Постанова 4816 № 592/4237/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2021 року м.Суми Справа №592/4237/20 Номер провадження 22-ц/816/1407/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 червня 2021 року в складі судді Косолап М.М., ухваленого в м. Суми, повний текст якого складений 25 червня 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування упущеної вигоди, В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, свої вимоги мотивував тим, що 20 травня 2016 року у Сумській філії ПАТ «Банк Михайлівський» на його прохання були відкриті депозитні рахунки, на яких розміщені належні позивачу грошові кошти на ім`я ОСОБА_3 у розмірі 150 000 грн та на ім`я ОСОБА_2 у розмірі 158 907 грн. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 погодились без будь-яких умов згодом повернути зазначені грошові кошти позивачу. На виконання досягнутих домовленостей 22 грудня 2016 року ОСОБА_3 повернув позивачу грошові кошти. ОСОБА_2 повертати кошти в сумі 158907 грн відмовилась, безпідставно привласнила їх та розмістила на депозитному рахунку ПАТ «ПУМБ». Постановою Сумського апеляційного суду від 10 липня 2018 року з відповідачки на користь позивача стягнуто безпідставно набуті кошти у розмірі 158907 грн. На виконання вказаного рішення 24 січня 2020 року Ковпаківський районний відділ Державної виконавчої служби перерахував на картковий рахунок позивача у АТ «А-Банк» кошти в сумі 135950 грн. Повернуті ОСОБА_3 грошові кошти 12 січня 2017 року позивач розмістив на депозит в АТ «Приватбанк» на 5 років під 20% річних. Таким чином він збирався розпорядитися коштами, які привласнила відповідачка. Своїми діями щодо незаконного привласнення грошових коштів відповідачка завдала йому збитків у формі упущеної вигоди. Вказує, що відповідачка Фондом гарантування вкладів фізичних осіб внесена до реєстру на виплату в сумі 158959,43 грн, реєстр складено і визначено перелік вкладників та сум на отримання в день початку процедури виведенням Фондом банку «Михайлівський» з ринку 23 травня 2016 року. Тобто датою, коли його гроші стали доступні для отримання відповідачкою і повернення є 23 травня 2016 року, тому з 24 травня 2016 року є підстави для нарахування упущеної вигоди, завданої відповідачкою в наслідок безпідставного привласнення коштів. Посилаючись на зазначені обставини ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 упущену вигоду у загальному розмірі 116743,97 грн, розраховану за ставкою 20 % річних за період з 24 травня 2016 року по 24 січня 2020 року. Також просив стягнути з відповідачки витрати понесені ним на надсилання документів до суду у розмірі 83,50 грн. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з указаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наявним у справі доказам на підтвердження підстав заявленого позову та фактичних обставин справи, дійшов помилкового висновку про те, що заявлений розмір вимог ґрунтується виключно на припущеннях заявника. Звертаючись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , крім іншого, заявив клопотання: про долучення до справи вимоги про відшкодування упущеної вигоди від 06 серпня 2021 року; просив зобов`язати відповідача ОСОБА_2 подати в якості доказів документи, якими оформлялись операції з привласненими нею коштами ОСОБА_1 ; зобов`язати банк «ПУМБ» надати документи, якими оформлялись операції з коштами ОСОБА_1 , оформленими на ОСОБА_3 . Відповідно до частин 1-3, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Враховуючи, що подана до апеляційного суду Вимога до ОСОБА_2 про відшкодування упущеної вигоди, складена позивачем 06 серпня 2021 року, тобто після ухвалення місцевим судом рішення у цій справі, не була і не могла бути предметом дослідження суду першої інстанції, а тому не приймається апеляційним судом. Щодо клопотань позивача про витребування доказів, колегія суддів відмовляє у їх задоволенні, оскільки у справі наявні документи, якими ОСОБА_2 оформляла операції з привласненими нею коштами, а обставини оформлення операції з коштами ОСОБА_1 ОСОБА_3 не належать до предмета доказування у цій справі. Відповідач ОСОБА_2 у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, зазначила, що суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам на які посилався позивач у своїх доводах, рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (за змістом частини 4 статті 82 ЦПК України). Постановою Апеляційного суду Сумської області від 10 липня 2018 року встановлено, що 20 травня 2016 року з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 в ПАТ «Банк Михайлівський», перераховано 158907 грн на депозитний рахунок ОСОБА_2 та 150000 грн на депозитний рахунок ОСОБА_3 , відкриті за договорами банківського вкладу від 20 травня 2016 року, укладеними ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з ПАТ «Банк Михайлівський». ОСОБА_2 не повернула вказані кошти позивачу, а 29 грудня 2016 року розмістила 158959,43 грн на депозитному рахунку в ПАТ «ПУМБ» за ставкою 10,90% річних (а.с. 52, 79-87). Постановою Апеляційного суду Сумської області від 10 липня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збережені відповідачкою без достатньої правової підстави грошові кошти в сумі 158 959 грн 43 коп. (а.с. 33-37). 24 січня 2020 року в межах виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу, на рахунок стягувача у АТ «Акцент-банк» перераховані грошові кошти у сумі 135950 грн. (а.с. 42, 140-141). Станом на 11 березня 2021 року залишок заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем за рішенням суду становила 20815,40 грн (а.с. 140-141). Згідно з Договором № SAMDNWFD0071445653101 вклад «Субординований» на 5 років, укладеним 12 січня 2017 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на суму 153000 грн передбачено нарахування процентів на суму вкладу з дня, наступного за днем надходження грошей до Банку та здійснюється за кожний календарний день за ставкою 20% річних (а.с. 40 - 41). Станом на травень 2016 року за депозитною угодою «Субординований» (валюта грн) у АТ КБ «Приватбанк» діяла ставка 20% річних (а.с. 117). Положеннями частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з частинами 1, 2 статті 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Необхідно довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи є наслідком такої протиправної поведінки. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У виді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачем розмір упущеної вигоди достатніми доказами не підтверджений, обрахований виходячи з припущень про те, що позивач міг внести кошти у розмірі 158907 грн на депозитний рахунок у АТ КБ «Приватбанк» на п`ять років під 20 % річних та отримати прибуток у вигляді відсотків. З огляду на встановлені у справі обставини та зазначені норми матеріального закону, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо недоведеності заявлених ОСОБА_1 позовних вимог. Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення. Частинами 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Заявник не надав до суду доказів на підтвердження того, що заявлений ним розмір збитків у вигляді упущеної вигоди не є абстрактними, а дійсно був би ним отриманий в разі своєчасного повернення боржницею коштів у розмірі 158907 грн. Укладений позивачем депозитний договір від 12 січня 2017 року на суму вкладу 153000 грн під 20 % річних на 5 років не свідчить про те, що своєчасно отримавши грошові кошти від ОСОБА_2 позивач дійсно мав намір розпорядитися ними саме зробивши вклад до банку на зазначених умовах. Колегія суддів погоджується з оцінкою зазначених доказів, наданою судом першої інстанції, оскільки зазначені твердження позивача, на обґрунтованості яких він наполягає у апеляційній скарзі, є виключно абстрактним припущенням. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення. Враховуючи, що ОСОБА_1 не спростував висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 заявленого розміру відшкодування збитків, колегія суддів погоджується з висновком суду про необґрунтованість заявленого позову. Інші доводи апеляційної скаргивисновків суду першої інстанції не спростовують та не належать до тих підстав, з якими чинне процесуальне законодавство пов`язує можливість зміни або скасування оскаржуваного судового рішення. Процесуальних підстав для переоцінки доказів належним чином досліджених та оцінених судом першої інстанції, колегія суддів не встановила. Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 червня 2021 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О.І. Собина Судді: О.Ю. Кононенко В.І.Криворотенко