Постанова 4870 № 10/246

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" жовтня 2021 р. Справа №10/246 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді Бонк Т.Б. Суддів Бойко С.М., Матущак О.І., секретар судового засідання Кострик К., представники сторін: стягувача: Попова Я.О. (в порядку самопредставництва), боржника: не з`явився (належно повідомлений), розглянувши апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України від 05.08.2021 вих.№300-20.3/02-11672 (вх. суду від 13.08.2021 №01-05/2760/21) на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 26.07.2021 (повний текст ухвали складено 27.07.2021, суддя Ковальчук Т.І., м.Чернівці) про відмову в задоволенні заяви Антимонопольного комітету України про поновлення строку для пред`явлення до виконання та видачу дублікату наказу Господарського суду Чернівецької області, виданого 12.01.2009 на виконання рішення від 29.12.2008 у справі № 10/246 стягувач: Антимонопольний комітет України, м. Київ, боржник: Державне підприємство Карапчівський спиртовий завод, с. Карапчів Глибоцького району Чернівецької області, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2008року Антимонопольний комітет України (далі - АМК України) звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ДП «Карапчівський спиртовий завод» про стягнення 2000,00грн штрафу і пені. За результатом розгляду вказаного позову рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.12.2008 у справі № 10/246 позов задоволено, присуджено до стягнення з ДП «Карапчівський спиртовий завод» на користь держави 2000грн штрафу і пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції (стягувач Антимонопольний комітет України) та 102 грн державного мита і 118грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (стягувач державна податкова інспекція у Глибоцькому районі Чернівецької області). На виконання вказаного рішення Господарський суд суду Чернівецької області видав наказ №10/246 від 12.01.2009. Строк пред`явлення вказаного наказу до виконання визначено до 09.01.2012. У липні 2021 року АМК України звернувся до Господарського суду Чернівецької області з заявою про поновлення строку для пред`явлення до виконання та видачу дублікату наказу Господарського суду Чернівецької області, виданого 12.01.2009 на виконання рішення від 29.12.2008. Вказана заява обгрунтована тим, що 03.02.2009 АМК пред`явив наказ до виконання, протягом 2009-2021 років стягувач надсилав запити щодо стану виконавчого провадження до органів виконання, арбітражного керуючого Стрельнікова В.В., директорів боржника, однак такі запити були залишені без реагування, і лише з листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області (далі-УДВС ) від 27.05.2021 АМК України дізнався, що виконавче провадження закінчене 13.02.2013, а наказ втрачено ДВС, що, на думку стягувача, свідчить про наявність підстав для поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та видачі його дубліката. Ухвалою Господарського суду Черінвецької області від 26.07.2021 у справі № 10/246 відмовлено в задоволенні заяви АМК про поновлення строку для пред`явлення до виконання та видачу дублікату наказу Господарського суду Чернівецької області, виданого 12.01.2009 на виконання рішення від 29.12.2008 у справі № 10/246. При прийнятті вказаної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що на час пред`явлення наказу до виконання стосовно боржника Господарським судом Чернівецької області здійснювалось провадження №5/18/б про банкрутство (порушене ухвалою від 10.02.2006), відтак відповідно до ст. 1 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» позовні вимоги АМК України про стягнення 2000,00грн мали характер поточних грошових вимог кредитора і на них не поширювався мораторій (зупинення виконання боржником грошових зобов`язань). Суд встановив, що у листі ДВС України від 13.08.2014, адресованому стягувачу, зазначено, про те, що 07.09.2009 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яка разом з наказом від 12.01.2009 надіслана арбітражному керуючому боржника Стрельнікову В.В., відтак оскільки вказаний лист стягувач отримав 19.08.2014, останньому з достовірних джерел було відомо про закінчення виконавчого провадження та направлення наказу арбітражному керуючому боржника Стрельнікову В.В. При цьому суд зазначив, що підстав для закінчення виконавчого провадження і передачу наказу у органу виконання не було, так як мораторій у справі про банкрутство на вимоги АМК України не поширювався, провадження у справі про банкрутство було припинено на стадії розпорядження майном, а процедура ліквідації, під час якої виконавчі документи передаються ліквідатору, не вводилась. Однак, стягувач не оскаржив неправомірних дій органу виконання щодо закінчення виконавчого провадження, а протягом 2014-2020років безрезультатно звертався із запитами про повернення оригіналу наказу і надання відомостей про його виконання. У зв`язку з чим суд вказав, що стягувач, не маючи у власному розпорядженні наказу, будучи обізнаним з 19.08.2014 про відсутність відкритого виконавчого провадження, про надіслання наказу арбітражному керуючому Стрельнікову В.В., про відсутність наказу у Стрельнікова В.В., який повідомив, що всі документи виконавчого провадження передані керівнику підприємства, не отримавши відповіді від директорів ДП «Карапчівський спиртовий завод», упродовж більше ніж трьох років від дати 19.08.2014 не звертався до господарського суду із заявою про видачу дубліката наказу. При цьому, стягувач не обґрунтував і не довів невідворотності обставин, що спричинили ним пропуск строку для пред`явлення наказу до примусового виконання упродовж трьох років з дня, коли йому стало відомо про закінчення виконавчого провадження та надіслання наказу арбітражному керуючому Стрельнікову В.В., відтак суд дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску стягувачем строку на пред`явлення наказу до виконання, що в свою чергу є підставою для відмови у видачі дублікату вказаного наказу. АМК України (стягувач) не погодилась з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу скасувати, поновити строк для пред`явлення наказу до виконання та видати дублікат вказаного наказу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на лист УДВС від 27.05.2021, в якому зазначено про закінчення 13.02.2013 виконавчого провадження №12837240 з виконання спірного наказу, направлення за належністю до відділу примусового виконання рішень ГУЮ у Чернівецькій області, не надходження матеріалів виконавчого провадження щодо виконання наказу до ВПВР ГУЮ у Чернівецькій області та неможливість надання інформації щодо направлення матеріалів вказаного виконавчого провадження через їх знищення, вказує, що саме через неналежне виконання ВДВС своїх обов`язків (ненадсилання постанов АМК, надання суперечливої інформації, ігнорування листів АМК) стягувач пропустив строк для пред`явлення наказу до виконання. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою стягувача та призначено розгляд справи в судовому засіданні 05.10.2021. У судовому засіданні 05.10.2021 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги. Боржник не забезпечив явки свого представника в судове засідання. Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне. Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду. Одним із принципів господарського судочинства відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України є обов`язкові судового рішення. Частинами 1 та 2 ст. 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 р.). Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 р., невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Частиною 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. За змістом статей 115,116 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017 на час видачі наказу) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Предметом розгляду даного провадження є вимоги стягувача про поновлення строку для пред`явлення до виконання та видачу дублікату наказу Господарського суду Чернівецької області, виданого 12.01.2009 на виконання рішення від 29.12.2008. З документів, доданих до заяви стягувача про поновлення строку для пред`явлення до виконання та видачу дублікату наказу, вбачається наступне: - стягувач звертався до Відділу державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції Чернівецької області з листами від 15.04.2009 № 21-29/02-3276, № 21-29/02-10614, від 2.12.2010 № 21-23.06-1138921, від 10.11.2011 № 300-29/30-10828, від 10.04.2013 № 300-29/03-3651, в яких просив Відділ державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції Чернівецької області повідомити АМК України про результати вжитих заходів щодо своєчасного і повного виконання наказу; -листом без дати і номеру, без підпису посадової особи, від імені якої складено лист начальника відділу державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції Чернівецької області Вікована В.С., Антимонопольний комітет України повідомлено, що наказ надійшов на виконання ВДВС Глибоцького РУЮ 16.02.2013, при вчиненні виконавчих дій державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа відповідно до п. 7 ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження та 03.06.2009 року направлено на адресу призначеного арбітражного керуючого Стрельнікова Валерія Вікторовича (а.с.84); - АМК листом від 23.09.2013 № 300-29/03-9282 звернувся до розпорядника майна Стрельнікова В.В. і з посиланням на інформацію ВДВС Глибоцького РУЮ Чернівецької області про винесення постанови про повернення виконавчого документа та направлення його 03.06.2009 на адресу розпорядника майна ДП «Карапчівський спиртовий завод», просив надати інформацію про вжиті заходи з виконання Наказу; -листом від 31.07.2014 № 300-29/04-6974.2013 АМК України просив начальника Управління контролю за виконанням рішень Державної виконавчої служби України посприяти у надісланні до Комітету інформації про стан виконання Наказу; -листом від 31.07.2014 № 300-29/04-6973 АМК України вдруге звернувся до арбітражного керуючого Стрельнікова В.В., у цьому листі зазначив про те, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 залишено без змін ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 18.03.2014 у справі № 5/18/б про припинення провадження у справі про банкрутство ДП «Карапчівський спиртовий завод» і просив терміново надіслати до Комітету оригінал Наказу або надати інформацію про його місцезнаходження; -арбітражний керуючий Стрельніков В.В. листом № 6 від 06.08.2014 повідомив Антимонопольний комітет України про те, що всі виконавчі провадження і накази суду знаходяться у керівника ДП «Карапчівський спиртовий завод», до якого й слід звертатися по питанню погашення грошових вимог на суму 2000 грн; -постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 у справі № 5/18/б залишено без змін ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 18.03.2014 у справі № 5/18/б про припинення провадження у справі про банкрутство ДП «Карапчівський спиртовий завод»; -листом від 13.08.2014 № 14-0-31-766/3.2 Державна виконавча служба України повідомила АМК України, що згідно з інформацією, наданої управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області, встановлено, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції Чернівецької області перебував наказ, державним виконавцем 09.07.2009 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копію якої разом з виконавчим документом надіслано арбітражному керуючому Стрельнікову В.В. для подальшого виконання, більш детальну інформацію щодо виконання рішення суду не вбачається за можливе надати, оскільки згідно з протоколом засідання комісії по знищенню документів Глибоцького відділу державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції від 30.07.2010 матеріали виконавчого провадження знищено (а.с. 99); -листами від 24.09.2014 № 300-9/04-8672, від 21.05.2018 № 300-24/02-609901, від 29.04.2020 № 300-29-02-6273 АМК України звертався до керівників ДП «Карапчівський спиртовий завод» директора Копушкіна О.О., директора Бабушкіної М.В., про надання інформації про стан погашення заборгованості та надіслання до Комітету оригіналу Наказу; -листом від 05.05.2021 № 300-29/01-6962 АМК України просило Міністерство юстиції взяти на контроль виконання наказів судів у справах, в яких стягувачем є Антимонопольний комітет, згідно переліку, вжити заходів до направлення до Комітету постанов про відкриття виконавчих проваджень та інших постанов, прийнятих у ході виконавчих проваджень, забезпечити вжиття всіх необхідних заходів щодо своєчасного та в повному обсязі виконання рішень судів; - у відповідь на вказаний лист Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) листом від 27.05.2021 № 25/307/05.2-01/21 повідомило АМК України, серед іншого, що згідно з наданою Глибоцьким районним відділом державної служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції інформацією та згідно з відомостями, отриманими з Автоматизованої системи виконавчого провадження (ВП-Сецрозділ) встановлено, що виконавче провадження № 12837240 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Чернівецької області від 20.01.2009 (Наказ від 12.01.2009 ) № 10/246 закінчено 13.02.2013 на підставі п. 10 ч. 1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено за належністю до відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Чернівецькій області, матеріали виконавчого провадження щодо виконання наказу до ВПВР ГУЮ у Чернівецькій області не надходили, інформації щодо направлення матеріалів виконавчого провадження № 12837240 до ВПВР ГУЮ у Чернівецькій області надати неможливо, оскільки відповідно до Акту від 01.03.2020 матеріали виконавчих проваджень та всі журнали реєстрації вихідної кореспонденції у зв`язку із закінченням термінів зберігання знищено. Згідно з пунктом 1 частини першої, пункту 2 частини 2 статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі Закону №№ 606-XIV, у редакції, чинній на час пред`явлення наказу суду до примусового виконання згідно із заявою від 03.02.2009, далі Закон № 606-XIV) виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років, строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються: для виконання рішень господарських судів з наступного дня після набрання рішенням законної сили. В спірному наказі зазначено строк його пред`явлення до виконання до 09.01.2012 (протягом трьох років з дня набрання рішенням законної сили). Як вбачається з матеріалів даної справи, стягувач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції Чернівецької області із заявою від 03.02.2009 № 21-29/02-867 про відкриття виконавчого провадження, разом з якою надіслав до органу виконавчої служби оригінал наказу та копію рішення. Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 22 Закону № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Відповідно до частин 2, 3 цієї статті Закону № 606-XIV після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Положеннями ст. 23 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред`явлення для примусового виконання якого минув, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. Відтак, в результаті пред`явлення стягувачем 03.02.2009 наказу до виконання строк на його пред`явлення перервався. Водночас, судом встановлено, що станом на момент пред`явлення наказу до виконання стосовно боржника «ДП Карапчівський спиртовий завод» Господарським судом Чернівецької області здійснювалося провадження у справі № 5/18/б про банкрутство, порушене ухвалою від 10.02.2006. Вказаною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, ухвалою від 09.03.2006 введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Стрельнікова В.В. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18.03.2014 у справі № 5/18/б, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.06.2014, серед іншого, припинено процедуру розпорядження майном та припинено провадження у справі про банкрутство «ДП Карапчівський спиртовий завод» у зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для подальшого провадження у справі про банкрутство з огляду на те, що боржник є державним підприємством, яке входить до переліку об`єктів права державної власності, які не підлягають приватизації, у зв`язку з чим у судовій процедурі банкрутства до державного підприємства не можуть бути застосовані процедури санації та ліквідації, тоді як встановлений законом строк процедури розпорядження майном вичерпано, а інших пропозицій щодо подальшого провадження у даній справі про банкрутство, зокрема, укладення мирової угоди, учасниками провадження у справі не подано. Провадження у справі про банкрутство ДП «Карапчівський спиртовий завод» здійснювалося відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі- ЗУ «Про банкрутство»), згідно з ст. 1 якого кредитори боржника поділялися на конкурсних -тих, у котрих вимоги до боржника виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та не забезпечені заставою майна боржника, і поточних -тих, у яких вимоги до боржника виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, вимоги АМК про стягнення 2000 грн штарфу та пені мали характер поточних грошових вимог. Відповідно до абзацу 24 статті 1, статті 12 Закону «Про банкрутство» на поточні грошові вимоги не поширювався мораторій, який визначено як зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Частиною 1 статті 23 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону. Пунктом 8 частини 1 статті 34 Закону № 606-XIV передбачалось, що виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника). Відтак, враховуючи, що вимоги АМК України до боржника на суму 2000 грн даній у справі мали характер поточних, на них не поширювався мораторій у справі про банкрутство. Статтею 37 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадках, зокрема, передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом. У листі Державної виконавчої служби України від 13.08.2014 № 14-04-31-766/3.2 повідомлено АМК України, що державним виконавцем, керуючись вимогами пункту 7 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», 09.07.2009 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копію якої разом з виконавчим документом надіслано арбітражному керуючому Стрельнікову В.В. для подальшого виконання. Однак, як вірно вказав суд першої інстанції, на дату 09.07.2009 стаття 49 Закону № 606-XIV мала інший зміст і врегульовувала особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника. 08.03.2011 набрала чинності нова редакція Закону № 606-XIV згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України» щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) від 04.11.2010 № 2677-VI. В редакції зазначеного Закону від 04.11.2010 № 2677-VI стаття 49 Закону № 606-XIV передбачала підстави закінчення виконавчого провадження, зокрема у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи (п. 7 ч. 1 ст. 49). Аналогічна підстава містилася в попередній редакції Закону № 606-XIV в пункті 7 статті

37. Отже, у листі ДВС України від 13.08.2014 помилково вказано про закінчення виконавчого провадження 09.07.2009 на підставі пункту 7 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», так як на вказану дату відповідна підстава була передбачена пунктом 7 статті 37 цього Закону. З аналізу відповідей органів ДВС на запити АМК України вбачається, що такі містять суперечливі відомості щодо стану виконавчого провадження з примусового виконання наказу (в листі б/д, б/н за відсутності підпису начальника Відділу ДВС ГРУЮ вказано про винесення постанови про повернення виконавчого документа відповідно до п.7 ст. 49 «Про виконавче провадження» і направлення 03.06.2009 арбітражному керуючому; у листі від 13.08.2014 вказано, що 09.07.2009 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження і направлення наказу арбітражному керуючому; у листі від 27.05.2021 вказано, що виконавче провадження закінчено 13.02.2013). Однак, як вбачається з матеріалів справи, лист 13.08.2014 Державної виконавчої служби України, стягувач отримав 19.08.2014 (відповідно до вхідної відмітки АМК), що свідчить про те, що останньому було достовірно відомо з офіційного джерела, що виконавче провадження закінчено, а наказ надіслано арбітражному керуючому Стрельнікову В.В В матеріалах справи відсутні, стягувачем не надано доказів, що він оскаржував вказані дії органу ДВС із закінчення виконавчого провадження (так як мораторій у справі про банкрутство на вимоги АМК України не поширювався, провадження у справі про банкрутство було припинено на стадії розпорядження майном, а процедура ліквідації, коли виконавчі документи передаються ліквідатору (ліквідаційній комісії), судом не вводилася). З огляду на викладене колегія суддів вважає обгрунтованими висновки місцевого суду, що не маючи у власному розпорядженні наказу, будучи обізнаним з 19.08.2014 про відсутність відкритого виконавчого провадження та про надіслання наказу арбітражному керуючому Стрельнікову В.В., про відсутність наказу у Стрельнікова В.В., який повідомив, що всі документи виконавчого провадження передані керівнику підприємства, не отримавши відповіді від директорів «ДП Карапчівський спиртовий завод», Антимопопольний комітет України упродовж більше ніж трьох років від дати 19.08.2014 не звертався до господарського суду із заявою про видачу дубліката наказу. Стягувач не навів жодних доводів та не надав доказів наявності обставин, що перешкоджали пред`явленню наказу до примусового виконання упродовж трьох років з дня, коли йому стало відомо про закінчення виконавчого провадження та надіслання наказу арбітражному керуючому Стрельнікову В.В.-19.08.2014. Такі висновки не спостовуються також листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 27.03.2021 № 25/307/05.2-01/21, яким стягувача повідомлено про те, що виконавче провадження № 12837240 щодо примусового виконання судового спірного наказу закінчено 13.02.2013 на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено за належністю до відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Чернівецькій області, оскільки про закінчення виконавчого провадження, хоча й з інших причин, і про надіслання наказу особі, якій його не належало передавати - арбітражному керуючому Стрельнікову В.В., АМК було повідомлено ще 19.08.2014. При цьому, в 2014 році стягувачеві було також відомо про припинення провадження у справі про банкрутство ДП «Карапчівський спиртовий завод» (лист АМК від 31.07.2014 №300-29/04-6974), отже, очевидно, що за встановлених обставин заявник уже мав підстави вирішувати питання про отримання дублікату наказу та його пред`явлення до виконання до органу державної виконавчої служби. Однак, стягувач звернувся до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату лише 09.07.2021, тобто більш ніж через три роки. Жодних доказів на підтвердження існування обставин, які перешкоджали стягувачу в період з 19.08.2014 по 19.08.2017 звернутись до суду із заявою про видачу дубліката наказу, та, відповідно, спричинили пропуск встановленого законодавством трирічного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, АМК України не надав. Суд зазначає, що в зв`язку з відсутністю в матеріалах справи документів виконавчого провадження (згідно з листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області від 27.05.2021 № 25/307/05.2-01/21 матеріали виконавчого провадження щодо виконання наказу від 12.01.2009 знищені) неможливо достеменно стверджувати, що виконавче провадження закінчено по пункту 7 частини 1 статті 49 Закону № 606-XIV, чи по пункту 10 цієї статті Закону, як зазначено у листі УЗПВР у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 27.05.2021. Однак, визначальним у даному випадку є те, що закінчення виконавчого провадження мало місце в 2013 році і заявник знав про це, починаючи з серпня 2014 року, отже мав можливість реалізувати своє право на отримання дублікату наказу, однак прострочив строк пред`явлення наказу до виконання з причин, які об`єктивно неможливо визнати поважними. З урахуванням наведеного апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що причиною пропуску ним строку для пред`явлення наказу до виконання було неналежне здійснення органами виконання своїх службових обов`язків, про що стягувачу стало відомо лише з листа від 27.05.2021, так як, зазначено вище, про закінчення виконавчого провадження та надіслання наказу не стягувачу, а іншій особі, стягувачу було відомо ще з 19.08.2014. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Можливість відновлення судом пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання безпосередньо пов`язана з наявністю поважних причин його пропуску. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Питання щодо поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання, тобто, наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від стягувача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне пред`явлення наказу до виконання, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. При цьому, визначальним при оцінці поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання є встановлення моменту, з якого стягувач мав реальну можливість пред`явити відповідний наказ до виконання (вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.05.2018 у справі № 917/1431/14 та від 11.12.2019 у справі № 904/10099/13). Відповідно до приписів ч. 4 ст. 13 ГПК України, якою встановлений принцип змагальності сторін, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про неповажність вказаних стягувачем причин пропуску ним строку для пред`явлення спірного наказу для виконання. Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу XI Перехідні положення ГПК України. Відповідно до встановленого цим підпунктом ГПК України положення у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI Перехідні положення ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Водночас, обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (аналогічний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 24/234, від 10.09.2018 у справі № 5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі № 5/229-04, від 01.04.2020 у справі № 916/924/16, від 18.06.2020 у справі № 24/262, від 03.08.2020 у справі № 904/9718/13, від 17.09.2020 у справі № 19/093-12 тощо). Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду згідно з підпунктом 19.4 пункту 19 розділу XI Перехідні положення ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19)). З урахуванням того, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення стягувачу строку для пред`явлення наказу від 12.01.2009 до виконання, у задоволенні заяви стягувача про видачу дублікату такого наказу також правомірно відмовлено. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України). На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Чернівецької області від 26.07.2021 у справі № 10/246 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Судові витрати в суді апеляційної інстанції. Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником. Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В : 1.Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України від 05.08.2021 вих.№300-20.3/02-11672 (вх. суду від 13.08.2021 №01-05/2760/21) - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 26.07.2021 у справі № 10/246- без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строки та в порядку, визначені статтями 286-291 ГПК України. Повний текст постанови складено 11.10.2021 Головуючий суддя Т.Б. Бонк суддя С.М. Бойко суддя О.І. Матущак