Постанова 4811 № 464/4476/24

Справа № 464/4476/24 Головуючий у 1 інстанції: Беспальок О. А. Провадження № 22-ц/811/2831/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючої судді: Мікуш Ю.Р., суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В., секретар Салата Я.І. з участю: представника позивачки ОСОБА_1 -адвоката Шубака О.І., представника відповідача ОСОБА_2 -адвоката Вуйцік О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу №464/4476/24 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Вуйцік Ольги Богданівни на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 12 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, в с т а н о в и в : 18 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, у якому у них народились діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 17 липня 2023 року рішенням Сихівського районного суду м.Львова шлюб між ними розірвано. Судовим наказом Сихівського районного суду м.Львова від 20 липня 2023 року вирішено стягувати аліменти на дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18 липня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття. 02 серпня 2023 року Сихівським ВДВС у м.Львові ЗМУ МЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу. Після припинення шлюбних відносин та до сьогодні донька та син проживають разом з нею у квартирі АДРЕСА_1 , яка їй належить на праві приватної власності. Син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 досяг повноліття, навчається у Львівському національному університеті імені Івана Франка на платній формі навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги. Його батько є працездатною особою, працює у ТОВ «Технопарк ЛЗТА», отримує заробітну плату у розмірі 30000 грн., та інші доходи від підприємницької діяльності, є власником численних об`єктів нерухомого майна, засновником юридичних осіб, на його утриманні відсутні інші особи, окрім доньки ОСОБА_4 , може надавати матеріальну допомогу на утримання сина, який продовжує навчання у розмірі 1/5 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, до закінчення сином навчання у Львівському національному університеті імені Івана Франка, але не довше, ніж до досягнення ним 23 річного віку. Такий розмір аліментів вважає розумним та таким, що забезпечить мінімальні потреби їхнього сина ОСОБА_3 . Просить позов задоволити та стягнути аліменти на дитину, яка продовжує навчання, а саме, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/5 частини усіх видів заробітків (доходів) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до припинення ним навчання у Львівському національному університеті імені Івана Франка, але не довше, ніж до досягнення двадцяти трьох років. Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 12 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_3 , який навчається у Львівському національному університеті імені Івана Франка в розмірі 1/5 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 24 червня 2024 року і до припинення ним навчання у ВУЗі, та не довше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1211 грн. 20 коп. несплаченого судового збору. Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_2 - адвокат Вуйцік О.Б. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим. ОСОБА_5 постійно надає матеріальну допомогу своєму сину який навчається, шляхом перерахування коштів на його картковий рахунок. В період одного року, з липня 2023 року, окрім аліментів, на рахунки сина та дочки було перераховано 75972 грн. ОСОБА_3 на праві приватної власності з 14 квітня 2024 року по 03 липня 2024 року належав автомобіль марки BMW 325 D, з 17 липня 2024 року він є власником автомобіля марки BMW 3401 XDRIVE, 2016 року виготовлення. Згадані обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 , має можливості для купівлі дорогих автомобілів і може самостійно про себе дбати та не потребує допомоги. При поділі спільного майна подружжя було враховано факт проживання дітей з позивачем, в зв`язку з чим остання отримала у власність дві квартири, три автомобіля та нежитлові приміщення, які здаються в оренду і приносять середньомісячний дохід понад 100000 грн.,однак при ухваленні рішення, суд першої інстанції на згадані обставини уваги не звернув. Просить скасувати рішення Сихівського районного суду міста Львова від 12 серпня 2024 року та ухвалити нове рішення , яким відмовити у задоволенні позовних вимог. 02 жовтня 2024 року на адресу Львівського апеляційного суду від представника позивачки ОСОБА_1 -адвоката Шубака О.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що відповідачем не доведено, що ОСОБА_3 має самостійний дохід, та є особою, яка не потребує сторонньої матеріальної допомоги. Вважає, що грошові перекази відповідачем на картковий рахунок сина не є обов`язковими для відповідача та не гарантовано, що вони будуть здійснюватися у майбутньому до моменту завершення навчання. Також зазначає, що отримання грошових коштів від матері (так і батька) не робить ОСОБА_6 таким, що не потребує матеріальної допомоги, такі грошові кошти не є самостійним доходом сина. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Заслухавши поясненняпредставника відповідача ОСОБА_2 -адвоката Вуйцік О.Б. на підтримання доводів апеляційної скарги, поясненняпредставника позивачки ОСОБА_1 -адвоката Шубака О.І. на заперечення доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Судом та матеріалами справи встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 листопада 2005 року, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 08 липня 2011 року (а.с.6). У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , видане 25 червня 2009 року (а.с.7), та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , видане 08 липня 2011 року (а.с.8). З відомостей з реєстру Львівської міської територіальної громади №014702-С, сформованих 24 квітня 2023 року вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 (а.с.10). Актом ПП «Ваш дім сервіс» №30/05 від 30 травня 2024 року встановлено факт проживання ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_3 та дочкою ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_2 (а.с.11). Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 17 липня 2023 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.22-23). Судовим наказом Сихівського районного суду м.Львова від 19 липня 2023 року стягнуто аліменти на дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18 липня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с.24). Постановою державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02 серпня 2023 року відкрито виконавче провадження №72400072 на виконання судового наказу Сихівського районного суду м.Львова від 19 липня 2023 року (а.с.25-26), про що свідчить й інформація про виконавче провадження, сформована 17 червня 2024 року (а.с.27-29). 13 серпня 2023 року ОСОБА_1 уклала договір про надання у Львівському національному університеті імені Івана Франка №ЕКВ-121723-ДК на платній основі освітніх послуг ОСОБА_3 (а.с.31-32). Вартість платної освітньої послуги за кожен навчальний рік складає 30180 грн. (а.с.33-34). Про оплату першого року навчання свідчать копії квитанцій про оплату (а.с.35-36). Відповідно до довідки Львівського національного університету імені Івана Франка №1576 від 31 травня 2024 року ОСОБА_3 є студентом 1 курсу освітнього ступеня бакалавр денної форми здобуття освіти економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю Економіка (а.с.37). Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухомого майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №378623757, сформованої 15 травня 2024 року підтверджується наявність нерухомого майна у власності ОСОБА_2 (а.с.3842). Відповідь з Державної податкової служби України від 25 квітня 2024 року свідчить про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником фізичною особою в податковій декларації про майнові стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником фізичною особою підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця (а.с.43-47). На підтвердження платоспроможності боржника позивачкою надано також витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №82647904313, сформований 16 травня 2024 року (а.с.48-63). Крім того, Міністерство внутрішніх справ України 03 січня 2024 року надало інформацію щодо зареєстрованих транспортних засобів за ОСОБА_2 мотоцикл БМВ д.н.з. НОМЕР_4 (а.с.64). Відповідь на запит з Пенсійного фонду України №201774433 від 25 квітня 2024 року свідчить про отримання ОСОБА_2 доходу заробітної плати у ТОВ «Інвестиційно-фінансова компанія», ТОВ «Технопарк ЛЗТА» (а.с.65). У відповідності до звіту ТОВ «Технопарк ЛЗТА» з заробітної плати ОСОБА_2 здійснюються відрахування та виплати за постановою у виконавчому провадженні №72400072 від 29 листопада 2023 року (а.с.66). В матеріалах справи міститься звернення ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з проведеним розрахунком додаткових витрат на дітей, наданням реквізитів для оплати половини їх вартості (а.с.67-69), окрім того долучено копію позову про стягнення додаткових витрат на дітей. Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з тих підстав, що повнолітній син сторін ОСОБА_3 навчається на стаціонарній формі навчання, не працевлаштований, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, на час навчання перебуває на утриманні матері, його батько теж повинен надавати матеріальну допомогу по його утриманню поки він продовжує навчання. З висновками суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується. Статтею 199 СК Українипередбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Аналогічний висновок по застосуванню ст.199 СК Україниміститься і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Згідно ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд першої інстанції правильно констатував, що повнолітній син сторін продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу сину на період навчання з врахуванням його заробітку. Також суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що ОСОБА_2 надає постійну матеріальну допомогу сину, регулярно здійснює грошові перекази на рахунок сина. Таким чином, колегія суддів вважає, що періодичні перерахування ОСОБА_2 коштів на користь ОСОБА_3 , свідчать про визнання відповідачем потреби сина в матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням, а також вказує на те, що відповідач надає сину таку допомогу. Окрім цього, судом встановлено, що у квітні 2024 року при досягненні повноліття ОСОБА_3 , відповідач подарував сину грошові кошти, за які останній придбав транспортний засіб БМВ 325D та до моменту продажу 03 липня 2024 року був його власником. Після продажу цього автомобіля придбав інший автомобіль марки БМВ 3401, 2016 року випуску, відтак відповідач забезпечив сина грошовими коштами. З врахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що повнолітній ОСОБА_3 мав можливість такі кошти розподілити на період навчальних років, транспортний засіб для нього не є життєво необхідним на даному етапі життя, а відтак потреба у матеріальній допомозі відсутня та відповідно відсутня необхідність у примусовому стягненні аліментів на повнолітнього сина,який продовжує навчання. Відповідно до ст. 201 СК України до відносин між батьками і сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189 192 і 194 197 цього Кодексу. Виходячи зі змісту наведених норм при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів, ОСОБА_1 обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що повнолітній син навчається і потребує матеріальної допомоги, при цьому будь яких належних та допустимих доказів на підтвердження розміру витрат пов`язаних з навчанням (придбання необхідної учбової літератури, канцелярського приладдя, продуктів харчування, вартості проїзду, одягу, взуття та іншого), позивачка не надала. Окрім цього, позивачкою не надано документів про свої доходи, що безперечно впливає на вирішення питання про стягнення аліментів, адже такий обов`язок лежить на обох батьках. Крім того, колегія звертає увагу, що у відповідача на утриманні перебуває малолітній син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дружина ОСОБА_8 . Також варто зазначити, що відповідач сплачуючи аліменти на неповнолітню доньку ОСОБА_4 , також здійснює регулярні перерахування коштів на її рахунок. З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем спростовано, що повнолітній ОСОБА_3 перебуває на утриманні матері, яка звернулася до суду з відповідним позовом, оскільки відповідач теж надає матеріальну допомогу сину, таким чином, вимога про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, на користь матері є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. З урахуванням викладеного вище, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідно до ст..376 ч.1 п.3,4 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; п.4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або застосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення судом норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою. Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у позові. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п. 2; 376 ч.1 п. 3,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Вуйцік Ольги Богданівни задовольнити. Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 12 серпня 2024 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову про стягнення аліментів на повнолітнього сина, що навчається. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складений 05 грудня 2024 року. Головуюча суддя Ю.Р. Мікуш Судді: Т.І. Приколота Р.В. Савуляк