Постанова 4821 № 712/6706/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021 року м. Черкаси Справа № 712/6706/20 Провадження № 22-ц/821/1712/21 категорія: 314000000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Василенко Л. І., суддів: Єльцова В. О., Нерушак Л. В., секретаря Захарченко А. Д., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та стягнення коштів, у складі: головуючого судді Пересунька Я. В., повний текст рішення складено 07 липня 2021 року, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та стягнення коштів. Позов обґрунтовано тим, що з 11.05.2017 вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.07.2019. За час перебування у шлюбі в сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Зазначає, що доходів позивача та відповідача не вистачало на утримання сім`ї, відповідач не працював, а з народженням дитини фінансовий стан сім`ї став критичним, тому нею в інтересах сім`ї було укладено численну кількість кредитних договорів, серед яких були: 1) кредитний договір з ТОВ «Фінтаргет» від 27.12.2018 на 2500 грн; 2) кредитні договори з ТОВ «Манівео»: від 20.07.2018 на 1950 грн; від 20.04.2018 на 3500 грн; від 01.04.2018 на 2000 грн; від 11.10.2018 на 10140 грн; від 26.05.2018 на 3500 грн; від 13.04.2018 на 2900 грн; від 11.04.2018 на 3500 грн; від 10.09.2018 на 7780 грн; від 25.04.2018 на 3500 грн; від 09.04.2018 на 2500 грн; від 09.08.2018 на 6300грн; 3) кредитний договір з ТОВ «Качай гроші» від 21.12.2018 на 3000 грн; 4) кредитні договори з ТОВ «Авентус»: від 27.09.2018 на 5000 грн; від 06.08.2018 на 4000 грн; від 12.07.2018 на 500 грн; від 06.07.2018 на 3700 грн; від 21.05.2018 на 3500 грн. 5) кредитні договори з ТОВ «Гелексі»: від 08.07.2018 на 3000 грн; від 04.11.2018 року на 3000 грн; від 16.09.2018 на 3000 грн; від 14.08.2018 на 800 грн; від 04.12.2018 на 5000 грн; від 21.02.2019 на 5000 грн; 6) кредитні договори з ТОВ «Фінансова компанія Дінеро»: від 17.06.2018 на 2563 грн; від 05.04.2018 на 1700 грн; від 14.05.2018 на 3162 грн; від 11.07.2018 на 556 грн; від 03.09.2018 на 6197 грн.; 7) кредитний договір з ТОВ «АКЦЕНТ-БАНК» від 13.03.2018 року на 5299 грн 50 коп.; 8) кредитні договори з ТОВ «Європейська кредитна група»: від 21.12.2018 на 2000 грн; від 25.01.2019 на 3000 грн; 9) кредитні договори з ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ»: від 03.04.2018 на 1500 грн; від 13.04.2018 на 3000 грн; 10) кредитні договори з ТОВ «КФ.ЮА»: від 03.12.2018 на 5200 грн; від 15.10.2018 на 6400 грн; від 12.09.2018 на 4200 грн; 11) кредитний договір з ТОВ «Є гроші» від 04.02.2019 на 4500 грн; 12) кредитний договір з ТОВ «Альфа-Банк» від 07.11.2018 на 30 000 грн; 13) кредитні договори з ТОВ «СОС КРЕДИТ»: від 13.04.2018 на 3500 грн; від 10.04.2018 на 3500 грн; від 06.04.2018 на 950 грн; від 29.03.2018 на 1600 грн; 14) кредитні договори з ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ»: від 06.10.2018 на 3000 грн; від 02.11.2018 на 3200 грн; від 04.12.2018 на 3200 грн. Для того, щоб сплачувати попередні кредити, у зв`язку з невеликим доходом позивачка вказує, що змушена була брати нові кредити, які вже після розірвання шлюбу сплатила також повністю самостійно. Вказує, що 15.01.2019 в інтересах сім`ї нею було взято в борг у ОСОБА_4 у сумі 2 140 Євро, що за курсом НБУ станом на вказану дату становило 68768 грн 25 коп., який було повернуто в повному обсязі 10.09.2019. Позивач зазначає, що грошові кошти за вказаними вище кредитними договорами та за борговою розпискою були отриманні нею в період шлюбу та були використанні в інтересах сім`ї, тому, на її думку, такі кошти є спільними коштами подружжя, а враховуючи, що повне погашення по всім кредитним зобов`язанням вона здійснила самостійно, відповідач має повернути їй половину сплачених коштів по вказаним платежам як солідарний боржник. Позивач вказує, що зазначені вище кредитні договори були погашенні нею самостійно, про що свідчать відомості про погашення кредитних зобов`язань. Просила суд визнати зобов`язання по кредитним договорам з ТОВ «Фінтаргет», ТОВ «Манівео», ТОВ «Качай гроші», ТОВ «Авентус», ТОВ «ГОУФІНГОУ», ТОВ «Фінансова компанія Форза», ТОВ «ІНФІНАНС», ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», ТОВ «Є гроші», ТОВ «Воллєт», ТОВ «Альфа-Банк», ТОВ «МІСТЕР МАНІ», ТОВ «АКЦЕНТ-БАНК», ТОВ «Європейська кредитна група», ТОВ «КФ.ЮА», ТОВ «СОС КРЕДИТ», ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», ТОВ «Гелексі», ТОВ «Фінансова компанія Дінеро» та за борговою розпискою у розмірі 352655 грн 39 коп. спільною сумісною власністю подружжя. Стягнути з ОСОБА_2 частку від грошового зобов`язання в розмірі 176327 грн 69 коп. на користь ОСОБА_1 в рахунок погашених нею боргів за кредитними договорами та борговою розпискою. Стягнути із ОСОБА_2 с удові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.06.2021 у задоволенні позову було відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довела належними та допустимими доказами, що оформлені нею у період перебування в шлюбі з відповідачем (з 11.05.2017 по 02.07.2019) кредитні договори і отримані кредитні кошти використовувались в інтересах сім`ї, а не пов`язані із задоволенням власних потреб. Крім того, судом першої інстанції було вказано на неналежність поданих позивачем доказів в підтвердження позовних вимог. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем ОСОБА_1 подана апеляційна скарга. В апеляційній скарзі, вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, скаржник просила скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.06.2021 та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Мотиви апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам справи і безпідставно відхилив надані на підтвердження позовних вимог докази, у т.ч. і покази свідків, які допитувались у судовому засіданні. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Згідно Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 від 11.05.2017 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено шлюб, після державної реєстрації шлюбу прізвище у чоловіка ОСОБА_5 , та у дружини ОСОБА_5 (т.1 а.с. 17). ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі народилась дитина, син ОСОБА_3 . Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.07.2019 у справі № 712/4747/19 шлюб було розірвано, визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини (т. 1 а.с. 18-20). Позивачкою ОСОБА_1 на підтвердження факту отримання кредитних коштів надано документ із назвою « ОСОБА_1 . Фінансові зобов`язання СКІ», згідно якого ОСОБА_1 уклала: договір № 420886 від 07.03.2019 з Фінансовою компанією Верона, договори №267410 від 23.03.2019, № 336787 від 09.05.2019 з «ГОУФІНГОУ» (без зазначення організаційно-правової форми товариства), договір № 310320 від 03.04.2019 з «ДЖОБЕР» (без зазначення організаційно-правової форми товариства), договір № SAMDN52000076024358 від 22.02.2013 з «ПриватБанк» (без зазначення організаційно-правової форми товариства), договори № 19040792 від 02.04.2019, № 000190414899 від 28.04.2019 з Фінансовою компанією «Форза», договір № 10000609665 від 0706.2019 з «ІВЕСТ ФІНАНС» (без зазначення організаційно-правової форми товариства), договори № SAMAB00000001292656 від 03.07.2013, № AB.UAH.ABTTYM.1800626330 від 13.03.2018, № SAMABWFC00001222964 від 21.09.2017 з «АКЦЕНТ-БАНК» (без зазначення організаційно-правової форми товариства), договір № 022/4254419-СК від 09.01.2018 з «ТАСКОМБАНК» (без зазначення організаційно-правової форми товариства), договори № b803c6ad-a46f7-af9d-7a0ed232314b від 20.07.2018, № 9a89861e-7dbb-4c03-85bd-550cca59c754 від 20.04.2018, № c54fec56-38a0-429a-8922-a64365061ec0 від 18.01.2019, № d287bee4-4c0c-4d1d-aeda-d12d207a1097 від 01.04.2018, № e8a36f2b-6104-4a29-afaa-ad604f885 від 11.10.2018, № e4460337-8256-45ba-b650-e094e884a51c від 26.05.2018, № 982290ad-fe1c-413c-b04d-026ad40dcd81 від 13.04.2018, № 7888645e-e455-4107-f7c8-ba4632e7edea від 11.04.2018, № ас2d2430-9488-45a6-ad39-8b8e355c91e4 від 25.04.2019, № 5c1fb539-90c8-42ed-bc5e-05155971c441 від 10.09.2018, № 5ab7a9b7-f80e-4546-afdc-dad2e6f9aaa8 від 2504.2018, № f3ab1887-dc72-446c-8809-5f7972486589 від 09.04.2018, № f5ab4c1e-436e-4008-9417-082215455e3c від 09.08.2018 з «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»(без зазначення організаційно-правової форми товариства), договір №1215907 від 05.03.2019 з «Європейська кредитна група» (без зазначення організаційно-правової форми товариства), договори № 0638114036/4 від 07.12.2018, 0638114036/5 від 07.06.2019 з ІНФІНАНС (без зазначення організаційно-правової форми товариства), договори № L0427935 від 11.07.2018, № L2941380 від 03.09.2018, № L6843966 від 17.06.2018, № L3511189 від 05.04.2018, № L3057508 від 14.05.2018, № L9209296 від 04.12.2018 з Фінансовою компанією «Дінеро», договори № 16058 від 08.07.2018, № 36346 від 04.11.2018, №27628 від 16.09.2018, №21648 від 14.08.2018, № 41838 від 04.12.2018, № 63302 від 24.03.2019, №56955 від 21.02.2019 з «Гелексі» (без зазначення організаційно-правової форми товариства), договори №332880 від 27.09.2018, № 432689від 22.11.2018, № 256115 від 06.08.2018, №223465 від 12.07.2018, №215898 від 06.07.2018, №165393 від 21.05.2018 з «Авентус Україна» (без зазначення організаційно-правової форми товариства), договори № 1093584 від 03.04.2018, № 1117797 від 13.04.2018, № 1137862 від 20.04.2018 з АЛЕКСКРЕДИТ (без зазначення організаційно-правової форми товариства), договір №00-75901 від 21.12.2018 з Качай гроші (без зазначення організаційно-правової форми товариства), договори №84738 від 14.03.2019, № 24872 від 27.12.2018, №58253 від 08.03.2019 з «ФІНТАГРЕТ» (без зазначення організаційно-правової форми товариства), договори №1-1-114080 від 03.12.2018, № 1-1-150627 від 24.04.2019, №1-1-87218 від 12.09.2018, № 1-1-130162 від 06.02.2019 з КФ.ЮА (без зазначення організаційно-правової форми товариства), договори № EGROSHI117297 від 04.02.2019, EGROSHI88014 від 27.12.2018, № EGROSHI147386 від 02.03.2019 з «Є гроші» (без зазначення організаційно-правової форми товариства), договір №1-04-19-1017-02 від 01.04.2019 з «Воллєт» (без зазначення організаційно-правової форми товариства), договір № 00-152533 від 25.02.2019 з «Качай гроші» (без зазначення організаційно-правової форми товариства), договори № 1448069 від 29.04.2019, №1309906 від 21.03.2019 з «БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (без зазначення організаційно-правової форми товариства), договори №41622779 від 18.03.2019, № 37990264 від 07.11.2018 з «Альфа-Банк» (без зазначення організаційно-правової форми товариства), договори № 2247966 від 10.04.2018, №2285329 від 13.04.2018, № 2200802 від 06.04.2018, №2105921 від 29.03.2018 з «СОС КРЕДИТ» (без зазначення організаційно-правової форми товариства), договори № 1117020 від 25.01.2019, № 1049462 від 21.12.2018 з «Європейська кредитна група» (без зазначення організаційно-правової форми товариства), договір № 84738 від 14.03.2019 з «МІСТЕР МАНІ» (без зазначення організаційно-правової форми товариства), договори № ac9e1828-caa0-44bd-bc12-12ce3f367c91 від 02.11.2018, № f2dd8304-c684-4cb9-86d7-3294be1cf728 від 04.12.2018, № 6759ab4e-cc94-498a-a790-e9c0fa20ebc5 від 06.10.2018 з «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (без зазначення організаційно-правової форми товариства), договір № 638114036 від 01.04.2019 з «Транш капітал» (без зазначення організаційно-правової форми товариства), договір (т. 1 а.с. 21-70). 18.01.2019 між ОСОБА_1 та «ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду до договору № 891189575 від 18.01.2019 (т. 1 а.с. 71). Згідно довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 25.04.2019 у ОСОБА_1 відсутня заборгованість за кредитним договором № 891189575 від 18.01.2019 (т. 1 а.с. 72). Відповідно до копії кредитного договору № 00-152533 від 25.02.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Качай гроші», ОСОБА_1 отримала 4 620 грн на 30 днів до 27.03.2019 зі сплатою процентів у розмірі 2 % в день (720 % річних) з відповідним графіком платежів (т. 1 а.с. 73-77). Згідно довідки АТ «Альфа-Банк» від 08.05.2020, позичальник ОСОБА_1 не має заборгованості за кредитним договором № 501121826 від 18.03.2019, до якої додано відповідний розрахунок (т. 1 а.с. 79-80). Відповідно до боргової розписки від 15.01.2019, ОСОБА_1 отримала у ОСОБА_4 2140 Євро для погашення кредитів до 15 вересня 2019 року (т. 1 а.с. 78). ОСОБА_1 надано копію розписки від 10.09.2019 про повернення коштів ОСОБА_4 , яка складена українською мовою, (т. 1 а.с. 81) та оригінал іншої розписки від 10.09.2019 про повернення боргу ОСОБА_4 , яка виконано російською мовою (т. 2 а.с. 30).

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Різника Ю. С., переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції загалом відповідає зазначеним вимогам закону. Предметом спору є визнання спільним майном подружжя кредитних зобов`язань, які були оформленні у період шлюбу на ім`я позивача та стягнення з відповідача, як другого члена подружжя, солідарно понесених витрат на погашення зазначених кредитних зобов`язань. Проте позивач належно не довів свої позовні вимоги з огляду на наступне. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 368 ЦК України). Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України). Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Положення ст. 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує. Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено ст. 61 СК України, згідно із частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Норма ч. 3 ст. 61 СК України кореспондує ч. 4 ст. 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ч. 2 ст. 65 СК України). За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя. Пленум Верховного Суду України у постанові від 27.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» висловив правову позицію, яка полягає в тому, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Однак, якщо грошові кошти отримані чоловіком чи дружиною для власних потреб, тоді таке боргове зобов`язання розподілу не підлягає. Так, Верховний Суд у постанові від 08.04.2020 у справі № 361/7130/15-ц (провадження № 61-1843 св 20) зазначає: «Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди з`ясовують справжню правову природу вкладеного договору, незалежно від найменування документа. Апеляційний суд не звернув уваги на те, що відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, отримані за спірним договором позики кошти було використано в інтересах сім`ї. За таких обставин суди повинні досліджувати, чи отримані грошові кошти були витрачені в інтересах сім`ї, чи підтверджено це відповідними доказами, а також з`ясовувати, чи надавав інший із подружжя в письмовій формі згоду на укладення договору позики». Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 у справі № 372/1558/16-ц (провадження № 61-26356св18) указує на правильність висновків суду апеляційної інстанції про те, що наявна в матеріалах справи розписка не дає підстав для висновку, що договір позики укладено в інтересах сім`ї, а одержані в борг грошові кошти витрачені в інтересах сім`ї, оскільки доказів про надання дружиною згоди на укладення договору позики, як і доказів про те, що вона знала про існування такого договору та за одержані в борг за розпискою грошові кошти, не надано. При цьому варто врахувати, що відповідно до позиції Верховного Суду при поділі спільної сумісної власності зобов`язання між подружжям не розподіляються, а враховуються (постанова Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 638/1962/17 провадження № 61-25286св18). Верховний Суд у постанові від 01.11.2018 у справі № 205/9626/16-ц (провадження № 61-37796св18) погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позову про визнання боргу за договором позики спільним боргом подружжя та зобов`язання дружини сплатити борг у рівних частинах, оскільки борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї, можуть бути враховані при поділі майна подружжя, однак таких вимог позивачем заявлено не було. Суд вказав, що для правильного вирішення справи потрібно встановити ввесь обсяг спільного майна подружжя та з урахуванням боргів подружжя вирішити питання про поділ майна. Позовні вимоги у даній справі також не містять вимоги про встановлення всього обсягу спільного майна подружжя. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ст. 65 СК України дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. З матеріалів справи неможливо встановити, що отримані позивачем кредитні кошти були спрямовані на задоволення потреб сім`ї, так як позивачем констатовано лише факт отримання кредитів та не надано доказів, що відповідач давав згоду на них. Апеляційний суд також звертає увагу, що під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем не подавались заяви про забезпечення доказів, витребування доказів тощо. Відповідно до вимог ч. 1, ч. 5 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України). Доводи наведені в апеляційній скарзі стосовно наданого позивачкою документу із назвою« ОСОБА_1 . Фінансові зобов`язання СКІ» (т. 1 а.с. 21-70) не спростовують висновки суду першої інстанції. Належними та допустимими доказами наявності боргу та його погашення слугують первинні бухгалтерські документи до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі (постанова Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду по справі №200/564/7/18 від 16.09.2020). Такі первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Перелік обов`язкових реквізитів таких документів наведений у зазначеній статті ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Зокрема ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджується Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року, тому є належним доказом у справі. Банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри, як, зокрема, особові рахунки та виписки з них. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 57, п. 59, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75). Надані позивачем документи не відповідають вищевказаним вимогам закону щодо форми та змісту, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про їх не належність та не допустимість, а не можливість здійснити відповідні розрахунки. До того ж з матеріалів справи не вбачається на які саме цілі отримувались кредитні кошти та з яких джерел здійснювалось погашення власних чи сімейних. Позивачем не надано суду доказів розміру отримання доходів та не спростовано те, що частина зобов`язань по кредитам була погашена ще у шлюбі. Інші наведені у апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, підстави для скасування або зміни постановленого судом першої інстанції рішення відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 червня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови складено 12 жовтня 2021 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: В. О. Єльцов Л. В. Нерушак