Постанова 4850 № 200/2453/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 жовтня 2021 року справа №200/2453/21-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Міронової Г.М., суддів Гаврищук Т.Г., Гайдара А.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 р. (повний текст рішення виготовлено та підписано 11 червня 2021 у м. Слов`янськ) у справі № 200/2453/21-а (головуючий І інстанції суддя Зеленов А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач 09.03.2021 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправними відмови відповідача, викладені у листах № 1554-2733/К-03/8-0580/20 та № 1549-2710/К-03/8-0580/20 з єдиним вхідним номером 2710/К-0580-20 у задоволенні його заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по досягненню пенсійного віку з 22.03.2020; зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах починаючи з досягнення пенсійного віку з 22.03.2020 (а.с. 1-4). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 7 червня 2021 року у справі № 200/2453/21-а у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 104-107). Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що відповідач не відповідає на його заяву по суті; він просив припинити виплату пенсії по інвалідності та призначити йому за його вибором пенсію за віком, а не просив переводити його з одного виду пенсії на інший. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 89-93). Позивач перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (раніше Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області) з 17.03.2016. З 17.03.2016 по 09.04.2020 позивач отримував пенсію як особа з інвалідністю III групи. 10.04.2020 позивач звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, через Веб-портал Пенсійного фонду України, з заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (а.с.76). Управлінням розглянуто заяву позивача та переведено на пенсію за віком на пільгових умовах з 10.04.2020, тобто з дня подання заяви про переведення з одного виду пенсії на інший. Після перерахунку загальний страховий стаж позивача враховано за період з 01.09.1985 по 16.02.2017 та складає 30 років 07 місяців 15 днів та додаткові 16 років за Списком №

1. Загальний розмір пенсії з 10.04.2020 - 5152,57 грн. В грудні 2020 року управлінням проведено перерахунок пенсії позивача у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, розмір пенсії з 01.12.2020 складає 5713,94 грн. Позивач з 10.04.2020 є отримувачем пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (а.с.76). 16 грудня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про закриття пенсії по інвалідності (а.с.46). Листом відповідача від 30.12.2020 вих. № 1549-2710/К-03/8-0580/20 позивача повідомлено, що з 10 квітня 2020 року позивача, відповідно до його заяви, переведено на пенсію за віком (а.с.48). 16 грудня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про оформлення пенсії за віком з 22.03.2020 (а.с.41-42). Листом відповідача від 30.12.2020 вих .№1554-2733/К-03/8-0580/20 позивача повідомлено, що з 10 квітня 2020 року позивача, відповідно до його заяви, переведено на пенсію за віком, з 01.05.2020 в автоматичному режимі проведено перерахунок суми пенсії за віком, в липні 2020 року було проведено перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, з грудня 2020 року проведено перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму (а.с.45). Позивач не погоджується з рішенням відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком з 22 березня 2020 року, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. За статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Частино 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1). В п.1.9 Порядку № 22-1 визначено: днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через веб-портал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на веб-порталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів). Пунктом 2.8 Порядку № 22-1 передбачено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року. При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: 1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 8 липня 2014 року за № 785/25562 (далі Положення), затверджений, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3до Положення; 2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу; 3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім`ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім`ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо). Матеріалами справи підтверджено, що з 17.03.2016 по 09.04.2020 позивач отримував пенсію як особа з інвалідністю III групи. 10.04.2020 позивач звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, через Веб-портал Пенсійного фонду України, з заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Управлінням було розглянуто заяву позивача та переведено на пенсію за віком на пільгових умовах з 10.04.2020. Суд зазначає, що у відповідача відсутні підстави для переведення позивача на пенсію за віком на пільгових умовах з 22.03.2020, оскільки позивач виявив бажання скористатися своїм правом на переведення тільки з 10.04.2020. До моменту звернення до Управління з конкретною вимогою, у відповідача не виникає обов`язку щодо вчинення дій. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі "Голдер проти Сполученого Королівства", згідно з якою саме "небезпідставність" доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду. У п. 30- 32 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" (заява №49069/11) Суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (див. рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), п. 36, Series A №18). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання в реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу (див. серед іншого (interalia), рішення у справах "Рош проти Сполученого Королівства" (Roche v. theUnitedKingdom), заява № 32555/96, п. 117, та "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (Salontaji-Drobnjak v. Serbia), заява № 36500/05, п. 132). Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб" (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. theUnitedKingdom), п. 57, Series A №93). Отже, позивач, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, має довести небезпідставність такого звернення, тобто наявність факту порушення його права, за захистом якого він звернувся до суду. Разом з тим, юридичного факту звернення позивача із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з 22.03.2020 пенсії, за результатом розгляду якого відповідачем була надана відмова позивачу у переведенні на даний вид пенсії, судом не встановлено, а отже відповідні правовідносини не виникли. Відтак, вказані вимоги є безпідставними як правильно зазначено судом першої інстанції. Самі по собі твердження позивача про його право на отримання пенсії за віком саме з 22.03.2020 (у зв`язку із досягненням пенсійного віку) не може слугувати підставою для переведення його на такий вид пенсії без його згоди оформленої відповідною заявою. Своє волевиявлення на отримання пенсії за віком позивач висловив, лише 10 квітня 2020 року, у зв`язку із чим судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволені позовних вимог. За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем доведено, що у спірних правовідносинах він діяв правомірно. За таких обставин позов не підлягає задоволенню, як вірно зазначено судом першої інстанції. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші протии Україн від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 205, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 р. - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 р. у справі № 200/2453/21-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 11 жовтня 2021 року. Головуючий суддя Г.М. Міронова Судді А.В. Гайдар Т.Г. Гаврищук