Постанова 4803 № 171/2337/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3354/21 Справа № 171/2337/19 Суддя у 1-й інстанції - Хоруженко Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П. секретар судового засідання-Кислиця І.В. сторони: позивач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» відповідач-ОСОБА_1 третя особа ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні,в режимі відеоконференції, порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2020 року, ухваленого суддею Хоруженко Н.В. в місті Апостолове Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),- ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року позивач АТ«Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 у якому просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 014/3653/147291/82 від 11.04.2008 року у сумі 32325,53 дол. США звернути стягнення на предмет іпотеки а саме: домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0875 га, - шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11.04.2008 року між ВАТ КБ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір. Відповідно укладеного договору ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 40000,00 доларів США на строк до 11.04.2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % на рік та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно графіку. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 11.04.2008 року між ВАТ КБ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль» як іпотекодержателем та відповідачем ОСОБА_1 як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки, за умовами якого належний відповідачеві предмет іпотеки: домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянку за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0875 га, забезпечує вимогу іпотекодержателя, що виникають з умов кредитного договору та додаткових умов. Іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення в рахунок майна, заставленого на умовах договору. Боржник ОСОБА_2 не виконувала зобов`язань за кредитним договором від 11.04.2008 року, у зв`язку з чим позивач звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Апостолівського районного суду від 19.02.2016 року було стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у сумі 22635,21 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 475 687,04 грн.), яка складається з: заборгованість за процентами у розмірі - 1494,60 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 31 409,55 грн.); пеня за порушення строків сплати кредиту та процентів у розмірі - 1763,12 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 37052,60 грн.); поточна заборгованість за кредитом, яка підлягає достроковому стягненню у розмірі - 19377,49 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 407224,89 грн.), судовий збір в сумі 3654,00 грн. Однак, позичальник ОСОБА_2 не виконує рішення суду, у зв`язку з чим на адресу позичальника та відповідача 20.09.2019 року позивачем направлено вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором, але заборгованість не погашено. Тому позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом порушеного права. Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропептровської області від 12 серпня 2020 року в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовлено. Позивач Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність і необґрунтованість, оскаржуваного судового рішення, ухваленого з неправильним застосуванням норм матеріального права, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у повному обсязі задовольнити заявлені позивачем вимоги, стягнувши судові витрати з відповідача ОСОБА_1 . При цьому, скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції про сплив позовної давності за основним зобов`язанням, вказуючи на те, що 10 липня 2019 року між Банком і ОСОБА_2 велися перемовини щодо врегулювання заборгованості за кредитним договором в добровільному порядку за ціною 200 000 грн. Відповідно до протоколу зустрічі ОСОБА_2 висловила намір врегулювати проблему заборгованості шляхом погашення 200 000 грн. в строк до серпня 2019 року. Дані домовленості засвідчуються підписами обох сторін. Позивач зазначає, що з моменту підписання протоколу зустрічі про врегулювання заборгованості третя особа здійснила дії, що свідчать про визнання нею факту укладення правочину та визнання своїх боргових зобов`язань перед АТ «Райффайзен Банк Аваль», а отже переривання строку позовної давності. Вказує, що після здійснення ОСОБА_2 дій щодо переривання строку позовної давності, перебіг позовної давності починається заново, а отже з 10 липня 2019 року по 20 липня 2022 року у Банка виникло право на звернення до суду за захистом порушенного права і позивач скористався своїм правом, пред`явивши позов про звернення стягнення на предмет іпотеки. Скаржник вважає, що правових підстав для відмови у задоволенні позову у суду першої інстанції не було, оскільки зобов`язання за кредитним договором не виконано, тому у Банка виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки. У відзиві на апеляційну скаргу позивача, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Захарова М.В., посилаючись на те, що вимоги скарги не ґрунтуються на законі та не відповідають висновкам щодо застосування норм права, викладених Верховним Судом, вважає, що скарга не підлягає задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Адвокат Захарова М.В. вважає, що всі доводи апеляційної скарги Банку щодо переривання строку позовної давності не заслуговують на увагу. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника позивача Олексюка М.М. , який підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити з викладених у скарзі підстав, представника відповідача ОСОБА_1 - Захарову М.В. , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача з викладених у відзиві підстав, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Cудом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11.04.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач та третьою особою ОСОБА_2 був укладений кредитний договір 014/3653/147291/82, за умовами якого вона отримала кредит в розмірі 40000,00 доларів США на строк до 11.04.2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % на рік та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно графіку (а.с.8-17). З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 11.04.2008 року між ВАТ КБ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль» як іпотекодержателем та відповідачем ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки, за умовами якого належний відповідачеві предмет іпотеки: домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0875 га, забезпечує вимогу іпотекодержателя, що виникають з умов кредитного договору та додаткових умов. Іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення в рахунок майна, заставленого на умовах договору (а.с. 18-24). Боржник ОСОБА_2 не виконувала зобов`язань за кредитним договором від 11.04.2008 року, у зв`язку з чим позивач звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості та заочним рішенням Апостолівського районного суду від 19.02.2016 року було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у сумі 22635,21 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 475687,04 грн.), яка складається з: заборгованість за процентами у розмірі - 1494,60 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 31409,55 грн.); пеня за порушення строків сплати кредиту та процентів у розмірі - 1763,12 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 37052,60 грн.); поточна заборгованість за кредитом, яка підлягає достроковому стягненню у розмірі - 19377,49 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 407224,89 грн.), судовий збір в сумі 3654,00 грн. (а.с.25). Дане рішення позичальник ОСОБА_2 не виконує, а позивачем нараховано заборгованість за кредитним договором станом на 19.09.2019 року - 32 325,53 дол. США, що еквівалентно 797 466, 07 грн., яка складається з заборгованості за кредитним договором 19377,49 дол. США, заборгованості за відсотками 12 948,04 дл. США. (а.с.6-7). 10.07.2019 року між сторонами проведено зустріч під час якої ОСОБА_2 висловила намір врегулювати проблему заборгованості шляхом сплати 200000 грн., тобто визнала заборгованість (а.с.102). Позивачем 20.09.2019 року на адресу відповідача ОСОБА_1 направлено вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та іпотечного договору (а.с.27). Також позивачем 20.09.2019 року на адресу третьої особи ОСОБА_2 направлено вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором (а.с.26). Після надходження позову до суду а саме 24.02.2020 року у житловому будинку, який є предметом спору здійснено реєстрацію місця проживання доньки відповідача та трьох неповнолітніх дітей. (а.с.72). У пункті 1.1 договору іпотеки сторони узгодили, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору №014/3653/147291/82 від 09.04.2008 року позичальника ОСОБА_2 , а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору, укладеного між іпотекодержателем та позичальником, за умовами якого позичальник зобов`язаний до 11.04.2018 року повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 40000,00 дол. США, сплатити проценти за користування ним згідно умов кредитного договору, а також можливу неустойку у розмірі і у випадках передбачених кредитним договором та цим договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотеко держателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору. Умовами укладеного кредитного договору передбачено дату остаточного повернення кредиту 11.04.2018 року. Разом з тим, сторони узгодили право банку вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред`явлення вимоги (стаття 9 договору). При цьому сторони передбачили, що позичальник зобов`язаний виконати вимогу кредитора про дострокове погашення грошових зобов`язань за цим договором протягом не більше 30 календарних днів з моменту її пред`явлення (пункт 9.3). У судовому засіданні досліджено матеріали справи №171/1831/15-ц провадження 2/171/122/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, згідно яких суд встановив, що на аркуші справи 31 міститься вимога банку про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, направлена ОСОБА_2 02.06.2015 року. Згідно вимоги, керуючись кредитним договором, ст.ст.625, 1050 ЦК України Банк вимагає протягом не більше ніж 60 календарних днів з дати цієї вимоги, здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів та пені відповідно до умов кредитного договору. Пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов`язання. Суд першої інстанції, відмовляючи позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки позивач, пред`явивши 02.06.2015 року боржнику досудову вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання та відповідно, звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки у грудні 2019 року, пропустив строк позовної давності, так як цей позов Банк мав пред`явити в суд з дати вимоги 02.08.2015 року протягом трьох років до 02.08.2018 року. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України). Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно із частиною першою статті 7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсяі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. У статті 33 Закону України Про іпотеку передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання. Частина перша статті 35 Закону України Про іпотеку передбачає, що в разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Під час судового розгляду факт укладення кредитного договору, договору іпотеки, отримання третьою особою кредитних коштів та неналежне виконання зобов`язання третьою особою сторони не заперечували. Відповідач ОСОБА_1 подав суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності. Суд першої інстанції вирішуючи спір між сторонами дослідив матеріали справи №171/1831/15-ц провадження 2/171/122/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та встановив, що на аркуші справи 31 є вимога банку про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, направлена ОСОБА_2 02.06.2015 року. З цієї вимоги видно, що Банк, керуючись кредитним договором, ст ст. 625, 1050 ЦК України вимагав протягом не більше ніж 60 календарних днів з дати цієї вимоги, здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів та пені відповідно до умов кредитного договору. Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Банк, пред`явивши 02.06.2015 року боржнику ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, змінив строк виконання основного зобов`язання. У п. 54 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №14-10цс18 вказано, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що у зв`язку з пред`явленням 02.06.2015 року позивачем вимоги до позичальника ОСОБА_2 про дострокове виконання грошових зобов`язань та здійснення дострокового погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів, а також з ухваленням 19.02.2016 року заочного рішення Апостолівським районним судом, яким з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 22635,21 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 475687,04 грн.), яка складається з: заборгованість за процентами у розмірі - 1494,60 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 31 409,55 грн.); пеня за порушення строків сплати кредиту та процентів у розмірі - 1763,12 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 37052,60 грн.); поточна заборгованість за кредитом, яка підлягає достроковому стягненню у розмірі - 19377,49 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 407224,89 грн.), право позивача нараховувати передбачені кредитним договором відсотки було припинено. У подальших правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Проте, вимог про стягнення заборгованості на підставі ст.625 ЦК України пред`явлено не було. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що на час звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки у грудні 2019 року, розмір заборгованості третьої особи ОСОБА_2 за кредитним договором становив за заочним рішенням від 19.02.2016 року- 22 635,21 доларів США , яка складається з: заборгованість за процентами у розмірі - 1494,60 доларів США ; пеня за порушення строків сплати кредиту та процентів у розмірі - 1763,12 доларів США ; поточна заборгованість за кредитом, яка підлягає достроковому стягненню у розмірі - 19377,49 доларів США і у рахунок погашення цієї заборгованості позивач вправі звернутись за судовим захистом з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки, є правильним. Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України позовна давність переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). За статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою. Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло у кредитора у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі. При цьому таке право, згідно з вимогою банку від 02.06.2015 року про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, виникає через 60 календарних днів з моменту пред`явлення вимоги та за умови її невиконання. У даній справі, позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (шістдесятий день з дати вимоги). Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 цієї Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права. Доводи позивача про переривання позовної давності 10.07.2019 року під час перемовин між сторонами кредитного договору в ході яких, ОСОБА_2 визнала наявність кредитної заборгованості, були предметом розгляду судом першої інстанції і суд першої інстанції ці доводи визнав необґрунтованими, оскільки такі перемовини велися між Банком і ОСОБА_2 після 02.08.2018 року, тобто після закінчення строку позовної давності, при цьому будь-яких дій третьою особою вчинено не було. Отже, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, пред`явивши 02.06.2015 року боржнику ОСОБА_2 , досудову вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, змінив строк виконання основного зобов`язання та, звернувшись до суду з позовом до іпотекодавця ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки у грудня 2019 року, пропустив строк позовної давності для звернення до суду, оскільки позивач мав право пред`явити позов до іпотекодавця, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (шістдесятий день з дати вимоги 02.08.2015 року) протягом трьох років (до 02.08.2018 року), у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню. На підтваві викладеного викще, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні обставин справи судом першої інстанції не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права, підстав для скасування судового рішення не має. Згідно ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки судом апеляційної рішення суду першої інстанції залишено без змін, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» залишити без задоволення. Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2020 року залишити без змін Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 11 жовтня 2021 року. Головуючий: Судді: