Постанова 4854 № 540/2864/19

від 07.10.2021 ·

_________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2864/19 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: доповідача, судді - Димерлія О.О. суддів Єщенка О.В., Танасогло Т.М. за участю секретаря Пономарьової Н.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, У С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та посилаючись на те, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , за яким на день смерті рахувався узгоджений податковий борг в загальній сумі 3549785,20 грн., а відтак податковий борг став податковим боргом відповідача як спадкоємця і має бути погашений нею в межах вартості майна, що успадковано, просив суд стягнути з відповідача податковий борг: - по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1595188 грн. 61 коп.; - по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 1821863грн. 53 коп.; - по військовому збору - у сумі 132733 грн. 06 коп. За наслідками розгляду адміністративного позову Херсонським окружним адміністративним судом 14 квітня 2021 ухвалено рішення про часткове задоволення адміністративного позову Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (надалі Головне управління, позивач). Суд першої інстанції стягнув з ОСОБА_1 податковий борг в загальній сумі 171230 грн. 90 коп., а саме : - по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг в сумі 76934 грн. 04 коп.;- по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 87892 грн. 83 коп., - по військовому збору в сумі 6404 грн. 03 коп. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив. Приймаючи означене рішення суд попередньої інстанції виходив з того, що відповідачці видані наступні свідоцтва про право на спадщину: - від 25 квітня 2019 на грошові кошти, з відповідними нарахованими відсотками та нарахованою компенсацією, які знаходяться в ПАТ «Креді Агріколь Банк» в сумі 400 грн. 01 коп. та 439 в ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» в сумі 25661 грн. 73 коп., 48 грн. 80 коп., 83205 грн. 40 коп. та 3532 грн. 96 коп.; - від 15 серпня 2019 на 1/2 частку статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ.Трейд» вартістю 16500 грн.; - від 15 серпня 2019 на 1/ 2 частку статутного капіталу Приватного підприємства «ТД «Блінов» вартістю 500 грн.; - від 25 жовтня 2019 на грошові кошти, з відповідними нарахованими відсотками та нарахованою компенсацією, які знаходяться в АТ «ОТП Банк» в сумі 40942 грн. 91 коп. Постановою приватного нотаріуса від 19 серпня 2019 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину на таке нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1 ; 1/2 частки земельної ділянки АДРЕСА_2 та 1 /2 частку трансформаторної підстанції літ. «Б» по АДРЕСА_2 . Ураховуючи наведене, станом на час розгляду цієї справи є підтвердженим спадкування ОСОБА_1 майна померлого ОСОБА_2 загальною вартістю 171230 грн. 90 коп. Оскільки відповідачка частково прийняла спадщину, а відтак, і зобов`язання зі сплати податків і зборів підлягають погашенню в межах вартості майна, що успадковано. В апеляційній скарзі Головне управління, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, і задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги податковий орган вказав на те, що відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тому, на переконання позивача, права та обов`язки спадкодавця переходять до його спадкоємців як єдине ціле. Отже правонаступник не може прийняти тільки одну частину правомочностей, і відмовлятися від прийняття іншої. Він не вправі встановлювати інший порядок набуття прав та обов`язків, не може відмовитись від набуття деяких прав або від відповідальності за борги спадкодавця або поставити прийняття спадщини в залежність від якої-небудь умови. Оскільки ОСОБА_1 не зверталась до нотаріуса з заявою про відмову від прийняття спадщини, вона, у силу приписів ч. 3 ст. 1268 ЦК України, автоматично набула статусу спадкоємця, що прийняв спадщину, а тому таке прийняття не потребує будь-якого оформлення. Головне управління переконане, що ОСОБА_1 «не позбавлена права на спадкування» об`єктів нерухомості її чоловіка ОСОБА_2 , так як, положеннями ч.3 ст. 1296 ЦК України передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Крім того, позивачем у справі забезпечено дотримання всіх установлених процедур для реалізації права на стягнення податкового боргу у судовому порядку. У свою чергу, не погоджуючись з прийнятим судом рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі відповідачка вказала на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та просить рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначила наступне: суд першої інстанції не дослідив доказів, які свідчать про направлення податковим органом позивачці «якоїсь претензії». Вказане, на переконання відповідачки, свідчить про те, що вона кредиторської вимоги не отримувала, що у свою чергу, позбавляє податковий орган права на звернення до суду з позовом до спадкоємця. Одночасно, вказане свідчить про пропуск як шестимісячного так і річного строку на звернення кредитора з претензією до спадкоємця; суд, в порушення ст. 80 КАС України, за відсутності клопотання позивача та відповідачки, витребував від нотаріуса письмовий доказ копію нотаріальної справи; суд не врахував тієї обставини, що питання законності вимог податкового органу знаходиться у відкритому провадженні касаційного суду (справа №821/771/17). У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін. Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційних скарг, перевірив матеріали справи та зважаючи на з`ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційні скарг Головного управління та ОСОБА_1 не підлягають задоволенню. Перевіряючи повноту з`ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке. Судом першої інстанції встановлено, і це знайшло своє підтвердження в долучених до матеріалів письмових доказах, що ОСОБА_2 з 18 травня 2005 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на податковому обліку в Головному управлінні ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (правонаступником якого є позивач). В період господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 контролюючим органом було вручено ОСОБА_2 податкову вимогу від 30 серпня 2014 № 9552-25 на суму 48857 грн. 30 коп. Згідно статті 89 розділу II ПК України позивачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 03 вересня 2014 №

563. З інтегрованих карток платника податків ОСОБА_2 по податку на додану вартість, по податку на доходи фізичних осіб, по військовому збору видно, що з часу вручення ОСОБА_2 податкової вимоги від 30 серпня 2014 № 9552-25 його податковий борг не переривався і погашеним повністю не був. Податковим органом були нараховані грошові зобов`язання: за податковими повідомленнями-рішеннями від 11 травня 2017 №0000611302 на суму 1608147 грн. 50 коп., №0000571302 на суму 1492575 грн. 93 коп. та №0000591302 на суму 510 грн., №0000581302 на суму 113782 грн. 09 коп. Також, ФОП ОСОБА_2 самостійно було визначено грошові зобов`язання за податковими деклараціями про майновий стан і доходи від 19 лютого 2017 №9269804062 на суму 13109 грн. 40 коп., від 19 лютого 2018 №9298644541 на суму 32096 грн. 22 коп. Крім того, на вказані зобов`язання була нарахована пеня в сумі 288098 грн. 66 коп. та в сумі 18951 грн. 28 коп. Отримання ОСОБА_2 зазначених вище податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги підтверджується наявними у справі рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, в яких ОСОБА_2 власноручно розписався, що засвідчено підписом працівника поштового зв`язку. Не погоджуючись з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями ФОП ОСОБА_2 оскаржив їх в судовому порядку (справа №821/771/17). За наслідками розгляду Херсонським окружним адміністративним судом адміністративного позову 29 вересня 2017 було ухвалено постанову про відмову у його задоволенні. Рішення суду першої інстанції у справі №821/771/17, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018. Тобто, рішення суду про відмову ФОП ОСОБА_2 у визнанні протиправними і скасуванні податкових повідомлень-рішень набрало законної сили. Таким чином за ФОП ОСОБА_2 рахувався податковий борг в загальній сумі 3549785 грн. 20 коп. Грошові зобов`язання, визначені контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, відповідачем не сплачені та примусово не стягувались. Згідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02 жовтня 2018 ОСОБА_2 помер. 17 жовтня 2018 ОСОБА_1 звернулась з заявою до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу де вказала, що після смерті її чоловіка ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, яке вона приймає. Також відповідач вказала в заяві про те, що крім неї, спадкоємиці за законом першої черги, інших спадкоємців майна померлого не має. Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтею 1220 ЦК України установлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. За змістом статей 1268, 1270 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Порядок виконання грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи (у тому числі фізичної особи підприємця) визначений ст.99 ПК України. Згідно із пп. 99.1 ст.99 ПК України: «Виконання грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи (у тому числі фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність) у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття. Претензії спадкоємцям пред`являються контролюючими органами в порядку, встановленому цивільним законодавством України для пред`явлення претензій кредиторами спадкодавця. Після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов`язання та/або податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов`язаннями та/або податковим боргом спадкоємців. Протягом строку прийняття спадщини на грошові зобов`язання та/або податковий борг спадкодавців пеня не нараховується. У разі переходу спадщини до держави грошові зобов`язання померлої фізичної особи припиняються». Суд апеляційної інстанції визнає правильним висновок суду першої інстанції, що наведена правова норма є спеціальною до спірного випадку. А також про те, що погашення податкового боргу фізичної особи підприємця здійснюється саме спадкоємцями, які прийняли спадщину і виключно в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття. Водночас, передумовою для виникнення у спадкоємців обов`язку погасити податковий борг померлого є пред`явлення контролюючим органом претензії спадкоємцям у порядку, встановленому цивільним законодавством України. У випадку якщо контролюючий орган пред`явив в такому порядку претензію спадкоємцям, але вони не виконали її, то після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов`язання та/або податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов`язаннями та/або податковим боргом спадкоємців. На час подання ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини (17 жовтня 2018) положення статей 1281 «Пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» і ст. 1282 «Обов`язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора» діяли в редакції Закону №435-IV від 16 січня 2003, чинній до 4 лютого 2019. Так статтею 1281 ЦК України (в редакції Закону №435-IV від 16 січня 2003) було визначено: «1. Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

2. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

3. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

4. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги». У свою чергу стаття 1282 ЦК України (в редакції Закону №435-IV від 16 січня 2003) передбачала, що: «1. Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

1. Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

2. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

3. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

1. Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

2. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Системний аналіз наведених правових норм які діяли як до 4 лютого 2019 так і після вказаної дати (Закон № 2478-VIII від 03.07.2018), вказує на те, що стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса. Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд. При цьому, законодавством не передбачені форма і зміст вимог кредитора, а також на нотаріуса не покладено обов`язку перевіряти обґрунтованість вимог. Безпосереднє отримання спадкоємцем від кредитора кредиторської вимоги не є обов`язковим та не позбавляє податковий орган права на звернення до суду з позовом до спадкоємця. З урахуванням цього, встановлений законом строк на звернення з претензією до спадкоємця ГУ ДПС у Херсонській області - дотримано. Грошові зобов`язання, визначені контролюючим органом, спадкоємцем-відповідачем добровільно не були сплачені, тому 27 грудня 2019, податковий орган звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості. Такий висновок як суду першої інстанції так і апеляційного суду знаходить своє підтвердження в неодноразово висловлених правових позиціях Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі №916/617/17, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 495/1933/15-ц, від 10 березня 2021 року у справі №522/5924/17, від 13 січня 2021 року у справі № 456/4355/15-ц). Таким чином, посилання відповідачки на ту обставину, що, вона особисто, а не через нотаріуса, не отримувала кредиторської вимоги, податковий орган не має права на звернення до суду з позовом до спадкоємця та вимагає почати нову процедуру узгодження податкових зобов`язань є хибним та таким, що не відповідає вимогам Закону. Водночас аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що пред`явлення кредитором вимог до спадкоємця пов`язується з прийняттям спадщини та одержанням спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. З цього приводу суд апеляційної інстанції вказує на наступне. Приватний нотаріус Херсонського нотаріального округу Драгневич Л.Ю. листами від 05 червня 2019 №152/02-14, від 15 серпня 2019 №244/02-14 повідомила контролюючий орган про те, що ОСОБА_1 (дружина) є єдиним спадкоємцем її померлого (чоловіка) ОСОБА_2 та їй видано ряд свідоцтв про право на спадщину за законом на грошові заощадження, які належали померлому. Про наявність іншого спадкового майна спадкоємця, станом на 05 червня 2019, вона не заявляла і як зазначалось вище, Постановою приватного нотаріуса від 19 серпня 2019 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину на таке нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1 ; 1/2 частки земельної ділянки АДРЕСА_2 ; 1/2 частки трансформаторної підстанції літ. «Б» по АДРЕСА_2 . Станом на час розгляду цієї справи судом першої інстанції підтвердженим є спадкування ОСОБА_1 майна померлого ОСОБА_2 загальною вартістю 171230 грн. 90 коп. (400 грн. 01 коп. + 439 грн. + 25661 грн. 73 коп. + 48 грн. 80 коп. + 83205 грн. 40 коп. + 3532 грн. 96 коп. + 16500 грн. + 500 грн. + 40942 грн. 91 коп.). ОСОБА_1 як єдиний спадкоємець ОСОБА_2 прийняла спадщину отримала ряд свідоцтв про право на спадщину за законом на частину спадкового майна, відтак вона, у тому числі прийняла, і його зобов`язання зі сплати податків та зборів. Так як вимога контролюючого органу щодо погашення податкового боргу ОСОБА_2 пов`язана з прийняттям спадщини та одержанням спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, то вона підлягає погашенню відповідачем в межах вартості майна одержаного за спадщиною, а це 171230 грн. 90 коп.. Твердження позивача про те, що ОСОБА_1 не зверталась до нотаріуса з заявою про відмову від прийняття спадщини, тому вона, згідно до приписів ч. 3 ст. 1268 ЦК України, автоматично набула статусу спадкоємця, що прийняв спадщину, а тому таке прийняття не потребує будь-якого оформлення, суд апеляційної інстанції відхиляє як таке, що не відповідає вимогам Закону. Статтею 1282 ЦК України «Обов`язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора» чітко визначено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Статтею 1216 ЦК України визначено «Поняття спадкування», це - перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Права і обов`язки не набуваються спадкоємцем автоматично, як це вказує податковий орган, такий перехід відбувається після підтвердження права спадкоємця на отримання спадкового майна отримання свідоцтва про право на спадщину. Тільки після отримання такого правоустановчого документу, у спадкоємця виникає право: володіння, користування, розпорядження майном, тобто відбувається перехід прав та обов`язків. Зважаючи на все вище викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час розгляду справи судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надано їм правової оцінки. Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні фактичних обставин норм матеріального і процесуального права. За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не убачається. Керуючись: ст. ст. 293, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 (справа №540/2864/19) за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили негайно після її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня отримання повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено 12 жовтня 2021. Суддя-доповідач: Судді: