Постанова Київський апеляційний суд № 756/15018/15-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 жовтня 2021 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 756/15018/15-ц Номер провадження 22-ц/824/14370/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Головачова Я. В., Шахової О. В., за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А., вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 липня 2021 року, постановлену під головуванням судді Банасько І. М., у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, стягувач: Акціонерне товариство «Укрсиббанк», боржник: ОСОБА_2 , в с т а н о в и в : У липні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Бережний Ярослав Вікторович звернувся до Оболонського районного суду міста Києва із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, яке належить боржнику ОСОБА_2 для виконання зобов`язань покладених на нього у зведеному виконавчому провадженні № 65685533 з примусового виконання виконавчих документів щодо стягнення на користь АТ «Укрсиббанк», а саме на об`єкт нерухомого майна: однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки АТ «Укрсиббанк». Зазначене подання обґрунтовано тим, що у приватного виконавця на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 65685533 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , до складу якого входить два виконавчих провадження, а саме: ВП № 65678256 з примусового виконання виконавчого листа № 2/756/1522/16 від 25 серпня 2016 року, виданого Оболонським районним судом міста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості у розмірі 22927,44 доларів США і 30 977 грн. 14 коп.; та ВП № 65679478 з примусового виконання виконавчого листа № 2/756/1522/16 від 25 серпня 2016 року, виданого Оболонським районним судом міста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» судового збору по 4 145 грн. 51 коп. з кожного. Постановами від 04 червня 2021 року відкрито виконавчі провадження № 65678256 та № 65679478, копії яких, у встановленому законом порядку, направлено рекомендованим листом на адресу боржника - ОСОБА_2 . Постановою від 04 червня 2021 року об`єднанано вищевказані виконавчі проваджень у зведене виконавче провадження № 6568553. 04 червня 2021 року приватним виконавцем у межах виконавчого провадження № 6568553 винесено постанови про арешт майна та коштів боржника. В ході здійснення виконавчого провадження приватним виконавцем встановлено, що боржнику належить майно, право власності на яке, не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме квартира АДРЕСА_1 . Приватний виконавець зазначає, що оскільки в добровільному порядку боржником судове рішення не виконується, в ході виконавчого провадження вжито всіх можливих заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», спрямованихна примусове виконання судового рішення, проте, останні не є достатніми для його повного виконання, останній вважає, що наявні підстави для звернення стягнення на вищевказану квартиру. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 16 липня 2021 року (т. ІІ а.с. 79-88) подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича, задоволено, звернуто стягнення на нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 , а саме на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , право власності на яку не зареєстровано в установленому законом порядку. Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, 04 вересня 2021 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 направив апеляційну скаргу у якій, просив ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні подання приватного виконавця, відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що боржник жодного разу не отримував будь-яких документів від виконавчої служби. Крім того, боржник не проживає за адресою, на яку приватним виконавцем направлялися листи, таким чином, останній був необізнаним про наявність відкритого виконавчого провадження відносно нього, та був позбавлений права оскаржити дії приватного виконавця. Скаржник зазначає, що оскільки судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що боржника не було належним чином повідомлено про відкриття виконавчого провадження, оскаржувана ухвала суперечить вимогам ст. 263 ЦПК України. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 756/9582/14-ц. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. 20 вересня 2021 року від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я. В. надійшов відзив на апеляційну скаргу з відповідними підтвердженнями про направлення його усім учасникам справи. З вказаного відзиву вбачається, що приватний виконавець не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу, без змін. Приватний виконавець зазначає, що у нього на виконанні перебуває виконавчі провадження № 65678256 та № 65679478 з примусового виконання виконавчого листа № 2/756/1522/16 від 25 серпня 2016 року, виданого Оболонським районним судом міста Києва. 04 червня 2021 року приватним виконавцем направлено на поштову адресу ОСОБА_2 лист з постановами про відкриття вищевказаних виконавчих проваджень, який було вручено 07 червня 2021 року. Таким чином, боржника було належним чином повідомлено про початок примусового виконання рішення суду щодо стягнення з нього заборгованості. На думку приватного виконавця посилання скаржника на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 756/9582/14-ц є таким, що не знаходить свого застосування в межах перегляду оскаржуваного судового рішення. У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується звітами про відправку судових повісток-повідомлень на їх електронні адреси. 06 жовтня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання представника скаржника - адвоката Кузьміна Д. В. про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою, доказів на підтвердження чого, останнім не надано. Крім того, як вбачається із зазначеного клопотання, його було подано особисто адвокатом Кузьміним Д. В. через канцелярію суду у день судового засідання. Тобто, представник скаржника був особисто присутнім у суді апеляційної інстанції у день судового засідання, доказів на підтвердження хвороби, останній не надав, а відтак, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання та вбачає за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи подання приватного виконавця суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 у встановлений законом строк подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, однак не звертається за оформленням свідоцтва про право на спадщину та не вчиняє дій для реєстрації за собою права власності на спадкове майно, при цьому відомості про інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, як і про належне виконання боржником рішення суду відсутні. Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що ОСОБА_2 (станом на 23 червня 2021 року) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (т. І а.с. 196). Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я. В. від 04 червня 2021 року відкрито виконавче провадження № 65678256 з виконання виконавчого листа № 2/756/1522/16 виданого 25 серпня 2016 року Оболонським районним судом міста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості у розмірі 22 927, 44 доларів США та 30 977 грн. 14 коп. (т. ІІ а.с. 30). Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я. В. відкрито виконавче провадження № 65679478 з виконання виконавчого листа № 2/756/1522/16 виданого 25 серпня 2016 року Оболонським районним судом міста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» судового збору по 4 145 грн. 51 коп. з кожного (т. І а.с. 248). Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я. В. накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_2 у межах виконання виконавчого провадження № 65678256 (т. ІІ а.с. 18-19). Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я. В. накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 у межах виконання виконавчого провадження № 65678256 (т. ІІ а.с. 25). Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я. В. від 04 червня 2021 року об`єднано виконавчі провадження № 65678256 та № 65679478 у зведене виконавче провадження № 65685533 (т. І а.с. 209). Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бережний Я. В., звернувся до Київського БТІ із запитом від 04 червня 2021 року щодо надання інформації про належність кватир: АДРЕСА_3 ; № АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_1 (т. ІІ а.с. 28). 04 червня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бережним Я. В. зобов`язано ОСОБА_2 з`явитися до виконавця 18 червня 2021 року (т. ІІ а.с. 13). Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бережний Я. В., звернувся до АТ «КБ «Приватбанк», АТ «Універсал Банк», АТ «Оксі банк», АТ «Таскомбанк», АКБ «Індустріалбанк», АТ «Прокредит банк», ПАТ «Банк Восток», АТ «АВБ «Львів», АТ «Укрсиббанк» із запитом від 04 червня 2021 року щодо надання інформації про рахунки ОСОБА_2 (т. ІІ а.с. 16). 04 червня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бережним Я. В. направлено на адресу ОСОБА_2 постанови: про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно та кошти боржника, які були вручені - 07 червня 2021 року (т. І а.с. 239, 240). 04 червня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бережним Я. В., з метою перевірки майнового стану ОСОБА_2 направленозапити до Державної фіскальної служби України про реєстраційні номери облікових карток платників податків та/або джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб; Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців; Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які отримують пенсії; Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи; запит до МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів. Проте згідно відповідей із вищевказаних органів, інформація стосовно боржника не знайдено (т. І а.с. 228-237). Згідно інформації отриманої від: АТ «КБ «Приватбанк», АТ «Універсал Банк», АТ «Оксі банк», АТ «Таскомбанк», АКБ «Індустріалбанк», АТ «Прокредит банк», ПАТ «Банк Восток», АТ «АВБ «Львів», АТ «Укрсиббанк», постанови про арешт коштів боржника повернуто без виконання на підставі - відсутності рахунків/клієнта, та відповідно до наявних повідомлень банківських установ, що зберігаються безпосередньо в матеріалах виконавчого провадження встановлено, що у боржника відсутні рахунки у вказаних банківських установах, або відсутні кошти на них (т. І а.с. 211-227). Згідно повідомлення ДЗК, земельних ділянок за боржником не зареєстровано (т. І а.с. 214). Серед власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств боржник не обліковується (т. І а.с. 215). Майно на яке можливо звернути стягнення у ОСОБА_2 відсутнє (т. І а.с. 210-213). 10 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сташковою А. Г. відкрито спадкову справу, згідно матеріалів якої, спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 є її чоловік - ОСОБА_2 (т. І а.с. 201, 203). Згідно акту приватного виконавця складеного 18 червня 2021 року, боржником проігноровано виклик приватного виконавця (т. І а.с. 238). Частиною 1 ст. 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Згідно ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Із частин 1, 2, 5, 6, 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника Згідно із ч.ч. 1, 3, 4 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно. Відповідно до ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Відповідно до частини 10 статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Частиною 1 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Частиною 3 ст. 1296 ЦК України встановлено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. З матеріалів справи вбачається, що постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я. В. від 04 червня 2021 року відкрито виконавчі провадження № 65678256 та № 65679478 з виконання виконавчого листа № 2/756/1522/16 виданого 25 серпня 2016 року Оболонським районним судом міста Києва. Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я. В. від 04 червня 2021 року об`єднано виконавчі провадження № 65678256 та № 65679478 у зведене виконавче провадження № 65685533. З метою ефективного виконання судового рішення, яке набрало законної сили, та отримання інформації щодо рахунків ОСОБА_2 , приватний виконавець звернувся до АТ «КБ «Приватбанк», АТ «Універсал Банк», АТ «Оксі банк», АТ «Таскомбанк», АКБ «Індустріалбанк», АТ «Прокредит банк», ПАТ «Банк Восток», АТ «АВБ «Львів», АТ «Укрсиббанк» із відповідними запитами, на що отримав відповідь, про відсутність у боржника рахунків у вказаних банківських установах, або відсутності коштів на них. Крім того, як вбачається із матеріалів справи, земельних ділянок за боржником не зареєстровано, серед власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств боржник не обліковується, рухоме та нерухоме майно на яке можна звернути стягнення за боржником не числиться. Таким чином, за результатами перевірки майнового стану боржника здійсненої приватним виконавцем, будь-якого майна, на яке можливо звернути стягнення, виявлено не було. Разом з тим, 10 грудня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Сташковою А. Г. відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , згідно якої, спадкоємцем майна останньої є її чоловік - ОСОБА_2 , який подав відповідну заяву про прийняття спадщини, до складу якої, увійшла квартира АДРЕСА_1 . Син померлої ОСОБА_4 відмовився від прийняття спадщини як за законом так і за заповітом у відношенні до всього спадкового манна. Відомостей про інших спадкоємців, які б прийняли спадщину матеріали спадкової справи не містять. Таким чином, єдиним спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 , є її чоловік ОСОБА_2 , який свідоцтво про права на спадщину, не отримав, права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за собою не зареєстрував. Отже, суд першої інстанції, встановивши, що боржник ОСОБА_2 у встановлений законом строк подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, однак не звертається за оформленням свідоцтва про право на спадщину та не вчиняє дій для реєстрації за собою права власності на спадкове майно, при цьому відомості про інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, як і про належне виконання боржником рішення суду відсутні, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Я. В. про звернення стягнення на нерухоме майно. Посилання скаржника на те, що останній не проживає за адресою, на яку приватним виконавцем направлялися листи, не спростовує висновки суду, оскільки в даному випадку постанови про відкриття виконавчого провадження направлялися боржнику за адресою зазначеною у виконавчому провадженні, а відтак, виходячи із ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», останній вважається таким, що повідомлентй про початок примусового виконання рішення суду. Крім того, як вбачається із Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні станом на 23 червня 2021 року, ОСОБА_4 з 04 березня 1999 року зареєстрований у квартирі АДРЕСА_3 . У заяві про прийняття спадщини ОСОБА_4 також зазначив вищевказану адресу. Доказів того, що останній не проживає за місцем реєстрації, матеріали справи не містять. Посилання скаржника на те, що він жодного разу не отримував будь-яких документів від виконавчої служби, зокрема, й постанови про відкриття виконавчого провадження, спростовується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» про стан поштових відправлень (т. І а.с. 239) щодо вручення 07 червня 2021 року направлених приватним виконавцем документів. Посилання скаржника на висновки Верховного Суду викладені в постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 756/9582/14-ц, є помилковим, оскільки у зазначеній постанові йде мова про виконавче провадження відкрите у 2014 році на час відкриття якого діяв Закон України «Про виконавче провадження» в редакції, яка втратила чинність 05 жовтня 2016 році. Натомість виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості, було відкрито у 2021 році. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 липня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 07 жовтня 2021 року Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: Я.В. Головачов О.В. Шахова