Постанова Сумський апеляційний суд № 592/4496/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2021 року м.Суми Справа №592/4496/21 Номер провадження 22-ц/816/1496/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А. за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 серпня 2021 року в складі судді Косолап М.М., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 06 серпня 2021 року, в с т а н о в и в: 14 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації у розмірі 1/2 вартості автомобіля VOLKSWAGEN Sharan в сумі 133201,50 грн. Позов мотивовано тим, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 грудня 2020 року встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по серпень 2015 року сторін у справі. Зокрема, судом було встановлено, що у період спільного проживання сторони придбали спірний автомобіль, який відповідач зареєстрував за собою 08 травня 2008 року, проте 05 січня 2016 року відповідач без згоди позивачки продав його. Згідно висновку експерта ринкова вартість автомобіля становить 266403 грн, тобто заявниця має право на компенсацію половини вартості відчуженого автомобіля 133201,50 грн. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 1/2 вартості автомобіля VOLKSWAGEN Sharan в сумі 133201,50 грн, а також судовий збір у сумі 1332,01 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність рішення суду, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд безпідставно відхилив вимогу про застосування наслідків пропуску позивачкою строку позовної давності. Позивачка з 13 жовтня 2017 року була обізнана про факт продажу спірного автомобіля, проте до суду у межах трирічного строку позовної давності не зверталась, а переривання перебігу цього строку у зв`язку зі зверненням до суду у жовтня 2016 року не було, оскільки у справі № 592//9330/16-ц питання компенсації вартості спірного автомобіля не було предметом позову. Також суд помилкового взяв до уваги вартість спірного автомобіля станом на 15 вересня 2015 року, тоді як мала братись до уваги вартість на час розгляду справи. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні скарги, а рішення суду залишити без змін. Вважає рішення суду законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 грудня 2020 року у цивільній справі № 592/9330/16-ц, яке набрало законної сили 31 березня 2021 року, встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 січня 2004 року по серпень 2015 року. Проведено реальний поділ будинку з надвірними будівлями, припинено право спільної часткової власності сторін на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 24 - 30). Також зазначеним судовим рішенням були вирішені позовні вимоги про поділ спільного майна, однак постановою Сумського апеляційного суду від 31 березня 2021 року рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 грудня 2020 року скасовано в частині вирішення позовних вимог про поділ майна: автомобіля ВАЗ 21043, 2001 року випуску, фіолетового кольору, номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля VOLKSWAGEN Sharan, 2003 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цих вимог. Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд вказав, що стягуючи 1/2 частину вартості автомобілів суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки вимог про компенсацію 1/2 частини вартості спірних автомобілів у зв`язку з їх відчуженням без згоди, позивачка у справі № 592/9330/16-ц не заявляла. У даній справі судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08 травня 2008 року за ОСОБА_2 був зареєстрований автомобіль VOLKSWAGEN Sharan, 2003 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , який 05 січня 2016 року перереєстровано на іншого власника (а.с. 70). Перереєстрація спірного автомобіля відбулась у зв`язку з його продажем 05 січня 2016 року ОСОБА_3 за ціною 10000 грн (а.с.71). Висновком судової автотоварознавчої експертизи № 02/2019 від 03 вересня 2019 року підтверджується, що ринкова вартість автомобіля VOLKSWAGEN Sharan, 2003 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , станом на 15 вересня 2015 року складала 266403 грн (а.с. 7-23). Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль придбано та зареєстровано за відповідачем у період проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а тому це майно є об`єктом права спільної сумісної власності. Відтак, суд вважав, що реєстрація автомобіля за відповідачем не має правового значення, а продаж цього майна без згоди позивачки має наслідком компенсацію половини вартості автомобіля, тобто 133201,50 грн, виходячи з його ринкової вартості, визначеної експертом. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно з вимогами ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (До глави 8 СК України віднесені статті з 60 до 74). Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений. Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Згідно з ч. 1 ст. 71 СК України майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (ч. 2 ст. 372 ЦК України). Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірний автомобіль є їх спільним майном, а тому, урахувавши, що транспортний засіб без згоди позивачки був проданий, суд першої інстанції вважав за необхідне компенсувати заявниці за рахунок відповідача половину ринкової вартості спірного майна. У висновках, викладених Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц та від 09 січня 2019 року у справі № 643/4589/15-ц, йдеться про те, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого та у зв`язку із цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Доводи апеляційної скарги стосовно оцінки ринкової вартості спірного автомобіля станом на 15 вересня 2015 року, а також стосовно застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску позивачкою трирічного строку позовної давності вже були предметом розгляду суду першої інстанції, який дав їм належну оцінку та з якою колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується. Вимоги щодо поділу спірного автомобіля ОСОБА_1 пред`явили ще в справі № 592/9330/16-ц, тому строк позовної давності нею не пропущений. Щодо вартості автомобіля, то місцевий суд обґрунтовано погодився з висновком експерта, нових доказів про іншу вартість автомобіля апелянтом не надано. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Отже, оскаржуване рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактичних обставин у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, рішення суду є законним і обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий - В.І. Криворотенко Судді: О.Ю. Кононенко Т.А. Левченко