Постанова 4824 № 759/4689/15-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 жовтня 2021року м. Київ Справа № 759/4689/15-ц Провадження № 22-ц/824/10452/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. учасники справи: позивач - Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю, відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року у складі судді Дроги Т. О. та рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року у складі судді П?ятничук І. В. у справі за позовом Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: Історія справи Короткий зміст позовних вимог 20 березня 2015 року Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Фірма «Т.М.М.») звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що на підставі договору про участь у витратах на утримання житлового будинку та прилеглої території № 254ж/Ч2а-08 від 01 листопада 2008 року укладеного між Фірмою «Т.М.М.» та ОСОБА_1 , позивач зобов?язаний надавати основні та додаткові послуги з утримання житлового будинку АДРЕСА_1 , в свою чергу відповідач зобов?заний прийняти надані позивачем послуги та щомісячно оплачувати їх повністю в термін до 10 числа наступного місяця, при цьому вартість послуг зазначається в рахунку, який надається позивачем відповідачу щомісячно і є одночасно актом виконаних робіт. Позивач зазначав, що в період за січня 2009 року по вересень 2011 року позивачем було виставлено відповідачу для оплати рахунки за надані послуги в розмірі 26 751,44 грн. В свою чергу відповідач частково здійснив оплату наданих послуг на суму 1 512,24 грн. Станом на 26 вересня 2011 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 25 239,20 грн. 17 червня 2011 року відповідачем отримано попередження з вимогою про сплату заборгованості за спожиті послуги, однак вказана вимога залишена без задоволення. В жовтні 2011 року фірма «Т.М.М.» звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово - комунальних послуг в розмірі 25 239,20 грн за період з січня 2009 року по вересень 2011 року. 09 липня 2012 року Святошинським районним судом м. Києва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 25 239,20 грн. Згідно заяви відповідача від 02 листопада 2012 року судовий наказ було скасовано ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 31 березня 2013 року. Фірма «Т.М.М.» просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з січня 2009 року по вересень 2011 року в розмірі 25 239,20 грн. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 30 березня 2015 року відкрито провадження по даній справі. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року провадження по справі зупинено до набрання законної сили рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Фірми «Т.М.М.» про визнання відсутності права балансоутримування багатоквартиного будинку та визнання недійсним договору. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 12 червня 2019 року поновлено провадження у цій справі. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року закрито підготовче провадження у справі та вирішено призначити справу до судового розгляду. Короткий зміст судового рішення Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року позовні вимоги Фірми «Т.М.М.» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фірми «Т.М.М.» суму заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 19 728,85 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог Фірми «Т.М.М.» відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що у зв?язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов?язань щодо сплати комунальних платежів, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за період з лютого 2009 року по вересень 2011 року в розмірі 19 728,85 грн, які підлягають стягненню у судовому порядку. При цьому, застосувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, суд зробив висновок про те, що позовна давність позивачем не пропущена, оскільки звернувшись до суду із заявою про видачу судового наказу, який в подальшому було скасовано за заявою відповідача, строк позовної давності перервався. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги 16 червня 2021 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року та рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року та повернути справу на новий розгляд до Святошинського районного суду міста Києва. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем було пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем. Позивачем не доведено наявності між сторонами договірних відносин щодо сплати комунальних послуг. Позивач не надав доказів того, що він є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 . Щодо незаконності, на думку заявника, ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року, останній зазначає про те, що він з поважних причин не зміг прибути на підготовче засідання, у зв?язку із чим заявник вважає було позбавлено його законного права взяти участь у підготовчому засіданні, оскільки 06 листопада 2019 року ОСОБА_1 було заарештовано за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення та 08 листопада 2019 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, де заявник перебував до 21 січня 2020 року у ДП «Київський слідчий ізолятор». Рух апеляційної скарги та матеріалів справи Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 червня 2021 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 червня 2021 року витребувано з Святошинського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 759/4689/15-ц за позовом Фірма «Т.М.М.» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. 08 липня 2021 року матеріали цивільної справи № 759/4689/15-ц надійшли до Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 липня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року задоволено та поновлено його. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року, яка містить заперечення на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року, у справі за позовом Фірми «Т.М.М.» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Копію ухвали про відкриття провадження разом з копією апеляційної скарги та доданими до неї матеріалами надіслано учасникам справи і встановлено їм строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу тривалістю десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали. Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2021 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову у даній справі становить 25 239,20 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн). А за правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Доводи інших учасників справи 28 липня 2021 року Фірма «Т.М.М.» через засоби поштового зв?язку подала до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що дії позивача не суперечать чинному законодавству, що діяло на момент виникнення заборгованості, оскільки відповідно до частини третьої статті 118 ЦПК України, в редакції від 12 березня 2011 року, позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом. Фірма «Т.М.М.» зазначає, що до 01 листопада 2012 року вона продовжувала обслуговувати будинок з адресою: АДРЕСА_1 та надавала послуги. Позивачем надано суду всі докази, які підтверджують наявність договірних зобов?язань щодо надання послуг з утримання будинку між сторонами. Щодо аргументів ОСОБА_1 про незаконність ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року, то Фірма «Т.М.М.» зазначає, що перебування відповідача у ДП «Київський слідчий ізолятор» не є позбавленням відповідача в участі у судовому засіданні. Додаткові аргументи заявника 06 серпня 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Київського апеляційного суду заперечення на відзив на апеляційну скаргу, у яких просить залишити без розгляду відзив Фірми «Т.М.М.» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року та ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року; скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року та рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року та повернути справу на новий розгляд до Святошинського районного суду міста Києва. Заперечення на відзив на апеляційну скаргу мотивовано тим, що Фірма «Т.М.М.» пропустила строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Інші аргументи заперечення на відзив на апеляційну скаргу є аналогічними аргументам, наведеним в апеляційній скарзі. Позиція Київського апеляційного суду Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Фактичні обставини справи Встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договорами дарування часток квартири (т. 1, а. с. 51-54). 01 листопада 2008 року між Фірмою «Т.М.М.» та ОСОБА_1 був укладений договір № 254ж/Ч2а-08, згідно умов якого відповідач зобов`язаний прийняти надані позивачем послуги та щомісячно оплачувати їх повністю в термін до 10 числа наступного місяця, при цьому вартість послуг зазначається в рахунку, який надається позивачем відповідачу щомісячно і є одночасно актом виконаних робіт. Згідно до акту приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об?єкта, будинку, споруди було введено в експлуатацію житловий будинок АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 36-37). 17 червня 1997 року Ленінградською районною державною адміністрацією м.Києва видано свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , де власником зазначено Фірма «Т.М.М.» (т. 2, а.с. 42). Як вказує позивач, згідно розрахунку боргу за надані житлово-комунальні послуги загальна заборгованість відповідача за період з січня 2009 року по серпень 2011 року станом на 26 вересня 2011 року перед позивачем становить 25239,20 грн. На підтвердження розміру заборгованості, позивачем надано виписку з рахунку споживача (мешканця) за період з січня 2009 року по серпень 2011 року (т. 1, а. с. 8-9). 17 червня 2011 року відповідачем отримано попередження з вимогою про сплату заборгованості за спожиті послуги, однак вказана вимога залишена без задоволення. 09 липня 2012 року Святошинським районним судом міста Києва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 25 239,20 грн (т. 1, а. с. 48). Згідно заяви відповідача від 02 листопада 2012 року судовий наказ було скасовано ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 31 березня 2013 року (т. 1, а. с. 50). В поданій до суду 20 травня 2015 року заяві ОСОБА_1 просив застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог (т. 1, а. с. 87). Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Згідно пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відповідно до частин другої-четвертої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності під час апеляційного перегляду справи судом встановлено, що 01 листопада 2008року між Фірмою «Т.М.М.» та ОСОБА_1 був укладений договір № 254ж/Ч2а-08, згідно умов якого відповідач зобов`язаний прийняти надані позивачем послуги та щомісячно оплачувати їх повністю в термін до 10 числа наступного місяця, при цьому вартість послуг зазначається в рахунку, який надається позивачем відповідачу щомісячно і є одночасно актом виконаних робіт. Згідно наданого суду позивачем розрахунку загальна заборгованість відповідача станом на 26 вересня 2011 року перед позивачем становить 25239,20 грн. Вказаний розрахунок відповідачем не спростовано. Відтак апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог у зв?язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов?язань щодо сплати коштів за житлово-комунальні послуги з утримання будинку. Разом з цим, надаючи оцінку аргументам апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині висновку суду що стосується застосування строків позовної давності, Київський апеляційний суд виходить із такого. Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 20 травня 2015 року подав до суду першої інстанції заяву, в якій просив застосувати позовну давність та відмовити у позові. Відхиляючи ці вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що подання цього позову у березні 2015 року відбулось у межах позовної давності, оскільки звернення Фірми «Т.М.М.» до суду із заявою про видачу судового наказу є фактом з яким закон пов`язує переривання позовної давності. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті). Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників. Відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, та частини першої статті 160 ЦПК України у редакції, чинній з цієї дати, судовий наказ є особливою формою судового рішення за певними вимогами, зокрема, і про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України у редакції, чинній з тієї дати). При вирішенні цього спору суд першої інстанції не звернув уваги, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 38 постанови від 07 липня 2020 року (справа № 712/8916/17, провадження № 14-448цс19). Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 760/16111/15-ц (провадження № 61-1393св19). За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що звернення позивача до суду у 2012 році із заявою про видачу судового наказу про стягнення із відповідача заборгованості за комунальні послуги перериває строк позовної давності, не відповідає вимогам закону. Ураховуючи наведене, беручи до уваги правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19) та у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 760/16111/15-ц (провадження № 61-1393св19), Київський апеляційний суд дійшов висновку про те, що звернувшись до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка нарахована за період з січня 2009 року по серпень 2011 року, лише 20 березня 2015 року, Фірма «Т.М.М.» пропустила трьохрічний строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем по справі, що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позову. Щодо оскарження ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі (стаття 196 ЦПК України). Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи (частина перша стаття 197 ЦПК України). За правилами частини першої статті 198 ЦПК України підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 цього розділу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи З матеріалів справи відомо, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2019 року було відкладено розгляд справи у зв?язку з неявкою представника відповідача на 11 листопада 2019 року. Доручено Правобережному Київському місцевому центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначити відповідачу ОСОБА_1 , захисника з числа адвокатів для здійснення представництва у цивільній справі за призначенням при розгляді цивільної справи за позовом Фірми «Т.М.М.» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Копію ухвали надіслано до Правобережному Київському місцевому центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Вказана ухвала отримана Правобережним Київським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги 31 жовтня 2019 року (т. 1, а. с. 163). Крім того, згідно розписки, ОСОБА_1 був повідомлений про судове засідання призначене на 11 листопада 2019 року, що підтверджується його особистим підписом (т. 1, а. с. 159). Таким чином, ОСОБА_1 було відомо про проведення 11 листопада 2019 року підготовчого засідання. Проте, відповідних клопотань про відкладення заявником не направлялось та не заявлялось. В свою чергу, суд першої інстанції дослідивши матеріали справи, вважав підготовче провадження у справі закінченим, а тому прийшов до висновку про необхідність призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі. Перевіривши аргументи заявника щодо невідповідності ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року вимогам процесуального права, Київський апеляційний суд констатує відсутність з боку суду першої інстанції порушень норм процесуального права під час проведення 11 листопада 2019 року підготовчого судового засідання та ухвалення у ньому судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування вказаного судового рішення відсутні. Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, та наявність правових підстав для застосування строків позовної давності, Київський апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року та ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Фірма «Т.М.М.» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Щодо судових витрат Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною шостою статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. З матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з 15 листопада 2014 року довічно. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову, а ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно Закону, судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 378,58 грн. слід стягнути з Фірми «Т.М.М.» на користь держави. Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року залишити без змін. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити. Стягнути з Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (Код ЄДРПОУ 14073675) на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 378,58 грн. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач А. М. Стрижеус Судді: Л. Д. Поливач О. І. Шкоріна