Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/8851/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/8851/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лабань Г.В. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 08 жовтня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.05.2021 позов задоволено. Визнатно протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період військової служби в Радянській армії з 13.11.1975 року по 15.11.1976 та період військової служби в органах внутрішніх справ УВС м. Маріуполя з 30.08.1983 по 06.06.1990. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи з 12.04.2002 по 04.06.2006, з 09.11.2015 по 27.12.2016 на посаді голови Сокиринецької сільської ради, та періоду роботи 28.12.2016 по 08.12.2020 на посаді старости на території сіл Сокиринці, Збриж, Вишневе. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 27.11.2020 на пенсію за віком за нормами Закону України "Про державну службу" у розмірі 60% заробітної плати, зазначеної в довідках Чемеровецької селищної ради від 15.10.2020 №476 та №477. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів, у відповідності до ст.311 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції, позивач отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV. Згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 27.08.1983, з 15.08.1973 по 15.11.1976 він проходив службу у Радянській Армії, а з 30.08.1983 по 06.06.1990 - службу в органах внутрішніх справ УВС м. Маріуполя. З 12.04.2002 по 04.05.2006 перебував на посаді голови Сокиринецької сільської ради. З 09.11.2015 по 27.12.2016 перебував на посаді голови Сокиринецької сільської ради. З 28.12.2016 по 08.12.2020 виконував обов`язки старости на території сіл Сокиринці, Збриж, Вишневе до проведення перших виборів старост на території Чемеровецької селищної ради. Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 14.12.2020 №6414-5671/У-17/8-2200/20 розглянуто звернення позивача про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та повідомлено про відмову у переведенні. Зазначено також, що станом на 01.05.2016 позивач не працював на державній службі, стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, що визначає право на пенсію відповідно до Закону №889, немає. Періоди роботи в органах місцевого самоврядування не зараховуються до спеціального стажу для визначення права на пенсію за нормами Закону України "Про державну службу". Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, з урахуванням того, що спірні періоди підлягають зарахуванню до спеціального стажу позивача, що загалом складає понад 10 років (більше 16 років), та враховуючи, що станом на 01 травня 2016 року позивач працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", у зв`язку з чим дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у переведенні позивача з одного виду пенсії на інший є протиправними. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII). Відповідно до п. 2 розд. ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 28.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу. Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Виходячи з наведеного, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17. Згідно з ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. З огляду на те, що, відповідно до викладених норм, вибір пенсії є виключним правом пенсіонера, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивач має право на переведення на обраний ним вид пенсії, а тому відмова відповідача у такому переведенні є протиправною. Як встановлено з матеріалів справи, відповідач визначив, що станом на 01 травня 2016 року позивач не працював на державній службі, стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, що визначає право на пенсію відповідно до Закону №889 у позивача немає. При цьому, відповідачем не зараховано до стажу державної служби періоди роботи з 12.04.2002 по 04.06.2006 та з 09.11.2015 по 27.12.2016 на посаді голови Сокиринецької сільської ради, період роботи 28.12.2016 по 08.12.2020 на посаді старости на території сіл Сокиринці, Збриж, Вишневе, а також період військової служби в Радянській армії з 13.11.1975 по 15.11.1979, та військової служби в органах внутрішніх справ УВС з 30.08.1983 по 06.06.1990. В частині періодів роботи позивача та військової служби, які підлягають зарахуванню до стажу державної служби, колегія суддів зазначає, що статтею 46 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у частині 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання. Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII. Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Отже, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), відповідно до пункту 1 якого, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби. Обставина щодо втрати чинності Порядку №283, у зв`язку із затвердженням 25.03.2016 постановою №229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби, судом не враховується, оскільки його норми були чинними на час здобуття позивачем стажу державної служби (далі - Порядок № 229). Порядок №229 у пункті 6 містить аналогічну норму, як і в пункті 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державну службу №889-VIII про те, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 здійснюється відповідно до Порядку №

283. Згідно з п. 3 Порядку до стажу державної служби включається також: - час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ; - час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях. Також, згідно з частиною 1 статті 2 закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Статтею 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII зазначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Отже, періоди проходження військової служби в Радянській армії з 13.11.1975 по 15.11.1979, військової служби в органах внутрішніх справ УВС м. Маріуполя з 30.08.1983 по 06.06.1990 слід зарахувати до стажу державної служби. Також, згідно з п. 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. 04.07.2001 року набрав чинності Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 року №2493-III (далі Закон №2493-III). Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493-III передбачено, що дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування. Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі №351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 закону України "Про державну службу" №889-VIII та пункту 4 Порядку №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" зараховується до стажу державної служби. Зазначені обставини вказують на безпідставність доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про те, що стаж роботи на посаді в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що періоди роботи позивача з 12.04.2002 по 04.06.2006, з 09.11.2015 по 27.12.2016 на посаді голови Сокиринецької сільської ради, та періоду роботи 28.12.2016 по 08.12.2020 на посаді старости на території сіл Сокиринці, Збриж, Вишневе необхідно зарахувати до стажу державної служби. Враховуючи, що вказані періоди підлягають зарахуванню до спеціального стажу позивача, що загалом складає понад 10 років (більше 16 років), та враховуючи, що станом на 01 травня 2016 року позивач працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшо правомірного висновку про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у переведенні позивача з одного виду пенсії на інший. Суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив обгрунтований висновок щодо задоволення позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови праивльно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.