Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/14677/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/14677/20 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г., при секретарі Черкасової Є.А., за участю апелянта - ОСОБА_1 , представника відповідача Осадчого Д.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приморського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Житлово-будівельний кооператив «ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ», про визнання протиправним та скасування припису, - ВСТАНОВИЛА: У грудні 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Приморського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Житлово-будівельний кооператив «ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ», про визнання протиправним та скасування припису від 09.09.2020 року №

45. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.09.2020 року посадовими відповідача видано припис № 45 ЖБК «ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ». Позивач зазначає, що у ЖБК «ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ» відсутні документи, що дозволяють даному суб`єкту господарювання на законних підставах здійснювати утримання та управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 . Таким чином, позивач вважає, що у відповідача та ГУ ДСНС України в Одеській області відсутнє право вимагати усунення виявлених порушень саме від цього суб`єкта господарювання. Позивач вважає, що припис від 09.09.2020 року № 45 складений в порушення ч. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст. 66, ч. 2 ст. 68, п. 1 ч. 1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України, виданий суб`єкту господарювання, який не є належним управителем та (або) власником та (або) балансоутримувачем багатоквартирного будинку, і який не несе жодної відповідальності за не усунення виявлених порушень. Позивач, вважаючи, що посадові особи відповідача приписом від 09.09.2020 року № 45 порушили його права та охоронювані законом інтереси, такі як невід`ємне право на життя, звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення на підставі документів з явними ознаками підроблення. Також, апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосуванні норми матеріального права та неповно досліджено докази і встановлені обставини справи. Зокрема, на думку апелянта, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що обслуговуючий кооператив ЖБК «Французький бульвар Білдінг» є житлово-будівельним кооперативом. Апелянт не погоджується з твердженнями кооперативу про те, що останній тримає на балансі майно власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку. Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані положення Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Окрім цього, на думку апелянта, судом першої інстанції помилково не враховано, що оскаржуваний припис прийнятий з порушенням Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Кодексу цивільного захисту України та рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням принципів рівності сторін та змагальності процесу. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що аргументи апелянта стосовно порушення відповідачем вимог законодавства при проведенні перевірки є такими, що не відповідають дійсності. Також, відповідач вказує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що оскаржуваним приписом порушуються його права та законні інтереси, як мешканця у відповідному житловому комплексі. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 04.09.2020 року головним інспектором Приморського РВ у м. Одесі ГУ ДСНС України в Одеській області Кононенко Євгеном Ігоровичем, на підставі наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області № 241 від 19.08.2020 року, у присутності голови правління житлово-будівельного кооперативу «ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ» Улибишева К.О. було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки житлово-будівельним кооперативом «ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ». За результатами перевірки складено акт № 50 від 04 вересня 2020 року, яким визначено, що перевіркою встановлено 26 порушень вимог приписів Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014 року, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 року за № 252/26697, та інших чинних нормативно-правових актів, норм і правил у сфері пожежної, техногенної безпеки. 09.09.2020 року винесено припис № 45 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки ЖБК «ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ», який було вручено під розпис голові управління ЖБК «ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ» Улибишеву К.О. Також, суд першої інстанції встановив, що житлово-будівельний кооператив «ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ» (код ЄДРПОУ 32622948), згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснює комплексне обслуговування об`єктів. Відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта від 29.12.2008 року, 8-12 поверховий житловий будинок з вбудованими торговими та офісними приміщеннями й підземною автостоянкою по Французькому бульвару, 9, м. Одеса, прийнято в експлуатацію ЖБК «ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ». 27.11.2009 року ЖБК «ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ», на підставі акту передачі обладнання дахової котельні житлового комплексу «Марсель» за адресою: 65012, Одеська обл., місто Одеса, Французький бульвар, 9, прийняв котли, які встановлені на даху опалювальної котельні. Відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта від 29.12.2008 року, 9-ти поверховий житловий будинок з мансардою, вбудованими офісними приміщеннями й автостоянкою по вул. Ясна, 12, м. Одеса, прийнятий в експлуатацію. Згідно з протоколом № 2 загальних зборів власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 від 15.11.2011 року, власниками прийнято рішення про передачу функцій з обслуговування житлового багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 . 01.12.2011 року на підставі акту приймання-передачі головою правління ЖБТ «Ясная» Мельник О.М передано на обслуговування до ЖБК «ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ» об`єкт за адресою: м. Одеса, вул. Ясна,

12. Як стверджує позивач, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_3 , зазначена квартира на праві власності належить його матері ОСОБА_2 , згідно з договором купівлі-продажу від 12.10.2012 року. На думку позивача, оскільки він є мешканцем багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , тому винесений Приморським РВ у м. Одесі ГУ ДСНС України в Одеській області припис від 09.09.2020 року № 45, виданий суб`єкту господарювання, який не є належним управителем та/або власником та/або балансоутримувачем багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_4 та який не несе жодної відповідальності за не усунення виявлених порушень, отже, припис порушує права та охоронювані законом інтереси позивача. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що співвласниками багатоквартирних будинків за адресою: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 не створено ОСББ, відповідно до положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», функції з утримання та обслуговування зазначеного багатоквартирного будинку та прибудинкової території залишаються за ЖБК. Також, суд першої інстанції зазначив, що оскаржуваний припис від 09.09.2020 року № 45 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки стосується виключно приміщень загального користування, і не стосується житлових квартир мешканців будинку, тобто, перевірка житлових квартир не проводилася. Суд першої інстанції встановив, що перевірку житлових квартир ГУ ДСНС України в Одеській області не здійснювало, порушення встановлені в приміщенні паркінгу, дахового приміщення, кладових приміщень, приміщення насосної станції, приміщень газової котельні та інших приміщеннях загального користування. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що у справах № 420/6105/18 та № 420/13519/20, які перебували в провадженні Одеського окружного адміністративного суду за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до житлово-будівельного кооперативу «ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ» про застосування заходів реагування, не оспорювалося питання щодо належного відповідача у справі. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції також виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що оскаржуваним приписом від 09.09.2020 року № 45 порушуються його права та законні інтереси, як мешканця у відповідному житловому комплексі. Суд першої інстанції зазначив, що з наданих позивачем копій договору купівлі-продажу від 12.10.2012 року вбачається, що власницею квартири за адресою: АДРЕСА_6 є громадянка ОСОБА_2 . Як стверджує позивач, ОСОБА_2 є його матір`ю, однак, жодних письмових доказів на підтвердження вказаного до суду не надано. Окрім цього, суд першої інстанції вказав на те, що позивачем не надано до суду належних та достовірних доказів правомірності звернення до суду з даним позовом на правах співвласника багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заявленого позову з огляду на викладене. Згідно ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України. У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України, в рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Звідси, поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення саме суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище. Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, проте обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Право на захист є самостійним суб`єктивним правом, яке з`являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання та реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які при цьому виникли. При цьому, обґрунтованість вимог позивача має ґрунтуватися на наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб`єктивну думку позивача, порушили його право. Факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи. З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень. При з`ясуванні статусу позивача як «потерпілого», суд керується практикою, напрацьованою Європейським судом з прав людини. Поняття «потерпілий» має автономне значення (не залежить від національного законодавства) і має значення лише для цілей застосування Конвенції. Водночас, підходи ЄСПЛ мають важливе методологічне значення для розвитку практики національних судів. Відповідно до статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає: a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви; або b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином. Отже, право особи на звернення до ЄСПЛ пов`язане з наявністю у неї статусу жертви (потерпілого). Слово «жертва» в контексті статті 34 Конвенції означає особу або осіб, яких прямо або опосередковано торкнулося стверджуване порушення. Отже, стаття 34 стосується не тільки безпосередньої жертви або жертви стверджуваного порушення, але також непрямих жертв, яким порушення заподіяло б шкоду або які б мали дійсну і особисту зацікавленість в тому, щоб воно припинилося (Валліанатос та інші проти Греції [ВП], №№ 29381/09 та 32684/09, п. 47, від 7 листопада 2011). Щоб мати можливість подати скаргу відповідно до статті 34, заявник повинен бути здатним довести, що оскаржуваний захід «зачіпає його безпосередньо» (Тенасє проти Молдови [ВП], № 7/08, п. 104, від 27 квітня 2010, Берден проти Сполученого Королівства [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29 квітня 2008). Суд також визнав, що заявник може вимагати статус жертви порушення Конвенції, якщо він чи вона знаходяться під дією (охоплені) законодавства, яке дозволяє вживати таємні заходи спостереження, а також, якщо відсутні засоби правового захисту (Роман Захаров проти Росії [ВП], № 47143/06, пп. 173-178, від 4 грудня 2015). Проте для того, щоб мати можливість претендувати на статус жертви в такій ситуації, заявник повинен надати обґрунтовані і переконливі докази вірогідності того, що порушення, що впливає на нього або неї особисто, буде мати місце; одних підозр або припущень недостатньо (Сенатор Лайнс GmbH проти Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Греції, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Португалії, Іспанії, Швеції та Великої Британії [ВП] (ухв.), №56672/00, від 10 березня 2004). Суд також підкреслює, що Конвенція не передбачає подання actio popularis з метою тлумачення прав, які вона містить, або дозволу фізичним особам оскаржити положення внутрішньодержавного права тільки тому, що вони вважають, не перебуваючи під прямим впливом такого положення, що воно може суперечити Конвенції (Аксу проти Туреччини [ВП], №№ 4149/04 та 41029/04, п. 50, від 15 грудня 2012, Берден проти Сполученого Королівства [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29 квітня 2008). З наведеного випливають такі ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу: а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов; б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності; в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду); г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням. Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. У будь-якому разі обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення його порушених прав, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду. За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. В контексті наведених правових норм, колегія суддів зазначає, що у даній справі позивачем не оскаржуються дії та/або рішення, що вчинені/прийняті відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, відносно позивача. У заявленому позові позивачем оскаржується припис, який винесений відносно ЖБК «ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ» щодо багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що оскаржуваним приписом порушуються його права та законні інтереси, як мешканця у відповідному житловому комплексі. З наданих позивачем копій договору купівлі-продажу від 12.10.2012 року вбачається, що власницею квартири за адресою: АДРЕСА_6 є громадянка ОСОБА_2 . Як стверджує позивач, ОСОБА_2 є його матір`ю. Однак, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи, жодних письмових доказів на підтвердження вказаного до суду не надано. Також, позивачем не надано до суду належних та достовірних доказів правомірності звернення до суду з даним позовом на правах співвласника багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Це свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не доведено наявність порушень з боку відповідача його прав, свобод чи інтересів, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку. На підставі наведеного колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача та погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскаржених дій/рішення. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Також, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про поставлення окремої ухвали щодо підробки документів по передачі на утримання та обслуговування будинку ЖБК «ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ», оскільки питання щодо здійснення господарської діяльності ЖБК «ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ» щодо обслуговування багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 не є предметом розгляду даної справи. Колегія суддів зазначає, що предметом розгляду даної справи є припис Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, який винесений за результатами перевірки, яка здійснювалась, зокрема, за скаргами мешканців, в яких вказано, що обслуговування будинку за наведеною адресою здійснює ЖБК «ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ». Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 11.10.2021 року. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик