Постанова Київський апеляційний суд № 367/6258/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 33/824/4334/2021 Справа 367/6258/21 Головуючий в суді І інстанції Линник В.Я. Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц. П О С Т А Н О В А Іменем України 11 жовтня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Тищенка Романа Петровича, розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2021 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , - в с т а н о в и в : Постановою судді Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2021 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір в сумі 454 грн. ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 18 серпня 2021 року о 09 год. 20 хв. керував автомобілем Opel Vectra д.н.з. НОМЕР_1 в м. Буча Київської області по вул. Яблунська 2-Д з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння рук, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці; на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» чи в медичному закладі відмовився, дані обставини підтверджуються відеозаписом, що міститься на оптичному диску "Alerus". У апеляційній скарзі ОСОБА_1 указано на незаконність постанови судді, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування всіх фактичних обставин справи, не дослідження та ненадання оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам, формальний підхід до вивчення обставин справи, несприяння повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, та необхідність скасування постанови. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказав на те, що в порушення вимог п. 5 розділу ІІ Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18 грудня 2018 року № 1026, в матеріалах справи наявні два відеозаписи, фактично нарізані, зроблені на мобільний телефон, дати та час відеозапису встановити неможливо, а з точки зору вказаної інструкції це є саме по собі порушенням. Вказував на порушення п. 2, 6, 7 розділу І, п. 8, 9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, та аналогічних правил, закріплених в ст. 266 КУпАП, оскільки такого порядку проведення огляду водіїв на стан сп`яніння працівниками поліції, які здійснили зупинку ОСОБА_1 та встановили ознаки перебування, на їх думку, останнього у стані алкогольного сп`яніння, дотримано не було, оскільки згідно з долученого до протоколу відеозапису вбачається, що поліцейський не проводив огляд ОСОБА_1 на встановлення будь-яких ознак сп`яніння, з наявного відеозапису не вбачається очевидна наявність таких ознак. В протоколі зазначено, що поведінка ОСОБА_1 не відповідає обстановці і наявне виражене тремтіння рук у ОСОБА_1 , що також відсутнє на відеозаписі. Таким чином, вважав, що відеозапис є неналежним доказом, так як подія адміністративного правопорушення на ньому не відображена, а зміст суті адміністративного правопорушення, викладеного у протоколі, не може бути визнаний допустимим доказом, оскільки є лише суб`єктивним викладенням події особою, яка його склала, а отже, належні і допустимі докази порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР у матеріалах справи відсутні. Вказував, що відбулося порушення ч. 2 ст. 266, а відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. На підставі вищевикладеного просив постанову Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2021 року скасувати, провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Тищенка Р.П., які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Висновки судді місцевого суду про доведеність факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння стверджуються зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 078152 від 18 серпня 2021 року в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала, з поясненнями ОСОБА_1 по суті порушення, згідно яких, «вчора випив пляшку пива»; відеозаписом події, з якого судом встановлено, що водію ОСОБА_1 пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в лікарні, ОСОБА_1 чітко відмовляється пройти огляд. Докази, наявні в матеріалах справи, узгоджуються між собою, у суду першої інстанції не було підстав вважати їх неналежними або недопустимими. Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення. Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів, які би вказували на незаконність ухваленого судом рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Така відмова зафіксована поліцейським на відеокамеру. Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо порушення п. 5 Розділу ІІ Інструкції з застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, апеляційний суд враховує, що в цьому пункті зазначено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища. Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що відеозапис є неповним та переривається, а також на ньому відсутні відмітки дати і часу. Разом з тим, на відеозаписі, що міститься у матеріалах справи, зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 , що у випадку відмови від проходження огляду на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому датами створення фрагментів відеозаписів на оптичному диску є 18 серпня 2021 року, що хронологічно узгоджується з датою скоєння адміністративного правопорушення, зазначеною в протоколі ААБ № 078152, а відсутність відміток дати і часу на відеозаписах не спростовує встановленої судом першої інстанції вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вигляді відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Доводи апеляційної скарги, що відеозйомка велася не на портативний відеореєстратор, а на мобільний телефон, нічим не підтверджуються, є припущеннями та відхиляються апеляційним судом, клопотань про витребування та перевірки відповідних записів від СРПП Бучанського ВП №1 заявлено не було. За змістом ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у поліцейського виникають після встановлення факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак наркотичного сп`яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп`яніння та відмови особи від проходження такого огляду, яка повинна бути висловлена у формі, яка не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніви у її дійсності. Лише після висловлення такої відмови адміністративне правопорушення вважається вчиненим і породжує у поліцейського обов`язок скласти протокол про адміністративне правопорушення. Дотримання поліцейським зазначеної процесуальної процедури судом першої інстанції перевірено. З наданого суду відеозапису та пояснень до протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 відмовився як від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, так і відмовився проїхати до медичного закладу для такого огляду без надання будь-яких пояснень щодо такої відмови; стосовно вживання алкогольних напоїв пояснив, що вчора випив пляшку пива. У даному випадку апеляційний суд вважає, що місцевий суд надав належну оцінку зазначеним діям ОСОБА_1 та обґрунтовано дійшов висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги в частині порушень вимог п. 2, 6, 7 розділу І, п. 8, 9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, та ч. 2 ст. 266 КУпАП, апеляційний суд вважає безпідставними, виходячи з наступного. Згідно п. 2, 6, 7 розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). Згідно п. 8, 9 розділу ІІ Інструкції, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. За змістом ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 6, 7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року: Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Вказаним порядком визначено, що до медичного закладу для проведення огляду на стан сп`яніння водій направляється виключно, якщо він відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами. Тобто, направлення до медичного закладу для проведення огляду на стан сп`яніння можливе, якщо водій на місці зупинки транспортного засобу відмовився проходити огляд на стан сп`яніння, однак, при цьому, висловив бажання проїхати для огляду до медичного закладу, або пройшовши огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічних засобів та не погодився з його результатом. У даному випадку ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу відмовився від проходження огляду як за допомогою технічних засобів, так і відмовився проїхати до закладу охорони здоров`я, а, відтак, посилання в апеляційній скарзі на порушення вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП та п. 2, 6, 7 розділу І, п. 8, 9 розділу ІІ Інструкції, є безпідставним. Враховуючи зазначену відмову ОСОБА_1 проходити огляд на стан сп`яніння у будь-який спосіб, що було зафіксована на відеозапис, у поліцейського не було обов`язку як проводити огляд самостійно з використанням спеціальних технічних засобів, так і направляти водія до медичного закладу. Оцінюючи доводи ОСОБА_1 , що він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння під тиском поліцейських, які погрожували відсторонити його від керування транспортним засобом та забрати автомобіль, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 на підтвердження цих обставин будь-яких доказів не надано, як і не наданодоказів оскарження таких дій працівників поліції. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не спростував обставини, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння рук, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), та що від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння він відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Не ґрунтуються на вимогах закону та відхиляються апеляційним судом, що з відеозапису не вбачається ознак алкогольного сп`яніння, зазначених в протоколі ААБ № 078152, оскільки відеозаписом фіксується і доказом вчинення адміністративного правопорушення є не наявність таких ознак, а факт відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я. Посилання ОСОБА_1 на рішення Європейського суду з прав людини є безпідставними, оскільки у матеріалах справи містяться докази вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності. Наведене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення. Апеляційним судом враховується рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Апеляційним судом враховується, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо міри відповідальності, призначеної судом першої інстанції, та щодо обставин, які могли бути не враховані судом при накладенні стягнення. Постанова судді Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2021 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кашперська Т.Ц.