Постанова 4803 № 214/7157/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4342/20 Справа № 214/7157/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Прасолов В. М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2020 року м.Кривий Ріг Справа № 214/7157/15-ц Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П., суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М., секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: позивач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», відповідачка- ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобуапеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 грудня 2019 року, яка ухвалена суддею Прасоловим В.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 17 грудня 2019 року, - ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про відстрочення виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.06.2016 року у справі № 214/7157/15-ц за позовом ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, строком на один рік з моменту винесення ухвали. В обгрунтування заяви зазначила, що рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2016 року у цивільній справі № 214/7157/15-ц задоволено позов ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» заборгованість в сумі 2784 399 грн. 00 коп. що за курсом НБУ станом на день винесення рішення 06.06.2016 року (1 долар США = 25,00 грн.), що складає 111 375,96 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» витрати по сплаті судового збору в сумі 3654, 00 грн. Зазначає, що за приписами ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вказує, що, станом на 29.11.2019 року, заборгованість за Генеральною кредитною угодою № МО14/03-03/222 від 06.05.2008 значно зменшилась. Проте, через тяжкий матеріальний стан, на жаль, не вдалось сплатити заборгованість у повному обсязі. Заявниця зареєстрована як фізична особа-підприємець і раніше займалася наданням в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Однак економічна криза торкнулась і її підприємницької діяльності, бізнес перестав приносити дохід і діяльність довелося припинити. Крім того, за висновком медико-соціальних експертних комісій про умови і характер праці інвалідів їй встановлено третю групу інвалідності. Наразі, нєю вживаються заходи задля погашення заборгованості за кредитним договором та виконання рішення суду від 06.06.2016 року у справі № 214/7157/15-ц. Однак враховуючи суму боргу, економічну кризу в країні та занепад її підприємницької діяльності виконати вказане рішення зараз не вбачається можливості. За вказаний проміжок часу вона буде намагатися відновити свою підприємницьку діяльність та вчинити всі можливі дії задля погашення боргу перед ПАТ «Райфайзен Банк Аваль». Так як вона має намір відновити свою підприємницьку діяльність, їй необхідно залучити обігові кошти. На даний момент цього зробити неможливо, оскільки весь дохід стягується у примусовому порядку на погашення заборгованості. Ухвалою Саксаганського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2019 року заяву боржниці ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду по даній справі - задоволено. Виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 6 червня 2016 року по цивільній справі за позовом ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відстрочити на один рік, з моменту винесення ухвали - до 13 грудня 2020 року. Не погодившись з вказаною ухвалою суду, АТ «Райффайзен Банк Аваль» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просилоскасувати ухвалу суду та винести нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви. Зазначає, що ОСОБА_1 належить на праві часткової приватної власності нерухоме майно. Відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяв про відстрочення рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо). Вказує, що матеріали цивільної справи містять докази систематичного, довготривалого та злісного ухилення позичальницею від виконання кредитних: зобов`язань. Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, погашення за кредитом та відсоткам припинилися з 2011 року, на адресу позичальниці направлялися письмові вимоги щодо добровільного погашення кредитної заборгованості, які залишені без задоволення, позивач до суду із позовною заявою звернувся в 2015 році, заочне рішення суду переглядалось за ініціативою заявника; виконавчий лист № 214/7157/15-ц неодноразово пред`являвся до органів ДВС для примусового виконання. Наполягає, що ці та інші обставини свідчать про відсутність у боржника наміру та бажання погасити кредитну заборгованість і, таким чином, виконати рішення суду. Вказує, що зазначені обставини спростовують твердження заявника щодо раптового виникнення об`єктивних причин невиконання судового рішення, тому наведені боржницею обставини не є підставами для надання відстрочки виконання рішення суду, про яке їй було відомо ще у 2016 році. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Від представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про перенесення розгляду справи, в зв`язку з продовженням на усій території України дії адаптивного карантину до 31 серпня 2020 року, яка колегією суддів залишена без задоволення з наступних підстав. Колегія суддів,враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.07.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України"внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами. Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав. В той же час колегія суддів звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Цивільного процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Колегія суддів наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 Цивільного процесуального кодексу України). Ураховуючи неодноразові відкладення судових засідань та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачки ОСОБА_1 , та її представника ОСОБА_2 . Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Згідно з частинами 1, 2 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Відповідно до частини 1 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", N 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V). Відповідно до статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо). Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що хвороба відповідачки, яка призвела до її інвалідності, іі матеріальний стан є виключними обставинами, які певним чином позбавляють боржницю можливості працювати та отримувати дохід для відшкодування боргу перед позивачем. Ту обставину, що вона захворіє та частково втратить працездатність, боржниця об`єктивно не могла передбачати та врахувати при укладенні кредитного договору на умовах, зазначених в ньому. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність виключних обставин, які унеможливлюють своєчасне виконання рішення суду з боку відповідачки. Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала є обґрунтованою, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними у зв`язку з чим вона повинна бути залишена без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства «Райффайзен Банк Аваль» - залишити без задоволення. Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 05 серпня 2020 року. Головуючий: Судді: