Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/30342/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/30342/20 Суддя (судді) першої інстанції: Гарник К.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю. за участю секретаря Ковтун К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України та Національного університету харчових технологій, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства освіти і науки України та Національного університету харчових технологій, третя особа - ОСОБА_2 про: - визнання дій Національного університету харчових технологій з організації проведення виборів ректора, що відбулися 11 листопада 2020 року - протиправними; - визнання дій Організаційного комітету з проведення виборів ректора Національного університету харчових технологій у зв`язку із порушення вимоги статті 42 Закону України від 01 липня 2014 року «Про вищу освіту», пункту 14, пункту 15, пункту 16, пункту 34 «Методичних рекомендацій щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника вищого навчального закладу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2014 року №726, пункту 3.2, пункту 5.4. Положення про організацію виборів ректора Національного університету харчових технологій, затвердженого 27 лютого 2020 року Вченою радою Національного університету харчових технологій та пункту 1.2.2, пункту 3.2.9. Положення про Організаційний комітет з виборів ректора Національного університету харчових технологій, затвердженого 27 лютого 2020 року Вченою радою Національного університету харчових технологій - протиправними; - визнатиння виборів ректора Національного університету харчових технологій недійсними та скасування рішення Головної виборчої комісії з проведення виборів ректора Національного університету харчових технологій щодо результатів виборів ректора, оформленого протоколом Головної виборчої комісії з проведення виборів ректора Національного університету харчових технологій №7 від 11 листопада 2020 року; - визнання дій Міністерства освіти та науки України щодо не перенесення дати виборів ректора Національного університету харчових технологій з 11 листопада 2020 року на іншу дату у зв`язку з пандемією COVID-19, а також у зв`язку з масштабними порушеннями адміністрацією Університету вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки - протиправними; - зобов`язатиння Міністерство освіти та науки України організувати проведення нових виборів ректора Національного університету харчових технологій. 16 червня 2021 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява позивача про забезпечення доказів в адміністративній справі №640/30342/20, в якій останній просив суд забезпечити докази у справі шляхом витребування з Північного офісу Державної аудиторської служби України належним чином засвідченої копії акту Північного офісу Державної аудиторської служби України від 28 серпня 2019 року за № 031-30/541, від 28 серпня 2019 року ревізії фінансово-господарської діяльності Національного університету харчових технологій та його відокремлених структурних підрозділів за період з 01 жовтня 2015 року по 01 червня 2019 року. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2021 року у задоволені заяви позивача про забезпечення доказів відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2021 року. На думку апелянта, ухвалу суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову. У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У зв`язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. Відповідно до частин першої та другої статті 114 КАС України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Згідно із частиною першою статті 115 КАС України суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язанням вчинити певні дії щодо доказів. Аналізуючи наведені положення колегія суддів вважає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування та заборони вчиняти певні дії щодо них, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів. У постанові Великої Палати Верховного Суду, викладену від 11.03.2020 року у справі №11-1278заі19, зазначено, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18. В даному випадку в апеляційній скарзі позивач зазначив, що вже після відкриття провадження у справі ним встановлено, що в Північному офісі Державної аудиторської служби України наявні акт Північного офісу Держаудитслужби України від 28 серпня 2019 року за № 031-30/541 ревізії фінансово-господарської діяльності Національного університету харчових технологій та його відокремлених структурних підрозділів за період з 01 жовтня 2015 року по 01 червня 2019 pоку, які, на переконання позивача, підтверджують, що причиною створення Організаційним комітетом з проведення виборів ректора Національного університету харчових технологій, очолюваним на той час виконуючим обов`язки ректора Університету ОСОБА_3 , привілейованих умов під час виборчої компанії на користь кандидата на посаду ректора НУХТ ОСОБА_2 , є масштабне розкрадання коштів в зазначеному Університеті та злочинні наміри й надалі здійснювати вказане розкрадання і покривати його через «ручного» керівника вищевказаного ЗВО. Апелянт зазначив, що ним відповідно до ч.4 ст.79 КАС України були здійснені усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу, проте такі докази надані не були. Апелянт зазначив, що співробітники Голосіївського управління поліції ГУНП в м.Києві та Північного офісу Державної аудиторської служби України навмисно створюють штучні перепони з метою ненадання засвідченої копії Акту ревізії від 28.06.2019. На думку позивача в перспективі, зазначений письмовий доказ може бути взагалі втрачений. Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, докази, які просить забезпечити позивач не стосуються предмету розгляду в даній адміністративній справі, оскільки предметом позову в даному випадку є незгода позивача з проведеними виборами ректора Вищого навчального закладу та порушення відповідачем процедури їх проведення, а не фінансово-господарська чи інша діяльність самого закладу. Крім того позивачем не наведено об`єктивних фактів, які б свідчили про наявність дійсного ризику втрати певніх доказів. Фактично доводи позивача грунтуються на його припущеннях щодо можливої втрати таких доказів. Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.150, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: А.Ю. Коротких Н.М. Єгорова