Постанова 4810 № 428/12537/17

Головуючий суду 1 інстанції -Юзефович І.О. Доповідач -Луганська В.М. Справа № 428/12537/17 Провадження № 22-ц/810/599/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 жовтня 2021 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Луганської В.М., суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В. за участю секретаря судового засідання - Залюшного О.Г., учасники справи: позивач - Акціонерне Товариствао «Альфа-Банк» відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 травня 2021 року, ухвалене судом у складі судді Юзефовича І.О. в м. Сєвєродонецьку Луганської області, у справі за позовною заявою Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, в с т а н о в и в: 17 листопада 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. В обґрунтування заявлених вимог, зазначило, що 04 червня 2008 року було укладено кредитний договір №556/16-МБ40 між позивачем та ОСОБА_1 , згідно якого відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 26988,00 доларів США на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів. Відповідач зобов`язався в порядку та умовах, що визначені Договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та графіком погашення кредиту. У порушення умов Договору, відповідач свої зобов`язання не виконав, в результаті чого станом на 25 жовтня 2017 року виникла заборгованість у сумі 70011,20 доларів США, з яких:сума заборгованості за кредитом - 24538,57 доларів США, сума заборгованості за відсотками - 29320,93 доларів США; сума заборгованості за комісіями - 2122,89 доларів США; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 6602,24 доларів США, пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 7426,57 доларів США. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №556/16-МБ40 від 04 червня 2008 року в розмірі 70011,20 доларів США (еквівалент у національній валюті - 1867195,55грн.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 28007,93грн. Заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 травня 2018року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №556/16-МБ40 від 04.06.2008 року станом на 25.10.2017 року у загальній сумі 55982,39 доларів США (еквівалент у національній валюті - 1493047,82грн), з яких: сума заборгованості за кредитом - 24538,57 доларів США (еквівалент у національній валюті - 654442,56грн); сума заборгованості за відсотками - 29320,93 доларів США (еквівалент у національній валюті - 781987,88грн); сума заборгованості за комісіями - 2122,89 доларів США (еквівалент у національній валюті - 56617,38грн); суму судових витрат у розмірі 22406,34грн. 13 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду із заявою про скасування заочного рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 травня 2018 року. Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 жовтня 2020 року поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 травня 2018року по цивільній справі №428/12537/17, та залучено до участі у справі правонаступника публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Акціонерне товариство «Альфа - Банк». Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, Акціонерне Товариство «Альфа-Банк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить суд скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 травня 2021 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, вирішити питання про розподіл судових витрат. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що умовами кредитного договору сторони погодили порядок погашення кредиту шляхом щомісячної сплати заборгованості за кредитом рівними платежами в сумі 321, 29 доларів США до 15 числа кожного місяці, зі сплатою 13, 5 процентів річних. Суд першої інстанції не повністю вивчив обставини справи, не взяв до уваги, що останній платіж відповідач здійснив не 31 жовтня 2008 року, 29 вересня 2010 року. Строк дії кредитного договору визначений сторонами до 03 червня 2015 року, таким чином строк позовної давності для банку обмежується 03 червня 2018 року, банк не пропустив строку позовної давності для звернення з вимогами про стягнення боргу як в цілому так і в межах платежів, які підпадають під строк позовної давності. В межах строку кредитування до 03 червня 2015 року позичальник мав погашати кредит та сплачувати проценти, а відтак у межах строку кредитування до 03 червня 2015 року строк дії кредитного договору визначений сторонами до 03 червня 2015 року, отже строк позовної давності для банку обмежується 03 червня 2018 року. Банк звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача 22 листопада 2017 року, тому банком не пропущений строк позовної давності для звернення з вимогами про стягнення боргу як в цілому так і в межах платежів, які підпадають під строк позовної давності. Скаржник зазначив, що розрахунок заборгованості відповідає вимогам закону, ґрунтується на правочині та первинних документах, які підтверджують заборгованість і копії яких завірені належним чином надані суду. Черговість погашення обумовлена договором. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем не може вважатися достатнім та достовірним доказом, оскільки в ньому зазначено лише суми заборгованостей, при цьому з розрахунку неможливо встановити дійсний розмір заборгованості відповідача, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та час внесення відповідачем платежів тощо. Суд першої інстанції правильно зазначив, що доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості є виключно документи первинної бухгалтерської документації. Позивачем не доведена належними та допустимими доказами наявна сума заборгованості за кредитним договором. Твердження позивача про складання розрахунку заборгованості на підставі первинних документів, які в копіях знаходяться в матеріалах справи, не відповідає дійсності. Судом першої інстанції правильно не взято до уваги клопотання про надання додаткових доказів разом з долученими до нього копіями документів, оскільки позивачем не дотримано вимоги ч. 9 ст. 83 ЦПК України. Крім того, клопотання про надання додаткових доказів від 01 грудня 2020 року подане після закриття підготовчого провадження без клопотання про поновлення строків та наведення поважних, об`єктивних причин неможливості його подання у відведений законом та судом строк. Позивачем не надано доказів того, що останній платіж відповідачем був здійснений 29 вересня 2010 року. Суд першої інстанції правильно визначився з моментом перебігу позовної давності за договором кредиту - з моменту коли банк міг та повинен був дізнатися про порушення свого права на повернення кредиту та правильно визначив, що перебіг позовної давності почався з моменту останнього платежу по кредиту. Позивач звернувся до суду 22 листопада 2017 року - після спливу позовної давності навіть щодо останнього щомісячного платежу. Крім того, у позивача наявна довідка № 30527/113 від 27 березня 2009 року за підписом начальника відділення банку та скріплена печаткою банку про повне погашення кредиту ОСОБА_1 . Відповідач заперечує проти прийняття доказів, які представник позивача долучив до апеляційної скарги, оскільки ці докази не були подані до суду першої інстанції та апеляційна скарга не містить клопотань щодо прийняття до уваги судом апеляційної інстанції нових доказів з зазначенням причин неподання нових доказів до суду першої інстанції з поважних причин, з обґрунтуванням, які обставини, що підлягають встановленню, ці докази підтверджують. У судове засідання представник скаржника Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» - Дегтярьов Є.В. не з`явився. На адресу Луганського апеляційного суду від представника скаржника надійшла заява про розгляд справи без присутності представника позивача, про що надав відповідне клопотання. У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився. Луганським апеляційним судом вживалися всі заходи про повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Повістка -повідомлення про розгляд справи призначеної на 04 жовтня 2021 року, яка направлялися на поштову адресу місця реєстрації відповідача повернулася на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», тому відповідно до положень п.4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач є належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Враховуючи, що в судовому засіданні інтереси відповідача предстявляє його представни - ОСОБА_2, а представник скаржника, про місце, дату та час судового засідання повідомлений у визначеному законом порядку, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника скаржника та відповідача. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наданий представником банку розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Альфа-Банк» не є достатнім доказом, зазначивши, що доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п.2.1.1 Постанови НБУ «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» від 30.12.1998 №566. Лист начальника Лисичанського відділення Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» від 27 березня 2009 року про повне погашення кредиту є недостатнім доказом факту повернення кредиту, суду не надано доказів зарахування на рахунок кредитора відповідної суми грошових коштів. Суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення суми заборгованості за кредитом. Колегія суддів вважає, що висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідає вимогам закону та встановленим по справі обставинам, виходячи з наступного. Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», банк є правонаступником Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк». створеного в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство «Альфа -Банк» є правонаступником усіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», що підтверджується статутом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк (т.с. а.с. 23-24), статутом Акціонерне товариство «Альфа -Банк» (т.с.1 а.с 116-121). 04 червня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №556/16-МБ40, згідно умов якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 26988, 00 доларів США, зі сплатою 13, 5 процентів з кінцевим строком повернення не пізніше 03 червня 2015 року. Пунктом 1.1. вказаного договору передбачено, що повернення кредиту здійснюється рівними частинами в сумі 321, 29 доларів США, не пізніше 15 числа, кожного місяця , починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було надано кредит. (т.с. 1 а.с.7-12). Відповідно до п.2.3 зазначеного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту, щомісячно, в останній робочий день поточного місяці за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця…. Пунктом 2.4. договору встановлено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок № НОМЕР_1 . Пунктом 2.6. договору передбачено, що нарахування неустойки (пені) здійснюється в останній робочий день поточного місяця за період з дня виникнення простроченої заборгованості зам кредитом та/або нарахованими процентами чи комісіями по передостанній робочий день поточного місяця. Відповідно до п.2.7. договору кредиту, кредит вважається повернутим в момент (день) зарахування грошових коштів в сумі заборгованості за кредитом на позичковий рахунок, вказаний у п.2.1. цього договору. В статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Позивач свої зобов`язання за договором кредиту №556/16-МБ40 виконав у повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредит, що підтверджується випискою по особовому рахунку (т.с.1 а.с.15). (а.с.16). Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №556/16- МБ40 від 04 червня 2008 року, у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором станом на 25 жовтня 2017 року за ним утворилася заборгованість у розмірі 70011,20 доларів США, з яких: сума заборгованості за кредитом - 24538,57 доларів США (еквівалент у національній валюті - 654442,56грн); сума заборгованості за відсотками - 29320,93 доларів США (еквівалент у національній валюті - 781987,88грн); сума заборгованості за комісіями - 2122,89 доларів США (еквівалент у національній валюті - 56617,38грн); пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 6602,24 доларів США (еквівалент у національній валюті - 176081,44грн), пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 7426,57 доларів США (еквівалент у національній валюті - 198066,29грн). Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України). Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №

75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Згідно з вимогами статей 12, 83 ЦПК України розгляд і вирішення цивільних справ у судах проводиться на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, на які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування фактичних обставин справи та оцінки доказів, що мають важливе значення для правильного вирішення справи. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично-значущих обставин та надання доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення. Тому, перевіряючи доводи апеляційної скарги, з метою повного та всебічного встановлення обставин по справі, апеляційний суд вважає за доцільне дослідити виписку по особовому рахунку за період з 27 червня 2008 року по 20 березня 2009 року, з 04 червня 2008 року по 20 березня 2009 року, які були надані позивачем до суду першої інстанції і які не були взяті до уваги судом першої інстанції, які є визначальним при встановленні фактичних обставин щодо строку повернення кредиту. Із розрахунку заборгованості, та із виписки по особовому рахунку за період 27 червня 2008 року по 20 березня 2009 року, вбачається, що останній платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем ОСОБА_1 здійснено 05 січня 2009 року. Надані позивачем до суду першої інстанції виписки по особовому рахунку за період з 27 червня 2008 року по 20 березня 2019 року, з 04 червня 2008 року по 20 березня 2009 року за кредитним договором є належним доказом, що підтверджує рух коштів по банківському рахунку, операції, здійснені протягом операційного дня, наявності заборгованості по кредиту, його розмір відносно позичальника ОСОБА_1 . Суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не встановив усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) зазначено, що «для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (див. пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц)». Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку, суд першої інстанції належним чином не встановив усіх фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, не надав належної оцінки доказам, зокрема, зазначеному вище кредитному договору у якому зазначено, що кредитні кошти надано з кінцевим терміном погашення 03 червня 2015 року, розрахунку заборгованості, який не спростовано відповідачем. Виходячи з зазначеного оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1,5 ст. 261 ЦК України). Строк виконання кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України). Оскільки умовами кредитного договору № 556/16-МБ40 від 04 червня 2008 року встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника, зокрема, щодо повернення кредитних коштів щомісячно рівними частинами в сумі 321, 29 доларів США , встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку сплати кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності по кожному черговому платежу починається з моменту порушення його виконання. Як зазначалося вище, із цим позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача позивач звернувся до суду 17 листопада 2017 року. Звертаючись до суду із заявами про перегляд заочного рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 травня 2018 року ОСОБА_1 зазначалося, що позивачем пропущений строк звернення до суду. У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду. Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, яка виникла до 16 листопада 2014 не підлягають задоволенню, оскільки позивач звернувся до відповідача з пропуском строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем при звернені із заявою про перегляд заочного рішення, та у відзиві на позовну заяві. Між тим, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту за період з 17 листопада 2014 року по 03 червня 2015 року у розмірі 2 248, 67 доларів США (згідно розрахунку позивача) підлягають задоволенню. Щодо стягнення процентів, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Звертаючись до суду з позовом позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за процентами нарахованими за період з 16 лютого 2009 року по 24 жовтня 2017 року у розмірі 29320, 93 доларів США. Однак з вимогою до позичальника про стягнення заборгованості за процентами нарахованими за період з 16 лютого 2009 року по 16 листопада 2014 року, банк звернувся до суду 17 листопада 2017 року, тому вказані вимоги до позичальника не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050ЦКУкраїни. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість по відсоткам за користування кредитом розрахована по 24 жовтня 2017 року. Оскільки зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати відсотки за кредитом, то після 03 червня 2015 року позивач не мав права нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитними коштами. Колегія суддів вважає, оскільки право позивача нараховувати відсотки за користування кредитом припинилось з 03 червня 2015 року, то вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 24 жовтня 2017 року не підлягає задоволенню за необґрунтованістю. Разом з тим, сума заборгованості за відсотками з 17 листопада 2014 року по 03 червня 2015 року (в межах строку звернення до суду і в межах строку кредитування) відповідно до наданого позивачем розрахунку в таблиці «відсотки нараховані на строкову заборгованість» становить - 99, 38 доларів США, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Доводи апеляційної скарги про те, що банк не пропустив строк позовної давності з вимогами про стягнення боргу як в цілому так і в межах платежів не заслуговують на увагу, враховуючи вищевикладене. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що останній платіж відповідачем було здійснено 29 вересня 2010 року, оскільки не підтверджені належними доказами. Щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків, колегія суддів зазначає наступне. Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (ст. ст. 610,611 ЦК України) За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. На виконання зазначених вище положень закону Кабінет Міністрів України розпорядженням №1053-р від 30 жовтня 2014 року, та розпорядженням № 1275-р від 02 грудня 2015 року затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (АТО). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 з 06 червня 2012 року (т.с.1 а.с. 72-74). Згідно положень «Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» м. Сєвєродонецьк входить у перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Отже, на дані правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким банкам заборонено нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року. Як вбачається із розрахунку заборгованості наданого позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання відповідачам нараховувалась пеня за період з 25 жовтня 2016 року по 24 жовтня 2017 року. Отже, позивачем нарахована пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором під час дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків задоволенню не підлягають, оскільки банком нарахування пені здійснювалося під час дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким банкам заборонено нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами. Щодо стягнення комісії у сумі 2122, 89 доларів США колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). Аналізуючи норми Закону України «Про захист прав споживачів», можна зробити висновок, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Судом встановлено, що між сторонами 04 червня 2008 року було підписано додаткову угоду до кредитного договору № 556/16-МБ40, згідно умов якої додатком 1 визначили тарифи на послуги по наданню кредиту за ведення кредитної справи позичальником сплачується комісія у розмірі 1% щомісячно. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вказані умови кредитного договору про сплату позичальником комісії у розмірі 1% щомісячно за обслуговування кредиту є несправедливими по відношенню до відповідача, оскільки порушують принцип добросовісності, обмежують його права, як споживача, вносять істотний дисбаланс у взаємовідносини між банком та позичальником, задають шкоди відповідачу, а тому позовні вимоги в частині стягнення комісії у розмірі 2122, 89 доларів США задоволенню не підлягають. Колегія суддів не приймає до уваги посилання представника відповідача - ОСОБА_2 про те, що відповідачем повністю сплачено суму боргу. Так, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем надано довідку від 27 березня 2009 року № 30527/113 про припинення договору кредиту та повним погашенням кредиту. Судом першої інстанції у рішенні зазначено, що вказана довідка є недостатнім доказом повернення кредиту. Між тим відповідач висновки суду першої інстанції не оскаржив. Відповідачем не надано суду доказів про сплату повної суми кредитних коштів та не спростовано належними доказами розрахунок заборгованості за кредитом, який надано позивачем. З урахуванням зазначеного, колегія суддів не приймає вказану довідку як належний доказ повної сплати відповідачем суми за кредитним договором. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати відповідно до п.п.1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа -Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №556/16-МБ40 від 04 червня 2008 року задовольнити частково.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2348, 05 доларів США, яка складається: заборгованість за кредитом - 2248, 67 доларів США; за відсотками - 99, 38 доларів США . В іншій частині позовних вимог відмовити, з підстав, викладених у постанові. В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 28007, 93 грн (т.с. 1 а.с.1), за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 42005,00 грн )т.с. 2 а.с.47). Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2348, 11 грн. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 травня 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного Товариства «Альфа-Банк», код ЄДРОПОУ 23494714, місце знаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100 заборгованість за кредитним договором у розмірі 2348, 05 доларів США, яка складається: заборгованість за кредитом - 2248, 67 доларів США; за відсотками - 99, 38 доларів США; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2348, 11 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Дата складання повного тексту постанови 08 жовтня 2021 року . Головуючий В. М. Луганська Судді О.Ю. Карташов М.В. Назарова