Постанова 4872 № 916/329/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/329/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богатиря К.В. суддів: Бєляновського В.В., Філінюка І.Г. секретар судового засідання Чеголя Є.О. за участю представників учасників у справі: Від ОСОБА_1 - адвокат Ставніченко М.В. Розпорядник майна - арбітражна керуюча Бова Д.В. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2021 про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів (суддя суду першої інстанції - Антощук С.І., час і місце оголошення ухвали: 04.08.2021 (повний текст ухвали складено 09.08.2021), м. Одеса, просп. Шевченко, 29, Господарський суд Одеської області) по справі № 916/329/21 За заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСТОРГ» до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛРУМ» про банкрутство, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.04.2021 відкрито провадження у справі №916/329/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛРУМ»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражну керуючу Бову Дарію Володимирівну. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2021 припинено повноваження керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛРУМ» Брікса Людмили Іванівни; виконання обов`язків керівника боржника тимчасово покладено на розпорядника майном боржника арбітражну керуючу Бову Дарію Володимирівну. 03.08.2021 до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання розпорядника майном боржника про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів, шляхом накладення арештів на нерухоме майно боржника, у тому числі те, що вибуло із власності боржника у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2021 клопотання розпорядника майном боржника арбітражної керуючої Бови Д.В. про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів задоволено; вжито заходи забезпечення вимог кредиторів у справі №916/329/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛРУМ» шляхом накладення арешту на майно Боржника, у тому числі те, що вибуло із його власності у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство; накладено арешт на наступне нерухоме майно: - квартира загальною площею 101, 8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта 320968551101) яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; - машиномісце НОМЕР_1 загальною площею 23, 6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта 404375751101), що знаходиться за адресою м. Одеса, АДРЕСА_1; - машиномісце НОМЕР_3 загальною площею 22, 0 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта 404400851101), що знаходиться за адресою м. Одеса, АДРЕСА_1; - машиномісце НОМЕР_4 загальною площею 17, 9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта 404522151101), що знаходиться за адресою м. Одеса, АДРЕСА_1; заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (в тому числі, але не виключно реєстрацію права власності, зміну відомостей про власника майна), державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно (за виключенням реєстрації арешту, накладеного судом для забезпечення вимог кредиторів у справі №916/329/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛРУМ»), скасування державної реєстрації речових прав; на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо наступного нерухомого майна: - квартира загальною площею 101, 8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта 320968551101) яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; - машиномісце НОМЕР_1 загальною площею 23, 6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта 404375751101), що знаходиться за адресою м. Одеса, АДРЕСА_1; - машиномісце НОМЕР_3 загальною площею 22, 0 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта 404400851101), що знаходиться за адресою м. Одеса, АДРЕСА_1; - машиномісце НОМЕР_4 загальною площею 17, 9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта 404522151101), що знаходиться за адресою м. Одеса, АДРЕСА_1. Приймаючи відповідну ухвалу, суд першої інстанції керувався тим, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.04.2021 відкрито провадження у справі №916/329/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛРУМ» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Згідно інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно боржнику на праві власності належить квартира загальною площею 101,8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта 320968551101) яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції також вказав, що згідно відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів із власності боржника вибули машиномісця НОМЕР_1, НОМЕР_3, НОМЕР_4, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , які були предметом іпотеки за договором від 29.01.2020 (зареєстрований у реєстрі за № 126), укладеного між громадянином України ОСОБА_2 (Іпотекодержатель) та Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛРУМ» (Іпотекодавець), який укладено в забезпечення зобов`язання ОСОБА_3 за договором позики, який укладено 29.01.2020 (зареєстрований у реєстрі за № 125). Вказане майно вибуло із власності Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛРУМ» 17.06.2021 у зв`язку із його відчуженням Іпотекодержателем на користь ОСОБА_1 за договорами купівлі-продажу від 17.06.2021. Суд першої інстанції керувався тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство є порушенням ч. 6 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства та може призвести до порушення прав інших учасників справи. Враховуючи викладені обставини, з метою збереження майна боржника, суд першої інстанції вжив заходів що забезпечення вимог кредиторів, шляхом накладення арешту на майно боржника, у тому числі те, що вибуло із його власності у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. 28.08.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2021 про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів по справі № 916/329/21. Апелянт вважає, що ухвала Господарського суду Одеської області від 04.08.2021 року по справі № 916/329/21 постановлена при неповному з`ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що у зв`язку з тим, що ТОВ «БЕЛРУМ» (Боржник) не виконав зобов`язання щодо повернення грошових коштів, передбачене Договором позики від 29.01.2020, ОСОБА_2 (Іпотекодержатель) у порядку, встановленому Договором іпотеки та Законом України «Про іпотеку», відчужив Предмет іпотеки, уклавши 17.06.2021 року Договори купівлі-продажу машиномісць № НОМЕР_1,НОМЕР_3,НОМЕР_4, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , які посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального окружу Омаровою B.C. та зареєстровані в реєстрі за №№ 7874,7876 та 7878 відповідно. Апелянт зауважує, що в контексті фактичних обставин справи і змісту клопотання про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів, накладення арешту на машиномісця та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо майна, що належить йому на праві приватної власності, в рамках цієї справи - є беззаперечним порушенням принципу мирного володіння майном і права власності Апелянта. Апелянт зазначає, що як відповідно до Договору іпотеки, так і відповідно до положень чинного законодавства, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед будь-якими іншими особами, якщо у них навіть і виникне якесь право на стягнення на предмет іпотеки. Тому залишається незрозумілим, яким чином звернення стягнення на предмет іпотеки може призвести до порушення прав інших учасників справи, якщо вони не мають будь-якого відношення до предмету іпотеки, їх вимоги жодним чином не забезпечені, в тому числі за рахунок Предмету іпотеки. Апелянт також вказує, що такий спосіб забезпечення вимог кредиторів як накладення арешту на майно боржника, у тому числі те, що вибуло із його власності у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів взагалі не передбачений жодним нормативно-правовим актом. В оскаржуваній ухвалі жодним чином не мотивовано, яким чином арешт майна та заборона вчинення з ним будь-яких реєстраційних дій особи, яка набула його на законних підставах та є добросовісним набувачем забезпечує вимоги кредиторів по справі. І про які заходи щодо збереження майна боржника взагалі йдеться, якщо це майно було передано в іпотеку і станом на день постановлення оскаржуваної ухвали на нього вже було звернуто стягнення і воно не належало боржнику на будь-яких підставах. Апелянт також зазначив, що судом першої інстанції було безпідставно накладено арешт на майно скаржника, зокрема порушено ч. 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу, відповідно до якої у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом. Отже, протягом 10 днів з дня подання арбітражним керуючим відповідного клопотання, вона повинна була подати до Господарського суду відповідну позовну заяву та такий позов не було пред`явлено Керуючись викладеним вище, апелянт просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2021 року по справі № 916/329/21 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким відмовити: - в задоволенні клопотання розпорядника майном боржника, арбітражної керуючої Бови Д.В., в частині, що стосується накладення арешту на наступне нерухоме майно: машиномісце № НОМЕР_1 загальною площею 23,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта 404375751101), що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; машиномісце № НОМЕР_3 загальною площею 22,0 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта 404400851101), що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; машиномісце № НОМЕР_4 загальною площею 17,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта 404522151101), що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , - відмовити; - в задоволенні клопотання розпорядника майном боржника, арбітражної керуючої Бови Д.В., в частині, що стосується заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (в тому числі, але не виключно реєстрацію права власності, зміну відомостей про власника майна), державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо наступного нерухомого майна: машиномісце № НОМЕР_1 загальною площею 23,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта 404375751101), що знаходиться за адресою м. Одеса, АДРЕСА_1; машиномісце № НОМЕР_3 загальною площею 22,0 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта 404400851101), що знаходиться за адресою м. Одеса, АДРЕСА_1; машиномісце № НОМЕР_4 загальною площею 17,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта 404522151101), що знаходиться за адресою м. Одеса, АДРЕСА_1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/329/21 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Бєляновський В.В., Філінюк І.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2021. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2021 про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів по справі № 916/329/21 - залишено без руху; встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів направлення копії апеляційної скарги з додатками на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОТ-СТОК» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олійно-жирова компанія» листом з описом вкладення - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз`яснено ОСОБА_1 , що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту. 06.09.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої були докази направлення копії апеляційної скарги на адресу кредиторів у справі. Таким чином, було усунуто недоліки апеляційної скарги. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 04.08.2021 про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів по справі № 916/329/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2021 про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів по справі № 916/329/21; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 30.09.2021; призначено справу № 916/329/21 до розгляду на 07 жовтня 2021 о 11:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами. 20.09.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від розпорядника майна ТОВ «БЕЛРУМ» арбітражної керуючої Бови Д.В. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами суду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 клопотання розпорядника майна ТОВ «БЕЛРУМ» арбітражної керуючої Бови Д.В. про проведення судового засідання по справі 916/329/21 призначеного до розгляду на 07 жовтня 2021 о 11:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено; надано можливість розпоряднику майна ТОВ «БЕЛРУМ» арбітражній керуючій Бові Д.В., взяти участь у судовому засіданні за зареєстрованою на офіційному веб-порталі судової влади України електронною адресою - ІНФОРМАЦІЯ_1. 30.09.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від розпорядника майна ТОВ «БЕЛРУМ» арбітражної керуючої Бови Д.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2021 про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів по справі № 916/329/21. Розпорядник майна зазначила, що доводи скаржника щодо неповного з`ясування та не доведеності обставин, що мають значення для справи, та також порушення норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Арбітражна керуюча вказала, що у апелянта відсутнє процесуальне право на оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 04.08.2021, оскільки останній не є учасником справі 916/329/21 про банкрутство ТОВ «Белрум», а тому необхідно закрити апеляційне провадження у справі 916/329/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2021 у справі №916/329/21. На думку розпорядника майна, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, Кодекс з процедур банкрутства є пріоритетним нормативним актом, який регулює процедуру банкрутства боржника, натомість звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватися виключно за згодою та під контролем суду. Окрім того, Бова Д.В. зазначила, що вказівка апелянта на доцільність застосування ч. 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України), яка передбачає, зокрема, що разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, є безпідставною та такою, що не відповідає Кодексу України з процедур банкрутства. 07.10.2021 у судовому засіданні прийняв участь представник апелянта адвокат Ставніченко М.В. та розпорядник майна ТОВ «Белрум» арбітражна керуюча Бова Д.В. Представники кредиторів у справі про банкрутство у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином. Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021, якою призначено справу № 916/329/21 до розгляду на 07 жовтня 2021 о 11:00, направлялася на електронну адресу представника ТОВ «ОДЕСТОРГ» адвокату Бісик Я.В. та представника ТОВ «Торговий дім «Олійно-жирова компанія» адвокату Жилі Ю.Ю. - 28.09.2021 та була отримана ними в цей же день. Окрім того, копія даної ухвали направлялася на адресу ТОВ «Хот-Сток» та була отримана даним кредитором 04.10.2021. Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021, якою призначено справу № 916/329/21 до розгляду на 07 жовтня 2021 о 11:00, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 14.09.2021. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України».) Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 07.10.2021, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2021 про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів по справі № 916/329/21, до суду не повідомлялося. Таким чином, колегія суддів вважає, що з метою розгляду апеляційної скарги у даній справі у строки, встановлені ГПК України, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2021 про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів по справі № 916/329/21 по суті, не дивлячись на відсутність представників кредитора у справі, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність представників кредиторів у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк. Фактичні обставини, встановлені судом. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.04.2021 відкрито провадження у справі №916/329/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛРУМ»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражну керуючу Бову Дарію Володимирівну. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2021 припинено повноваження керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛРУМ» Брікса Людмили Іванівни; виконання обов`язків керівника боржника тимчасово покладено на розпорядника майном боржника арбітражну керуючу Бову Дарію Володимирівну. 03.08.2021 до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання розпорядника майном боржника про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів, шляхом накладення арештів на нерухоме майно боржника, у тому числі те, що вибуло із власності боржника у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Розпорядником майна боржника зазначено, що згідно інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно боржнику на праві власності належить квартира загальною площею 101,8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта 320968551101) яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Згідно інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛРУМ», яка міститься у матеріалах справи за останнім було зареєстровано право власності на машиномісця № НОМЕР_1 , НОМЕР_5, НОМЕР_4, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 ., на які 29.01.2020 приватним нотаріусом Луняченко Н.В. було накладено обтяження у зв`язку із укладанням договору іпотеки, що зареєстрований за номером 126 від 29.01.2020. Як вбачається з матеріалів справи 29.01.2020 між ТОВ «Белрум» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки №

126. У відповідності до п.1.1. Договору іпотеки предметом даного Договору є надання ТОВ «Белрум» в іпотеку нерухомого майна, а саме: Машиномісце НОМЕР_1, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 23,6 кв.м., яке належало ТОВ «Белрум» на підставі договору купівлі - продажу посвідчений приватним нотаріусом Білоусовою Н.В. від 23.05.2017 року № 1333, реєстраційний номер нерухомого майна 404375751101; Машиномісце № НОМЕР_3, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 22,0 кв.м., яке належало ТОВ «Белрум» на підставі договору купівлі - продажу посвідчений приватним нотаріусом Білоусовою Н.В. від 23.05.2017 року № 1336, реєстраційний номер нерухомого майна 404400851101; Машиномісце № НОМЕР_4, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 17,9 кв.м., яке належало ТОВ «Белрум» на підставі договору купівлі - продажу посвідчений приватним нотаріусом Білоусовою Н.В. від 23.05.2017 року № 1339, реєстраційний номер нерухомого майна 404522151101. Згідно договору іпотеки, Іпотекою забезпечується виконання зобов`язань ОСОБА_3 за Договором позики, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В. від 29.01.2020 зареєстрованого в реєстрі за № 125, та всіх додаткових договорів до нього, в тому числі, що будуть укладені в майбутньому щодо будь яких змін умов Договору позик, в тому числі але не виключно, стосовно збільшення розміру позик, зміни повернення позики штрафів, згідно з яким Іпотекодержатель надав ОСОБА_3 позику в розмірі та в строк, визначені Договором позики, а ОСОБА_3 зобов`язується на умовах визначених у Договорі позики, повернути Іпотекодержателю позику у сумі 25 000, 00 (двадцять п`ять тисяч доларів СІЛА) 00 центів, що еквівалентно на дату укладання договору 618 010,00 грн., без нарахування відсотків, а також сплатити штрафи та пені, передбачені умовами Договору позики (п. 1.2. Договору іпотеки). Вказане майно вибуло із власності Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛРУМ» 17.06.2021, у зв`язку із його відчуженням Іпотекодержателем на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за договорами купівлі-продажу № 7874, 7876, 7878 від 17.06.2021. Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Відповідно до ч. 2 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна. Частиною 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо. Згідно з ч. 6 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію. Відповідно до ч. 8 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство. Щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації. Відповідно до ч. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі. Такими чином з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, Кодекс з процедур банкрутства є пріоритетним нормативним актом який регулює процедуру банкрутства боржника. Таким чином, посилання скаржника на неправильне застосування судом першої інстанції норм щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів і на думку скаржника пріоритетності Закону України «Про іпотеку» є безпідставними та не відповідають нормам Кодексу України з процедур банкрутства. З огляду на викладене вище, звернення стягнення на предмет іпотеки під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство є порушенням ч. 6 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства та може призвести до порушення прав інших учасників справи. Згідно абз. 2 ч. 6 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство. Частиною 1 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди арбітражного керуючого правочини, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Згідно ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Пунктами 1, 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Згідно ч. 4 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі. Господарський суд має право скасувати або змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до настання зазначених обставин, про що постановляє ухвалу. Враховуючи викладені обставини, з метою збереження майна боржника та захисту прав кредиторів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, шляхом накладення арешту на майно боржника, у тому числі те, що вибуло із його власності у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Посилання апелянта на доцільність застосування ч. 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України), яка передбачає, зокрема, що разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, на думку колегії суддів є безпідставною та не приймається до уваги з огляду на наступне. Частиною 3 ст. 138 ГПК України визначено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. В той же час ст. 40 Кодексу України з процедур банкротства визначено, що Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Тобто, подання обов`язкового позову як то стверджує скаржник не вимагається нормами Кодексом України з процедур банкрутства. Більше того, виходячи з правової позиції Верховного суду, зокрема у постанові Верховного Суду 13 лютого 2020 року у справі № 50/790-43/173, визначено, що «Системний аналіз норм ГПК України та Закону про банкрутство дозволяє зробити висновок про те, що законом про банкрутство, як спеціальним законом, визначено особливі різновиди заходів на забезпечення вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі та надано право їх застосування як за клопотанням кредитора, так за ініціативою суду» Також, на це вказує і постанова Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №910/2010/19: «Правові засади забезпечення позову у господарському судочинстві врегульовано главою 10 розділу І ГПК України, тоді як спеціальним законом про банкрутство (стаття 40 КУзПБ) визначено особливі різновиди забезпечувальних заходів вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі, та надано право застосування таких заходів як за клопотанням кредитора, так за ініціативою суду. Правові засади забезпечення позову у господарському судочинстві врегульовано главою 10 розділу І ГПК України, тоді як спеціальним законом про банкрутство (стаття 40 КУзПБ) визначено особливі різновиди забезпечувальних заходів вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі, та надано право застосування таких заходів як за клопотанням кредитора, так за ініціативою суду. Отже, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в тому числі, на стадії ліквідаційної процедури вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, які передбачені загальними положеннями статті 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм КУзПБ (подібна з а змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 925/100/15, від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173, від 16.09.2020 у справі N910/13208/19)». Отже, апелянт безпідставно ототожнив заходи забезпечення позову з заходами забезпечення вимог кредиторів, вказуючи на необхідність застосування у даному випадку ч. 3 ст. 138 ГПК України. Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність ухвали, прийнятої судом першої інстанції. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів також не приймає до уваги посилання розпорядника боржника арбітражної керуючої Бови Д.В. на необхідність закриття апеляційного провадження у зв`язку з відсутністю у скаржника процесуального права на оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 04.08.2021 у справі 916/329/21 з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Відповідно до ст. 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Цією ж статтею КУзПБ визначено, що сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут). За приписами згаданої статті КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Приписами статті 45 КУзПБ встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Отже, набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому Законом порядку (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13). Скаржником не заперечується той факт, що останній не має жодного відношення до справи про банкрутство ТОВ «Белрум», з вимогами не звертався та він не є учасником у даній справі про банкрутство. Однак, оскаржуваною ухвалою було, зокрема, накладено арешт на машиномісце № НОМЕР_1 загальною площею 23,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта 404375751101), що знаходиться за адресою м. Одеса, АДРЕСА_1; машиномісце № НОМЕР_3 загальною площею 22,0 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта 404400851101), що знаходиться за адресою м. Одеса, АДРЕСА_1; машиномісце № НОМЕР_4 загальною площею 17,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта 404522151101), що знаходиться за адресою м. Одеса, АДРЕСА_1. Як було встановлено вище, дане майно вибуло на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за договорами купівлі-продажу №7874, 7876, 7878 від 17.06.2021. Отже, ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2021 про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів по справі № 916/329/21 було накладено арешт на майно, яке належало на день винесення оскаржуваної ухвали ОСОБА_1 . Тому ОСОБА_1 мав право на оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 04.08.2021 про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів по справі № 916/329/21, оскільки даною ухвалою було вирішено питання про його права та обов`язки стосовно вищевказаного майна. Висновки апеляційного господарського суду: Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 04.08.2021 про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів по справі № 916/329/21 за результатами її апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено. За вказаних обставин оскаржувану ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2021 про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів по справі № 916/329/21 потрібно залишити без змін. Апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з покладенням витрат на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта. Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2021 про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів по справі № 916/329/21 залишити без змін. Витрати на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 12.10.2021. Головуючий К.В. Богатир Судді: В.В. Бєляновський І.Г. Філінюк