповідачем та наявність всіх складових поняття збитків: порушення умов договору, вину відповідача, причинний зв`язок між неотриманим прибутком та порушенням умов договору. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/15398/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. (Дідиченко М. А.) - головуючий суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 21.07.2021. Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2021 року для розгляду справи №910/15398/20 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Барсук М.А. (Дідиченко М.А.), судді - Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 апеляційну скаргу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 15.09.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 відкладено розгляд справи на 05.10.2021. Явка представників сторін Представник третьої особи 2 у судове засідання 05.10.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи останній був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 05.10.2021 за відсутності представника третьої особи

2. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 14.11.2013 між Публічним акціонерним товариством "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Трипільської ТЕС ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" (далі - орендар) укладено договір оренди № 21/3/56. Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне цільове користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно орендодавця, а саме: - частину універмагу, інв. № 5158, площею 531,62 кв. м, що розташований за адресою: пр. Дніпровський, 15 В, м. Українка, Обухівський р-н, Київська область; - частину гастроному, інв. № 1920, площею 405, 30 кв. м, що розташований за адресою: пр. Дніпровський, 15 В, м. Українка, Обухівський р-н, Київська область; Об`єкт оренди являє собою частини будівель, які можуть бути обмежені або неповністю обмежені стінами і знаходяться на першому поверсі будівель. Місце розташування об`єкту оренди визначається на поверховому плані, з чітким визначенням розмірів та меж об`єкту оренди. Поверховий план є невід`ємною частиною Договору та зазначається в Додатку № 1 до даного Договору. Цільове призначення об`єкту оренди - роздрібна торгівля видами та групами товарів, до вказані у "Торговому профілі", що є додатком № 2 до цього Договору. Торговий профіль є невід`ємним додатком до Договору, в якому вказуються узгоджені Сторонами види, групи, категорії товарів. Сторони дійшли згоди та встановили, що цільовим використанням Приміщення є організація Орендарем у Приміщенні магазину роздрібної торгівлі ("дозволене використання", "цільове використання") (п. 1.2 Договору). Ринкова вартість об`єкту оренди становить 2 685 552,84 грн., а саме: - частина Універмагу, інв. № 5158, площею 531, 62 м2 - 1 524 606,13 грн.; - частина Гастроному, інв. № 1920, площею 405, 30 м2 - 1 160 946,71 грн. (п. 1.3 Договору). Як встановлено п. 1.4 Договору технічний стан об`єкта оренди та його оснащення на дату передачі орендарю зазначаються в акті обстеження технічного стану об`єкта оренди, що є Додатком № 3 до цього Договору та є його невід`ємною частиною. Сторони погодили, що оренда об`єкту оренди згідно з цим Договором є оперативною орендою, в розумінні Податкового кодексу України (п. 1.6 Договору). Відповідно до п. 1.7. договору об`єкт належить орендодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.03.2010 серія ЯЯЯ № 841272 (Універмаг) та серія САВ № 408346 (Гастроном). Згідно з п. 2.1 Договору передача об`єкту оренди орендарю, повернення об`єкта оренди орендарем за цим договором здійснюється виключно на підставі Акту приймання - передачі об`єкту оренди підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками сторін. Об`єкт оренди передається орендарю протягом 10 (десяти) календарних днів з дати набрання чинності цим Договором (п. 2.2 Договору). Згідно з п. 2.4 Договору у разі не підписання орендарем Акту приймання-передачі Об`єкту оренди за відсутності вини орендодавця у строк, визначений в п. 2.2. Договору, Договір припиняє свою чинність з дня наступного за останнім днем зазначеного строку. Орендар має право на користування Об`єктом оренди з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Об`єкту оренди (п. 2.5 Договору). Пунктом 2.7 Договору передбачено, що повернення об`єкту оренди орендодавцеві здійснюється орендарем в строк 30 календарних днів з дати закінчення строку дії даного Договору або його дострокового припинення. Повернення об`єкту оренди відбувається шляхом підписання сторонами Акту приймання - передачі об`єкту оренди з оренди. Об`єкт оренди вважається повернутим (переданим) орендодавцю з дати підписання сторонами Акту передачі - приймання об`єкту оренди з оренди (п. 2.8 Договору). За користування об`єктом оренди, визначеним у п.1.1. цього Договору орендар сплачує орендодавцю плату, місячний розмір якої на момент укладання цього Договору становить 45 824,00 грн., а саме: - за частину Універмагу, інв. № 5158, площею 531,62 м2 - 26 000,00 грн.; - за частину Гастроному, інв. № 1920, площею 405,3 м2 - 19 824,00 грн. (п. 3.1 Договору). Пунктом 3.4. договору передбачено, що розмір орендної плати за перший календарний місяць оренди встановлюється в сумі 45 824, 00 грн., крім того ПДВ 9 164,80 грн. , всього 54 988, 80 грн., а саме: - за частину Універмагу, інв. № 5158. площею 531, 62 м2 - 26 000,00 грн., крім того ПДВ в сумі 5 200,00 грн. всього 31 200,00 грн.; - за частину Гастроному, інв. № 1920, площею 405, 3 м2 - 19 824,00 грн., крім того ПДВ в сумі 3 964,80 грн., всього 23 788,80 грн. Як встановлено п. 3.5 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за місяць, що передує попередньому (Орендна плата за місяць N) = (Орендна плата за місяць N-1) * (Індекс інфляції за місяць N-2), де (Орендна плата за місяць N - розмір орендної плати, що підлягає сплаті у звітному місяці (наприклад, липень 2013 року). (Орендна плата за місяць N-1) - розмір орендної плати, що підлягав сплаті у попередньому від звітного місяця (за умовами прикладу - це червень 2013 року). (Індекс інфляції за місяць N-2) - індекс інфляції за місяць, що передував попередньому (за умовами прикладу - це травень 2013року). Підставою для сплати орендарем орендної плати є рахунок, що надається орендодавцем (п. 3.7 Договору). Відповідно до п. 3.8.4 Договору датою закінчення строку нарахування орендної плати вважається дата підписання сторонами Акту приймання-передачі під час повернення об`єкту оренди орендодавцю. Згідно з п. 3.9 Договору розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін. Про зміну розміру орендної плати сторони укладають відповідну додаткову угоду до даного Договору. У випадку закінчення терміну дії цього Договору орендар сплачує орендну плату по день фактичної передачі об`єкту оренди (п. 3.10 Договору). Як встановлено п. 5.3.3 Договору орендодавець зобов`язаний ініціювати перегляд розміру орендної плати і випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством України. Договір набирає чинності з моменту його затвердження Наглядовою Радою орендодавця та діє до 13.10.2016 (п. 14.1 Договору). Зміни та доповнення у Договір можуть бути внесені лише за домовленістю сторін, що оформляються додатковими угодами до Договору (п. 15.1 Договору). Пунктом 16.5 договору сторони передбачили, що взаємовідносини сторін за цим договором не регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна". 14.11.2013 між сторонами підписано Акт приймання - передачі об`єкта оренди. Як вказує позивач, після закінчення Договору, орендодавець неодноразово звертався до орендаря з листами про повернення майна, а саме № 42-5315 від 09.11.2016, № 42-553 від 10.02.2017, № 42-3834 від 09.10.2017 , № 42-3663 від 10.09.2018 , № 42-1/946 від 05.03.2019. Проте, об`єкт оренди і надалі перебуває у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" та не повернутий (переданий) орендодавцю (Трипільській ТЕС) за актом передачі-приймання об`єкту з оренди, як це передбачено Договором, а орендар за користування майном сплачує орендну плату на тих самих умовах та в тому ж розмірі, які були передбачені Договором. Державною аудиторською службою України було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" та його відокремлених підрозділів за період з 01.05.2016 по 31.03.2019, за результатами якої складено Акт планової виїзної ревізії від 28.08.2019 в якому зазначено, що за Трипільською ТЕС за наявності звіту про незалежну оцінку об`єкта оренди не переукладено договір оренди від 14.11.2013 № 21/3/56 з ТОВ "Фудмаркет" в частині зміни розміру орендної плати з врахуванням незалежної оцінки проведеної станом на 31.12.2016, що призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Трипільської ТЕС на загальну суму 1 527 791,18 грн. З огляду на позицію Державної аудиторської служби України, викладеної у вимозі № 05-14/480-2019 від 26.09.2019, позивач вважає, що починаючи з 01.01.2017 року розмір орендної плати за об`єкт оренди по договору № 21/3/56 від 14.11.2013 повинен був розраховуватись, виходячи з нової оціночної вартості об`єкта оренди станом на 31.12.2016 та орендної ставки, визначеної згідно з додатком № 2 до Методики №

786. Таким чином, за доводами позивача, внаслідок не укладання нового договору з орендарем виходячи з нової оціночної вартості об`єктів оренди станом на 31.12.2016 та орендної ставки, визначеної згідно з додатком № 2 до Методики № 786, Трипільською ТЕС в період з січня 2017 року по березень 2019 недоотримано орендної плати за користування ТОВ "Фудмаркет" об`єктом оренди у сумі 1 527 791, 18 грн, в тому числі за 2017 рік - 632 495, 93 грн., за 2018 рік - 706 278, 72 грн. та за січень - березень 2019 року - 189 016,53 грн., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути вказану суму з відповідача з посиланням на приписи статей 224, 225 Господарського кодексу України. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до положень статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Згідно з ч.ч. 1, 2, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі від 14.11.2013 підтверджується факт передачі орендодавцем в оренду майна, що є об`єктом оренди за договором. За змістом ст.762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України врегульовано, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. За приписами ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі: - закінчення строку, на який його було укладено; - викупу (приватизації) об`єкта оренди; - ліквідації суб`єкта господарювання - орендаря; - загибелі (знищення) об`єкта оренди. Апелянт зазначає, що він листами № 42-5315 від 09.11.2016, № 42-553 від 10.02.2017, № 42-3834 від 09.10.2017, № 42-3663 від 10.09.2018, № 42-1/946 від 05.03.2019 звертався до відповідача з вимогами про закінчення строку дії договору та необхідність повернення майна. Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази надсилання вказаних листів на адресу відповідача. А тому, за відсутності належних доказів того, що позивачем на адресу відповідача були направлені заперечення орендодавця, колегія суддів дійшла до висновку про продовження строку дії договору оренди на новий строк. Посилання апелянта на необхідність нотаріального посвідчення договору колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з вимог ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Як вбачається з з п.14.1., 14.2. договору оренди від 14.11.2013, він набуває чинності з моменту його затвердження Наглядовою Радою орендодавця та діє до 13.10.2016. Строк оренди за цим договором складає 35 календарних місяців з дати, визначеної у п. 14.1. цього договору. Оскільки строк оренди становить менше ніж три роки, а тому підстав для його нотаріального посвідчення не має. Умовами договору оренди не передбачено обов`язку сторін у разі продовження строку дії договору на новий строк відповідно до вимог ст. 764 ЦК України, ст. 284 ГК України укласти додаткову угоду з цього приводу. Така вимога відсутня і у ст. 764 ЦК України, ст. 284 ГК України. Посилання позивача на норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та розрахунок орендної плати відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, є безпідставними з огляду на наступне. Як встановлено ч.5 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди. В пункті 16.5 Договору сторони передбачили, що взаємовідносини сторін за цим договором не регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна". Крім того, в п. 1.7 Договору вказано, що об`єкт належить орендодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.03.2010 серія ЯЯЯ № 841272 (Універмаг) та серія САВ № 408346 (Гастроном). А тому, оскільки позивачем не надано доказів того, що орендоване відповідачем майно належить до майна державної власності, а в п.16.5 Договору сторони передбачили, що взаємовідносини сторін за цим договором не регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", твердження позивача про необхідність врахування положень даного Закону в частині здійснення оцінки об`єкта оренди колегія суддів відхиляє. Крім того, пунктом 15.1. Договору оренди передбачено, що усі зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені лише за домовленістю сторін, що оформляються додатковими угодами до Договору. Як вірно встановлено судом першої інстанції, на день вирішення спору сторонами не укладалось будь-яких змін до договору в частині узгодження нового розміру орендної плати. Щодо акту Державної аудиторської служби України № 05-21/5 від 28.08.2019, суд зазначає наступне. Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі - Закон) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю. Приписами частини 2 статті 2 Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Так, Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення № 43) визначено, що Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Згідно з пунктом 7 Положення № 43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи. Підпунктами 16, 20, 23 пункту 6 Положення № 43 передбачено, що Держаудитслужба має право в установленому порядку, зокрема: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку. Згідно з підпунктом 9 пункту 4 Положення № 43 Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Відповідно до пунктів 7, 10, 13 статті 10 Закону органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольним об`єктом не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Як вбачається з матеріалів справи, Державною аудиторською службою України було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" та його відокремлених підрозділів за період з 01.05.2016 по 31.03.2019, за результатами якої складено Акт планової виїзної ревізії від 28.08.2019 в якому зазначено, що за Трипільською ТЕС за наявності звіту про незалежну оцінку об`єкта оренди не переукладено договір оренди від 14.11.2013 № 21/3/56 з ТОВ "Фудмаркет" в частині зміни розміру орендної плати з врахуванням незалежної оцінки проведеної станом на 31.12.2016, що призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Трипільської ТЕС на загальну суму 1 527 791, 18 грн. Відповідно до статті 1 Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність" (який було введено в дію 01.10.2018), аудит фінансової звітності - аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб`єкта господарювання, або іншого суб`єкта, який подає фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність групи, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам. Отже, Державна аудиторська служба України проводить виключно внутрішній аудит підконтрольних суб`єктів, в тому числі позивача. Враховуючи договірний характер правовідносин сторін, за наявності умов договору оренди, висновки перевірки та експертиз не можуть змінювати умов договору, які відповідно до наведених вимог норм права є обов`язковими для виконання, а відповідно такі висновки перевірки не можуть змінювати і правовідносин сторін щодо ціни договору, вони не можуть встановлювати інші, ніж, визначені умовами договору, умови зобов`язання порівняно із договірними, тому відсутні правові підстави вважати, що такий позов про стягнення 1 527 791, 18 грн розміру недоотриманої орендної плати, що встановлено актом Державної аудиторської служби України від 28.08.2019, підлягає задоволенню. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.03.2019 року у справі № 910/26948/15. З огляду на вищевикладене та за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення які викладені у акті ревізії не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13, постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 9171064/17, від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 06.07.2018 у справі № 904/7287/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17 та від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17. Враховуючи зазначене вище, посилання позивача на акт Державної аудиторської служби України від 28.08.2019 є необґрунтованим, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору, не визначені законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення, не є належним доказом стягнення грошових коштів з відповідача, позаяк не є первинним документом та не носить обов`язковий характер. Визначення поняття збитків наводяться також у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає. Враховуючи норми ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином. Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Виходячи з викладеного, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони. В той же час, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність обставин, які мали наслідком застосування до відповідача такої міри відповідальності як відшкодування збитків, на які він посилається у позовній заяві. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 у справі № 910/15398/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Трипільської ТЕС на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 у справі № 910/15398/20 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 у справі № 910/15398/20.

5. Матеріали справи № 910/15398/20 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено 13.10.2021 Головуючий суддя М.А. Барсук Судді Л.В. Кропивна Є.Ю. Пономаренко