Постанова 4857 № 380/6138/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/6138/21 пров. № А/857/14392/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М., за участю секретаря Мельничук Б.Б., представника апелянта Алексєєва Г.І., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Цімура Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року (ухвалене головуючим суддею Кузан Р.І. о 14 год. 40 хв. у м. Львові, повне судове рішення складено 07 червня 2021 року) у справі № 380/6138/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Бібрської міської ради №2227 від 19.06.2020 про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтованою площею 0, 2467 га на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області ОСОБА_1 згідно її заяви від 10.10.2019; зобов`язати Бібрську міську раду надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтованою площею 0,2467 га на території Бібрської міської ради. В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі № 380/420/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 за позовом ОСОБА_1 до Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.10.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, орієнтовною площею 0, 2467 га, на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.10.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, орієнтовною площею 0, 2467 га, на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області та прийняти рішення, відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в України». Позивач зазначає, що на виконання вказаного рішення її заяву від 10.10.2019 розглянуто та за результатами розгляду такої відповідач прийняв оскаржуване рішення № 2227 від 19.06.2020 «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для введення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ». При цьому вказує, що наведені в рішенні мотиви відмови у наданні такого дозволу суперечать нормам Земельного кодексу України та є необґрунтованими. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Бібрської міської ради № 2227 від 19.06.2020 про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтованою площею 0, 2467 га на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області ОСОБА_1 згідно її заяви від 10.10.2019. Зобов`язано Бібрську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтованою площею 0,2467 га на території Бібрської міської ради. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що про виключний перелік таких підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в ухвалі Конституційного Суду України «Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України» від 29.09.2015 № 44-у/2015 (Справа № 2-40/2015). Однак, досліджуючи оспорюване рішення-відмову відповідача від 19.06.2020, суд першої інстанції встановив, що в такому не міститься жодної з передбачених законом підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що повноваження у Бібрської міської ради щодо самостійного встановлення місця розташування земельних ділянок для виділення у власність громадян діючим законодавством не передбачені. Також вказує на те, що суд неправомірно зобов`язав видати дозвіл, оскільки це виходить за межі його компетенції. Позивач скористалася своїм правом та подала відзив на апеляційну скаргу в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В судовому засіданні позивач та її представник заперечили проти задоволення апеляційної скарги та надали пояснення, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що 10.10.2019 позивач звернулася до Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0, 2467 га, з метою подальшої її приватизації. У заяві ОСОБА_1 зазначила, що згаданою вище земельною ділянкою ніхто не користується; ділянка прилягає до її домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , а саме до земельної ділянки, яку успадкувала згідно з свідоцтвом про спадщину її мати ОСОБА_2 . До вказаної заяви позивач долучила копію плану земельної ділянки, копію свідоцтва про спадщину та копію паспорта громадянина України. 08.11.2019 Бібрською міською радою Перемишлянського району Львівської області надано відповідь на заяву позивача від 10.10.2019, в якій вказано, що заява не підлягає задоволенню, оскільки, згідно з поданими ОСОБА_1 до заяви матеріалами, бажана земельна ділянка (по межі від Є до Е) перебуває в користуванні громадянки ОСОБА_3 , яка від земельної ділянки не відмовлялась. У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі № 380/420/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 за позовом ОСОБА_1 до Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.10.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, орієнтовною площею 0, 2467 га, на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області та зобов`язано Бібрську міську раду Перемишлянського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.10.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, орієнтовною площею 0, 2467 га, на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області та прийняти рішення, відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 15.10.2020. 19.06.2020 Бібрська міська рада Перемишлянського району Львівської області XV сесії VII скликання повторно розглянувши заяву ОСОБА_1 від 10.10.2019 та враховуючи рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі № 380/420/20, прийняла рішення № 2227 «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для введення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ». Підставою для відмови зазначено, що до заяви не додано належного графічного викопіювання на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а з заяви та плану який додано до заяви не можливо встановити бажане місце розташування земельної ділянки на яку претендує заявник. На плані, що додається, земельна ділянка позначена лініями від Е до f відсутня, крім того, повноваження у Бібрської міської ради щодо самостійного встановлення місця розташування земельних ділянок для виділення у власність громадян діючим законодавством не передбачені та такі дії суперечитимуть ст.19 Конституції України, ч. 1 ст. 116, ч. 6 ст. 118 ЗК України. Позивач вважаючи, що Бібрська міська рада протиправно повторно відмовила їй у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтованою площею 0, 24 га на території Бібрської міської ради, звернулася до суду з відповідними позовними вимогами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно із ч. 2 ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2, 0 гектара. (п. «б» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України). Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України (далі ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.\ Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон України - № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закон України № 280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, відповідно до закону, питання регулювання земельних відносин. Відповідно до ст. 12 ЗК України, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Згідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. З аналізу наведених вище норм слідує, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень, відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України. Разом з цим, за наслідком розгляду суб`єктом владних повноважень відповідних клопотань приймається одне із двох рішень: надається дозвіл на розроблення проекту землеустрою або мотивована відмова у його наданні. Як зазначив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідач за результатами розгляду та обговорення заяви позивача від 10.10.2019 на засіданні сесії 19.06.2020 прийняв рішення № 2227 «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для введення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ». Разом з цим судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні не міститься жодної з передбачених законом підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відтак суд вважає, що в даному випадку вимоги Земельного кодексу України відповідачем дотримано не було, оскільки останнім не було прийнято рішення чи надано вмотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як того вимагає ч. 7 ст.118 Земельного кодексу України, що в свою чергу вказує на правильний висновок суд першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Бібрської міської ради № 2227 від 19.06.2020 про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтованою площею 0, 2467 га на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області ОСОБА_1 згідно її заяви від 10.10.2019. Щодо доводів апелянта на те, що повноваження у Бібрської міської ради щодо самостійного встановлення місця розташування земельних ділянок для виділення у власність громадян діючим законодавством не передбачені та покликання на практику Верховного Суду у справах № 367/1319/14-а, № 369/3184/14-а, колегія суддів вважає за потрібне вказати наступне. Положення ст. 118 ЗК України не містить будь-яких особливих вимог до графічних матеріалів, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки. Дана позиція підтверджена правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2020 у справі № 0840/2979/18 Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до вимог ЗК України до клопотання про отримання земельної ділянки слід додавати графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Крім цього, як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, зі змісту рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі № 380/420/20 слідує, що судом у цій справі вже досліджувався зміст заяви ОСОБА_1 від 10.10.2019 разом з долученими до неї документами, а також підстави для відмови в задоволенні такої. При цьому, при первинному розгляді вказаної заяви відповідачем чітко було встановлено місце розташування спірної земельної ділянки та її розміри. Спору щодо змісту заяви та повноти долучених до неї документів між сторонами не було. Тому, вказані в оскаржуваному рішенні № 2227 від 19.06.2020 мотиви відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність суд вважає необґрунтованими. відтак, позивачем було належним чином ідентифіковано земельну ділянку, на яку він бажає отримати дозвіл на розроблення технічної документації, отже, вимоги ч. 2 ст. 123 ЗК України були позивачем дотримані. Щодо зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтованою площею 0, 2467 га на території Бібрської міської ради, то колегія суддів зазначає таке. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України)у разі задоволення адміністративного позову суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли суб`єкт владних повноважень наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин. Водночас у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими 11.03.1980 під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, з наведеного вище можна дійти висновку, що коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 14.06.2007 у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» наголосив, що в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання. Таким чином, наявна в суб`єкта повноважень свобода дій при прийнятті рішення в межах його повноважень не є абсолютною, а обмежена певними законодавчо встановленими рамками, якими, зокрема, визначаються підстави та необхідні умови прийняття певного рішення, зміст цього рішення, його альтернативні варіанти, а також перелік дій, які повинна вчинити особа для отримання певної вигоди внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного рішення. Враховуючи доведеність вкотре протиправних дій відповідача і у зв`язку з недопущенням таких порушень в майбутньому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтованою площею 0, 2467 га на території Бібрської міської ради. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі № 380/6138/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді І. В. Глушко Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 11 жовтня 2021 року