Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/7296/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/7296/21Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І. Провадження № 33/817/410/21 Доповідач - Сарновський В.Я. Категорія - ст.122-4 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 жовтня 2021 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційними скаргами особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Зембри Є.Й. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 травня 2021 року,- В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 21.04.2021р. серії ААБ №200020 і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 (двісті п`ятдесят п`ять) грн. (в редакції санкції статті станом на дату вчинення). Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні. Згідно постанови ОСОБА_1 18 листопада 2020 року о 16 год. 45 хв. в м. Тернополі, вул. Збаразька, керуючи автомобілем марки «Шевроле Епіка» номерний знак НОМЕР_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, місце події залишив. В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Зембра Є.Й. просять поновити строк апеляційного оскарження, постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 травня 2021 року скасувати та провадження у справі закрити. Також просить об`єднати в одне провадження розгляд даної апеляційної скарги із апеляційними скаргами поданими на постанови від 27 травня 2021 року у справі №607/7291/21 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та у справі №607/7294/21 за ст. 124 КУпАП та розглянути із врахуванням правил визначених ч.2 ст.36 КУпАП. Свої вимоги мотивують тим, що судом першої інстанції не було застосовано положення ч.2 ст. 36 КУпАП при накладенні на ОСОБА_1 адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень. Вважають, що суд першої інстанції грубо порушив право ОСОБА_1 як на захист так і на самозахист, суд не дав можливості останньому надати пояснення в судовому засіданні, розглянув справу в той час, коли ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, чим порушив принцип змагальності сторін. Звертають увагу суду на те, що суд у своїх трьох постановах про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності посилається на документи, які не являються доказами, а саме: рапорт поліцейського; постанову слідчого про закриття кримінального провадження за відсутності складу злочину за ч.1 ст. 268 КК України; витяг з ЄРДР; протоколи по інших адміністративних правопорушеннях (за ст. 124, 130 КУпАП) та навпаки. ОСОБА_1 зазначає, що умислу у нього на залишення 18 листопада 2020 року місця ДТП не було, він за згодою потерпілої ОСОБА_2 залишив місце пригоди та прибув у травмпункт. В доповненні до апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що під час перебування у нарадчій кімнаті до постановлення постанови у справі №607/7296/21 відносно нього за ст. 122-4 КУпАП, до виходу з нарадчої кімнати і до проголошення постанови у зазначеній справі, суддя першої інстанції не мав права розглядати інші справи відносно нього, зокрема: №607/7296/21 за ст. 124 КУпАП та 607/7291/21 за ч.1 ст. 130 КУпАП. Заслухавши доводи ОСОБА_1 , який просив проводити апеляційний розгляд у відсутності його захисника та задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, а також пояснив, що дійсно залишив місце вчинення ним наїзду на пішохода з метою сприяння у наданні їй медичної допомоги та оплати пов`язаних з цим витрат, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. Що стосується клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 травня 2021 року, то він підлягає поновленню, виходячи з наступного. Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 та його захисник участі в розгляді справи судом першої інстанції не приймали. Відповідно до ст.285 КУпАП копія постанови по справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. Відповідно до повідомлення про вручення копії постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що копію судового рішення ОСОБА_1 отримав 16 червня 2021 року. (а.с.50). Апеляційна скарга подана ОСОБА_1 25.06.2021 року, а його захисником 29 червня 2021 року. За таких обставин, вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин і тому, відповідно до ст.289 КУпАП, він підлягає поновленню. Щодо доводів апеляційної скарги по суті справи в ході апеляційного розгляду встановлено наступне. Доводи апеляційних скарг про те, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст.268 КУпАП і не забезпечив реалізацію права ОСОБА_1 на захист є обґрунтованими. Так, за змістом ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно ст.271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи. Згідно ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк. Як вбачається з матеріалів цієї справи судовий розгляд було призначено на 07 травня 2021 року, однак його відкладено за заявою ОСОБА_1 у зв`язку з його хворобою, у підтвердження чого він у подальшому надав суду листок неправцездатності. Судове засідання 24 травня 2021 було відкладено за заявами ОСОБА_1 на 26 травня 2021 року, а потім на 27 травня 2021 року. При цьому, до суду була подана також заява захисника Зембри Є.Й. про ознайомлення з матеріалами справи, а також на електронну пошту суду ОСОБА_1 надіслав клопотання про відкладення розгляду через хворобу. З доданої до апеляційної скарги копії листка непрацездатності №318517 вбачається, що ОСОБА_1 з 27 травня 2021 року перебував на стаціонарному лікуванні (а.с. 29,32,36,3738,39,43,45,46). Незважаючи на ці обставини та наведені вимоги закону, суд першої інстанції провів розгляд справи 27 травня 2021 року у відсутності особи, яка притягується до відповідальності, та його захисника, який не був повідомлений про час і місце судового розгляду і не був ознайомлення з матеріалами справи. Разом з тим, зазначені обставини не можуть бути підставами для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, як про це порушується питання в апеляційних скаргах, оскільки вони не визначені такими у ст.247 КУпАП. Крім того, неможливість реалізувати процесуальні права, передбачені ст.ст.268,271 КУпАП, була усунута під час апеляційного розгляду, під час якого ОСОБА_1 було забезпечено можливість реалізувати свої права ,в тому числі подати нові докази і викласти свої доводи щодо суті правопорушення. Таким чином, ОСОБА_1 повністю використав весь обсяг своїх процесуальних, передбачених КУпАП, для забезпечення всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи. Його захисник в судове засідання апеляційного суду не з`явився і ОСОБА_1 просив проводити апеляційний розгляду у його відсутності. За результатами апеляційного розгляду встановлено, що доводи апеляційних скарг і пояснення сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП є безпідставними і спростовуються матеріалами справи. Так, судом правильно враховані дані, які містяться в матеріалах справи, зокрема в протоколі про адміністративне правопорушення від 21.04.2021р. серії ААБ №200020; протоколі огляду місця події від 18.11.2020р.; поясненні потерпілої ОСОБА_2 від 02.12.2020р. по обставинах ДТП і його наслідках. Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, доведена належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами, які передбачені ст.251 КУпАП та оцінені судом першої інстанції відповідно до ст. 252 КУпАП. Так, згідно постанови, суд визнав доведеним, що ОСОБА_1 18 листопада 2020 року о 16 год. 45 хв. в м. Тернополі вул. Збаразька, керуючи автомобілем марки «Шевроле Епіка» номерний знак НОМЕР_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, місце події залишив. В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та його захисник не заперечують вказані фактичні обставини, які встановлені судом і утворюють об`єктивну сторону правопорушення за ст.122-4 КУпАП. Доводи апеляційних скарг щодо суті правопорушення полягають у тому, що сторона захисту не погоджується з наявністю суб`єктивної сторони, тобто умислу ОСОБА_1 на вчинення вказаного правопорушення. Аналізуючи доводи сторони захисту в цій частині апеляційний суд приходить до висновку про їх безпідставність. Так, згідно п.п.а п.2.10. Правил дорожнього руху України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди. З пояснень ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції та наявних у справі матеріалів видно, що він керуючи автомобілем та будучим причетним до дорожньо-транспортної пригоди, не виконав зазначених вимог і на власному автомобілі залишив місце ДТП. Доводи ОСОБА_1 , що він мав намір лише надати допомогу потерпілій апеляційний суд оцінює критично, як надані з метою уникнення адміністративної відповідальності, оскільки вони спростовуються фактичними даними наявних у справі доказів. Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. За змістом п.2.10. Правил дорожнього руху причетний до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний може залишити місце ДТП і відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, лише у разі неможливості викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги чи неможливості залучити для цього присутніх осіб. При цьому, водій зобов`язаний попередньо зафіксувати розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки. Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення та протоколу допиту потерпілої ОСОБА_2 наїзд автомобіля під керуванням ОСОБА_1 на неї відбувся близько 16 год. 45 хв. 18 листопада 2020 року на вул.Збаразька в м.Тернопіль. Після цього, хтось із перехожих викликав швидку медичну допомогу, яка доставила її в КНП Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги, куди приїхав також водій ОСОБА_1 (а.с.1,9). Наведене підтверджує, що безпосередньо після ДТП потерпіла була забезпечена медичною допомогою і в ОСОБА_1 не існувало об`єктивної необхідності залишати місце ДТП і забирати звідти свій автомобіль. Незважаючи на це, ОСОБА_1 , якому як водію були відомі вимоги Правил дорожнього руху і який знав, що він причетний до дорожньо-транспортної пригоди, продовжив керування власним автомобілем і залишив місце ДТП. При цьому, як вбачається зі змісту письмових пояснень, які 18 листопада 2020 року слідчий відбирав у ОСОБА_1 після встановлення його місцезнаходження, останній відмовився їх надавати і про причини залишення місця ДТП, на які він вказує в апеляційній скарзі, безпосередньо після події не повідомляв (а.с.7). В той же час, згідно протоколу допиту від 02 грудня 2020 року допитана слідчим потерпіла ОСОБА_2 вказала, що не просила водія ОСОБА_1 їхати з нею в лікарню (а.с. 9). Відомості, що викладені в доданій до апеляційної скарги копії розписки від імені ОСОБА_2 про те, що водій ОСОБА_1 прибув у медпункт на її згоду, апеляційний суд оцінює критично та вважає такими, що надані під впливом примирення з ОСОБА_1 і внаслідок відшкодування ним завданої шкоди потерпілій. Крім того, в даному конкретному випадку наявність чи відсутність згоди потерпілої жодним чином не звільняла водія від обов`язку залишатися на місці ДТП. Наведені обставини в сукупності вказують на те, що залишаючи місце ДТП ОСОБА_1 діяв умисно, оскільки усвідомлював, що без об`єктивних причин порушує вимоги Правил дорожнього руху, які йому як водію були відомі, а тому він передбачав шкідливі наслідки таких своїх дій і свідомо допускав настання цих наслідків. Твердження ОСОБА_1 про порушення суддею таємниці нарадчої кімнати при винесенні оскарженої постанови також не можуть бути підставою для її скасування, оскільки відповідні положення відсутні в КУпАП. Крім того, стороною захисту не наведено обставин, які би доводили, що в даному випадку це перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому доводи в цій частині не можна вважати істотними. Інші доводи апеляційних скарг, в тому числі про те, що суд у постанові про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності посилається на документи, які не являються доказами, зокрема рапорт поліцейського, постанову слідчого про закриття кримінального провадження, витяг з ЄРДР, протоколи по інших адміністративних правопорушеннях (за ст. 122-4, 130 КУпАП) не спростовують правильності встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і його висновків про кваліфікацію дій ОСОБА_1 , а тому ці доводи не є підставою для скасування постанови і закриття провадження за відсутністю події та складу правопорушення, як про це просить сторона захисту. Доводи в апеляційних скаргах про те, що судом першої інстанції не дотримано вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не є підставою для скасування рішення суду. В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та його захисник просили в ході апеляційного розгляду об`єднати три вирішені судом першої інстанції справи про адміністративні правопорушення (№607/7294/21, №607/7291/21 та №607/7296/21) в одне провадження, що виходить за межі повноважень апеляційного суду під час перегляду постанови суду першої інстанції, що визначені ст.294 КУпАП. Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП. За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,- ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 та його захиснику Зембрі Є.Й. строк апеляційного оскарження. Апеляційні скарги особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Зембри Є.Й. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 травня 2021 року відносно ОСОБА_1 за ст.122-4 КУпАП без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя