Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/7494/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/7494/20 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів - Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Тринадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И Л А : 07 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Тринадцятої кадрової комісії від 06.07.2020 року про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ Прокуратури Одеської області від 17.08.2020 року №1632к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу ювенальної юстиції Прокуратури Одеської області; - поновити з 21.08.2020 року ОСОБА_1 в Одеській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній (рівноцінній) посаді прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Одеської області; - стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21.08.2020 року по 07.09.2020 року в сумі 12354,32 грн, та за період з 08.09.2020 року по дату прийняття рішення у справі з розрахунку 6806,11 грн. за один робочий день вимушеного прогулу; - стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з дати прийняття рішення у справі по дату фактичного поновлення на роботі з розрахунку 6806,11 грн. за один робочий день вимушеного прогулу; - допустити негайне виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді; - допустити негайне виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць (22 робочі дні) у розмірі 149 734,42 грн. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з квітня 1994 року він працює в органах прокуратури Одеської області, а з 29.05.2020 до часу звільнення працював на посаді прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Одеської області. Позивач зазначив, що згідно до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, ним складено іспити та набрана кількість балів, більше ніж прохідний бал. Однак за результатами наступного етапу - співбесіди, проведеної кадровою комісією № 13 06 липня 2020 року, прийнято рішення № 2 від 06.07.2020 про неуспішне проходження ним атестації, з висновками якого позивач не згоден. Позивач зазначив, що наказ про його звільнення винесений на підставі рішення кадрової комісії, яке є необґрунтованим та його висновки не підтверджені жодним допустимим доказом. Одеська обласна прокуратура заперечувала проти задоволення позову, зазначаючи, що наказом прокурора області від 17.08.2020 №1632к позивача звільнено з посади прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20.08.2020. В якості підстави зазначено рішення Тринадцятої кадрової комісії з атестації регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора № 2 від 06.07.2020, яким встановлено неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. На підставі зазначеного рішення кадрової комісії від 06.07.2020 № 2 прокурором Одеської області 17.08.2020 прийнято наказ № 1632к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20.08.2020, що відповідає приписам чинного законодавства. Офіс Генерального прокурора заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що позивач успішно пройшов перші два етапи атестації - іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. У зв`язку із цим його було допущено до наступного етапу атестації - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. 06.07.2020 Тринадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур ухвалено рішення № 2 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. Відповідач вказав, що керуючись п. 13,17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та п. 6 розділу І, п. 16 розділу IV Порядку проходження прокурорами атестації, під час проведення співбесіди комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Одеської області ОСОБА_1 , вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. На підставі досліджених матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності щодо законності способу набутого майна, а саме: останній не надав переконливих пояснень щодо підстав (мотивів) дарування його дочці нерухомого майна суддею ОСОБА_2 . Крім того, обґрунтовані сумніви відповідності прокурора вимогам доброчесності також викликала значна кількість інформації у засобах масової інформації та скаргах про наявність упередженості прокурора під час виконання службових повноважень тощо. У зв`язку з цим прокурор відділу ювенальної юстиції прокуратури Одеської області ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію. Юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» в даному випадку є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури. Тринадцята кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора відзив на позовну заяву не подала. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Тринадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 06.07.2020 року № 2 про неуспішне проходження атестації прокурором відділу ювенальної юстиції прокуратури Одеської області ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Прокуратури Одеської області від 17.08.2020 року № 1632к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 20 серпня 2020 року. Поновлено ОСОБА_1 на роботі в органах прокуратури на посаді прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Одеської області з 21 серпня 2020 року. Стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21 серпня 2020 року по день поновлення на роботі в розмірі 445 311,35 грн. У задоволенні іншої частини позову - відмовлено. Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 , Офіс Генерального прокурора, Одеська обласна прокуратура подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просили рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове: позивач - про задоволення позовних вимог в повному обсязі, відповідачі - про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, ОСОБА_1 зазначив, що належним способом захисту його прав є поновлення позивача в Одеській обласні прокуратурі на посаді рівнозначній, з якої його було звільнено. Офіс Генерального прокурора в апеляційній скарзі зазначив, що повноваження кадрових комісій щодо прийняття відповідних рішень у межах компетенції є дискреційними. Суд не наділений повноваженнями здійснювати оцінку щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, та, відповідно, встановлювати відповідність прокурора цим вимогам. Одеська обласна прокуратура в своїй апеляційній скарзі зазначила, що єдиною та безумовною підставою для звільнення позивача з посади стало рішення кадрової комісії про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. Поновлення позивача, який неуспішно пройшов атестацію, на посаді в органах прокуратури усупереч конституційному принципу рівності громадян надає йому привілеї перед прокурорами, які успішно пройшли атестацію. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з квітня 1994 року працював в органах прокуратури Одеської області, а з 29.05.2020 до часу звільнення працював на посаді прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Одеської області, що підтверджується записами в трудовій книжці НОМЕР_1 (т.1 а.с. 185-188). Позивачем подано заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію. Позивач успішно пройшов перші два етапи атестації - іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, а також іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, та допущений до третього етапу атестації - співбесіди. 06 липня 2020 року Тринадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур ухвалене рішення №2 про неуспішне проходження позивачем атестації (т.3 а.с.97). З рішення № 2 вбачається, що керуючись пунктами 13, 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та пунктом 6 розділу І, пунктом 16 розділу IV Порядку проходження прокурором атестації, під час проведення співбесіди, Комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Одеської області ОСОБА_1 , вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Так, у висновку зазначено, що позивач не надав переконливих пояснень щодо підстав (мотивів) дарування його дочці нерухомого майна суддею ОСОБА_2 . Крім того, обґрунтовані сумніви відповідності прокурора вимогам доброчесності також викликала значна кількість інформації у засобах масової інформації та скаргах про наявність упередженості прокурора під час виконання службових повноважень тощо. У зв`язку з цим прокурор відділу ювенальної юстиції прокуратури Одеської області ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію. Наказом прокуратури Одеської області №1632к від 17 серпня 2020 року на підставі рішення Тринадцятої кадрової комісії №2 від 06.07.2020 року, ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" з 20 серпня 2020 року (т.1 а.с. 189). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення кадрової комісії про невідповідність позивача критерію доброчесності, яке стало підставою для його звільнення з органів прокуратури, є необґрунтованим та невмотивованим. Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 4 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена статтею 16 Закону України «Про прокуратуру», є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності. Згідно з частиною третьою статті 16 цього Закону, прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом. 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX (далі - Закон №113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури. Прийняття вказаного Закону спрямовано на запровадження першочергових і тимчасових заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навивки, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури. Основною метою законопроекту є створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності. Згідно з пунктом 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2010 року № 1697. За приписами пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Згідно із п. 11 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Аналіз наведених правових норм, а також положень пунктів, 1,2,4 розділу І Порядку № 221 дає підстав для висновку, що атестація прокурорів є спеціальною процедурою, що має на меті підтвердження здатності прокурорами виконувати свої повноваження на належному рівні за визначеними законом критеріями, шляхом здійснення оцінки їхньої професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Така атестація є обов`язковою складовою запровадженого Законом №113-ІХ процесу реформування системи органів прокуратури та передбачає чітку процедуру та умови звільнення і переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, що здійснюється на підставі відповідних рішень кадрових комісій про успішне або неуспішне проходження атестації. При цьому, атестація прокурорів проводиться відповідними кадровими комісіями та включає в себе три етапи, у тому числі, проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. За обставинами справи позивач успішно пройшов перші два етапу атестації і допущений до проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. З приводу можливості оцінки судами актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень ЄСПЛ у своїх рішеннях зробив правовий висновок, згідно з яким у таких випадках судовий контроль є обмеженим. Зокрема, ЄСПЛ указав, що за загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені в них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору. Згідно з положеннями Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тому, вірними є доводи апелянта - Офісу Генерального прокурора, що суд вправі перевірити аргументованість, вмотивованість висновків кадрової комісії, однак не може підміняти цей орган. Повноваження комісії стосовно оцінювання обставин, пов`язаних із кандидатом на посаду прокурора, та його особистих якостей є дискреційними та виключною компетенцією комісії. Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, що викладена у постанові від 16.09.2021 по справі № 9901/46/21. Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне перевірити рішення кадрової комісії від 06.07.2020 на предмет відповідності Порядку № 221 в частині мотивів та підстав для прийняття рішення про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 . Відповідно до розділу ІV Порядку № 221 співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Приписами п.9 розділу ІV Порядку № 221 визначено, що для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень. Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно) (п.10 розділу ІV Порядку № 221). Згідно приписів п.11 цього розділу, дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду, здійснюється членами кадрової комісії. Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів). Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання (п. 12 розділу ІV Порядку № 221). Етапи співбесіди прокурора визначені п.13 цього розділу, а саме: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання. Співбесіда проходить у формі засідання комісії. Відповідно приписів п.14-п.18 розділу ІV Порядку № 221 члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання (пп.15). Як вбачається з рішення № 2 від 06.07.2020 року, у комісії були відсутні будь - які зауваження щодо проходження позивачем перших двох етапів атестації, а висновок щодо невідповідності ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності комісія обґрунтувала сумнівами у законності способу набутого майна, а саме: щодо обставин отримання донькою позивача в дар від судді ОСОБА_2 нерухомого майна, а також враховуючи значну кількість інформації у засобах масової інформації та скаргах про наявність упередженості прокурора під час виконання службових повноважень (т.2 а.с.206). З матеріалів справи вбачається, що у 2014 році прокуратурою Одеської області проводилась перевірка за фактами можливої протиправної діяльності посадових осіб прокуратури Комінтернівського району Одеської області, в ході якої встановлено, що за рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 26.09.2007 у справі № 2-2542/07 за 5 громадянами, в т.ч. ОСОБА_2 , визнано право власності на будинки бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованих на 21 км автошляху Одеса-Южне, на території Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області. Своєчасно зазначене рішення Комінтернівського районного суду в апеляційному порядку оскаржено не було не з вини ОСОБА_1 , що підтверджено висновком службового розслідування від 27.06.2014 (т.2 а.с.268-273). Після призначення ОСОБА_1 прокурором Комінтернівського району, ним 16.06.2011 подано апеляційну скаргу на вказане рішення. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30.08.2011 заяву прокурора Комінтернівського району про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 26.09.2007 залишено без задоволення, апеляційну скаргу - без розгляду. У подальшому, 25.12.2012 ОСОБА_2 належна йому частка майна бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (9/500) подарована ОСОБА_3 . Як пояснив ОСОБА_1 , з суддею ОСОБА_2 від підтримував дружні стосунки. Будиночок бази відпочинку ОСОБА_2 подарував його доньці у зв`язку з її повноліттям (04.12.2012). Судова колегія погоджується з доводами Офісу Генерального прокурора, викладених в апеляційній скарзі, що прокурор зобов`язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його, як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури (статті 3,19 Закону «Про прокуратуру»). Аналогічні вимоги до прокурора містяться у ст.16 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27.04.2017 Всеукраїнською конференцією прокурорів. За обставин ненадання ОСОБА_1 кадровій комісії переконливих пояснень щодо мотивів дарування члену його сім`ї нерухомого майна від особи, що була стороною у цивільній справі про визнання права власності на це нерухоме майно, по якій ОСОБА_1 , як керівником прокуратури Комінтернівського району, подавалась апеляційна скарга, рішення кадрової комісії ґрунтується на належних доводах та мотивах про невідповідність ОСОБА_1 вимогам доброчесності. Стосовно наявності значної кількості інформації у засобах масової інформації, судова колегія вважає, що вона не може братися до уваги в якості підстав для висновку про упередженість прокурора ОСОБА_1 під час виконання службових повноважень. З матеріалів справи вбачається, що ініціаторами громадських звернень є заступник директора громадської організації «Одеський обласний центр журналістських розслідувань» ОСОБА_4 , керівник громадської організації «Громада Крижанівки» ОСОБА_5 і голова КРГО «Крижанівська рада молоді» ОСОБА_6 . Звернення громадських діячів щодо неправомірних дій заступника прокурора Одеської області ОСОБА_1 , порушення ним вимог антикорупційного законодавства було предметом службового розслідування у прокуратурі Одеської області. Комісією 14.02.2020 складений висновок, якій затверджений прокурором Одеської області М.Вихор, про не підтвердження в ході перевірки викладених у зверненні обставин можливих неправомірних дій заступника прокурора області ОСОБА_1 . З матеріалів справи, зокрема відеофіксації засідання кадрової комісії при проведенні співбесіди із ОСОБА_1 , вбачається що на момент проведення співбесіди членам кадрової комісії було відомо про результати перевірки звернень громадських діячів та не підтвердження їх доводів про неправомірні дії ОСОБА_1 на посаді прокурора та порушення ним вимог антикорупційного законодавства. Тому, на думку судової колегії, висновок про недоброчесність ОСОБА_1 не може ґрунтуватися наявністю інформації у ЗМІ та скаргах про його упередженість при виконанні службових повноважень. Враховуючи викладені обставини, беручі до уваги підтвердження належними доводами та мотивами рішення кадрової комісії № 2 від 06.07.2020 стосовно невідповідності ОСОБА_1 вимогам доброчесності з підстав отримання в дар нерухомого майна членом його сім`ї прокурора від сторони по цивільній справі, судова колегія не вбачає підстав стверджувати, що висновки кадрової комісії є необґрунтованими, не підтвердженими доказами або помилковими щодо фактів. Отже, рішення кадрової комісії № 2 від 06.07.2020 стосовно невідповідності ОСОБА_1 вимогам доброчесності є законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню. Суд першої інстанції надав невірну правову оцінку обставинам справи, у зв`язку з чим дійшов невірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині. Оскільки рішення кадрової комісії не є рекомендаційним для суб`єкта звільнення, а є беззаперечною та остаточною підставою для видання Генеральним прокурором, зокрема наказу про звільнення прокурора на підставі пункту частини першої статті 51 Закону №1697, згідно з положеннями Закону №113, відсутні підставі для визнання протиправним та скасування наказу № 1632-к від 17.08.2020. Не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які є похідними від вимог про скасування рішення кадрової комісії та наказу про звільнення з посади. Відповідно до п.3 ч.1 ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Керуючись ст.ст. 308, 311, 317, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури - задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року - скасувати та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко